ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
19 червня 2018 року Справа № 923/201/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. за участю секретаря судових засідань Головльової Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (місто Херсон),
до Фізичної особи-підприємця Кирилюк Юлії Володимирівни (місто Херсон),
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 (Херсонська обл., місто Херсон),
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 (Херсонська обл., місто Херсон),
про визнання укладеним договору,
за участю представників:
позивача - не прибув;
відповідача - не прибув;
третьої особи-1 - не прибув;
третьої особи-2 - не прибув.
Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить визнати укладеним договір №134 від 01.11.2017 між Фізичною особою- підприємцем Кирилюк Юлія Володимирівна та Приватним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль», на умовах поданого проекту договору №134 від 01.11.2017 Акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль», з дня набрання рішенням законної чинності. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. ст. 181, 187 Господарського кодексу України.
Представники учасників справи, повідомлених про час, дату і місце проведення судового засідання належним чином, відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті, про причини неявки господарський суд не повідомили. Відзив та пояснення на позовну заяву, у встановлений судом строк, без поважних причин, відповідач та треті особи суду не надали.
Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."
Ухвалою по справі від 26.03.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, призначено на 12.04.18 на 12.00 годину.
Підготовче судове засідання відкладалось протокольними ухвалами суду з 12.04.18 до 08.05.18, з 08.05.18 до 24.05.18, з 24.05.18 до 05.06.18.
Ухвалою по справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання 24.05.18, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Судом залишено без задоволення клопотпння Позивача, подане у підготовчому судовому засіданні 05.06.18, про витребування у третіх осіб у справі доказів з приводу надання у оренду ФОП Кирилюк Ю.В. чи іншій особі, приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Оскільки третьою особою-1 та Відповідачем заперечувались факт передання зазначеного жилого приміщення у оренду та наявність у них будь-яких договорів оренди на зазначене приміщення.
Ухвалою по справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання 05.06.18, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 19.06.18 о 15.00 годині.
У судовому засіданні 19.06.18 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази (матеріали), господарський суд
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
АТ "Херсонська ТЕЦ" (надалі за текстом - Позивач) створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 „Про корпоратизацію підприємств ".
Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії.
Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії.
Відповідно до статуту Позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги:
- постачання теплової енергії;
- підігрів води.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» дано визначення поняття споживач: фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Як стверджує Позивач у позовній заяві, Фізична особа-підприємець Кирилюк Юлія Володимирівна (надалі за текстом - ФОП Кирилюк Ю.В., Відповідач) має у користуванні приміщення площею 45,32 кв.м, по АДРЕСА_3 у м. Херсоні, яке підключене до центральної системи опалення і опалюється внутрішньо домовою системою опалення, підключеного до теплових мереж АТ «Херсонська ТЕЦ». Відповідно до Актів обстеження від 11.08.2016 року та від 29.03.2017 року у вказаному приміщенні роташований магазин «Спорт драйв» ФОП Кирилюк Ю.В., з якою не укладений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
07.12.2017 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено Лист № 06-1/2576 від 30.11.2017 року, про укладення договору, яким останньому роз'яснено, що АТ «Херсонська ТЕЦ» надсилає, як орендарю приміщення за адресою: АДРЕСА_3, в якому знаходиться магазин «Спорт драйв», та користувачу послуг централізованого опалення, Договір № 134 від 01.11.2017 «Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води» та просить Відповідача, розглянувши проект Договору, підписати його та один примірник повернути на адресу Позивача.
Відповідно до інформації сайту Укрпошти Лист № 06-1/2576 від 30.11.2017 року за ідентифікатором №7303602652694 було отримано Відповідачем особисто 15.12.2017 року.
Однак, станом на 01 березня 2018 року Відповідач ухиляється від укладення договору №134 від 01.11.2017 та не вчинив жодних дій, щодо його узгодження та підписання.
Відповідач та третя особа-1 у підготовчому судовому засіданні 05.06.18 усно заперечували проти позовних вимог, зазначивши, що третя особа-1 проживає у жилому приміщенні (квартирі) за адресою: АДРЕСА_3, яка знаходиться на другому поверсі житлового багатоквартирного будинку і не використовується під магазин.
Відповідачем надано суду (аркуш справи 53) Витяг № 24427009 від 12.11.2009 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майнно, відповідно до якого магазин промислових товарів знаходиться у іншому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3
Судом не приймаються надані Позивачем на обґрунтування позовних вимог докази: акти обстеження від 11.08.2016 року та від 29.03.2017 року; лист № 06-1/2576 від 30.11.2017 (з доказами направлення відповідачу); інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23.01.2018, оскільки вони не доводять знаходження магазину «Спорт драйв» ФОП Кирилюк Ю.В. саме у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3.
Стаття 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» дано визначення поняття споживач: це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово- комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Аналогічний обов'язок споживача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії закріплено також статтею 24 Закону України «Про теплопостачання».
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених ст. 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642, 643 ЦК України.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» типові договори на надання житлово-комунальних послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету міністрів України N 630 від 21 липня 2005 р. «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Постанова № 630).
Відповідно до ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 ЗУ «Про житлово- комунальні послуги», постанови № 630, умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України).
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст.187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
В разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ПК України шляхом визнання договору укладеним.
День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч.2 ст.187 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України:
«Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.»
Аргументи, наведені Позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, та вимогам наведеного законодавства, оскільки Позивачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення Відповідачем господарської (підприємницької) діяльності саме у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду не були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладених вище норм права, керуючись ст. 232 - 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду).
Дата складання повного рішення 25 червня 2018 р.
Суддя Ю.В. Гридасов