пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
19.06.2018 справа № 908/1811/17
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:Зубченко І.В., Попков Д.О., Радіонова О.О. Голембо І.В.
за участю представників:
від позивача:не з'явився
від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи-1: від третьої особи-2:Земляний О.Ю., довіреність №18-62 від 02.05.2018р. Білич Н.С., довіреність №430 від 15.06.2018р. Гаркуша В.В., довіреність №17 від 29.01.2018р. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від20.03.2018р. (повне рішення складено 30.03.2018р.)
у справі№ 908/1811/17 (головуючий суддя Колодій Н.А., судді Зінченко Н.Г., Носівець В.В.)
за позовомНаціонального антикорупційного бюро України, м.Київ
до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя 2.Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя 1.Державного підприємства "Енергоринок", м.Київ 2.Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м.Київ
провизнання договору недійсним
Національне антикорупційне бюро України, м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача-1, Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя та до відповідача-2, Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державного підприємства "Енергоринок", м.Київ (третя особа - 1) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м.Київ (третя особа - 2) про визнання недійсною угоди у формі заяви Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016р.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що оспорювана угода суперечить інтересам держави і суспільства, а також чинному законодавству, оскільки положення ч.2 ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику" чітко визначають виключно грошову форму розрахунків між споживачами і постачальником електричної енергії та не допускають здійснення припинення зобов'язань споживачів за спожиту електроенергію в інший спосіб, у тому числі шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.03.2018р. (повне рішення складено 30.03.2018р.) у справі №908/1811/17 позовні вимоги Національного антикорупційного бюро України задоволені.
В основу рішення суду покладені наступні висновки: здійснене за заявою відповідача-1 від 07.04.2016р. зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам статей 15, 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" і пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (далі - ПКЕЕ); завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірної угоди полягає в тому, щоб проігнорувати встановлений Законом України "Про електроенергетику" і ПКЕЕ, порядок оплати поставленої електричної енергії та оплатити її без використання передбаченого вказаним порядком рахунку із спеціальним режимом використання, внаслідок чого ухилитися від перерахування коштів з цього рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України належної їм частки грошових коштів від проданої Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" електроенергії в січні-лютому 2015р., грудні 2015р. та березні 2016р.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду, відповідач-1, Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2018р. (повне рішення складено 30.03.2018р.) у справі №908/1811/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Національного антикорупційного бюро України відмовити.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що рішення місцевого господарського суду ґрунтується на помилкових висновках і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В основу заперечень скаржника покладено наступні твердження:
- встановлення законом або договором певного порядку розрахунків у правовідносинах (у даному випадку внесення плати за поставлену електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку) не виключає можливості припинення зобов'язань будь-яким передбаченим законом способом, у тому числі зарахуванням зустрічних однорідних вимог;
- позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у сторін в момент вчинення правочину завідомо суперечної інтересам держави мети вчинення такого правочину;
- рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2016р. у справі №908/996/16, яке набрало законної сили, встановлений факт припинення зобов'язань сторін на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016р. та підтверджена законність такої заяви.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи від 20.04.2018р. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2018р. у справі №908/1811/17 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2018р. (повне рішення складено 30.03.2018р.) та зобов'язано позивача, відповідача-2 та третіх осіб у строк до 16.05.2018р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
На поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив Державного підприємства "Енергоринок", у якому третя особа-1 зазначає, що заявляючи про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач-1 тим самим порушив законодавчо встановлений порядок розрахунків за спожиту електроенергію, позбавивши Державне підприємство "Енергоринок" та інших учасників розподілу коштів на отримання належної їм частки грошових коштів від проданої Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" в січні-лютому 2015р., грудні 2015р. Та березні 2016р. електроенергії. З огляду на наведене, Державне підприємство "Енергоринок" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.05.2018р. у справі №908/1811/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" було призначено до розгляду на 05.06.2018р.
Апеляційний суд отримав відзив Національного антикорупційного бюро України, однак з огляду на приписи ч.8, 9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), беручи до уваги дату отримання ухвали про відкриття провадження у справі (02.05.2018р.), визначений нормами процесуального права та ухвалою про відкриття апеляційного провадження строк на подання відзиву, судова колегія дійшла висновку про пропущення позивачем такого строку. З огляду на відсутність визначених Національним антикорупційним бюро України поважних причин пропуску строку, судова колегія не враховує зазначений відзив при розгляді справи.
Через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які свідчать, що за рішенням загальних зборів акціонерів скаржника було змінено найменування підприємства на Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів". Враховуючи відомості, наявні у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судова колегія дійшла висновку про зміну найменування відповідача-1.
У судовому засіданні 05.06.2018р. представники Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" підтримали вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.
Представник Національного антикорупційного бюро України заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду без змін. При цьому наголосив, що угода у формі заяви Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016р. суперечить чинному законодавству, зокрема, положенням ч.2 ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику". Позивач, разом з іншим, зазначив, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про намір у Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на порушення інтересів держави і суспільства.
Представник Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" не заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Керуючись приписами ч.2 статті 216 ГПК України, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 19.06.2018р.
Ухвалами суду апеляційної інстанції від 11.06.2018р. та від 12.06.2018р. відмовлено Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" у задоволенні клопотань про участь представників у судових засіданнях у справі №908/1811/17, призначених на 05.06.2018р. та 19.06.2018р. відповідно, в режимі відеоконференції з викладених в ухвалах причин.
На електронну адресу суду від Національного антикорупційного бюро України надійшли пояснення по справі, за змістом яких позивач просить при розгляді справи врахувати позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі №908/1810/17.
У судовому засіданні 19.06.2018р. представник відповідача-1 підтримав позицію, викладену в попередньому судовому засіданні. Представник відповідача-2 наголосив, що оспорюваний правочин на момент вчинення не суперечив нормам матеріального права, зокрема, приписам Закону України «Про електроенергетику», а правомірність його вчинення та, відповідно, наслідки вчинення вже досліджувалися господарським судом та такому юридичному факту надана відповідна оцінка. Представник третьої особи-1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Представники позивача та третьої особи-2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, беручи до уваги, що їх явка не була визнана судом обов'язковою, з огляду на те, що позиція позивача була викладена в попередньому судовому засіданні, а третя особа-2 повторно не з'явилася в судове засідання без повідомлення суду поважних причин неявки, приймаючи до уваги достатність наявних матеріалів справи, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача та третьої особи-2 за наявними матеріалами у справі.
Відповідно до ст.269 ГПК України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
У судовому засіданні 19.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, пояснення, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів у судовому засіданні 05.06.2018р. та пояснення представників відповідачів та третьої особи-1 у судовому засіданні 19.06.2018р., перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 01.11.2012р. між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (далі - постачальник електричної енергії; перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго") та Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №3 (далі - договір), за умовами розділу 1 якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком №2 "Точки продажу електричної енергії споживачу".
Відповідно до п.2.3 договору, споживач зобов'язується, зокрема: оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка №4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатка №5 "Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії" (п.2.3.4); здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком №6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії" (для споживачів, що мають спільну межу електричних мереж із постачальником електричної енергії) (п.2.3.5).
Пунктом 9.5 договору передбачено, що він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Згідно з абзацом другим пункту 1 Додатку №4 до договору розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника, вказаний в п.10 договору.
Відповідно до п.10 договору сторони визначили рахунок, на який проводяться розрахунки за електричну енергію, а саме: поточний рахунок із спеціальним режимом використання №260363141401 в філії - Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний Ощадний банк України".
За поставлену Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" на виконання договору у січні-лютому 2015р., грудні 2015р. та березні 2016р. активну електроенергію Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" належним чином і в обумовлений договором строк та порядок не розрахувалось, що призвело до утворення заборгованості у загальній сумі 303357547,07грн.
У період з грудня 2015р. по березень 2016р. Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" перерахувало Відкритому акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" (р/р №26002055720132, відкритий у Запорізькому РУ ПАТ КБ "Приватбанк") грошові кошти у сумі 212600000,00грн. з призначенням платежу: "Плата за посл. з компенс.перетік.реактив. електроенергії".
04.04.2016р. Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" направило на адресу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" вимогу за вих. №1/20, у якій просило повернути грошові кошти у розмірі 206041479,40 грн., які є надмірно сплаченими коштами за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, у строк до 05.04.2016р.
Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" направило на адресу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016р., якою здійснено зарахування вимог Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про повернення суми плати за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та вимог Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" по сплаті заборгованості за договором про постачання електричної енергії на суму 206041479,40грн., відповідно.
Вважаючи, що угода у формі заяви Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016р. суперечить нормам статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" та інтересам держави і суспільства, Національне антикорупційне бюро України звернулося до господарського суду із цим позовом.
Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначено у статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частиною першою якої передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
Стаття 601 ЦК України та ч.3 ст.203 ГК України передбачають припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Одночасно, положеннями вказаних статей передбачено неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 4 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом, які викликані об'єктивними умовами функціонування галузі.
Відповідно до ч.2 ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
Згідно з ч.8 ст.26 вказаного Закону споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000р., визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.
Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Отже, зазначеними положеннями спеціального законодавчого акту в регулюванні правовідносин у сфері електроенергетики чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування споживачем електричної енергії виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.
Як вірного встановлено господарським судом першої інстанції, внаслідок вчинення спірного правочину погашення зобов'язань відповідача-1 перед відповідачем-2 відбулося шляхом перерахування відповідачем-1 заборгованості за поставлену електроенергію не на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, а на звичайний поточний рахунок. Отже, у порушення ст.6 ЦК України сторони відступили від імперативних положень ст.15-1 та ст.26 Закону України "Про електроенергетику", безпідставно змінивши порядок розрахунків у правовідносинах з постачання електроенергії.
Зазначене свідчить, що спірний правочин вчинявся завідомо з метою, яка суперечить економічним інтересам держави, оскільки був спрямований на те, щоб обійти встановлений Законом України "Про електроенергетику" і ПКЕЕ порядок оплати поставленої електричної енергії, оплатити її без використання передбаченого цим порядком рахунку зі спеціальним режимом використання і тим самим уникнути перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що призвело до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.
Наявність таких намірів у відповідачів є очевидною, оскільки останні усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність зарахування боргу в спірних правовідносинах і суперечність таких дій інтересам держави і суспільства та прагнули настання вказаних вище протиправних наслідків.
Порушення відповідачами у справі встановленого Законом України "Про електроенергетику" і ПКЕЕ порядку розрахунків за поставлену електроенергію не відповідає інтересам держави і суспільства щодо забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики і відповідальності суб'єктів електроенергетики та споживачів за порушення цього порядку, забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електроенергії і енергетичної безпеки України.
Вищевикладеним спростовуються аргументи скаржника про відсутність належних та достатніх доказів наявності у сторін у момент вчинення правочину завідомо суперечної інтересам держави мети вчинення такого правочину як необхідної умови для визнання недійсною угоди у формі заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 07.04.2016р.
Згідно з п.13 ч.1 ст.17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному антикорупційному бюро України та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.
Статтею 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" до обов'язків Національного антикорупційного бюро України віднесено, зокрема, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, та проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень у визначених законом випадках.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000235 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст.2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017р.) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних (до яких належать і Національне антикорупційне бюро України) та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Таким чином, аналіз вказаних норм у сукупності із встановленими обставинами справи свідчить про наявність у НАБУ права на звернення з позовом у цій справі.
Донецький апеляційний господарський суд відхиляє аргумент апеляційної скарги про те, що встановлення законом або договором певного порядку розрахунків у правовідносинах (у даному випадку внесення плати за поставлену електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку) не виключає можливості припинення зобов'язань будь-яким передбаченим законом способом, у тому числі зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне. Хоча ст. ст. 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" та договір про постачання електричної енергії № 3 від 01.11.2012 не містять прямої заборони припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічної вимоги, проте вказані норми закону та умови договору містять в собі пряму вказівку, що оплата вноситься виключно на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Більш того, в ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" законодавець, не забороняючи проведення споживачем розрахунків в інших формах (або сплату коштів на інші рахунки), вказує, що такі кошти не повинні враховуватися як оплата спожитої електричної енергії.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє посилання Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" у апеляційній скарзі на преюдиційність висновків Господарського суду Запорізької області, вказаних у рішенні від 28.04.2016р. у справі №908/996/16, оскільки преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (у тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається, що за змістом ст.129 ГПК України має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2018р. (повне рішення складено 30.03.2018р.) у справі №908/1811/17 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2018р. (повне рішення складено 30.03.2018р.) у справі №908/1811/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 19.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2018р.
Головуючий І.В. Зубченко
Судді Д.О. Попков
О.О. Радіонова
Надруковано 8 примірників: 1 - позивачу; 1- відповідачу-1; 1- відповідачу-2; 1-третій особі-1; 1-третій особі-2; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСЗО