Ухвала
08 червня 2018 року
м. Київ
справа № 336/3915/17-ц
провадження № 61-14810ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С.П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арсенал», про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди в розмірі 214 075 грн 03 коп., заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок кримінального правопорушення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 січня 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в розмірі 1 576 грн 48 коп., майнової шкоди, завданої внаслідок втрати товарної вартості пошкодженого мотоцикла в розмірі 3 142 грн 84 коп., та франшизу в розмірі 1 000 грн. Стягнуто з ПАТ СК «Арсенал» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я в розмірі 924 грн 97 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі, поданій уберезні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 05 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 квітня 2018 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 214 075 грн 03 коп.,яка станом
на 01 січня 2018 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*500 = 881 000).
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету ОСОБА_3 Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (ОСОБА_4 Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арсенал», про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя С. П. Штелик