Постанова
Іменем України
04 червня 2018 року
м. Київ
справа № 753/10763/17
провадження № 61-17155св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представники позивачів: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
відповідач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «26-І»,
представники відповідача: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,
У червні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «26-І» (далі - ОСББ «26-І») про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ОСББ.
Позовна заява мотивована тим, що у будинку АДРЕСА_1 створено і функціонує ОСББ «26-І», в якому ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1, а ОСОБА_5 - нежитлового приміщення № НОМЕР_2. Вказували, що вони є співвласниками вказаного багатоквартирного будинку та членами ОСББ «26-І».
За період з вересня 2016 року по березень 2017 року ними були оплачені квитанції, надані відповідачем, за призначенням платежу - сплата внесків за тарифом 6 грн. за 1 кв. м, у той же час за аналогічний період власниками квартир даного будинку були сплачені такі ж внески за тарифом 3 грн. 29 коп. за 1 кв. м.
Ними були написані листи до керівництва ОСББ із вимогою привести тарифи по сплаті внесків у відповідність до статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», які були отримані відповідачем та надано відповідь про відповідність переліку, розміру та порядку сплати внесків (платежів) пункту 4 рішення загальних зборів співвласників ОСББ «26-І» від 14 вересня 2016 року.
Посилалися на те, що розмір внеску чи будь-якого іншого платежу співвласника, установленого ОСББ для спільних потреб будинку, повинен визначатися виходячи з площі належної співвласнику квартири та/або нежитлового приміщення, при цьому законодавство не містить норм, які б установлювали інші, особливі, підходи при визначенні тарифів для внесків саме для власників нежитлових приміщень, порівняно з власниками квартир, тому рішенням загальних зборів ОСББ «26-І» порушено положення статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та статті 24 Конституції України.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили суд визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів ОСББ «26-І» від 14 вересня 2016 року в частині визначення переліку, розміру та порядку сплати внесків та платежів, закріплене у пункті 4 порядку денного протоколу загальних зборів ОСББ «26-І» від 14 вересня 2016 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач при ухваленні оскаржуваного рішення діяв у межах своєї компетенції, згідно діючих норм на той час чинного законодавства і згідно вимог затверджених статутом ОСББ «26-І». При цьому, суд встановив, що право позивачів щодо забезпечення їм рівних умов з іншими власниками квартир у здійсненні своїх прав, а також інших прав позивачів, як власників приміщень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, не порушено, а рішення прийнято більшістю співвласників, а саме більше ніж 2/3 частини голосів та під час прийняття вказаного рішення позивачі погодились з прийнятим розміром внесків, який у подальшому і сплачували протягом тривалого часу.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції є законними й обґрунтованими, узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Апеляційний суд вказав, що спірним рішенням ОСББ «26-І» не порушені права позивачів, а визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників є виключною компетенцією загальних зборів співвласників відповідно до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належну оцінку тому, що рішення ОСББ «26-І» від 14 вересня 2016 рокущодо встановлення внеску власникам нежитлових приміщень у більшому розмірі ніж власникам квартир прийнято з порушенням статті 24 Конституції України, оскільки таким чином були вчинені обмеження осіб у залежності від майнового стану, а також з порушенням статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка встановлює розмір внесків виключно у залежності до загальної площі приміщень.
Посилається, що судами не було досліджено обставини щодо безпосереднього надання послуг відповідачем, що важливо для визначення розміру внесків на утримання будинку.
Крім того, вказує на те, що судові рішення ухвалені на підставі неналежних доказів, а саме оскаржуване рішення ОСББ «26-І» та протокол загальних зборів були надані не у повному обсязі та копії завірені не належним чином.
Стверджує, що загальні збори ОСББ «26-І» були проведені з численними порушенням, що свідчить про незаконність результатів такого голосування та рішення від 14 вересня 2016 року в цілому.
У травні 2018 року ОСББ «26-І»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, оскільки суди надали повну та об'єктивну оцінку усім наявним доказам і доводам сторін та правильно відмовили у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Доводи касаційної скарги про надання відповідачем неналежно оформлених доказів є безпідставними, оскільки у суді першої інстанції надавався для огляду оригінал протоколу загальних зборів та судом було встановлено, що надані копії відповідають оригіналу. Посилання касаційної скарги на недослідження судами обставин щодо фактичного надання ОСББ «26-І» послуг по утриманню будинку та незаконність результатів голосування загальних зборів не були предметом розгляду судами попередніх інстанції та не розглядалися ними, оскільки позивачі таких вимог не заявляли.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що відповідно до розділу 3 статуту ОСББ «26-І», вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання відноситься: визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання.
Частинами п'ятою, дев'ятою та чотирнадцятою статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників.
Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
Встановивши, що спірне рішення ОСББ «26-І» від 14 вересня 2016 року щодо визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку АДРЕСА_1 прийнято на загальних зборах та за нього проголосувало більше ніж дві третини загальної кількості усіх співвласників, у тому числі й позивачі, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним і скасування такого рішення та правильно відмовили у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Доводи касаційної скарги про те, що рішення ОСББ «26-І» від 14 вересня 2016 року прийнято з порушенням статті 24 Конституції України, оскільки особи були поставлені в нерівне становище, виходячи з їх майнового стану, а також з порушенням статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка чітко встановлює розмір внесків виключно у залежності до загальної площі приміщень, є необґрунтованими.
Апеляційний суд правильно вказав, що розмежування розміру внесків проведено загальними зборами ОСББ «26-І» за видом об'єкту нерухомого майна, а не за людиною або громадянином, тобто розмір внесків визначено залежно від виду об'єкту нерухомого майна (квартира або нежитлове приміщення) і відсутня залежність розміру внесків до конкретної людини або громадянина (групи людей), тому оспорюване рішення ОСББ не суперечить положенням статті 24 Конституції України. Наявність у власності особи квартири або нежитлового приміщення не визначають її майнового стану у порівнянні з іншою особою.
Стаття 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ставить у залежність розмір коштів, які сплачуються співвласником на утримання будинку та прибудинкової території до загальної площі приміщення, яке перебуває у нього у власності та не містить імперативної норми про встановлення однакового розміру внеску для власників квартир та нежитлових приміщень. Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників, що встановлено розділом 3 статуту ОСББ «26-І» та узгоджується з положенням частини дев'ятої статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо безпосереднього надання послуг відповідачем та незаконність результатів голосування загальних зборів ОСББ «26-І», оскільки вони не стосуються предмету доказування у даній справі, не заявлялися позивачами у суді першої інстанції та не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, а під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального, законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (положення частин першої і другої статті 400 ЦПК України).
Безпідставними є й доводи касаційної скарги про те, що судові рішення ухвалені на підставі неналежних доказів, а саме оскаржуване рішення ОСББ «26-І» та протокол загальних зборів були надані не у повному обсязі та копії завірені неналежним чином, оскільки із тексту судового рішення місцевого суду вбачається, що відповідач надавав суду для огляду повний текст протоколу загальних зборів ОСББ від 14 вересня 2016 року, а відповідно до частини другої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Витяги з документів, які містяться у матеріалах справи, містять повну інформацію щодо безпосереднього предмету доказування та вони не ставилися під сумнів позивачами під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій касаційна скарга не містить.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 -залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Ю. В. Черняк