Іменем України
Київ
20 червня 2018 року
справа №826/1261/15
адміністративне провадження №К/9901/3097/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року у складі судді Іщука І.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у складі колегії суддів Ключковича В.Ю., Борисюк Л.П., Собківа Я.М. у справі №826/1261/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування миної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів,
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, правонаступником якої є Київська міська митниця Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №100260001/2014/200127/1 від 29 грудня 2014 року, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100260001/2014/00232, визнати митною вартістю товарів, що поміщені у митний режим імпорту за митною декларацією №100270000/2013/148415 у розмірі 44 802,75 дол.США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 15 768 865 грн.
В обгрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обгрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним митної вартості товарів, а також необгрунтовано застосував резервний метод визначення митної вартості товарів у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.
20 березня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 29 грудня 2014 року №100260001/2014/200127/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 29 грудня 2014 року № 100260001/2014/00232, в іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходив з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.
23 червня 2015 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 26 червня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Чалий С.Я.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №826/1261/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.
10 січня 2018 року справу №826/1261/15 передано до Верховного Суду.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статей 54, 55, 57 Митного кодексу України, які підлягали застосуванню, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.
Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у поданих декларантом документах на підтвердження митної вартості товару містяться розбіжності, зокрема у відомостях, зазначених у висновку за результатами експертизи гемологічних об'єктів від 8 грудня 2014 року №07871/11223-Д, та інших поданих декларантом документах, зазначає про неподання Товариством додаткової угоди до основного контракту, за яким відбувалась закупівля Товариством товару, та ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваного товару та є умовою продажу таких товарів.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про протиправність коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу без відповідних обгрунтувань, а також що митним органом не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих Товариством документів рівень митної вартості за ціною договору.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № RM-ES 3/14 від 31 жовтня 2014 року, укладеного між Товариством та ЕКОМ Eczacibasi Dis Ticaret A.S. (Стамбул, Турція) на митну територію України позивачем ввезено товар, а саме «польовий шпат, натрієвий, флотируваний, марки F501 GG 300 МІС», загальною кількістю 481 750 тонн.
Відповідно до підпункту 2.2. контракту ціна на товар зазначається в USD на умови поставки CIF ODESSA (Inkoterms 2010), відповідно до додаткової угоди №1 від 10 листопада 2014 року умови поставки змінено на CIF Херсон.
Загальна вартість Контракту становить 127 500 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот) дол. США (підпункту 2.4. Контракту).
29 грудня 2014 року позивачем у електронному вигляді подано до митного оформлення декларацію митної вартості №100260001/2014/148415 на вантаж «польовий шпат, натрієвий, флотируваний, марки F501 GG 300 МІС» у кількості 481 750 кг, загальна вартість товару складає - 44 802,75 дол. США. (в національній валюті України сума поставки складає 706 488,52 грн. офіційний курс НБУ відносно долара США до гривні станом на день митного оформлення товару 15,768865).
Крім того Товариством до митного оформлення долучено наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операцію з товарами за № 100/2012/0006617; залізничні накладні для внутрішнього сполучення від 25 грудня 2014 року № 40418008 та від 29 грудня 2014 року та № 41217522; коносамент від 12 листопада 2014 року №4; банківський платіжний документ від 10 листопада 2014 року №668 №UCP1141110001009; каталог виробника товару від 20 листопада 2014 року; прейскурант (прас-лист) виробника товару від 20 листопада 2014 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою (ДЗІ) від 5 грудня 2014 року за № 10/719; розрахунок ціни (калькуляція) від 3 грудня 2014 року; висновок за результатами експертизи й оцінки дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів від 8 грудня 2014 року за № 07871/11223-Д; рахунок - фактура (інвойс) від 20 листопада 2014 року №ЕХ/14/601176; рахунок-проформа від 3 листопада 2014 року; страховий поліс від 21 листопада 2014 року; специфікація №1 від 9 вересня 2014 року; специфікація до рахунку від 29 грудня 2014 року №1/6 від 29 грудня 2014 року; специфікація до рахунку від 29 грудня 2014 року за №1/7 від 29 грудня 2014 року; контракт від 31 жовтня 2014 року №RM-ES 3/14; екологічна декларація від 14 вересня 2014 року; сертифікат про проходження товару форми А від 20 листопада 2014 року; виписка від 10 листопада 2014 року; копія митної декларації країни відправлення від 21 листопада 2014 року №14071300ЕХ004683.
29 грудня 2014 року митним органом прийнято рішенням про коригування митної вартості товарів №100260001/2014/200127/1, яким позивачу відмовлено в митному оформленні вищевказаної митної декларації, у зв'язку з неприйняттям визначеної позивачем митної вартості товару.
Коригування митної вартості здійснено митним органом у більшу сторону та підвищено до 911 598,08 грн., що на 205 109,56 грн збільшило загальну митну вартість товару. Це в свою чергу призвело до збільшення на 10 027,58 грн податку на додану вартість (розрахунок зроблено з урахуванням курсу долару та на основі різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом позивача, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, які визначені в графі 47 митної декларації за формою МД-2 № 100260001/2014/148461).
Цього ж дня на підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №100260001/2014/00232, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Товариство подало до митного органу нову митну декларацію за формою МД-2 №100260001/2014/148461, за результатами митного оформлення якої відповідачем випущено товар у вільний обіг під фінансові гарантії.
Підставами відмови у митному оформленні товару стало ненадання Товариством підтверджуючих документів, які б містили усі відомості, використані при обчисленні митної вартості, зокрема не надано ліцензії чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів (згідно листа відправника від 29.12.2014 р. ліцензійний договір відсутній), саме з цих підстав, відповідач дійшов висновку про неможливість встановити вартість товару.
Сплата митних платежів та перерахування позивачем на спеціальний рахунок державного казначейства різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом позивача, та митною вартістю, визначеною митним органом, підтверджується відповідними відмітками у митній декларації формиМД-2 № 100260001/2014/148461, а саме: у графі 47, у графі В "Подробиці розрахунків", у графі Б/І "Відмітки митного органу відправлення/призначення", порядок заповнення яких регулюється наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684, яким затверджено «Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа».
Суди попепредніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи. Крім того, судами надано оцінку доводам митного органу стосовно ненадання Товариством ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів, та зазначено, що його відсутність не може свідчити про недостовірність заявленої Товариством митної вартості, зокрема у випадку наявності платіжних документів, що підтверджують факт оплати за товар. З такими висновками погоджується Суд.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.
За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
Суди попередніх інстанцій, оцінюючи обставини справи, виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.
Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обгрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обгрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі №826/1261/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер