29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"23" червня 2018 р. Справа № 924/511/18
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову (до відкриття провадження у справі), поданої фізичною особою-підприємцем Дикою Наталією Сергіївною, Хмельницька область, м. Нетішин
без повідомлення заявника та інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи
встановив:
15.06.2018р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Дикої Наталії Сергіївни, Хмельницька область, м. Нетішин до фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича, Хмельницька область, м. Нетішин, комунального підприємства Нетішинської міської ради „Торговий центр", Хмельницька область, м. Нетішин, в якій просить: визнати право власності на майно згідно переліку вказаного в позовній заяві та зняти арешт з належного на праві власності Дикій Наталії Сергіївні майна згідно переліку вказаного в позовній заяві.
Ухвалою суд від 18.06.2018р. даний позов залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
22.06.2018р. до суду надійшла заява фізичної особи-підприємця Дикої Наталії Сергіївни про забезпечення позову, в якій просить заборонити Нетішинському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області вчиняти будь-які дії щодо опису, накладення арешту, вилучення та передачі на зберігання іншим особам майна (продуктів харчування), згідно переліку, вказаного у заяві.
Зазначає, що Нетішинським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області здійснюються виконавчі дії з примусового виконання наказу господарського суду Хмельницької області від 17.12.2013р. №924/206/13-г про виселення фізичної особи-підприємця Преподобного В.С. з нежитлового приміщення, площею 312,69 кв.м., що розташоване в м. Нетішин по просп. Незалежності, 22, на користь КП НМР „Торговий центр".
Вказує, що позивач є власником майна, яке знаходиться у вищевказаному приміщенні, про що було повідомлено відділ державної виконавчої служби.
Заявник наголошує, що 22.06.2018р. державним виконавцем буде описуватися і накладатиметься арешт на майно, яке належить позивачу та в більшій мірі є продуктами харчування, що швидко псуються. Стверджує, що арешт такого майна та вилучення з переданням його на тривале зберігання іншим особам призведе до його втрати та настання збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання права власності є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Підставами для визнання права та звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним. При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.
Отже, позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).
При цьому, п. 6 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що у випадку подання позову про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту позов може забезпечуватися зупиненням продажу майна, а не забороною вчиняти дії щодо опису, накладення арешту, вилучення та передачі такого майна на зберігання іншим особам.
Відповідно до ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Судом враховується, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення іншими особами ( не відповідачем) дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві ( іншим особам) вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як слідує зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач лише припускає, що на його майно державним виконавцем може бути накладено арешт. При цьому, заявником не надано доказів на підтвердження того, що під час виконавчих дій, вчинених державним виконавцем порушуються права позивача, зокрема, щодо позбавлення або обмеження його права власності.
Таким чином, позивач фактично просить попередити можливі незаконні дії державного виконавця в межах виконавчого провадження по виконанню судового наказу від 17.12.2013р. №924/206/13-г про виселення фізичної особи-підприємця Преподобного В.С. з нежитлового приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 1 ст. 74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Отже, державний виконавець під час вчинення виконавчих дій зобов'язаний діяти у межах Закону та відповідно до наданий йому повноважень. А при наявності неправомірних дії, такі дії державного виконавця можуть бути оскаржені в межах виконавчого провадження.
Прийняті державним виконавцем постанови від 11.06.2018р. та 13.06.2018р. про опис та арешт майна боржника не можуть бути доказом позбавлення права власності позивача, оскільки із наявних документів не вбачається, зокрема, що виконавцем описано та арештовано саме майно Дикої Н.С.
Суд звертає увагу, що заявник просить заборонити вчиняти дії щодо опису, накладення арешту, вилучення та передачі на зберігання іншим особам майна, індивідуально не визначеного, а саме продуктів харчування, яке має родові ознаки, та не може бути індивідуально визначене. Крім того, позивачем в прохальній частині заяви не зазначено, де саме знаходиться вказане майно.
Таким чином, заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач не є адекватними по відношенню до предмету позову та обраного позивачем способу захисту.
Посилання заявника на можливий опис та арешт всього майна, яке знаходиться у нежитловому приміщенні, з якого підлягає виселенню Преподобний В.С. не може бути підставою для задоволення поданої заяви про забезпечення позову шляхом заборони Нетішинському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області вчиняти дії щодо опису, арешту, вилучення та передачі на зберігання іншим особам майна, право власності на яке позивач просить визнати у позові.
Документи подані заявником не містять доказів на підтвердження інших причин, у зв'язку з якими на думку фізичної особи-підприємця Дикої Н.С. необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або свідчити про ефективний захист порушеного права.
При цьому, з огляду на предмет заявленого позову про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна та подану заявником заяву про забезпечення позову, суд зауважує, що забезпечення позову не може підміняти предмет дослідження спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В той же час, заявником не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Дикої Наталії Сергіївни, Хмельницька область, м. Нетішин про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду України протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.ст. 254-259 ГПК України.
Ухвалу підписано 23.06.2018р.
Суддя О.Є. Танасюк
Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи;
2 - ФОП Дика Н.С. (30100, АДРЕСА_1);
3 - ФОП Преподобний В.С. (30100, АДРЕСА_2);
4 - КП Нетішинської міської ради „Торговий центр" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, просп. Незалежності, 22, а/с 379).
5 - Нетішинському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, просп. Незалежності, 12)
Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.