Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 червня 2018 р. № 820/6494/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимог,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд: визнати протиправними та скасувати вимоги відповідача № Ф-56528-17 від 06.11.2017 року, № Ф-56528-17 від 06.02.2018 року та № Ф-56528-17 від 10.05.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні вимоги є незаконними, скільки на нього, у зв'язку з досягненням 60 років, розповсюджуються пільги передбачені ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Від представника відповідача надійшли відзиви на позов, в якому останній, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугою років та, після досягнення пенсійного віку не скористався правом переходу на інший вид пенсії - за віком, а тому, факт того, що йому виповнилось 60 років не звільняє його від обов'язку зі сплати єдиного внеску, за несплати якого, було виставлено вимоги.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, висловивши незгоду з позицією відповідача, викладеною у відзиві вказав, що дійсно йому призначено пенсію за вислугу років, проте, являючись фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування за досягнення 60 річного віку, фактично набув статусу пенсіонера за віком та права на звільнення від сплати єдиного внеску.
Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в контексті того, що позивач помилково відносить себе до пільговиків, згідно ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , оскільки, в даному випадку, на зазначене впливає саме вид отримуваної пенсії у сукупності з досягненням пенсійного віку.
Суд, на підставі ч.9 ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації та 13.05.2003 року набув статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи - підприємця, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного внеску, здійснює адвокатську діяльність ( а.с.15-19).
Згідно копії пенсійного посвідчення та інформації Пенсійного фонду України на запити суду вбачається, що позивач з 07.11.2002 року перебував на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а з 24.04.2018 року, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує такий же вид пенсії. Згідно інших законодавчих актів, пенсію позивач не отримує ( а.с.13-14, 129).
Як вказував позивач, після досягнення ним 60 років на набуття права на пільги, встановлені ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме, звільнення від сплати єдиного внеску, відповідні виплати ним були припинені.
Головним управлінням ДФС в Харківській області відносно позивача виставлено вимогу № Ф-56528-17 від 06.11.2017 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.10.2017 року на суму 2112,00 грн. ( а.с.20).
Отримавши зазначену вимогу позивач звернувся до податкових органів - Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області ( де перебуває на обліку, зокрема, у Борівському відділенні) та відповідача з запитами на інформацію відносно наявності/відсутності у нього заборгованості та обов'язку сплачувати єдиний внесок після досягнення 60 років та оскаржив зазначену вимогу в адміністративному порядку ( а.с.22-29).
На запити позивача відповідачем надано відповідь про наявність обов'язку зі сплати єдиного внеску не дивлячись на факт досягнення ним пенсійного віку, а рішенням ДФС України від 08.12.2017 року вимогу № Ф-56528-17 від 06.11.2017 року залишено без змін та зобов'язано відповідача сформувати вимогу на суму збільшення (а.с.30-40).
Не погодившись з зазначеною вимогою, позивач звернувся до суду за її оскарженням.
При чому, за час перебування справи в суді, відповідачем було вчинено дії на виконання рішення ДФС України від 08.12.2017 року та сформовано вимогу № Ф-56528-17 від 06.02.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.01.2018 року на суму 9119,00 грн., а в подальшому - вимогу № Ф-56528-17 від 10.05.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30.04.2018 року на суму 11576,18 грн.
Така ситуація склалась, як вказував відповідач у відзиві, через збільшення суми недоїмки з єдиного внеску через відсутність його сплати, водночас, позивач, не погодившись з зазначеним, подав заяву про збільшення позовних вимог де, окрім вимоги № Ф-56528-17 від 06.11.2017 року, оскаржив вимоги № Ф-56528-17 від 06.02.2018 року та № Ф-56528-17 від 10.05.2018 року, яка прийнята судом.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Згідно ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За приписами п.1 ч.2 ст.6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.11 ст. 9 Закону, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно ч.16 ст. 25 Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
У свою чергу, згідно з ч.4 статті 4 цього Закону, особи, зазначені, зокрема, у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, право не сплачувати єдиний внесок поширюється лише на осіб, прямо перерахованих в аналізованій нормі, пенсіонерів за віком або інвалідів, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Це право не поширюється на пенсіонерів за вислугою років, в тому числі, на тих які досягли пенсійного віку для пенсії за віком.
Пенсія за віком є одним із видів пенсійного страхування, і здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів, які не зараховуються до Державного бюджету України. Саме з цих фондів покриваються витрати на медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомогу на поховання пенсіонерів за віком тощо.
На відміну від пенсій за віком, правила призначення пенсій за вислугу років регламентується Законом № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" .
Статтею 8 зазначеного Закону (в редакції станом на час призначення пенсії позивачу за вислугу років) передбачено, що виплата пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно приписів ст.5 Закону № 2262-XII, особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.
За змістом статті 7 Закону № 2262-XII встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.
Отже, зазначеним Законом фактично визнається той факт, що пенсії передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" є різними державними пенсіями. Різниця при цьому обумовлюється юридичними та фактичними підставами призначення цих видів пенсій та джерелами фінансування.
Таким чином, суд зазначає, що законодавець пов'язує пільги зі сплати єдиного внеску саме із видом пенсії, яку фактично отримує пенсіонер, а не із видом пенсії, на яку він має право.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що положення частини четвертої статті 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не розповсюджується на осіб, які отримують пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", не дивлячись на можливе досягнення ними загального пенсійного віку необхідного для пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.04.2018 року у справі № 826/28012/15, яка є обов'язковою для врахування, згідно ч.5 ст.242 КАС України.
Посилання позивача на висновки, викладені Верховним Судом України у постанові від 20.03.2018 року у справі № 805/2195/17 відносно доводів позивача, що він є пенсіонером за віком та на нього розповсюджуються норми частини четвертої статті 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є хибними наслідками довільного трактування, а у зазначеній справі взагалі правовідносини не є аналогічними тим, що розглядаються у справі № 820/6494/17.
Так, предметом позову у справі № 820/6494/17 є оскарження вимог контролюючого органу, які були виставлені за наявності недоїмки з єдиного внеску позивача, котрий, що доведено в ході розгляду справи, не мав права на пільги, передбачені ч.4 ст.4 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки, досягнувши пенсійного віку, отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Водночас, у справі № 805/2195/17, предметом позову є неповернення помилково сплаченого єдиного внеску, оскільки з певного часу на позивача розповсюджувались положення частини четвертої статті 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки він досяг пенсійного віку та отримував пенсію за віком в порядку ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Водночас, у вказаній постанові по справі № 805/2195/17 Верховний суд, серед іншого, чітко зазначив позицію, яка також свідчить на користь відповідача у справі № 820/6494/17 в контексті того, що звільнення фізичної особи - підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов у сукупності: особа повинна мати статус пенсіонера за віком та, відповідно, отримувати пенсію за віком.
Таким чином, враховуючи те, що позивач отримує пенсію саме за вислугою років, суд вважає, що до нього не застосовуються пільги, встановлені частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, а тому відповідач, за наявності несплаченої суми недоїмки з єдиного внеску ( доказів протилежного позивачем суду не надано), правомірно застосував до позивача заходи впливу, передбачені ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Крім того, аналогічної позиції дотримується Харківський апеляційний адміністративний суд, яка викладена, зокрема, в ухвалі від 24.10.2017 року у справі № 820/2537/17.
Згідно ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем належним чином доведено правомірність дій у правовідносинах, з приводу яких подано позов, а відтак, підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ( 61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25 червня 2018 року.
Суддя Заічко О.В.