25 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3615/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Глушка І.В., Святецького В.В.,
за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Представника позивача ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року (головуючий суддя Рейті С.І.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород о 11 год. 15 хв. повний текст складено 06.04.2018 року у справі №807/13/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на займаній на час звільнення посаді,-
ОСОБА_2 09.01.2018 року звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Закарпатській області від 06.12.2017 року № 2088 «Про звільнення зі служби в Національній поліції України окремих працівників Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП» за грубе порушення вимог ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, вимог ст. ст. 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Закарпатській області від 11.12.2017 року № 256 о/с відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», яким звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України майора поліції ОСОБА_2 (0071844) - інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, зобов'язати начальника ГУНП в Закарпатській області видати наказ, яким поновити його в займаній посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 06.12.2017 року за № 2088 на позивача, відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. Наказом ГУНП в Закарпатській області від 11.12.2017 року за № 256 о/с позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Вказані накази вважає протиправними, оскільки в наказі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не зазначено, які саме вимоги Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України ним порушено, крім того, на момент прийняття відповідачем оскаржених наказів вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення не доведена у законному порядку і не встановлена обвинувальним вироком суду, як це визначено статтею 62 Конституції України. Судом першої інстанції при розгляді позовної заяви ОСОБА_2 не було належним чином перевірено та досліджено його обгрунтування про те, що його неправомірно було звільнено з ГУНП в Закарпатській області за грубе порушення вимог ст. ст. 17 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІУ, вимог ст.ст. 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію України». Вважає, що у відповідача не було належних правових підстав для звільнення зі служби за скоєння вчинку, що компрометує його, як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та проявилося у підписанні протоколу обшуку із внесенням завідомо неправдивих відомостей, приховування факту кримінального правопорушення, пов'язаного з обігом наркотичних засобів, безпідставному утриманні гр.гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та не інформуванні безпосереднього керівництва про виявлене кримінальне правопорушення. При вирішенні питання про накладення такого суворого дисциплінарного стягнення, як звільнення з поліції, відповідач не врахував, що протягом усього часу проходження служби в Національній поліції України позивач не вчиняв проступків, які підпадають під ознаки кримінально караного діяння, суворо дотримувався умов контракту, службові обов'язки виконував добросовісно, сумлінно та у повній відповідності з вимогами усіх нормативно-правових актів, про що також свідчить відсутність будь-яких дисциплінарних стягнень. Суд першої інстанції не міг і не мав можливості із за відсутності позивача та його представника в судовому засіданні всебічно та повно з'ясувати всі обставини справи, так як взяв до уваги лише твердження відповідача про правомірність наказів про його звільнення. Посилаючись на проведене службове розслідування у відповідності до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230, судом першої інстанції не було достатнім чином з'ясовано про причини відсутності письмового пояснення позивача, чи надавав він письмові або усні пояснення, чи робив заяви, подавав документи, які мали значення для вказаного розслідування. Відповідно до п. 6.3 вказаної Інструкції забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення. Однак судом не було встановлено той факт, що відповідач володів інформацією стосовно перебування позивача на час проведення службового розслідування на лікуванні, вказану інформацію умисно не подав до матеріалів службового розслідування та сфальсифікував документ про те, що останній відмовився надати письмові пояснення. Також позивач перебував на лікуванні в період оголошення йому наказів про його звільнення з поліції. Згідно пункту 7.4. вказаної Інструкції особа РНС може бути відсторонена від посади в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Тому вважає, що в разі внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та оголошення підозри позивачу не є підставою для його звільнення з поліції, так як пунктом 10 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Однак такого судового рішення в кримінальному провадженні щодо позивача немає, а тому не було підстав його звільняти в Дисциплінарному порядку. Суд першої інстанції не перевіряв, в чому полягало порушення статті 64 Закону України « Про Національну поліцію України», що призвело до неправильного ухвалення судового рішення. В адміністративній справі щодо оскарження рішення про звільнення з публічної служби суд повинен перевірити, зокрема, чи зазначені в оскарженому рішенні підстави для припинення публічної служби, якщо вони визначені законом, та чи застосовані вони обгрунтовано. Однак судом таких вимог закону не було дотримано та не з'ясовано всіх обставин справи. Порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо таке порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність. Суд першої інстанції не витребував від відповідача документи, якими підтверджено про внесення до Наказу № 2088 від 06.12.2017 року всіх обставин, які викладені в повідомленні про підозру ОСОБА_2 від 08.11.2017 року. Також судом першої інстанції не було дотримано норми процесуального права, які виразилися в неявці в судове засідання представника позивача та позивача з поважних причин, та просили таке судове засідання перенести на інший термін з причини участі представника в іншому засіданні. Суд першої інстанції проводячи судове засідання без участі позивача та його представника не дослідив всі обставини справи та докази, та ухвалив незаконне та необгрунтоване судове рішення. При цьому до суду апеляційної інстанції додаються копія довідки № 77 Виноградівської районної лікарні від 29.08.2017 року про перебування на лікуванні ОСОБА_2 в період з 29.08.2017 року по 06.09.2017 року. Також додається листок непрацездатності про перебування ОСОБА_2 на лікуванні в період з 12.12.2017 року по 15.12.2017 року.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її доводи, та просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи позивач ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов, його представник в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Представник відповідача ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що майор поліції ОСОБА_2 перебував на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.
Наказом ГУНП в Закарпатській області «Про призначення судового розслідування» від 20.11.2017 року № 1964 призначено службове розслідування за фактом повідомлення про підозри, зокрема, ОСОБА_2
Службове розслідування проводилось у відповідності до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230.
Про результати службового розслідування складено Висновок від 4 грудня 2017 року, який затверджений начальником ГУ НП в Закарпатській області.
На підставі встановлених службовим розслідуванням фактів, наказом ГУНП в Закарпатській області «Про звільнення зі служби в Національній поліції окремих працівників Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП» від 06.12.2017 року за № 2088 за порушення вимог ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції « та наказу МВС України «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», що призвело до скоєння ОСОБА_2 вчинку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та проявилося у підписанні протоколу обшуку із завідомо неправдивими даними, приховуванні факту правопорушення, пов'язаного з обігом наркотичних засобів, безпідставному утриманні гр-н ОСОБА_3, ОСОБА_4 та не інформуванні безпосереднього керівництва про виявлений злочин - інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_2, відповідно до п. 8 ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції.
Наказом ГУНП в Закарпатській області від 11.12.2017 року № 256 о/с майора поліції ОСОБА_2 - інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» за п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 13.12.2017 року.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580-VIII) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_4 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав ОСОБА_6 поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно із статтею 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_6 поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За приписами частини 1 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
При цьому суд вказує, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено частиною 2 статті 19 Закону №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, до прийняття Дисциплінарного статуту Національної поліції України використовуються норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Закон № 3460-IV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_6 працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно статті 2 Закону № 3460-IV дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 3460-IV за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 3460-IV службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_6 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Згідно статті 12 Закону № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Закону № 3460-IV визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до наказу ГУНП в Закарпатській області «Про призначення судового розслідування» від 20.11.2017 року № 1964 призначено службове розслідування за фактом повідомлення про підозри ОСОБА_2 та про результати службового розслідування складено висновок від 4 грудня 2017 року, який затверджений начальником ГУ НП в Закарпатській області, як встановлено в судовому засіданні апеляційного суду висновок службового розслідування від 04.12.2017, позивачем не оскаржений.
Відповідно до матеріалів справи 18.11.2017 року прокуратурою Закарпатської області в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017070000000090 позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 396 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
За вказаним фактом наказом ГУ НП в Закарпатській області призначено службове розслідування.
Під час службового розслідування встановлено, що 17.08.2018 року працівниками Закарпатського управління ДВБ НП України спільно із працівниками УСБУ в Закарпатській області та прокуратури Закарпатської області викрито протиправну діяльність поліцейських Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП, які вимагали та отримали грошові кошти від громадянина за прикриття його незаконної діяльності з приводу вирощування наркотичної речовини.
У ході проведення негласних слідчо-розшукових дій у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 310 КК України, Закарпатським управлінням ДВБ НП України отримано інформацію, про те, що 16.08.2017р. окремі поліцейські Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП провели обшук у приміщенні за адресою: м. Виноградів, фермерське господарство «Мускат», земельна ділянка 7, під час якого виявили наркотичну речовину. В подальшому вказані поліцейські, маючи на меті незаконне збагачення, вимагали незаконну грошову винагороду у сумі 50000 доларів США від винних осіб за не притягнення їх до кримінальної відповідальності.
17.08.2017 року Закарпатським управлінням ДВБ Національної поліції України відповідні матеріали скеровано до прокуратури Закарпатської області, за результатами розгляду яких відкрито кримінальне провадження № 42017070000000301 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.
Крім того, встановлено, що 24.04.2017 року до слідчого управління ГУНП надійшов рапорт заступника начальника відділу ЗУ ДВБ НП України ОСОБА_6 про те, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів задокументовано факт збуту наркотичних речовин громадянином «Х». За даним фактом СУ ГУНП відкрито кримінальне провадження № 1201700000000090, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 310 КК України.
11.09.2017 року кримінальне провадження № 42017070000000301 було об'єднано з кримінальним провадженням № 12017000000090 та присвоєно спільний № 12017000000090.
У ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні працівниками прокуратури Закарпатської області встановлено, що 06.08.2017 року слідчим відділенням Виноградівського ВП розпочато кримінальне провадження № 12017070080000722 за ч. 3 ст. 185 КК України за зверненням ОСОБА_7 про те, що в ніч з 04.08.2017 року на 05.08.2017 року двоє невідомих осіб проникли до будинку її сестри звідки викрали особисті речі, грошові кошти та золоті вироби. Під час супроводження вказаного кримінального провадження 14.08.2017 року до органу досудового розслідування надійшли три рапорти від начальника сектору кримінальної поліції Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_8, про те, що під час проведення оперативно-розшукових заходів ним отримано інформацію, щодо скоєння даного правопорушення можуть бути причетні гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Разом із зазначеними рапортами ОСОБА_8 надав слідчому протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 14.08.2017 року.
У той же час, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201700000000090 встановлено, що гр. ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 12017070080000722 від 06.08.2017 року в якості свідка не допитувався, протокол його допиту від 14.08.2017 року сфальсифікований, підписи у цьому документі йому не належать, з ОСОБА_8 він не знайомий. Сфальсифікованими є також рапорти ОСОБА_8 про те, що до вчинення зазначеної крадіжки можуть бути причетні громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які фактично є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення вказаними особами.
Таким чином, 16.08.2017 року старшим слідчим слідчого відділення Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_10 діючи у рамках кримінального провадження № 12017070080000722 від 06.08.2017р. за фактом крадіжки з будинку гр. ОСОБА_11, спільно з начальником СКП Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП майором поліції ОСОБА_8, старшим оперуповноваженим СКП цього ж відділення поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_12, інспектором з ювенальної превенції сектору превенції патрульної поліції цього ж відділення поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_13 та інспектором сектору реагування патрульної поліції № 2 цього є відділення поліції майором поліції ОСОБА_2 згідно ухвали слідчого судді проводився обшук у домоволодінні по вул. Мускатній, 7 в м. Виноградів.
Прокуратурою Закарпатської області, у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201700000000090 за ч. 3 ст. 368, ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 383 КК України, встановлено, що під час проведення вказаного обшуку поліцейськими Виноградівського відділення поліції було виявлено понад 100 сироростущих рослин коноплі та спеціальне обладнання для їх вирощування, в подальшому поліцейські стали вимагати у гр-н ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неправомірну вимогу у розмірі 50000 доларів США, за не притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Цього ж дня ОСОБА_8 отримав від невстановленої слідством особи, яка є знайомим ОСОБА_3, неправомірну вигоду у розмірі 50000 доларів США за те, що поліцейські не будуть складати процесуальні документи про виявлення та вилучення наркотичних речовин, а вказані особи не будуть притягнуті до відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, пов'язаного з обігом наркотичних речових.
У той же час, слідчий Виноградівського відділення поліції ОСОБА_10 перебуваючи на місці події, склав завідомо неправдивий протокол обшуку від 16.08.2017р., у якому зазначив, що ним проведено обшук житла та іншого домоволодіння за адресою: м. Виноградів, вул. Мускатна,7, у ході якого нічого не виявлено та не вилучено. Зазначений протокол обшуку підписала особа, у якої проводився обшук - ОСОБА_3, слідчий Фущич С.В., поняті, а також учасники слідчої дії - поліцейські ОСОБА_12, ОСОБА_2 та ОСОБА_13
Під час проведення обшуку на території ФГ «Мускат», поліцейські ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_2 та ОСОБА_13, без достатніх для цього підстав та всупереч вимогам кримінально-процесуального законодавства України та Закону України «Про Національну поліцію», одягнули спецзасіб «кайданки» на гр. гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та певний період часу утримували їх за місцем проведення обшуку. Про виявлене кримінальне правопорушення вказані поліцейські своє безпосереднє керівництво не повідомили, відповідні рапорти не склали.
За даним фактом наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 19.08.2017 року № 1426 призначено службове розслідування, в ході якого не вдалося опитати інспектора Жовчак Й.Й. у зв'язку з його відсутністю на службі. У зв'язку з чим в ході службового розслідування надати оцінку діям не видалося можливим, а тому прийнято рішення застосувати заходи дисциплінарного впливу відносно ОСОБА_2 у разі доведення прокуратурою Закарпатської області вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим 19.08.2017 року до керівництва ГУНП в Закарпатській області надійшов рапорт начальника Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_14 про те, що, зокрема, ОСОБА_2 не вийшов на службу та про причину відсутності керівництво відділення поліції не повідомив.
За даним фактом наказом ГУНП в Закарпатській області від 23.08.2017 року № 1453 призначено службове розслідування за результатами якого, в тому числі, ОСОБА_2 за недобросовісне відношення до виконання своїх службових обов'язків, порушення трудової та службової дисципліни, вимог ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, яка не оскаржене, що підтверджено позивачем в судовому засіданні апеляційного суду.
08.11.2017 року працівниками прокуратури Закарпатської області вручено повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 371 та ч. 1 ст. 396 КК України.
Як вбачається із матеріалів службового розслідування позивачеві було запропоновано дати письмові пояснення в рамках даного службового розслідування, однак він відмовився від надання пояснень, скориставшись правом, наданим статтею 63 Конституції України, що також спростовує доводи скаржника.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_6 поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
У відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.
Частиною першою статті 77 Закону №580-VIII визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції. Зокрема, пунктом 6 частини 1 вказаної статті визначено як підставу звільнення, реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77).
Таким чином, законодавством чітко розмежовано випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності в якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби.
Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.
Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про незаконність рішень щодо його звільнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку, а відсутність вироку у кримінальній справі не виключає наявність в діях цієї особи підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування позивачем не оскаржувався так як і накладена догана оголошена наказом ГУНП у Закарпатській області від 25.09.2017 року № 1623.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.
Щодо доводів скаржника про перебування на лікуванні на момент звільнення повністю спростовуються наданими ним довідками, з яких вбачається, що ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 29.08.2017 по 06.09.2017, з 12.12.2017 по 15.12.2017, а наказ про звільнення датований 11.12.2017.
Доводи скаржника, що не було дотримано норми процесуального права, які виразилися в неявці в судове засідання представника позивача та позивача з поважних причин, та просив таке судове засідання перенести на інший термін з причини участі представника в іншому засіданні, такі спростовуються матеріалами справи, оскільки представник позивача належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що також свідчить подана 03.04.2018 року заява про перенесення справи, така розглянута судом першої інстанції і в задоволенні клопотання відмовлено. Відповідно до частини другої статті 44 КАС учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Згідно із частиною першою статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Вказані висновки підтверджується правовими позиціями Верховного Суду викладених в постанові від 03.05.2018 року у справі №810/2073/16 (провадження №К/9901/12839/18) та постанові від 12.04.2018 року у справі №815/3636/15 (провадження №К/9901/7668/18).
Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів дійшла висновку, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах власних повноважень, також позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, яка ним не оскаржена, а тому на нього повинно накладатися більш суворе дисциплінарне стягнення, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Представника позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 807/13/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді І.В. Глушко
ОСОБА_15
Повний текст постанови складено 26.06.2018 року