79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.06.2018р. Справа №914/626/18
За позовною заявою: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація”, м. Львів
про стягнення 72089,48 грн. - пені, 31917,34 грн. - інфляційних нарахувань, 8 237,30 грн. - 3% річних, та понесених судових витрат в розмірі 1762,00 грн.
Суддя Ділай У.І.
Секретар Климишин Ю.О.
За участі представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник (Довіреність №55 від 10.12.2015р.)
Від відповідача: не з'явився.
Права і обов'язки роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається справа за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” про стягнення 72089,48 грн. пені, 31917,34 грн. інфляційних нарахувань, 8 237,30 грн. 3% річних, та понесених судових витрат в розмірі1762,00 грн.
Ухвалою суду від 27.04.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 22.05.2018р.
21.05.2018р. за вх.№17963/18 від відповідача поступило Клопотання про відкладення розгляду справи, для ознайомлення з матеріалами справи, оскільки, як зазначає відповідач, ним не отримано від позивача позовну заяву з додатками.
Сторони явки повноважних представників в судове засідання 22.05.2018р. не забезпечили, вимог ухвали суду не виконали.
Ухвалою суду від 22.05.2018р. розгляд справи відкладено на 19.06.2018р.
25.05.2018р. представник позивача подав до суду заяву про долучення документів до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 19.06.2018р. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 19.06.2018р. не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.05.2018р. (вручено 29.05.2018р.).
Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
У відповідності до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 27.06.2018р. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Між Львівським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №4217/Ф від 02.11.2007р. За цим Договором Енергопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати Споживачу (відповідач у справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за виставленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1. Договору).
Згідно з п.3.2.2 Договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.
Відповідно до п. 6.3. Договору споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді, якщо тариф на теплову енергію є одноставковим. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження, яка визначається як 1/12 величини річної плати за приєднане теплове навантаження, якщо тариф на теплову енергію є двоставковим.
Пунктом 7.2.3. Договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2017р. стягнути з ТзОВ “Львівавтокомплектація” 638346,90 грн. - основного боргу, 72207,34 грн. - пені, 32544,47 грн. - інфляційних втрат, 7897,03 грн. - 3% річних та 11264,94 грн. - судового збору. Даним рішенням стягнення проведено за період з жовтня 2015р. по грудень 2016р. включно.
Так, 22.08.2017р. позивач звертався до суду з вимогами про стягнення 201630,18 грн. - пені, 7974,96 грн. - три проценти річних за період з 11.03.2017р. по 10.08.2017 р. та 37024,12 грн. - інфляційних втрат за період з11.03.2017р. по 31.07.2017 р., які не охоплюється рішенням суду 28.02.2017 р. у справі 914/155/17.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2017р. стягнути з ТзОВ “Львівавтокомплектація” 7974,96 грн. - три проценти річних за період з 11.03.2017р. по 10.08.2017р., 37024,12 грн. - інфляційних втрат з11.03.2017р. по 31.07.2017р., 27290,30 - пені за період з 11.03.2017р. по 10.08.2017р.
Як зазначив позивач у позовній заяві, рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2017р. у справі 914/155/17 відповідач добровільно не виконав. Заборгованість за вказаним рішенням стягнуто в примусовому порядку державною виконавчою службою 15.01.2018р.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушенням умов договору не оплатив вчасно позивачу за теплову енергію. Відтак, ЛКП “Львівтеплоенерго” звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою та керуючись умовами п.7.2.3 договору, нарахувало відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 72089,48грн. за період з 11.08.2017р. по 15.01.2018р.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3197,34 грн. інфляційних нарахувань за період з 11.08.2017р. по 31.12.2017р. та 8237,30грн. 3% річних за період з 11.08.2017р. по 15.01.2018р.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Факт порушення відповідачем умов договору щодо оплати за поставлену теплову енергію на загальну суму 638346,90 грн. встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2017р. у справі № 914/155/17, яке набрало законної сили.
В силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №4217/Ф від 02.11.2007р. виконав невчасно.
Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 3197,34 грн. інфляційних нарахувань за період з 11.08.2017р. по 31.12.2017р. та 8237,30грн. 3% річних за період з 11.08.2017р. по 15.01.2018р -підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 72089,48грн. пені за період з 11.08.2017р. по 15.01.2018р. суд зазначає наступне.
За умовами п.7.2.3 договору, а несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач провів нарахування пені за період з 11.08.2017р. по 15.01.2018р., що є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки, заборгованість за надані послуги утворилась за період з жовтня 2015 року по грудень 2016 року, відтак, нарахування слід було проводити з 01.01.2017р. та припинити 01.07.2017р. За вказаних обставин в задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити повністю.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки, останній в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив та відзиву не подавав, що суд розцінює як зловживання процесуальними правами.
Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45, ідентифікаційний код 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, буд. 1, ідентифікаційний код 05506460) 31917,34 грн. інфляційних втрат, 8237,30 грн. 3% річних та 1762,00грн. судового збору.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст складено 23.06.2018р.
Суддя Ділай У.І.