Справа № 2а-9813/09/2570
30 липня 2009 р. Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Кашпур О.В.
при секретарі - Косолаповій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області до Державного підприємства дослідного господарства "Чернігівське" про стягнення санкцій, -
Позивач 11.06.2009р. звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства дослідного господарства "Чернігівське" і просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 16167,68 грн. адміністративно-господарських санкцій та 355,85 грн. пені, мотивуючи тим, що відповідачем згідно звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік не виконано встановлених чинним законодавством вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представники відповідача вимоги не визнали.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне:
Встановлено, що частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 2, 3 зазначеної статті закону роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті, та самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення. Згідно п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Частиною 3. ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Отже з аналізу вищевикладених норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» випливає, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, на яку власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.
Тобто обставини, які підлягають доказуванню це:
чи створено робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу;
чи інформувалися органів працевлаштування про наявність вакантних місць;
чи спрямовувалися органами працевлаштування інваліди до роботодавців;
причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів, направлених спеціальними органами.
В судовому засіданні встановлено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, для відповідача складає 4 робочі місця, згідно звіту ДП ДГ "Чернігівське" про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 2 осіб. На підприємстві було створено 4 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Тобто невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів на підприємстві складає 2 особи.
В ДП ДГ "Чернігівське" було працевлаштовано 4 інваліди, протягом 2008-2009 року з роботи за власним бажанням звільнилося 3 інваліди а саме: Зацков М.П., Лях П.Х., Мольченко А.М., згідно письмових пояснень яких вони відмовляються працювати, оскільки не отримують пенсію по інвалідності за умови отримання заробітної плати в ДП ДГ "Чернігівське".
Підприємством було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується довідкою, наданою Дослідним господарством "Чернігівське" від 16.07.2009 року № 76 та копією колективного договору, зареєстрованого Чернігівським районним управлінням праці та соціального захисту населення за № 47 від 12.06.2007 року.
Відповідач звертався до Чернігівського обласного центру зайнятості за інформацією про кількість інвалідів, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, на що ДП ДГ "Чернігівське" було надано відповідь (лист від 09.01.2009 року) № 02/34, згідно якої на території Чернігівського району на початок 2008 року на обліку перебувало 9 осіб.
ДП ДГ "Чернігівське" починаючи з 11.04.2008 року подавало до Чернігівського районного центру зайнятості звіт форми 3-ПН про наявність двох вакансій сторожа для працевлаштування інвалідів, що підтверджується довідкою Чернігівського районного центру зайнятості від 14.07.2009 року № 844, також згідно якої на обліку відсутні інваліди, що проживають на території с. Ягідне та вказана категорія безробітних протягом 2008 року не направлялась для працевлаштування в ДП ДГ "Чернігівське".
Відповідач надсилав звернення із запитом про наявність інвалідів на обліку до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на що було отримано відповідь від 02.07.2009 року № 3302/02-02, про те що на обліку в головному управлінні по Чернігівському району знаходиться 3571 інвалідів.
Відповідачем створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, проінформовано Чернігівський районний центр зайнятості про наявність вакантних місць, здійснено запит до Чернігівського обласного центру зайнятості, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, тобто вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
Доказів звернення інвалідів до ДП ДГ "Чернігівське" для працевлаштування та його відмови у прийнятті на роботу інвалідів позивачем не надано.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На думку суду позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідачем доказана правомірність своїх дій, оскільки відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, органами працевлаштування не приймались заходи щодо працевлаштування інвалідів, тому є незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано вимоги законодавства щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в Чернігівській області відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя підпис О. В. Кашпур
Постанову виготовлено в повному обсязі 06.08.2009р.