Постанова
Іменем України
13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 277/767/16-ц
провадження № 61-12299св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 січня 2017 року в складі судді Греська В. А. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Худякова А. М., Косигіної Л. М., Григорусь Н.Й.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2016 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області), третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказу недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Передача земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 проведена без агрохімічного паспорту земельної ділянки. Відповідно до положень чинного законодавства надання агрохімічного паспорту земельної ділянки для затвердження проекту землеустрою є обов'язковим. Позивач вважає, що надання земельної ділянки без розроблення агрохімічного паспорту земельної ділянки є порушенням закону.
На підставі викладеного заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області просив визнати недійсним наказ
ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 січня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. Стягнуто з
ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на користь прокуратури Житомирської області судовий збір в розмірі 1 378 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2 необхідною умовою було виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки, проте такий в останнього відсутній.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 у відповідача був відсутній агрохімічний паспорт земельної ділянки, тому наказ
ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року є незаконним.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанцій та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваний наказ від 26 серпня 2014 року відповідає вимогам чинного законодавства та виданий в межах наданих відповідачу повноважень.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
05 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Суди встановили, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району Житомирської області, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ємільчинського району Житомирської області, за межами населених пунктів цієї сільської ради. Приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав.
Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовними вимогами до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, заступник прокурора Житомирської області просив визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області
від 26 серпня 2014 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передано у власність останньому вказану земельну ділянку.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, вказана земельна ділянка на праві власності за ОСОБА_2 не зареєстрована, державний акт на земельну ділянку в матеріалах справи відсутній.
Процесуальний статус ОСОБА_2 у справі заступник прокурора Житомирської області визначив як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Однак, вирішення даного спору безпосередньо впливає на права та обов'язки ОСОБА_2 щодо оформлення у власність земельної ділянки загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Ємільчинського району Ємільчинського району Житомирської області.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Проте суди в цілому не визначили коло осіб, права та інтереси яких можуть бути вирішені (порушені) даним спором, зокрема місцевий суд не сприяв залученню ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача, не визначились із юрисдикцією спору, отже не розглянули спір по суті відповідно до закону компетентним судом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria» (заява N 7360/76), висловлено думку, що «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За частинами першою і другою статті 15 ЦПК Українив редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій прийняли до розгляду позовні вимоги заступника прокурора Житомирської області, який звернувся до суду в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, яка є юридичною особою, до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яке теж є юридичною особою, третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказу, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, недійсним, тобто існує спір щодо набуття права власності фізичною особою на земельну ділянку.
З огляду на наведене, відсутні правові підстави вважати, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, якщо суб'єктний склад сторін не визначено відповідно до вимог чинних на час розгляду справи норм цивільного процесуального законодавста.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Оскільки суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 06 квітня 2017 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. В. Пророк
І. М. Фаловська
С. П. Штелик