Справа № 2а-10082/09/2570
29 липня 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Ткаченко О.Є.,
при секретарі Маруфенко О.С.,
за участю представників позивача Пономаренко В.М.,
Симонова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Прилуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
03 липня 2009 року Прилуцька районна державна лікарня ветеринарної медицини (далі - Прилуцька райдержлікарня ветеринарної медицини) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області (далі - Держінспекція цін в Чернігівській області) про визнання нечинним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 99 від 17.12.2008 року. Свої вимоги мотивує тим, що 09.12.2008 року відповідачем було закінчено планову перевірку Прилуцької райдержлікарні ветеринарної медицини з питань формування, встановлення та застосування тарифів на платні послуги, про що було складено акт перевірки за № 006497 від 09.12.2008 року. На підставі акту перевірки 14.12.2008 року відповідачем винесено рішення № 99 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого підлягає вилученню у позивача в дохід держави 2192,21 грн., а також стягнення штрафу у сумі 4384,42 грн. Позивач вважає, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає визнанню нечинним, оскільки в акті перевірки та оскаржуваному рішенні відповідачем зазначається про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення протиепізоотичних заходів, та переліку послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за здійснення обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів та розмірів їх оплати» від 23.04.2008 р. № 413 та наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про затвердження механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги» від 19.02.1996 р. № 51, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 176/1201, що на думку Держінспекції цін в Чернігівській області призвело до завищення тарифів за ветеринарні роботи та послуги, виходячи з того, що тарифи за ветеринарні роботи та послуги є державно регульованими. Державне регулювання цін і тарифів відповідно до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Постановою Кабінету Міністрів України № 1548 не передбачено поширення встановлених статтею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» методів державного регулювання цін і тарифів на перелік платних послуг, які можуть надаватися органами державної ветеринарної служби та не встановлено особливого методу державного регулювання тарифів на ветеринарні роботи та послуги, як не визначено і Міністерство сільського господарства і продовольства України в якості повноважного органу для вчинення державного регулювання таких цін.
21.07. 2009 р. представник позивача змінив позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати рішення Держінспекції цін в Чернігівській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 99 від 17.12.2008 року.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, та просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі, в письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що перевіркою проведеною Держінспекцією цін в Чернігівській області 09.12.2008 року встановлено порушення механізму формування тарифів на платні послуги ветмедицини Прилуцькою райдержлікарнею ветеринарної медицини, а саме: при розрахунку калькуляцій вартості ветеринарних послуг в суму накладних витрат необґрунтовано включено витрати на бланки ветеринарних свідоцтв та ветдовідок за ветеринарні роботи та послуги, які не передбачають їх надання, витрат на мобільний зв'язок, крім того, в результаті помилкових арифметичних дій, завищена похвилинна оплата праці ветеринарного лікаря, ветеринарного фельдшера та ветеринарного санітара. Внаслідок чого відсоток накладних витрат в розмірі 84,9 % було завищено на 11,57 % і в перерахунку склав 73,33 %., що призвело до отримання Прилуцькою райдержлікарнею ветеринарної медицини необґрунтованої виручки в сумі 1632,73 грн. Також, лікарнею при проведенні диспансеризації тварин, які знаходяться в індивідуальному секторі громадян, стягується плата за послугу «Дослідження на гіподерматоз», яка повинна проводитися за рахунок коштів державного бюджету. Сума необґрунтованої виручки склала 559,48 грн. Таким чином, позивачем було порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення протиепізоотичних заходів, та переліку послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за здійснення обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів та розмірів їх оплати» від 23.04.2008 року № 413 та наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про затвердження механізму формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги» від 19.02.1996 року № 51, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 176/1201. Даний наказ був створений у відповідності до пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.10.1991 року № 247-р КМУ та пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 року № 478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів», де зазначено, що Міністерству сільського господарства і продовольства, розробити та затвердити єдиний порядок формування тарифів за послуги державної ветеринарної медицини, на виконання доручення Кабінету і Міністрів України від 30.11.1995 року № 13999/97 «Про опрацювання та затвердження механізму формування тарифів за ветеринарні послуги», тобто сам Кабінет Міністрів України, як орган який забезпечує державну політику цін в України, доручив та надав повноваження Міністерству сільського господарства і продовольства України затвердити Механізм формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги. Держінспекція цін в Чернігівській області, згідно зі статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», прийнято рішення від 17.12.2008 року № 99 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вилучено до державного бюджету 2192,21 грн. необґрунтовано одержаної суми виручки та 4384,42 грн. штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Прилуцька райдержлікарня ветеринарної медицини відповідно до Закону України «Про ветеринарну медицину» є державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів та підпорядковується управлінню ветеринарної медицини в районі.
Держінспекцією цін в Чернігівській області відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» від 13.12.2000 р. № 1819 та відповідно до пункту 18 плану роботи на 4 квартал 2008 року Держінспекції цін в Чернігівській області проведена планова перевірка Прилуцької райдержлікарні ветеринарної медицини щодо формування, встановлення та застосування тарифів на платні послуги, за результатами якої складено акт № 006497 від 09.12.2008 року.
Перевіркою встановлено, що Прилуцькою райдержлікарнею ветеринарної медицини формування тарифів за ветеринарні роботи та послуги на 2008 рік було проведено без дотримання вимог Механізму формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 року № 51, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.1996 року за № 176/1201 та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення протиепізоотичних заходів, та переліку послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за здійснення обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів та розмірів їх оплати» від 23.04.2008 року № 413 та як наслідок за період з 01.06.2008 р. по 28.11.2008 р. необґрунтовано одержана виручка у сумі 2192,21 грн., в тому числі:
- при порушенні вимог наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про затвердження механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги» від 19.02.1996 р. № 51 - 1632,72 грн.;
- при порушенні постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення протиепізоотичних заходів, та переліку послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за здійснення обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів та розмірів їх оплати» від 23.04.2008 року № 413 - 559,48 грн.
17.12.2008 року Держінспекцією цін в Чернігівській області, керуючись статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», прийнято рішення № 99 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін згідно якого підлягає вилученню у позивача в дохід держави 2192,21 грн. та штраф у сумі 4384,42 грн. за порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення протиепізоотичних заходів, та переліку послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за здійснення обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів та розмірів їх оплати» від 23.04.2008 року № 413 та наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про затвердження механізму формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги» від 19.02.1996 року № 51, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.04.1996 року за № 176/1201.
В обґрунтування таких висновків відповідач, виходить з того, що тарифи за ветеринарні роботи та послуги є державно регульованими з посиланням на наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про затвердження механізму формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги» від 19.02.1996 р. № 51.
Між тим, в судовому засіданні доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.
Частинами 1 та 4 статті 99 Закону України «Про ветеринарну медицину» передбачено, що оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами. Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819, на відповідача покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів. У зв'язку з чим Держінспекції надано право проводити перевірки документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, а також одержувати необхідні довідки, приймати рішення про застосування до суб'єктів підприємницької діяльності передбачених чинним законодавством економічних санкцій за порушення порядку встановлення і застосування цін.
Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення» та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Державне регулювання цін і тарифів відповідно до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
До повноважень Кабінету Міністрів України, згідно пункту 3 статті 116 Конституції України, віднесено проведення цінової політики, тобто, уряд здійснює реалізацію визначених законами України підстав встановлення і застосування цін і тарифів. Це повноваження реалізоване Верховною Радою України, зокрема, в Законі України «Про ціни і ціноутворення», згідно з яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та врегульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління.
Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 р. передбачено, що Держцінінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням.
Основними завданнями Держцінінспекції є:
- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);
- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках, та інші завдання щодо дотримання законодавства у сфері ціноутворення.
В свою чергу, наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 року № 51, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 176/1201, яким керується Держінспекція цін в Чернігівській області, затверджено механізм формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги, а не встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
З тексту наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 року № 51 вбачається, що він носить рекомендаційний характер та не передбачає поширення встановлених статтею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» методів державного регулювання цін і тарифів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 не передбачено поширення встановлених статтею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» методів державного регулювання цін і тарифів на перелік платних послуг, які можуть надаватися органами державної ветеринарної служби та не встановлено особливого методу державного регулювання тарифів на ветеринарні роботи та послуги, як не визначено і Міністерство сільського господарства і продовольства України в якості повноваженого органу для вчинення державного регулювання таких цін.
Отже, щодо ветеринарних робіт і послуг не встановлено державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, нормативний документ про віднесення таких послуг до державно регульованих з визначенням Міністерства сільського господарства і продовольства України в якості уповноваженого органу щодо регулювання (встановлення) фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів) Кабінетом Міністрів України в порядку абзацу 3, 4 статті 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» не приймався.
Статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 цього ж Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про доповнення додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548» від 05.11.2008 року № 977 вказано, що Деркомветмедицини встановлює за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном та Мінагрополітики тарифи на платні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини, крім тарифів на проведення обстежень (експертиз), які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розрахунки тарифів, наведені в акті перевірки № 006497 від 09.12.2008 року, в порушення вимог пункту 3.2. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 р. за № 1047/6238, не ґрунтуються на офіційних даних та не відповідають існуючим калькуляціям лікарні. Зокрема, при їх обрахуванні відповідачем не прийнято до уваги формування тарифів вартості ветеринарних послуг з урахуванням сум на розвиток матеріально-технічної бази, а також невірно розраховано накладні витрати, що призвело до помилкових висновків акту перевірки.
Пунктами 4 -5 постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно - діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» від 15.08.1992 року № 478 передбачено фінансування інших заходів ветеринарної медицини (крім зазначених у додатках 1-3 до цієї постанови), які здійснюються установами ветеринарної медицини за рахунок власників тварин за плату згідно з тарифами.
Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 року № 51, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.04.1996 року за № 176/1201, затверджений «Механізм формування тарифів за ветеринарні послуги», яким пропонується формування тарифів за виконані роботи та послуги на основі складових витрат. До 2000 року кошти, які надходили від наданих ветеринарних послуг, були позабюджетними, обліковувалися окремо на розрахункових рахунках в установах банку, на суму надходжень складався окремий кошторис та установи ветеринарної медицини були зареєстровані в податковій інспекції як платники податку на прибуток в частині позабюджетних надходжень на загальних підставах.
Згідно пункту 3 статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль та нагляд за додержанням суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і товари. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25.12.1996 року № 1548 був передбачений перелік постанов Кабінету Міністрів України, відповідно до яких бюджетні установи надають послуги на платній основі та підлягають регулюванню. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно - діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» від 15.08.1992 року № 478 не була в переліку вказаних постанов, тому регулювання цін та тарифів на ветеринарні послуги не передбачено, ціни є вільними і згідно статті 190 Господарського кодексу України визначаються установами ветеринарної медицини самостійно за згодою сторін на підставі складених калькуляцій.
З 2000 року при формуванні Державного бюджету на рік, позабюджетні кошти від наданих платних послуг бюджетними установами, передбачені постановами Кабінету Міністрів України, в т.ч. і постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно - діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» від 15.08.1992 р. № 478, були введені в доход Державного бюджету, як надходження коштів спеціального фонду Державного бюджету. Державним комітетом ветеринарної медицини доводиться єдиний кошторис по фінансуванню установ ветмедицини за рахунок загального та спеціального фондів на кожний рік. Кошти спеціального фонду - це сума доведеного плану надходжень від надання ветеринарних послуг, які є складовою частиною Державного бюджету.
Оскільки кошти від наданих платних ветеринарних послуг є коштами Державного бюджету, а не позабюджетними, тому наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про затвердження механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги» від 19.02.1996 р. № 51, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 176/1201, не підлягає в даному випадку застосуванню.
В відділеннях Державного казначейства установам ветмедицини були відкриті рахунки для надходження коштів спеціального фонду та листом Держказначейства було заборонено мати рахунки в установах банку. Всі установи ветмедицини зареєстровані з 2000 року в податкових інспекціях як неприбуткові, відмінена плата податку на прибуток. В калькуляціях вартості наданих платних послуг установами ветмедицини виключена стаття «податок на прибуток». Калькуляції складаються кожною установою самостійно на підставі фактичних витрат на проведення ветеринарних послуг та згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ» від 17.05.2002 р. № 659 використовуються на утримання установ і включаючи до 30 % запланованих коштів на розвиток матеріально-технічної бази.
Разом з тим, відповідач в оскаржуваному рішенні помилково посилається на порушення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення протиепізоотичних заходів, та переліку послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за здійснення обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів та розмірів їх оплати» від 23.04.2008 року № 413.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2008 року № 413 встановлює механізм використання коштів передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою 2802020 «Протиепізоотичні заходи та участь у Міжнародному епізоотичному бюро» і не визначає перелік заходів та послуг, які проводяться органами державної ветеринарної медицини, та розподіл їх на ті, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та ті, що фінансуються за рахунок власників тварин.
Такий перелік визначає постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» від 15.08.1992 року № 478 якою передбачено фінансування інших заходів ветеринарної медицини (крім зазначених у додатках 1-3 до цієї постанови), які здійснюються установами ветеринарної медицини за рахунок власників тварин за плату згідно з тарифами.
Надходження та використання коштів загального та спеціального фондів державного бюджету всіх державних установ ветеринарної медицини в Україні здійснюється за бюджетною програмою 2802030.
Отже, посилання на порушення Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення протиепізоотичних заходів, та переліку послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за здійснення обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів та розмірів їх оплати» від 23.04.2008 року № 413 є помилковими, а також в додатках постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 року № 478, якими визначено перелік заходів, які здійснюються за рахунок держави, не включено хворобу гіподерматоз.
Також Держінспекція цін в Чернігівській області посилається на те, що позивачем завищено розмір плати за ветеринарні послуги за рахунок включення в структуру тарифу витрат понад встановлені розміри.
Акт перевірки взагалі не містить посилань на жодні документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджували його зміст та висновки. В порушення пункту 3.2 інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами 298/519 від 03.12.2001 року, акт не містить посилань на нормативні документи, що вважається порушенням ревізорами, зокрема: при формуванні заробітної плати, виплаті премій, тощо.
Прилуцька райдержлікарня ветеринарної медицини є бюджетною установою, зареєстрованою в податковій інспекції як неприбуткова, доходи та видатки якої формуються згідно кошторису відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Заробітна плата формується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2002 року № 1298, відповідно до якої до складу видатків з оплати праці включено посадові оклади, надбавки, доплати, премії, виплати матеріальної допомоги тощо.
Крім того, вказані видатки по заробітній платі є бюджетними. І відносяться на собівартість наданих послуг по установі та включаються у калькуляцію на відновлення цих видатків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 року № 478.
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 р. за № 1047/6238, встановлено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, оскаржуване рішення не містить визначення конкретної підстави для застосування економічних санкцій, з наведених в даному пункті Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 р. № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 р. за № 1047/6238.
За таких підстав суд приходить до висновку, що факт порушення відповідачем порядку встановлення і застосування цін, зафіксований в акті перевірки № 006497 від 09.12.2008 р. є недоведеним, а рішення № 99 від 17.12.2008 р. суперечить вимогами чинного законодавства та є необґрунтованим.
У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Прилуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни з цін № 99 від 17 грудня 2008 року протиправним та скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Прилуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини 3 грн. 40 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Ткаченко
Дата складання та підписання повного тексту постанови - 05 серпня 2009 р.