Справа № 460/3678/17 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.
Провадження № 22-ц/783/649/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.
Категорія:47
19 червня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.
секретаря: Бадівської О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області про припинення порушень правил добросусідства, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про припинення порушень правил добросусідства, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якому просив зобов'язати відповідача припинити незаконні дії по утриманню пасіки на території домогосподарства, що знаходиться за адресою Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове вул. Лисенка, 16, заборонити в подальшому розташовувати вулики з бджолами на території біля будинку домогосподарства, що знаходиться за адресою Львівська область, Яворівський район, смт.Івано-Франкове вул. Лисенка, 16, стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначав, що є власником житлового будинку, що знаходиться в смт. Івано-Франкове Яворівського району вул. Залісся, 2. ОСОБА_3 проживає в житловому будинку, що знаходиться в смт.Івано-Франкове Яворівського району вул. Лисенка, 16. Вказані господарства межують між собою. Відповідач на своїй земельній ділянці розмістив пасіку, а саме вулики з 20 бджолосім'ями на відстані 1 метр від спільної межі. Паспорт пасіки у відповідача відсутній. Розміщення пасіки відповідачем порушує нормальну життєдіяльність його сім'ї, комахи неодноразово кусали його, дружину та сина. У малолітнього сина ОСОБА_4 за висновком лікаря встановлена алергічна реакція на укуси бджіл. Відповідач відмовляється переносити вулики в інше, більш безпечне місце. Незаконні дії власника бджіл по розташуванню біля житлового будинку загрожують життю та здоров'ю його сім'ї. Комісією з питань вивчення ситуації жителів смт.Івано-Франкове було зобов'язано ОСОБА_3 припинити незаконні дії щодо утримання пасіки в наявному місці розташування і зобов'язати за згодою ОСОБА_2 добудувати огорожу зі сторони пасіки на віддалі 10-20 м шириною та висотою 2,5 метри до 10.07.2017 р. та поступово зменшувати пасіку, або перенести її в інше місце до 01.09.2017 р. Дані вимоги відповідачем не було виконано. Вважає, що пасіка повинна розміщуватись не ближче 300 м до житлової забудови. Незаконними діями відповідачем завдано йому та його сім'ї моральної шкоди, оскільки він постійно перебуває у стані стресу з приводу небезпеки укусу бджоли для сина, наслідком такого можуть бути різке зниження артеріального тиску, набряк легенів, набряк Квінке, анафілактичний шок, а в найтяжчих випадках може привести до летального результату. Уточнивши позовні вимоги, просив усунути перешкоди у здійсненні права користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, розташованої за вищезазначеною адресою, зобов'язавши відповідача вивезти пасіку з території домогосподарства, розташованого за адресою смт. Івано-Франкове Яворівського району вул. Лисенка,16, заборонити відповідачу в подальшому розташовувати вулики з бджолами на території його домогосподарства, стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 17 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що розміщення відповідачем пасіки на відстані один метр від спільної з позивачем межі, порушує нормальну життєдіяльність сім'ї позивача ОСОБА_2, загрожує їхньому життю та здоров'ю, оскільки бджоли неодноразово кусали позивача, його дружину та сина, в якого за висновком лікаря встановлена алергічна реакція на укуси бджіл. Вказує, що відповідач ОСОБА_3 не має паспорта пасіки, її розміщено з порушенням вимог Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл. Вимоги протоколу засідання комісії з питань вивчення ситуації жителів смт. Івано-Франкове від 21.06.2017 року відповідачем не виконано. На підставі наведеного, вважає позов обґрунтованими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі. Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду - без змін, пояснив, що пасіка розміщена на його земельній ділянці з дотриманням вимог закону близько 10 років. Вулики знаходяться на відстані 2 - 2.5 м від паркану, який він за рішенням комісії підняв до 2,70 м.
Представник третьої особи Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі третьої особи. Тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що знаходиться по по вул. Залісся, 2 у смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, що межує із земельною ділянкою по вул. Лисенка, 16 у смт.Івано-Франкове Яворівськгого району Львівської області, на якій розміщена пасіка, належна відповідачу ОСОБА_3
Судом установлено, що комісія, створена розпорядженням Івано-Франківської селищної ради від 20.06.2017 року № 27, обстежила територію, на якій розміщені бджолосім'ї жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, встановила, що територія відгороджена 2 метровим парканом, наявні зелені насадження, плодові дерева, кущі, та за результатами проведеного огляду вирішила зобов'язати ОСОБА_3 припинити незаконні дії щодо утримання пасіки в наявному місці розташування та за згодою ОСОБА_2 добудувати огорожу зі сторін пасіки на віддалі 10-20 м шириною та висотою 2,5 м до 10.07.2017 р. та поступово зменшувати пасіку або перенести пасіку в інше місце до 01.09.2017 р. , що стверджується протоколом засідання комісії з питань вивчення ситуації жителів смт.Івано-Франкове від 21.06.2017 р.(а.с.3-4).
Судом також установлено, що відповідач ОСОБА_3 на виконання вищезазначеного рішення комісії з питань вивчення ситуації жителів смт. Івано-Франкове, підняв висоту паркану зі сторони пасіки до 2,70 м, що визнав представник позивача в судовому засіданні.
Правила розведення, використання бджіл регулюються Законом України «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини №9 від 30.01.2001року, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996р № 173, Порядком реєстрації пасік, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20.09.2000 року.
За змістом положень ст.ст. 11, 12 Закону України «Про бджільництво» право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.
Відповідно до ст.15 цього Закону фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
Згідно з п. 1.3 Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30.01.2001р. № 9, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2001р. за №131/5322, - територію стаціонарної пасіки обгороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку, розраховують, що на одну бджолину сім'ю потрібно 30-35 кв.м., залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї), огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.
Отже, чинні ветеринарно-санітарні правила не містять жодних вимог щодо обов»язку громадян розміщувати й облаштовувати пасіки на їх присадибних ділянках на відстані понад 300 м до сусідніх землекористувачів.
Посилання апелянта на додаток №5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19 червня 1996 року, де встановлено відстань у 300 м для бджільницьких господарств, є безпідставними, оскільки вказані норми визначають розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до них об»єктів й не стосуються пасік громадян, розміщених на їх присадибних ділянках (подвір»ях).
Встановивши, що територія пасіки відповідача обсаджена плодовими деревами і кущами, обгороджена парканом, висото понад 2,5 м, районний суд прийшов до вірного висновку про те, що вимога позивача щодо усунення перешкод у здійсненні права користування належною йому на праві власності земельною ділянкою, розташованою за адресою смт.Івано-Франкове, вул. Залісся, 2, зобов'язавши відповідача вивезти пасіку з території домогосподарства, розташованого за адресою Львівська область, Яворівський район7, смт. Івано-Франкове, вул. Лисенка, 16 і заборонити відповідачу в подальшому розташовувати вулики з бджолами на території домогосподарства, є безпідставною та до до задоволення не підлягає.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз»яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції вірно виходив з того, що зазначені в позові підстави відшкодування моральної шкоди, а саме: постійне перебування позивача у стані стресу з приводу небезпеки укусу бджоли сина, наслідком чого можуть бути різке зниження артеріального тиску, набряк легенів, набряк Квінке, анафілактичний шок, а в найтяжчих випадках і летальний результат, є голослівні, не підтверджені належними та допустимими доказами.
За таких обставин, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, вірно встановив обставини справи та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 17 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 23.06.2018р.
Головуючий
Судді: