Справа 2-а-2350/09/1402
21.12.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого - судді Янчука С.В,
при секретарі Гуровій Л.А.,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Коблевської роти ДПС молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконною постанови інспектора Коблевської роти ДПС молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 по накладенню на позивача адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо процедури встановлення та доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ №032229 по справі про адміністративне правопорушення від 15.10.2009 року, як незаконну, з закриттям провадження у справі. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 15.10.2009 року, оскільки позивач наполягає на тому, що не перевищував передбачену ПДР швидкість руху понад 20 км/год., при цьому інспектором не було доведено, що спеціальним приладом була зафіксована саме швидкість автомобіля позивача та позивачеві, незважаючи на відповідну його вимогу, не було надано на огляд покази спеціального приладу, яким була виміряна швидкість руху автомобіля позивача. Крім того, позивач вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення.
При розгляді справи в суді позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином (за місцем роботи - УДАІ в Миколаївській області). Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
З огляду на те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не прибув у засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів без участі відповідача.
Вислухавши пояснення позивача, свідчення ОСОБА_3, який підтвердив пояснення позивача, про те, що позивач не перевищував в межах населеного пункту швидкість руху понад 20 км/год., дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення від 15.10.2009 року, постанову серії ВЕ №032229 по справі про адміністративне правопорушення від 15.10.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 15.10.2009 року позивач був зупинений інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області молодшим сержантом міліції ОСОБА_2, який склав відносно нього протокол за порушення останнім ПДР. Після цього інспектор ДПС відносно позивача виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 15.10.2009 року близько 19.50 год. на 120 км автодороги „Одеса - Новоазовськ” ОСОБА_1, керуючи автомобілем Сітроен С5 (н.з. АА3586СВ), в населеному пункті с. Половинки позначеному дорожнім знаком 5.45, рухався зі швидкістю 86 км/год., перевищивши таким чином максимальну дозволену швидкість руху на 26 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв'язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що з рішенням інспектора не погоджується через відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП та недоведення належними доказами протилежного інспектором ДПС.
Інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.
Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем на розгляд суду не було надано жодних доказів (пояснень свідків, зафіксованих показів спеціальних приладів), натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, не перевищував максимальну дозволену швидкість руху на вказаній ділянці дороги більш ніж на 20 км/год., що відповідачем не спростовано і, в такому випадку, дії позивача не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
При цьому, позивачем зауважено на те, що за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме швидкість автомобіля позивача була зафіксована спеціальним приладом вимірювання швидкості „Беркут”, оскільки ні позивачеві, ні свідку ОСОБА_3 покази швидкості руху автомобіля зафіксовані приладом „Беркут” не були продемонстровані.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих, фіксація технічними засобами та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, сама постанова не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача та свідченнями ОСОБА_3, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, винесена посадовою особою Коблевської роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області не відповідає вимогам законодавства щодо процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб'єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
ОСОБА_4 Григоровича задовольнити.
Скасувати постанову серії ВЕ №032229 по справі про адміністративне правопорушення від 15.10.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Баштанський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення.