ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
21 червня 2018 року Справа № 923/350/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань Межерицької О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (м. Київ),
до Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства (смт. Асканія-Нова, Чаплинський район Херсонська область),
про стягнення 287 917 грн. 83 коп.,
за участю представників:
позивача - Кисловська В.В., представник, дов. № 4 від 09.01.18р.;
відповідача - Савицький Р.В., представник, дов. №05/17 від 05.02.18р.
Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить стягнути з Відповідача 220 294, 04грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 67 623, 79грн. з урахуванням 3% річних за період з 01.05.2015 по 30.04.2016, відповідно до умов укладеного стронами 15.06.1998 інноваційного договору № 018. В обґрунтування позовних вимог Позивач також посилається на положення ст. ст. 20, 193, 230 Господарського кодексу, ст. ст. 202, 205, 257, 258, 599-601, 604-609, 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою по справі від 10.05.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, призначено на 05.06.18 на 11.00 годину.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.06.18 по 21.06.18.
У судовому засіданні 21.06.18 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Представник Позивача під час судового розгляду справи по суті підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти відзиву Відповідача на позовну заяву, відповідно до письмової відповіді на відзив, посилаючись на наступні обставини:
перекладання відповідальності за невиконання зобов'язання Відповідачем на ТОВ «Асканія-Генетик» є необгрунтованим та незаконним, оскільки у разі невиконання боржником зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, майновий поручитель несе відповідальність лише у розмірі предмета застави;
інфляційні втрати та 3 відсотки річних нараховані Відповідачу, оскільки ним не виконані умови інноваційного договору від 15.06.1998 № 18 щодо строків повернення грошових коштів, а не тому, що Відповідач не виконав Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року по справі № 11/129, а отже посилання на норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 № 2864 є необгрунтованим;
Інститут «Асканія-Нова» не повідомляла Позивача про те, що виникли будь-які форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виконання зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 2 250 000,00 грн., відповідно до вимог п. 10.2 інноваційного договору;
платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер;
правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 цього Кодексу;
порушення відповідачем умови Інноваційного договору щодо повернення вкладу вираженого у грошовій формі є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Представник Відповідача, під час судового розгляду справи по суті, заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини:
вини Відповідача у не виконанні рішення господарського суду від 22.05.2003 року не має, оскільки майно, за рахунок якого необхідно погасити заборгованість, що зазначено в рішення суду реалізовано в повному обсязі;
вини Відповідача у не виконанні постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року також не має, оскільки заборгованість необхідно погасити за рахунок майна, що належить Відповідачу на праві власності, на реалізацію майна відповідача встановлено мораторій, а постанова суду підлягає примусовому виконанню після запровадження механізму примусової реалізації майна та втрати чинності Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»;
зазначена вище обставина, на думку Відповідача, підпадає під дію форс-мажорних обставин, як передбачено інноваційним договором п. 10.1 розділу 10 «Форс-Мажор» - підприємство звільняється від відповідальності за часткове, або неповне виконання своїх зобов'язань згідно з цим договором, якщо є заборонні міри вищих законодавчих державних органів, що виникли після заключения цього договору, якщо ці обставини вплинули на виконання ним своїх зобов'язань.
Заслухавши пояснення учасників справи, що прибули в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, господарський суд
Між Херсонським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (надалі за текстом рішення - Позивач, ДІФКУ, Установа) та Інститутом тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства (надалі за текстом - Відповідач, Інститут «Асканія-Нова», Боржник) 15.06.1998 укладено інноваційний договір № 018 (надалі за текстом рішення - Договір).
За умовами Договору Позивачем надано Відповідачу інноваційну позику у розмірі 2 250 000 грн. з метою організації виробництва первинної обробки вовни з використанням магнітних полів пружних коливань.
За умовами договору (зі змінами) строки повернення коштів змінювались, Відповідач повинен був після реалізації мети Договору повернути кошти позивачеві відповідно до графіку в строк - до 25.12.2002.
Зобов'язань Інститут «Асканія-Нова» не виконав, кошти Позивачу не повернув.
Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 11/129 від 22.05.2003 стягнуто борг в сумі 2 893 120,98 грн. з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» Національного наукового селекційно-генетичного центра вівчарства на користь Української державної інноваційної компанії в особі Херсонського регіонального відділення (правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа) за рахунок майна, набутого за інноваційним договором № 18 від 15.06.1998, тобто за рахунок обладнання первинної обробки вовни з використанням магнітних полів та пружних коливань. На примусове виконання вищезазначеного рішення господарський суд видав наказ від 03.06.2003.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року по справі № 11/129 прийнято рішення щодо зміни способу виконання рішення від 22.05.2003 та постановлено стягнути заборгованість за інноваційним договором № 18 від 15.06.1998 в сумі 2 845 950,61 грн. за рахунок майна, що належить Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія - Нова» на праві власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарсько-процесуального кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставина щодо наявності у Інституту «Асканія-Нова» перед Державною інноваційною фінансово-кредитною установою заборгованості в розмірі 2 845 950,61 грн. не підлягає доказуванню.
Інститут «Асканія-Нова», незважаючи на наявність судового рішення про стягнення заборгованості, та ігноруючи встановлену законодавством обов'язковість виконання судового рішення, заборгованість в загальному розмірі 2 845 950,61 грн. (в тому числі 2 250 000,00 грн. основного боргу) стягнуту за рішенням від 22.05.2003 по справі № 11/129 перед Позивачем не погасив.
Зазначені обставини підтверджуються наступними доказами: копією інноваційного договору від 15.06.1998 № 018; копією рішення Господарського суду Херсонської області від 22.05.2003 по справі № 11/129; копією постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 по справі №11/129; копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2017 № 53971827.
Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє забов'язальних правовідносин сторін Договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України: "боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України: "зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України:
«Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.»
За розрахунком Позивача, розмір суми з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 220294,04грн.
Розрахунок:
Період 01.05.2015-30.04.2016.
Сума боргу 2250000,00грн.
Сукупний індекс інфляції 1.098.
За розрахунком Позивача, розмір 3 % річних становить 67 623,79грн.
Розрахунок:
Період 01.05.2015-30.04.2016.
Сума боргу 2250000,00грн.
Кількість днів прострочення 366.
Розмір процентів річних 3%.
Відповідно до умов п. 10.1 інноваційного Договору № 18 від 15.06.1998р. підприємство звільняється від відповідальності за часткове, або неповне виконання своїх зобов'язань згідно з цим договором, якщо є заборонні міри вищих законодавчих державних органів, що виникли після заключення цього договору, якщо ці обставини вплинули на виконання ним своїх зобов'язань.
Платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Відповідаче не надано суду доказів повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин, у порядку визначеному п. 10.2 інноваційного Договору.
З урахуванням викладених обставин аргументи, наведені Позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам наведеного законодавства. Аргументи, наведені Відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову, не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам наведеного законодавства.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права Позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені Відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати покладаються на Відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладених вище норм права, керуючись ст. 232 - 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства (адреса місцезнаходження: 75230, Херсонська область, Чаплинський район, селище міського типу Асканія-Нова, вулиця Соборна, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 00497265) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (адреса місцезнаходження: 01054, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 65-Б; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 00041467) 220294грн.04коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 67623грн.79коп. з урахуванням 3% річних, 4318грн.77коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду).
Дата складання повного рішення 25 червня 2018 р.
Суддя Ю.В. Гридасов