Постанова
Іменем України
20 червня 2018 року
м. Київ
справа № 641/4685/15-ц
провадження № 61-14071св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: Сьома Харківська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 04 травня 2016 року у складі суддів: Пилипчук Н. П., Кірсанової Л. І., Трішкової І. Ю.,
У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Сьома Харківська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Харківській області, про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті її сина, ОСОБА_7, відкрилась спадщина, яка складається із квартири № АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за померлим. Вона як спадкоємець першої черги у встановлений строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а в подальшому із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак нотаріальна контора відмовила у видачі відповідного свідоцтва, посилаючись на відсутність у неї оригіналу правовстановлюючого документа на квартиру. Після смерті ОСОБА_7 оригінали документів залишались зберігатись у його сина, ОСОБА_5, який не бажає подавати такі оригінали до нотаріальної контори, чим перешкоджає їй в отриманні свідоцтва. Померлий заповіту не залишив. Із заявами про прийняття спадщини звернулись вона, син, ОСОБА_5, сестра, ОСОБА_6 Спадкоємцями першої черги за законом є лише вона та ОСОБА_5, частки яких є рівними.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що єдиним належним способом захисту порушеного права позивача є визнання за нею права власності в порядку спадкування на 1/2 частку квартири у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 та позивач є єдиними спадкоємцями першої черги, розміри їх часток є рівними, а позивач позбавлений можливості подати до нотаріальної контори оригінал правовстановлюючого документа на квартиру.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 травня 2016 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року вирішено питання про права та обов'язки Харківської міської ради, яка не була залучена до участі у справі. Оскільки цивільно-процесуальним законодавством не передбачено можливості залучення до розгляду справи осіб на стадії апеляційного провадження, у задоволенні позову необхідно відмовити.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення, ухвалені у справах № 641/4351/14-ц, № 641/7536/15-ц, достовірно підтверджують відсутність у Харківської міської ради прав на спірну квартиру на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а апеляційний суд без будь-яких доказів зробив висновок, що Харківська міська рада має права на спірну квартиру. Відомості про смерть ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому спочатку належала спірна квартира, відсутні, а тому не може йти мова про відкриття спадщини та про відумерлість спадщини для Харківської міської ради. Крім того, Харківською міською радою не доведено того, що акт державного виконавця від 13 вересня 2013 року про реалізацію предмета іпотеки фальсифікований. Заходи забезпечення, вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 червня 2014 року у справі № 641/4351/14-ц, припинили дію 05 березня 2015 року, тобто до подання позовної заяви 30 квітня 2015 року.
У запереченні на касаційну скаргу Харківська міська рада зазначала, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року у справі № 641/4685/15-ц встановлено, що її майнові права на спірну квартиру порушені. Проте судом першої інстанції Харківську міську раду до участі у розгляді справи не було залучено. Крім того, 28 січня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Оскільки позивач зазначає, що саме у нього є правовстановлюючі документи на квартиру, то є незрозумілим, яке право ОСОБА_4 він не визнає або оспорює, якщо кожен із них має право на спадкування 1/2 частини квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_7 (а. с. 8).
Відповідно до Витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі № 36460536 від 28 січня 2014 року спадкова справа ОСОБА_7 зареєстрована за № 55659643, місце заведення - Сьома Харківська державна нотаріальна контора (а. с. 9).
Постановою нотаріуса Сьомої харківської державної нотаріальної контори від 10 квітня 2015 року ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру № АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю у спадкоємця оригіналу правовстановлюючого документа на цю квартиру (а. с. 10).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У частині першій статті 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Як убачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, у встановлений законом строк до Сьомої Харківської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись матір померлого, ОСОБА_4, син, ОСОБА_5 та рідна сестра, ОСОБА_6
На підтвердження того, що ОСОБА_7 на день смерті належала квартира № АДРЕСА_1 позивач оригіналів правовстановлюючих документів не надала, а надала ксерокопію договору купівлі-продажу від 06 грудня 2013 року та ксерокопію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №14099698 від 06 грудня 2013 року (а. с. 18-19).
Разом з цим, як убачається з матеріалів справи, з приводу спірного нерухомого майна до звернення ОСОБА_4 до суду з цим позовом вже існував судовий спір між Харківською міською радою та приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Юдіною О. С., Комінтернівським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Задорожна Н. В., про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 14 листопада 2013 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Юдіною О. С., реєстровий номер 2641, про придбання ОСОБА_10 квартири № АДРЕСА_1 з прилюдних торгів (справа № 641/4351/14-ц).
Так, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2014 року позов Харківської міської ради частково задоволений. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 14 листопада 2013 року, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Юдіною О. С., реєстровий номер 2641, про придбання ОСОБА_10 квартири № АДРЕСА_1 з прилюдних торгів (а. с. 87-91).
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2015 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2014 року скасовано, у задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 не були залучені до участі у справі у якості відповідачів, в той час як вирішено питання про їх права та обов'язки.
Між тим, рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2015 року встановлено, що первісно квартира № АДРЕСА_1 належала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 16 жовтня 2006 року Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради, реєстровий № 3-06-278176-Ц-1, відповідно до розпорядження відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради від 16 жовтня 2006 року за № 10776-Ц-1.
Згідно з актовим записом про смерть № 16947, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову РС ХМУЮ ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_8 помер.
Із висновку експерта № 2905-ДМ/13 вбачається, що труп ОСОБА_8 було виявлено у спірній квартирі за АДРЕСА_4
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_8 спадкова справа не заводилася.
На підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, складеного від імені державного виконавця Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Бублія Г. І., затвердженого від імені начальника Комінтернівського ВДВС ХМУЮ Дилбаряна А. А., про визначення переможцем за результатами прилюдних торгів ОСОБА_10 в межах виконання Комінтернівським ВДВС ХМУЮ виконавчого напису від 21 лютого 2011 року № 317, приватним нотаріусом ХМНО Юдіною О. С. 14 листопада 2013 року було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру ОСОБА_10
Між тим, з листа Комінтернівської ВДВС ХМУЮ вбачається, що під час перевірки Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та журналу реєстрації вхідної кореспонденції про відкриття виконавчого провадження встановлено, що в провадженні відділу не перебували виконавчі документи стосовно спірної квартири та ніякі виконавчі дії не проводилися.
04 липня 2014 року Комінтернівський ВДВС звернувся до Комінтернівського РВ ГУ МВСУ із заявою про злочин відносно реалізації вищезазначеного заставного майна. Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220540001870 від 10 липня 2014 року; досудове слідство триває.
06 грудня 2013 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Задорожною Н. В., того ж дня договір зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 92-96).
Між тим, зі змісту ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2015 року, постановленої у справі № 641/7536/15-ц за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ЮдінаО. С., Комінтернівський ВДВС Харківського міського управління юстиції, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ЗадорожнаН. В., про визнання незаконним та скасування свідоцтва, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, вбачається, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а. с. 127)
Відповідно до статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги доводи апеляційної скарги Харківської міської ради проте, що спірна квартира, яка первісно належала ОСОБА_8, була відчужена після його смерті за нікчемним правочином за результатами прилюдних торгів, що не проводились, набувачем квартири став ОСОБА_10, який на час придбання цього нерухомого майна вже також помер та, відповідно, був мертвим і на час оформлення договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_7
Урахувавши наведені обставини та надані сторонами докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 липня 2015 року вирішено питання про права та обов'язки Харківської міської ради, яка притендує на відумерлу спадщину після смерті ОСОБА_8, і яка не була залучена до участі у справі. Оскільки ЦПК України 2004 року не передбачено можливості залучення до розгляду справи осіб на стадії апеляційного провадження, у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено. Водночас рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 не є перешкодою для звернення її до суду з позовом до належного кола осіб.
Рішення апеляційного суду відповідає вимогам статей 213-215, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості. Суд правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд апеляційної інстанції без будь-яких доказів дійшов висновку, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси Харківської міської ради не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.
Твердження касаційної скарги, що рішенням апеляційного суду у справі № 641/4351/14-ц рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позов Харківської міської ради, скасовано та у задоволенні позову відмовлено, тому обставини, встановлені у цій справі не можуть братися до уваги, є помилковими, оскільки рішення було скасоване з процесуальних підстав у зв'язку з тим, що ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 не були залучені до участі у справі у якості відповідачів, в той час як вирішено питання про їх права та обов'язки.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, про незаконність судового рішення не свідчать, а стосуються переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргуОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 04 травня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик