Справа № 590/683/18
Провадження № 3/590/329/18
"23" червня 2018 р. смт. Ямпіль
Суддя Ямпільського районного суду Сумської області Сатарова О.В, розглянувши матеріали, які надійшли від В.о. начальника Ямпільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ідентифікаційний код : НОМЕР_1, мешканця АДРЕСА_1 не працюючого,
за ст. 183-1 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 33 від 31.05.2018 року, при примусовому виконанні судового наказу, виданого Ямпільським районним судом Сумської області 23.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ? частини заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 починаючи стягнення з 23.11.2010 року і до повноліття дітей.
Встановлено, що громадянин ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 27 438,00 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дати вказаної у судовому наказі, а саме з 23.11.2010 року, за що передбачена відповідальність за ст. 183-1 КУпАП, а саме
В судове засідання ОСОБА_1 не з"явився, про час та місце розгляду справи сповіщався своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про отримання судової повістки, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав.
Дослідивши матеріали справи доходжу до наступного висновку.
У ст.9 КУпАП визначено поняття адміністративного правопорушення за яким адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за ст.183-1 КУпАП настає у випадку несплати аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сімї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня предявлення виконавчого документа до примусового виконання.
Дана норма прийнята згідно ЗУ №2234-VIII від 07.12.2017 року та набрала чинності лише 06.02.2018 року.
За приписом ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
За загальним положенням, встановленим цією статтею, закони та інші нормативно-правові акти, не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності.
Не має зворотної сили як закон, що вперше встановлює юридичну відповідальність за певну поведінку, так і акт, який обтяжує відповідальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з діючим законом.
Виняток з цього правила становлять закони або інші нормативно-правом акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність і саме тому мають зворотну силу.
Наведене узгоджується з висновками Конституційного Суду України так в рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року у страві про зворотну дію в часі законів та інших нормативно- правових актів. Конституційний суд зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі зазначено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Також в рішенні від 02.07.2002 року № 13-рп/2002 Конституційний Суд України вказав, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обовязковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (ст. 7).
Заборона зворотної дії в часі, в інтерпретації ЄСПЛ, положень, що погіршують становище особи, яка підлягає (чи може підлягати) кримінальній відповідальності. Це стосується як визначення діянь, які є кримінально караними, так і покарання (рішення у справі M v. Germany від 17.12.2009).
Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976 року, №№ 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984 року, № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987 року, № 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
У рішенні по справі «Vyerentsov v. Ukraine» від 11.04.2013 року кримінальними правопорушеннями були визнані діяння, відповідальність за які передбачені ст. ст. 185 та 185-1 КУпАП, та відповідно застосований за їх вчинення адміністративний арешт покаранням.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що відповідальність передбачена ст.183-1 КУпАП наступає з 06.02.2018 року за дії вчинені після набрання чинності вказаної норми, не раніше 07.08.2018 року
Оскільки ОСОБА_1 інкримінується шестимісячний строк несплати аліментів з 23.11.2010 року, тобто до набрання чинності вказаної норми, то в діях останнього відсутній склад правопорушення визначений ст.183-1 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись: ст.ст. 183-1, 8, 247 ч.1 п.1, 284 КпАП України,
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП..
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Сумської області через Ямпільський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ямпільського районного суду
Сумської області О.В. Сатарова