15 січня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Медвецького С.К., Чорного В.І.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
за участю представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.11.2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, за участю третьої особи - КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» про визнання частково недійсним рішення постійно діючого третейського суду, переведення прав і обов'язків покупця, визнання права власності на 2\3 частини квартири, зобов'язання комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності, -
В січні 2009 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому посилається на те, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.07.1995 року, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради на підставі рішення від 27.07.1995 року за №498, вона, її дочка ОСОБА_7 та син останньої - ОСОБА_8, є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яка була приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та є їх спільною частковою власністю. Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.06.2005 року було встановлено порядок користування даною квартирою, однак частки співвласників в натурі не виділялись і такий виділ є неможливий. У 2005 році ОСОБА_7 виявила намір продати належну їй та сину частину квартири і через нотаріуса Курбатову С.П. їй було направлено відповідну заяву від 01.12.2005 року про намір продати належні їм 2\3 частини квартири за 95 000 грн.. В подальшому ОСОБА_7 разом із сином продовжували користуватись належною їм частиною квартири і лише в березні 2008 року, під час вивезення відповідачами речей із квартири, позивач дізналась, що 24.12.2007 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу 2\3 частин зазначеної квартири за 95 000 грн. і даний договір був визнаний дійсним рішенням третейського суду від 26.12.2007 року. Вважає, що при укладенні вказаного договору купівлі-продажу було порушено її переважне право на придбання спірної частини квартири, оскільки вона не була попереджена за місяць про продаж частки у спільній часткової власності і погоджується внести на депозит суму вартості спірного майна, а тому просила визнати частково недійсним рішення постійно діючого третейського суду, перевести на неї права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу 2\3 частин квартири АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на дану частину квартири і зобов'язати КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.11.2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
При цьому вказується, що суд прийняв рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права і не з'ясував всіх обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 в місячний термін не надала відповіді на заяву ОСОБА_8 про намір продати належну їм частину квартири і відповідно не скористалась своїм переважним правом на її купівлю.
Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 27.07.1995 року, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради на підставі рішення від 27.07.1995 року за №498, ОСОБА_1, її дочці ОСОБА_7 та сину останньої - ОСОБА_8, на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, яка була приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 09.06.2005 року було встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_7 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_8, в користування кімнати площею 17,2 кв.м. та 9,5 кв.м., а ОСОБА_1 - кімнату площею 11,7 кв.м., підсобні приміщення залишено в загальному користуванні.
З матеріалів справи видно, що розподіл квартири на двох власників не проводився і такий розподіл є неможливий, про що зазначається у листі головного санітарного лікаря м. Вінниці від 12.04.2006 року.
Згідно договору купівлі-продажу від 24.12.2007 року, укладеного в простій письмовій формі між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, остання придбала за 95 000 грн. 2\3 частин квартири АДРЕСА_1 і даний договір визнаним дійсним рішенням постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Товарна універсальна біржа «Сальдо» від 26.12.2007 року.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
У ч. 2 даної статті зазначено, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Вимогами ч. 4 ст. 362 ЦК України передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8, через приватного нотаріуса Курбатову С.П., направляли ОСОБА_1 заяву від 01.12.2005 року з повідомленням про свій намір продати належні їм 2\3 частки квартири АДРЕСА_1 за 95 000 грн., однак відсутні належні докази, які б свідчили про отримання ОСОБА_1 даної заяви, оскільки підпису останньої на заяві не має і відсутнє поштове повідомлення про вручення заяви, а наявність проставленої на заяві дати не може бути прийнято до уваги, тому що не підтверджує факту отримання заяви і невідомо ким зазначена дата проставлена.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, представники позивача пояснили, що ОСОБА_1 взагалі не отримувала заяви відповідачів про намір продати частку квартири, а в позовній заяві фактично було зазначено дату, яка мала місце на направленій через нотаріуса заяві.
Крім того, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 із-за свого віку, стану здоров'я, недостатньої компетентності та специфічної поведінки контрагента, на той час не могла реально сприйняти намір ОСОБА_8 на продаж належної їм частки квартири, оскільки останні продовжували її використовувати і договір купівлі-продажу фактично було укладено через два роки після направлення відповідної заяви.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про намір ОСОБА_8 продати належну їм частку квартири і тому продаж останньої було здійснено з порушенням переважного права ОСОБА_1 на її купівлю і відповідно на позивача необхідно перевести права і обов'язки покупця, при цьому враховується і те, що реальний розподіл квартири на двох власників є неможливий і не відповідає санітарним нормам.
За умовами договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 сплатила за вказану частку квартири 95 000 грн., у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертизи для визначення дійсної ринкової вартості квартири було відмовлено і відповідно позивачем на виконання вимог ч.4 ст. 362 ЦК України внесено на депозитний рахунок територіального управління ДСА у Вінницькій області 95 000 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 58).
При зверненні в суд, позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки про порушення свого права вона дізналась лише в березні 2008 року і вимога про застосування позовної давності не заявлялась.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про переведення прав і обов'язків покупця та визнання права власності на 2\3 частини квартири необхідно скасувати та перевести на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 24.12.2007 року і визнати за нею право власності на 2\3 частини квартири АДРЕСА_1, при цьому з позивача на користь ОСОБА_4 мають бути стягнуті кошти сплачені за договором купівлі-продажу.
Щодо заявлених позивачем вимог про визнання частково недійсним рішення постійно діючого третейського суду та зобов'язання комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дані вимоги є безпідставними і відповідно в цій частині рішення є законним і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.11.2009 року в частині відмови у задоволенні позову про переведення прав і обов'язків покупця та визнання права власності на 2\3 частини квартири - скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Перевести на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця за договором купівлі-продажу від 24.12.2007 року 2\3 частин квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, визнаним дійсним рішенням постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Товарна універсальна біржа «Сальдо» від 26.12.2007 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2\3 частини квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 сплачену суму за договором купівлі-продажу в розмірі 95 000 грн., що знаходяться на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області №37310009000080, банк ГУДКУ у Вінницькій області, код ЗКПО 26286152, МФО 802015.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: