1[1]
Іменем України
23 червня 2018 року м. Київ
Суддя - доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,-
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року затверджено угоду від 27 червня 2017 року між прокурором Генеральної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання винуватості.
ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону від 21.02.2014) та із застосуванням ст. 69 КК України призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 червня 2017 року покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону від 21.02.2014), за якою із застосуванням ст. 69 КК України призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27 червня 2017 року покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Вирішено питання речових доказів.
29 травня 2018 року адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу, у якій посилаючись на висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові від 03 березня 2016 року у справі №5-347кс15, та на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на перегляд вироку, що стосується прав, свобод та інтересів особи, а також істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, просив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати і направити кримінальне провадження до органу досудового розслідування для продовження досудового розслідування. Свої доводи обґрунтовує тим, що у мотивувальній частині вказаного вироку міститься посилання на причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а отже, ним фактично визнано ОСОБА_3 співучасником вчинених кримінальних правопорушень, чим грубо порушено його право на захист.
Захисник ОСОБА_2 вважає, що вирок, яким встановлено обставини кримінального провадження, інкриміновані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , із зазначенням даних, за якими можна ідентифікувати особу, яка не є учасником даного кримінального провадження, і створено преюдицію злочинності діянь, суперечить загальним засадам кримінального провадження, таким як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
З огляду на положення ст.24 КПК України, якою гарантовано право на перегляд судового рішення, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, вважає, що має право на оскарження вироку суду першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали кримінального провадження, вважаю, що вона подана особою, яка не має на це права.
Згідно ч. 4 статті 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього кодексу.
Згідно з ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4, 6, 7 ст.474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вирок на підставі угоди про визнання винуватості ухвалено щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Апеляційну скаргу подано адвокатом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , щодо якого кримінальне провадження не розглядалося, і наведені адвокатом підстави щодо права на оскарження вказаного вироку суду першої інстанції, є непереконливими.
Дійсно, згідно з ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Водночас, вирок суду першої інстанції стосується прав та інтересів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і в ньому відсутні дані про вчинення ними кримінального правопорушення у співучасті з ОСОБА_3 або іншими конкретними особами, або дані, які б дали можливість ідентифікувати співучасників.
Доводи про те, що суд у вироку встановив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з іншими особами, чим штучно створив преюдицію, є надуманими, оскільки вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з декількох осіб, не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 судом не розглядалося, і відомості про нього у вироку відсутні. Отже, судове рішення не стосується прав та інтересів ОСОБА_3 , а відтак адвокат ОСОБА_2 не наділений правом у даному кримінальному провадженні подавати апеляційну скаргу, і її належить повернути.
Згідно з п.2 ч.3 ст.399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
У зв'язку з відсутністю законних підстав для відкриття провадження за апеляційною скаргою, розгляд питання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції є недоцільним.
На підставі викладеного, керуючись ст.399 КПК України,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1
Справа № 11-кп/796/1407/2018 Категорія КК: ч.3 ст. 365
Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1