26 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1065/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: П'янової Я.В.
суддів: Калиновського В.А. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 (головуючий суддя Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 16.04.18 р.) по справі № 820/1065/18
за позовом ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів
до ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Харківській області , Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Харківській області
третя особа: ОСОБА_2
про скасування постанови про накладення штрафу,
Позивач, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - позивач, Головне управління Держпродспоживслужби), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач 1), Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач 2), третя особа: ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 02.02.2018 р. ВП № 55274273 старшого державного виконавця примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 про накладення штрафу;
- стягнути з ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34859512, вул. Ярослава Мудрого, 26, м. Харків, 61002) на користь ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829, пр. Науки, 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) безпідставно сплачений штраф у розмірі 5100 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що листом від 09.01.2018 р. Головне управління Держпродспоживслужби повідомило державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Харківській області, що відповідно до акту огляду машин від 28.12.2017 р., марка та модель представленого квадроцикла не відповідає марці та моделі, вказаних у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 р. А отже, виконати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 р. та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 р. по справі №820/2582/17 неможливо, тобто були зазначені поважні причини невиконання рішення суду.
Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.
Однак, незважаючи на вищевикладене, 02.02.2018 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про накладення штрафу ВП №55274273, якою за невиконання без поважних причин виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду №820/2582/17 від 14.11.2017 р. на Головне управління накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Із постанови вбачається, що реєстрація квадроциклу повинна здійснюватись тільки відповідно до вимог п.4 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого Постановою КМУ від 08.07.2009 р. №694.
Отже, відповідач не взяв до уваги вимоги п. 2 зазначеного Порядку про обов'язковий огляд квадроциклу.
Вищевикладене свідчить про необґрунтованість постанови та невідповідність її вимогам ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження”.
Також, позивач звертає увагу на те, що зазначення у рішенні суду та виконавчому листі марки квадроцикла BRP (Bombardier Recreational Products), а не OUTLANDER МАХ ХТР 850 EFI ТВ не є опискою, оскільки позов ОСОБА_2 ґрунтувався на документах, в яких було зазначено саме Outlander, а для огляду було надано BRP.
Згідно з ст.20 Закону України “Про виконавче провадження” для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Вказана норма є обов'язковою для виконавця, оскільки наявність свідоцтва про реєстрацію квадроцикла марки Outlander, який є BRP, призведе до його арешту органами дорожньої національної поліції України.
Крім того, направлення постанови про накладення штрафу ГУ Державної казначейської служби України в Харківській області призвело до блокування рахунків ОСОБА_1 управління.
Головне управління Держпродспоживслужби було змушене спочатку сплати штраф, а потім вже оскаржувати постанову про накладення штрафу, оскільки блокування рахунків є повним зупинення господарської діяльності установи.
З вищезазначених підстав, Головне управління Держпродспоживслужби 14.02.2018 р. зареєструвало квадроцикл OUTLANDER МАХ ХТР 850 EFI ТВ, 2016 року випуску, серійний номер: рама 3JBLPAU26HJ000849, мотор: М9736618 за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) та видало відповідний номерний знак, відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 р., хоча марка та модель представленого квадроцикла не відповідає марці та моделі, вказаних у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 р. та постанові про накладення штрафу від 02.02.2018 р.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 26.06.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником квадроциклу Outlander МАХ ХТР 850 EFI ТВ, 2016 року випуску, серійний номер: рама 3JBLPAU26HJ000849, мотор: М9736618 на підставі договору від 07.10.2016 р. №07/10/16/01 та акту приймання-передачі від 07.10.2016 р., за яким ТОВ “СФ МОТОРЗ” передало позивачу у власність зазначений транспортний засіб. В свою чергу, ТОВ “СФ МОТОРЗ” придбало квадроцикл, яким володіє позивач, у ТОВ “АКТИВСПОРТ”.
З метою реєстрації в установленому законом порядку зазначеного квадроциклу, ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області з заявою про його реєстрацію.
ОСОБА_1 управління від 04.05.2017 р. №30/3376 позивачу було відмовлено в реєстрації квадроциклу.
Не погоджуючись з відмовою у реєстрації вищезазначеного квадроциклу, ОСОБА_2 звернулась з позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 року по справі №820/2582/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області щодо відмови у реєстрації за ОСОБА_2 квадроциклу Outlander МАХ ХТР 850 EFI ТВ, 2016 року випуску, серійний номер: рама 3JBLPAU26HJ000849, мотор: М9736618. Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829, пр. Науки, 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) зареєструвати квадроцикл Outlander МАХ ХТР 850 EFI ТВ , 2016 року випуску, серійний номер: рама 3JBLPAU26HJ000849, мотор : М9736618 за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) та видати номерний знак, що виготовляється згідно з державними стандартами.
Харківським окружним адміністративним судом 14.11.2017 року виданий виконавчий лист № 820/2582/17 про зобов'язання ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829, пр. Науки, 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) зареєструвати квадроцикл Outlander МАХ ХТР 850 EFI ТВ, 2016 року випуску, серійний номер: рама 3JBLPAU26HJ000849, мотор : М9736618 за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_2) та видати номерний знак, що виготовляється згідно з державними стандартами.
30.11.2017 року за заявою ОСОБА_2 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Шинделем В.А. відкрито виконавче провадження ВП № 55274273 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду № 820/2582/17 від 14.11.2017 року.
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржника, відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, про що письмово повідомити державного виконавця з наданням засвідчених копій документів, які підтверджують виконання зазначеного вище виконавчого документа.
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 55274273 від 30.11.2017 року державним виконавцем, відповідно до вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", надіслано на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та яку отримано останнім - 14.12.2017 р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
Листом №7-0/12941 від 27.12.2017 року боржник проінформував державного виконавця про готовність виконати судове рішення 28.12.2017 року за умови проведення огляду квадроцикла державним інспектором, а також подання стягувачем заяви про реєстрацію та документів, передбачених Порядком відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого Постановою КМУ від 08.07.2009 № 694.
Листом №7-0/210 від 09.01.2018 року, який надійшов державному виконавцю 18.01.2018 року за вх. №297, боржник поінформував державного виконавця про неможливість виконати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 р. та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 р. по справі №820/2582/17, у зв'язку з невідповідністю марки та моделі представленого для огляду квадроцикла, вказаним у постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.11.2017 року, про що складено Акт огляду машини від 28.12.2017 року.
Проте, згідно з висновками державного інспектора Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області ОСОБА_4, що містяться в зазначеному вище Акті огляду машини від 28.12.2017 року, ідентифікаційні таблички в наявності, ознак пошкодження та фальсифікації не виявлено, що послугувало підставою для невизнання державним виконавцем поважними причини невиконання судового рішення.
02.02.2018 року за невиконання без поважних причин виконавчого листа № 820/2587/17 на відповідача оскаржуваною постановою накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Пунктом 2 оскаржуваної постанови божнику надано новий строк для виконання рішення та повідомлено про необхідність виконання рішення протягом 10 робочих днів, а також попереджено про кримінальну відповідальність.
Постанова про накладення штрафу 05.02.2018 року пред'явлена для виконання до ГУ ДКСУ у Харківській області та виконана 06.02.2018 р. шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідача.
За розпорядженням державного виконавця № 55274273 від 26.02.2018 року штраф у розмірі 5100,00 грн., стягнутий з боржника, перераховано за належністю до Державного бюджету України.
Після отримання постанови про накладення штрафу та його примусового стягнення листом №10.0/1793 від 15.02.2018 року (який надійшов державному виконавцю 21.02.2018р., вх. № 1040) відповідач поінформував державного виконавця про виконання 15.02.2018 року рішення суду.
27.02.2018 року до державного виконавця надійшла заява стягувача про виконання рішення боржником (вх. 1204 від 27.02.2018 р.).
Не погоджуючись із правомірністю постанови від 02.02.2018 р. ВП № 55274273 про накладення штрафу, Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області звернулось до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного рішення та відповідачем правомірно накладено штраф на позивача за невиконання рішення суду без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р., № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, урегульовано нормами Закону України "Про виконавче провадження" .
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 18 частини третьої статті 18 Закону встановлено право виконавця вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Частиною 5 вказаної статті Закону передбачено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Колегія суддів зауважує, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.
Згідно з ч. 6 статті 26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до ст. 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Проаналізувавши положення статті 63 Закону, колегія суддів зазначає, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
В ході розгляду справи встановлено, що ГУ Держпродспоживслужби не зверталося з метою усунення встановленої розбіжності марки та моделі спірного квадроцикла у судовому рішенні та складеному акті огляду машини від 28.12.2017 р. ОСОБА_4 щодо виправлення описки у судовому рішенні або роз'яснення судового рішення в порядку, передбаченому приписами ст. ст. 253, 254 КАС України.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 управлінням на адресу ОСОБА_2 надіслано лист від 27.12.2017 р., в якому зазначено про необхідність надати заяву про реєстрацію та документи, перелік яких передбачений п.4 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 08.07.2009 р. №694, та прибути з необхідними документами 28.12.2017 р. за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 157 (з 10.00 до 15.00) для реєстрації квадроциклу.
При цьому, у листі було повідомлено, що нові машини, які не зареєстровані інспекціями, реєструються (тимчасово реєструються) після їх огляду державними інспекторами за місцем їх реєстрації.
Вищезазначений огляд є обов'язковим та передбачений п. 2 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 08.07.2009р. №694.
Слід зауважити на те, що матеріали справи не містять доказів про те, що для огляду при виконавчому провадженні був представлений інший квадроцикл, ніж зазначений у судовому рішенні по справі №820/2582/17, яке набуло законної сили і є обов'язковим для виконання.
Окрім того, згідно з висновками державного інспектора Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області ОСОБА_4, що також містяться в Акті огляду машини за заявою ОСОБА_2 від 28.12.2017 р., ідентифікаційні таблички в наявності, ознак пошкодження та фальсифікації не виявлено.
За вказаних обставин, доводи боржника щодо поважності, як на його думку, причин невиконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 р. у справі №820/2582/17, яка набула законної сили та є обов'язковою для виконання, не є об'єктивними, оскільки реєстрація машини, відповідно до вимог п. 4 згаданого вище Порядку, має здійснюватись на підставі заяви власника про реєстрацію та поданих ним документів згідно встановленого Порядком переліку (пп. 1-9 п. 4 Порядку).
Факт неподання власником квадроцикла (або уповноваженою особою) заяви про реєстрацію чи будь-яких документів, передбачених Порядком, боржником встановлено не було.
Крім того, боржником не було встановлено факт невідповідності марки та моделі представленого для огляду квадроцикла документам, що були подані сгягувачем для його реєстрації. Акт огляду машини за заявою від 28.12.2017 р. не містить підпису ОСОБА_2 або її уповноваженого представника.
Таким чином, станом на 02.02.2018 р. рішення суду не було виконано боржником у встановлений виконавцем строк без поважних причин. Виконання рішення без участі боржника неможливе.
Постанова про накладення штрафу 05.02.2018 року була пред'явлена для виконання до ГУ ДКСУ у Харківській області та виконана 06.02.2018 р. шляхом безспірного списання коштів з рахунків відповідача.
За розпорядженням державного виконавця № 55274273 від 26.02.2018 року штраф у розмірі 5100,00 грн., стягнутий з боржника, перераховано за належністю до Державного бюджету України.
Лише після отримання постанови про накладення штрафу та його примусового стягнення листом №10.0/1793 від 15.02.2018 року (який надійшов державному виконавцю 21.02.2018р. вх. № 1040) відповідач поінформував державного виконавця про виконання 15.02.2018 року рішення суду.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України “Про виконавче провадження”, прийнята оскаржувана постанова про накладення штрафу ВП№55274273 від 02.02.2018 р.
Доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не містять посилань, які саме порушення Закону України “Про виконавче провадження” були допущені державним виконавцем при її прийнятті.
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що при розгляді Харківським окружним адміністративним судом справи №820/2582/17 спір щодо характеристик транспортного засобу та органу реєстрації відсутній. На цьому Харківський апеляційний адміністративний суд акцентував увагу в ухвалі від 24.10.2017 р., якою залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області на рішення суду першої інстанції.
Принцип обов'язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов'язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.
Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судове рішення є актом правосуддя, який повинен свідчити про реалізацію конституційних принципів та утвердження верховенства права. Як зазначено у пункті 7 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи, метою судового рішення є не тільки вирішення певного спору через надання сторонам юридичної визначеності, а часто також установлення судової практики, яка може попередити виникнення інших спорів та забезпечити суспільну гармонію.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка гарантує право на справедливий суд, прямо не встановлює такого його елементу як обов'язковість виконання судового рішення, однак ЄСПЛ у процесі складного еволюційного тлумачення цієї норми визнав право на виконання судового рішення невід'ємною частиною права на справедливий суд.
За визначенням ЄСПЛ, право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін, що могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Шмалько проти України” (Shmalko v. Ukraine) від 20 лип. 2004 р. (заява № 60750/00) п. 43). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
При цьому, колегія суддів зауважує, що в межах виконавчого провадження ГУ Деожпродспоживслужби не надавались докази на підтвердження належних дій щодо своєчасного виконання судового рішення, що набрало законної сили по справі № №820/2582/17.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 по справі № 820/1065/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя ОСОБА_6
Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8