Постанова
Іменем України
20 червня 2018 року
м. Київ
справа № 126/2165/16-ц
провадження № 61-34866св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року у складі судді Гуцола В. І. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2017 рокуу складі колегії суддів: Оніщука В. В., Марчук В. С., Медвецького С. К.,
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення вартості безпідставно набутого майна.
Позовна заява мотивована тим, що у лютому 2013 року відповідачі отримали від нього 10,5 т насіння соняшника, однак розрахунок за отриманий соняшник не провели. Вказана обставина відповідачами не заперечувалась і підтверджується їхніми показаннями у кримінальному провадженні № 12013010090000742 від 10 липня 2013 року.
Вказував, що відповідачі не повертають йому ні насіння соняшнику, ні його вартості, тому, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України, вважав, що вони умисно зберігають його майно без достатньої правової підстави для власного збагачення.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідачів вартість безпідставно набутого ними майна - 10 500 кг насіння соняшнику, вартість якого на час розгляду справи становить 10 500 грн. за одну тонну, а всього 110 250 грн і понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 03 травня 2017 рокупозов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 110 250 грн вартості безпідставно набутого майна.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_6 у лютому 2013 року без законних на те підстав набула за рахунок ОСОБА_4 10 500 кг насіння соняшника, на час розгляду справи його повернути неможливо, тому з неї підлягає стягненню на користь позивача вартість безпідставно набутого майна на час розгляду справи, відповідно до положень статті 1212 ЦК України.
При цьому, суд вважав, що вимоги позову у частині стягнення вартості безпідставно набутого майна з відповідача ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки у судовому засіданні встановлено, що майна за рахунок позивача він не набував.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи та ухвалив законне, обґрунтоване й справедливе рішення.
Апеляційний суд вказав, що ОСОБА_6 визнавала факт отримання від ОСОБА_4 насіння соняшника, що підтверджується протоколом допиту свідка від 23 вересня 2014 року у кримінальній справі, при цьому вона була попереджена про кримінальну відповідальність, передбачену статтею 384 КК України за завідомо неправдиве показання та статтею 385 КК України за відмову свідка від давання показань.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір між сторонами вже було вирішено Вінницьким міським судом Вінницької області та рішенням від 18 лютого 2016 року ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні позову до неї про стягнення вартості насіння соняшнику.
Вказує, що судами не було взято до уваги, що відповідно до пункту 3 часини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичними особами, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, повинен вчинятися у письмовій формі. Позивач не надав доказів про укладення такого правочину, а рішення судів ґрунтується на показах свідків, що суперечить положенням статті 218 ЦК України.
Посилається на те, що протоколи допиту свідків та постанова про закриття кримінальної справи не може бути джерелом доказування у цивільному процесі, так як стосується виключно кримінальної справи та не може бути підтвердженням укладення між сторонами договору купівлі продажу.
11 грудня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких вказував, що касаційна скарга підписана не ОСОБА_6, оскільки підпис не схожий на той, який вона ставила на протоколах допиту свідка у кримінальній справі.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з положеннями статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, взявши до уваги показання, які ОСОБА_6 надавала у рамках кримінального провадження № 12013010090000742 від 10 липня 2013 року, а також показання свідків, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 у лютому 2013 року без законних на те підстав набула за рахунок ОСОБА_4 10 500 кг насіння соняшника, на час розгляду справи його повернути неможливо, тому з неї підлягає стягненню на користь позивача вартість безпідставно набутого майна на час розгляду справи, відповідно до положень статті 1212 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про те, що судами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, є безпідставними, оскільки рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2016 року ОСОБА_4 було відмовлено у стягненні грошової суми по договору купівлі-продажу з тих підстав, що між сторонами не був укладений письмовий договір про купівлю насіння соняшника, тоді як в даному випадку ОСОБА_4 звернувся до суду з інших підстав, а саме щодо стягнення вартості безпідставно набутого майна у порядку, передбаченому статтею 1212 ЦК України.
З цих самих підстав колегія суддів відхиляє і доводи касаційної скарги з посиланням на недоведення позивачем належними доказами факту укладення між сторонами договору купівлі-продажу спірного насіння соняшника, оскільки ОСОБА_4 вказував на безпідставність набуття такого ОСОБА_6
Безпідставними є й доводи касаційної скарги про те, що обставини, встановлені у рамках кримінального провадження, є неналежними доказами оскільки суперечать нормам цивільного процесуального законодавства чинного на час розгляду судами справи.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 57 ЦПК України 2004 року). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України 2004 року).
Наведені доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Ю. В. Черняк