Справа 2-а-2346/09/1402
14.12.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого - судді Янчука С.В,
при секретарі Гуровій Л.А.,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Жовтневої роти ДПС старшини міліції ОСОБА_2 та Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконною постанови інспектора Жовтневої роти ДПС старшини міліції ОСОБА_2 по накладенню на позивача адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо процедури встановлення та доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ №107728 по справі про адміністративне правопорушення від 03.06.2009 року, як незаконну, з закриттям провадження у справі. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 03.06.2009 року та вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складення протоколу про адміністративне правопорушення, складення якого є обов'язковим, оскільки фіксація правопорушення була здійснена засобом фотозйомки, який не працював в автоматичному режимі, при цьому інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, та доказів вчинення інкримінованого йому правопорушення саме в межах населеного пункту, швидкість руху в якому обмежена до 60 км/год., оскільки фотографії, на яких зафіксована швидкість руху автомобіля позивача, позивачеві для огляду не надавались. Позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП дізнався від ВДВС Баштанського РУЮ 07.10.2009 року.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач - ОСОБА_2 до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Від відповідача УДАІ в Миколаївській області надійшла заява про слухання справи за відсутності їх представника та заперечення на позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити у зв'язку з законністю притягнення позивача інспектором ДПС до адміністративної відповідальності.
З огляду на те, що відповідачі - суб'єкти владних повноважень, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 не прибув у засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів без участі відповідача ОСОБА_2
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи (постанову серії ВЕ №107728 по справі про адміністративне правопорушення від 03.06.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 03.06.2009 року інспектором ДПС Жовтневої роти ДПС старшиною міліції ОСОБА_2 відносно позивача було винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 03.06.2009 року о 16:26 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Ssang Yong Rexton RX270 (н.з. ВЕ5655АМ) на 303 км автодороги „Дніпропетровськ - Миколаїв”, перевищив швидкість руху в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 на білому фоні. Рухався зі швидкістю 85 км/год. Правопорушення зафіксовано приладом фіксації порушень ПДР „Візир”. У зв'язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що з рішенням інспектора не погоджується через відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення та недоведення належними доказами протилежного інспектором ДПС.
З викладеної в тексті позовної заяви аргументації позивача, яка відповідачами не оспорювалась та не спростовувалась, слідує, що фіксація правопорушення здійснювалась радіолокаційним приладом „Візир”, що не працював в автоматичному режимі, а приводився у дію (робив фотографування) інспектором ДПС, при цьому протокол про адміністративне правопорушення інспектором на місці виявлення ознак правопорушення не складався.
Відповідно до ч.1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що прилад за допомогою якого інспектор зробив фотознімки, не працював в автоматичному режимі, то при наявності в діях позивача ознак правопорушення інспектор ДПС мав обов'язково скласти протокол про адміністративне правопорушення. Оскільки в даному конкретному випадку інспектором протокол про адміністративне правопорушення не складався - його дії по притягненню до адміністративної відповідальності позивача без складення протоколу про адміністративне правопорушення є незаконними.
Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.
Крім того, в тексті постанови вказано, що до постанови додаються фотографії, при цьому, незважаючи на вимогу суду, відповідачами вказані фотографії на огляд суду не надані та їх об'єктивне існування нічим не підтверджено.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих, фіксація технічними засобами та ін..) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, сама постанова не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, винесена посадовою особою Жовтневої роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області не відповідає вимогам законодавства щодо процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб'єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.
З врахуванням того, що постанова винесена 03.06.2009 року, а позивач про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП дізнався від ВДВС Баштанського РУЮ 07.10.2009 року, та відповідачами вказаний факт не оспорювався та не спростовувався - суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, що є підставою для вирішення справи по суті спору за правилами ст. 100 КАС України.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною постанову серії ВЕ №107728 по справі про адміністративне правопорушення від 03.06.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.
Скасувати постанову серії ВЕ №107728 по справі про адміністративне правопорушення від 03.06.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Баштанський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення.