Постанова
Іменем України
13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 161/2238/16-ц
провадження № 61-3113св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
представник позивача - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, арбітражний керуючий Матвіїв Вадим Миколайович, ОСОБА_6,
представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2016 року в складі судді Рудської С. М. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 18 серпня 2016 року в складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Русинчука М. М., Мудренко Л. І.,
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, арбітражного керуючого Матвіїва В. М., ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 99/08-І/02, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 189 000,00 доларів США зі сплатою 14,8 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки від 02 липня 2008 року № 99-08/02, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В. за № 6190, згідно з яким ОСОБА_4 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 132,4 кв.м, житловою площею 71,3 кв.м та земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які розташовані по
вул. АДРЕСА_1. 31 жовтня 2014 року, в процесі ліквідаційної процедури у справі про визнання банкрутом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.), вищезазначене нерухоме майно, арбітражним керуючим Матвіївим В. М.
від імені ОСОБА_4, продано ОСОБА_6 за ціною 116 000 грн, що підтверджується протоколом про проведення другого повторного аукціону. Позивач вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки порушено права банку, яку іпотекодержателя.
Посилаючись на те, що частиною третьою статті 9 Закону України «Про іпотеку» встановлено обов'язкову письмову згоду іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки та з урахуванням викладеного, ПАТ АБ «Укргазбанк» просив визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 132,4 кв.м, житловою площею 71,3 кв.м та земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовані по
вул. АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, від імені якої діяв арбітражний керуючий Матвіїв В. М., та ОСОБА_6
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня
2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 серпня 2016 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог
ПАТ АБ «Укргазбанк».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що спірне майно, яке було предметом іпотеки відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 та у відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній на час визнання відповідача банкрутом) не було передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство.
14 вересня 2016 рокуПАТ АБ «Укргазбанк»подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час укладення оскаржуваного договору майно, що є предметом вказаного правочину, перебувало в іпотеці
ПАТ АБ «Украгбанк» та у відповідності до вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про іпотеку», частини четвертої статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції від 19 січня 2013 року) не могло бути відчужено без письмової згоди іпотекодержателя.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 02 липня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 99/08-І/02, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 189 000,00 доларів США зі сплатою 14,8 % річних.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки від 02 липня 2008 року № 99-08/02, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В. за № 6190, згідно з яким ОСОБА_4 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 132,4 кв. м, житловою площею 71,3 кв. м та земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, які розташовані по
АДРЕСА_1
Постановою господарського суду Волинської області від 27 січня 2011 року
ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 призначено арбітражного керуючого Матвіїва В. М.
31 жовтня 2014 року в рамках ліквідаційної процедури відбувся аукціон з продажу майна банкрута суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (далі - СПД ОСОБА_4.).
Відповідно до договору № 1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні
від 31 жовтня 2014 року, укладеного між СПД ОСОБА_4, в особі ліквідатора арбітражного керуючого Матвіїва В. М., ОСОБА_6, Першою українською міжрегіональною товарною біржею, власником нерухомого майна, а саме: житлового будинку, загальною площею 132,4 кв. м, житловою площею 71,3 кв. м та земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовані по АДРЕСА_2 у с. Лаврів Луцького району Волинської області, став ОСОБА_6
Кошти, отримані від реалізації заставного майна були спрямовані на погашення вимог позивача ПАТ АБ «Укргазбанк» відповідно до пріоритету прав банку.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 20 листопада 2014 року задоволено клопотання ліквідатора ФОП ОСОБА_4, арбітражного керуючого Матвіїва В.М., про зняття обтяження у вигляді іпотеки з майна банкрута - ФОП ОСОБА_4 (ухвала суду набрала законної сили).
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час визнання відповідача банкрутом) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час визнання відповідача банкрутом).
При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час визнання відповідача банкрутом) не передбачено.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України (2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України (2004 року), встановивши, що спірне майно, що було предметом іпотеки, відчужене не іпотекодавцем без згоди іпотекодержателя, а в процесі ліквідаційної процедури боржника у справі про банкрутство СПД ОСОБА_4 та з урахуванням того, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час визнання відповідача банкрутом) не було передбачено такої згоди іпотекодержателя, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31 жовтня 2014 року недійсним.
Отже, доводи про те, що відчуження предмета іпотеки на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу порушено права банку як іпотеко держателя, оскільки він не надав свою згоду на таке відчуження відповідно до вимог частини третьої статті 9 Закону України «Про іпотеку» та частини четвертої статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відхиляються, оскільки спірне майно, що було предметом іпотеки, відчужене не іпотекодавцем без згоди іпотекодержателя, а в процесі ліквідаційної процедури боржника на підставі постанови господарського суду Волинської області від 27 січня 2011 року, яка набрала законної сили.
Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені ПАТ АБ «Укргазбанк» у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня
2016 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 18 серпня
2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В.М. Коротун
В.І. Крат
В.П. Курило