Справа № 215/4989/17 22-ц/774/1006/К/18
20 червня 2018 року м. Кривий Ріг
справа № 215/4989/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2018 року, яке постановлено суддею Науменко Я.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 01 лютого 2018 року, -
В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 640 000 грн. у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві та втратою професійної працездатності в розмірі 40 %.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 35 000 грн. без нарахування та утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 640 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «Північний ГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження вини відповідача у втраті позивачем працездатності та причинно-наслідкового зв'язку праці на підприємстві ПрАТ «Північний ГЗК» з фактом втрати працездатності позивача. Натомість існує причинно-наслідковий зв'язок між діями самого ОСОБА_1, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим, на думку відповідача, суд дійшов хибного висновку щодо виникнення профзахворювання у позивача з вини ПрАТ «Північний ГЗК».
На думку представника відповідача визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, є завищеним.
Крім того, відповідач посилається на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував скрутного матеріального становища, якае на теперішній час існує на ПрАТ «ПівнГЗК».
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2018 року, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» - Курочкіну І.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги ПрАТ «ПівнГЗК» та просила змінити рішення суду першої інстанції та зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що під час перебування в трудових відносинах з відповідачем позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання, а саме: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальних вібрацій з помірно вираженим церебрально-перефиричним аніодистонічним синдромом, вегето-сенсорною полі невропатією з порушеннями трофіки кистей, у поєднанні з вираженою полірадикулопатією L5, S1 зліва та С5-С7, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФС другого ст.), деф.артрозом ліктьових суглобів (ПФС першого-другого ст.), деф.артрозом колінних (ПФ першого-другого ст.) суглобів та хронічний (пиловий) бронхіт. ЛН першого-другого ст. (а.с.26-27).
Відповідно до довідки МСЕК від 19.04.2016 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності (30% - вібраційна хвороба; 10% - хронічний бронхіт) та третю групу інвалідності з датою чергового переогляду 01.04.2017 року (22-23).
Довідкою МСЕК від 30.03.2017 р. позивачу повторно встановлено 50% втрати працездатності по професійному захворюванню (40% - вібраційна хвороба; 10% - хронічний бронхіт) та третю групу інвалідності повторно з 30.03.2017 р. до 01.04.2019 р., з датою чергового переогляду 01.03.2019 р. Зазначена потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, ВМП, санаторно-курортне лікування, а також протипоказана важка праця в умовах вібрації, виробничого пилу (а.с.19-21).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями з вини відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01 березня 2016 року причиною виникнення професійного захворювання встановлено: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: умови праці машиніста екскаватора на відвалах Першотравневого кар'єру за важкістю праці відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості (дослідження проведені на підприємстві для атестації робочих місць за умовами праці Українським наукового дослідницьким інститутом промислової медицини в 2015 році). Вібрація загальна транспортно-технологічна, коректований еквівалентний рівень в Дб: 61 при гранично допустимому 59. Аерозоль переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного діоксиду кремнію (SіО2) у пилу від 10% до 70% - 4,6 при гранично допустимій до 2,0 (а.с. 11-14).
Довідкою МСЕК від 19.04.2016 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності (30% - вібраційна хвороба; 10% - хронічний бронхіт) та третю групу інвалідності з датою чергового переогляду 01.04.2017 року (22-23).
Довідкою МСЕК від 30.03.2017 р. позивачу повторно встановлено 50% втрати працездатності по професійному захворюванню (40% - вібраційна хвороба; 10% - хронічний бронхіт) та третю групу інвалідності повторно з 30.03.2017 р. до 01.04.2019 р., з датою чергового переогляду 01.03.2019 року.
Як вбачається з п. 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01 березня 2016 року, враховуючи тривалий стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити неможливо.
Проте, з урахуванням зазначеного, порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено самим актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 01 березня 2016 року (а.с.11-14), а тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу колегія суддів визнає безпідставними.
Спростовуються й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач зазнає фізичний біль і страждання, не має можливості спокійно спати вночі, займатись фізичною роботою вести активний спосіб життя, відчуває приступи задухи і кашлю, йому важко підніматись по східцях до своєї квартири, яка розташована на третьому поверсі. У позивача через захворювання порушилися зв'язки з його друзями, він вимушений відмовитися від захоплення рибалкою через неможливість тривалий час знаходитися в одному положенні, оскільки це призводить до сильного болю в хребті. Також позивач вимушений багато часу проводити у лікарнях, що підтверджується виписними епікризами, приймати велику кількість ліків - все це в сукупності порушує його нормальні життєві зв'язки і примушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Посилання представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо скрутного матеріального становища ПрАТ «ПівнГЗК» колегією суддів до уваги не беруться, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, оскільки при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд має виходити з глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а не з фінансової можливості роботодавця здійснити таке відшкодування.
Колегія суддів погоджується з розміром стягнутої судом моральної шкоди. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, судом враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", якими передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, який має сталий характер та збільшується, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Так, внаслідок отриманих професійних захворювань знижена фізична активность позивача. Через хворобу порушилися його звичайні зв'язки з друзями, також він вимушений приймати велику кількість ліків та багато часу проводити у лікарнях, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 червня 2018 року.
Головуючий:
Судді: