справа №619/2373/18
провадження №1-кп/619/405/18
іменем України
23 червня 2018 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
прокурораОСОБА_3
обвинуваченогоОСОБА_4
захисникаОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №22018220000000011 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.305, ч.2 ст.15 ч.2 ст.305, ч.1 ст.309 КК України КК України, -
встановив
13 квітня 2018 року приблизно о 17 год. 00 хв. в зону митного контролю МАПП «Гоптівка» у напрямку «виїзд з України в Російську Федерацію» в'їхав автобус «SЕТRА» р/н НОМЕР_1 , сполученням Запоріжжя (Україна) - Москва (РФ). Під час митного контролю вказаного автобусу було проведено усне декларування осіб, що у ньому слідували, щодо наявності при них, в їх особистих речах заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України предметів і речовин. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, достовірно розуміючи, що переміщення наркотичних засобів через митний кордон України заборонено, пасажир автобусу ОСОБА_4 заявив, що заборонені або обмежені до переміщення через митний кордон України предмети і речовини, в тому числі наркотичні засоби не переміщує і при собі не має. Після цього, в ході перевірки транспортного засобу та особистих речей пасажирів службовий собака «Арчі» спрацював на ОСОБА_4 . При огляді особистих речей ОСОБА_4 у лівій боковій кишені джинсів, які були одягнені на ньому, було виявлено полімерний згорток, який він приховав від митного контролю для переміщення через митний кордон України в Російську Федерацію з метою особистого вживання речовин, що у ньому містяться. Відповідно до висновку судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціалізацією 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» Харківського НДЕКЦ МВС України №985 від 16.05.2018 у вилученому в ході огляду місця події 13.04.2018 у ОСОБА_4 пакунку міститься, серед іншого, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, маса якого, в перерахунку на суху речовину, становить 0,2847 грам. Таким чином, ОСОБА_4 не зміг довести до кінця свій злочинний намір, спрямований на незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, з причин, що не залежали від його волі.
Крім того, 13 квітня 2018 року приблизно о 17 год. 00 хв. в зону митного контролю МАПП «Гоптівка» у напрямку «виїзд з України в Російську Федерацію» в'їхав автобус «SЕТRА» р/н НОМЕР_1 , сполученням Запоріжжя (Україна) - Москва (РФ). Під час митного контролю вказаного автобусу було проведено усне декларування осіб, які у ньому слідували, щодо наявності при них, в їх особистих речах заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України предметів і речовин. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на контрабанду психотропних речовин, достовірно розуміючи, що переміщення психотропних речовин через митний кордон України заборонено, пасажир автобусу ОСОБА_4 заявив, що заборонені або обмежені до переміщення через митний кордон України предмети і речовини, в т.ч. психотропні речовини, він не переміщує і при собі не має. Після цього, в ході перевірки транспортного засобу та особистих речей пасажирів службовий собака «Арчі» спрацював на ОСОБА_4 . При огляді особистих речей ОСОБА_4 у лівій боковій кишені джинсів, які були одягнені на ньому, було виявлено полімерний згорток, який він приховав від митного контролю для переміщення через митний кордон України в Російську Федерацію з метою особистого вживання речовин, що у ньому містяться. Відповідно до висновку судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціалізацією 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» Харківського НДЕКЦ МВС України №985 від 16.05.2018 у вилученому в ході огляду місця події 13.04.2018 у ОСОБА_4 пакунку містяться, серед іншого, такі речовини: 1) метамфетамін, маса якого, в перерахунку на масу представленої речовини, становить 1,3849 грам; 2) амфетамін, маса якого, в перерахунку на масу представленої речовини, становить 0,2747 грам. Таким чином, ОСОБА_4 не зміг довести до кінця свій злочинний намір, спрямований на незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю психотропних речовин: метамфетаміну та амфетаміну, з причин, що не залежали від його волі.
Крім того, що 12 квітня 2018 року ОСОБА_4 , знаходячись у під'їзді будинку №5 за адресою: м. Запоріжжя вул. Штурмова, в якому він проживає, знайшов полімерний згорток та зрозумів, що у ньому серед іншого містяться психотропні речовини, схожі за своїми властивостями на амфетамін. Оскільки ОСОБА_4 раніше вже вживав психотропні речовини, то вирішив зберігати вказаний згорток з психотропними речовинами при собі та в подальшому здійснити їх перевезення до м. Тули Російської Федерації, де проживає його матір, для особистого вживання. Далі, продовжуючи незаконне зберігання психотропних речовин, з метою перевезення полімерного згортку з психотропними речовинами, 13.04.2018 близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_4 сів в автобус «SЕТRА» р/н НОМЕР_1 , сполученням Запоріжжя (Україна) - Москва (РФ) та здійснив незаконне перевезення полімерного згортку з психотропними речовинами з м. Запоріжжя до МАПП «Гоптівка». Приблизно о 17 год. 00 хв. в зоні митного контролю МАПП «Гоптівка» у напрямку «виїзд з України в Російську Федерацію» під час митного контролю автобусу «SЕТRА» р/н НОМЕР_1 було здійснено перевірку транспортного засобу та особистих речей пасажирів, в ході якої службовий собака «Арчі» спрацював на ОСОБА_4 . При огляді особистих речей ОСОБА_4 у лівій боковій кишені джинсів, які були одягнені на ньому, було виявлено полімерний згорток, який він зберігав при собі та перевозив до його Російської Федерації, для особистого вживання. Відповідно до висновку судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціалізацією 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотронних речовин, їх аналогів та прекурсорів» Харківського НДЕКЦ МВС України №985 від 16.05.2018 у вилученому в ході огляду місця події 13.04.2018 у ОСОБА_4 пакунку містяться, серед іншого, такі речовини: 1) метамфетамін, маса якого, в перерахунку на масу представленої речовини, становить 1,3849 грам; 2) амфетамін, маса якого, в перерахунку на масу представленої речовини, становить 0,2747 грам.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення злочинів, так як це зазначено вище.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вимог ч.4 ст.349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу.
Повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_4 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразилися:
- у закінченому замаху на контрабанду психотропних речовин, тобто закінченому замаху на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю психотропних речовин, суд кваліфікує за ч.2 ст.15 ч.1 ст.305 КК України;
- у закінченому замаху на контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу, тобто закінченому замаху на переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, суд кваліфікує за ч.2 ст.15 ч.2 ст.305 КК України;
- у незаконному зберіганні та перевезенні психотропних речовин без мети збуту, суд кваліфікує за ч.1 ст.309 КК України.
За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.305, ч.2 ст.15 ч.2 ст.305, ч.1 ст.309 КК України КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнається судом обставинами, які пом'якшують його покарання.
Обставиною, яка відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання зарекомендував себе виключно з позитивного богу.
Відповідно до ч.2 ст.66 КК України наявність позитивної характеристики обвинуваченого з місця проживання, суд визнає обставиною, яка пом'якшує його покарання.
Відповідно до змісту ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Враховуючи наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, які наведено вище, ставлення винного до вчиненого, дані про його особу і конкретні обставини справи, в тому числі і відсутність заподіяної шкоди державі, суд визнає можливим при призначенні покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.305, ч.2 ст.15 ч.2 ст.305 КК України застосувати ст.69 КК України і призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях частин цієї статті.
При цьому суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.68 КК України покарання за замах на злочин не може перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого відповідною частиною статті КК України.
За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.15 ч.1 ст.305, ч.2 ст.15 ч.2 ст.305 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях частин цієї статті, та за ч.1 ст.309 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті.
При вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК України принципів необхідно застосувати ОСОБА_4 при призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд крім даних про особу винуватого та обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, враховує число злочинів, які входять у сукупність, форму вини і мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків.
Таким чином, суд дійшов висновку про застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Враховуючи ступінь і характер суспільно-небезпечного діяння, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують його покарання, можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, суд дійшов до висновку про звільнення від відбування основного покарання з іспитовим строком та застосовує ст.75 КК України. На період іспитового строку суд покладає на нього обов'язки, передбачені ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК України.
Оскільки статтею 77 КК України встановлено вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, і він не містить такого додаткового покарання як конфіскація майна, то суд не призначає ОСОБА_4 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке передбачено санкцією ч.2 ст.305 КК України як обов'язкове.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ст.ст.124, 126 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
З урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд -
ухвалив
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.305, ч.2 ст.15 ч.2 ст.305, ч.1 ст.309 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч.2 ст.15 ч.1 ст.305 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.15 ч.2 ст.305 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч.1 ст.309 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_4 визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності зі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: кристалічна речовина в безбарвному полімерному пакеті з фіксатором, маса якої після проведення експертного дослідження становить 0,8210 грам (на дослідження використано 0,03 грам речовини), яка містить у своєму складі метамфетамін, маса якого, у перерахунку на 0,8510 грам представленої речовини, становить 0,4754 грам; кристалічна речовина в зеленому пакеті з фіксатором, маса якої після проведення експертного дослідження становить 1,7926 грам (на дослідження використано 0,03 грам речовини), яка містить у своєму складі психотропні речовини метамфетамін і амфетамін. Маса метамфетаміну, у перерахунку на 1,8226 грам представленої речовини, становить 0,9095 грам. Маса амфетаміну, у перерахунку на 1,8226 грам представленої речовини, становить 0,2747 грам; особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс в безбарвному полімерному пакеті з фіксатором, маса якого, у перерахунку на суху речовину, після проведення експертного дослідження становить 0,2547 грам (на дослідження використано 0,03 грам речовини); змиви з долонь рук ОСОБА_4 (2 ватні тампони з нашаруваннями речовини сірого кольору у паперовому згортку); зрізи з нігтьових пластин пальців рук ОСОБА_4 (фрагменти нігтьових пластин з нашаруваннями речовини сіро-зеленого кольору у двох паперових згортках), які зберігаються в камері речових доказів СВ УСБУ в Харківській області, - знищити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення в Харківському НДЕКЦ МВС України експертизи №985 від 16.05.2018 року в розмірі 2002,00 грн.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1