2-10/2010 р.
05.01.2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчука С.В., при секретарі - Гуровій Л.А., розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” про повернення банківського вкладу (депозиту) в банківських металах,
Позивач звернувся до суду з позовом стягнення з відповідача суми вкладу процентів за користування вкладом та витрат по оплаті судового збору і інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. На обґрунтування вимог позивач в позовній заяві зазначив, що 18.03.2008 року між нею та ВАТ КБ „Надра” був укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах „Золотий вклад для фізичних осіб” №387691/04-Д, за умовами якого позивач передав відповідачу депозитний вклад у банківських металах - золоті 999,9 проби у зливках номіналом 100 грам у кількості 1 шт. та номіналом 20 грам у кількості 2 шт., загальна вага переданого у якості депозитного вкладу золота становить 140 грам, що складає 4,5 тройських унцій. Строк депозиту становив 12 місяців та датою повернення було визначено 30.03.2009 року. Відповідач зобов'язався за договором нараховувати позивачу 5% річних на суму вкладу. 11.02.2009 року позивач заздалегідь повідомив позивача, що по закінченню терміну дії договору банківського вкладу має намір забрати вклад та нараховані на нього проценти. По закінченню терміну дії договору - 31.03.2009 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення їй вкладу та процентів. Банк відмовив позивачеві в поверненні вкладу. У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку по поверненню депозитного вкладу та сплати відсотків позивач просив стягнути з відповідача вартість переданого вкладу у банківських металах - золоті в сумі 32120,55 грн. та нараховані проценти за зберігання вкладу у сумі 1819,03 грн., разом - 33939,58 грн. При розгляді справи в суді позивач збільшив позовні вимоги у зв'язку зі зростанням курсу банківських металів по відношенню до гривні та просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 42359,85 грн., яка складається з вартості переданого вкладу у банківських металах в сумі 40089,87 грн. та процентів за зберігання вкладу у сумі 2269,98 грн., та судові витрати по справі.
Представник відповідача позов не визнав, вказавши, що дійсно 18.03.2008 року ВАТ КБ „Надра” з позивачем уклав договір строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах (золоті). Термін повернення депозитного вкладу настав 30.03.2009 року, проте у зв'язку з введенням Національним Банком України у ВАТ КБ „Надра” мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідач відмовив позивачеві у поверненні вкладу та сплаті процентів за користування вкладом. Крім того, представник відповідача заперечив проти позовної вимоги про стягнення процентів за користування депозитом за період, що слідує після закінчення строку дії договору, наполягаючи, що проценти на депозит мають нараховуватись за 377 календарних днів та після 30.03.2009 року нараховуватись не можуть.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі матеріали (договір строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах „Золотий вклад для фізичних осіб” №387691/04-Д від 18.03.2008 року; квитанцію №398 від 18.03.2008 року; виписку-повідомлення про нарахування процентів; заяву ОСОБА_1 від 11.02.2009 року; заяву ОСОБА_1 від 31.03.2009 року; лист ВАТ КБ „Надра” від 13.04.2009 року №1604; лист ВАТ КБ „Надра” від 27.04.2009 року №2067; довідки ВАТ „Державний ощадний банк України” про офіційний курс банківських металів; постанову правління НБУ від 10.02.2009 року №59), суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог і можливість часткового задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що 18.03.2008 року між нею та ВАТ КБ „Надра” був укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах „Золотий вклад для фізичних осіб” №387691/04-Д, за умовами якого позивач передав відповідачу депозитний вклад у банківських металах - золоті 999,9 проби у зливках номіналом 100 грам у кількості 1 шт. та номіналом 20 грам у кількості 2 шт., загальна вага переданого у якості депозитного вкладу золота становить 140 грам, що складає 4,5 тройських унцій. Строк депозиту становив 12 місяців та датою повернення було визначено 30.03.2009 року. Відповідач зобов'язався за договором нараховувати позивачу 5% річних на суму вкладу. Факт передачі відповідачу вказаних банківських металів підтверджується квитанцією №398 від 18.03.2008 року. 11.02.2009 року позивач заздалегідь повідомив позивача, що по закінченню терміну дії договору банківського вкладу має намір забрати вклад та нараховані на нього проценти. По закінченню терміну дії договору - 31.03.2009 року позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про повернення їй вкладу та процентів. Банк відмовив позивачеві в поверненні вкладу та сплаті процентів по вкладу.
Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 638, 1058, 1060 ч.2, 1061 ч.1 ЦК України.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.
Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.3 укладеного між сторонами депозитного договору строк вкладу був встановлений 12 місяці (377 днів) та за спільною згодою сторони датою повернення вкладу відповідачем позивачу визначили - 30.03.2009 року. Тобто, за правилом ч.1 ст. 530 ЦК України відповідач без будь-яких повідомлень з боку позивача мав повернути вклад (належним чином виконати договірне зобов'язання) у встановлений договором строк.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Аналізуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми вартості переданого як вклад банківського металу (золота) - суд вважає, що позивачем помилково обраний спосіб захисту порушеного права - стягнення грошової вартості (еквіваленту), у зв'язку з чим, керуючись принципами справедливості, законності, повноти та всебічності розгляду справи, - позов підлягає частковому задоволенню у зв'язку з необхідністю застосування іншого передбаченого ст. 16 ЦК України способу захисту порушених цивільних прав.
Згідно з п. 1.1. та відповідною квитанцією №398 від 18.03.2008 року позивач передав через касу банку в якості депозитного вкладу саме золоті зливки (1 - вагою 100 грамів та 2 - вагою 20 грамів) банківського металу загальною вагою 140 грамів (4,5 тройських унцій). Тобто, вказані банківські метали (золото) є власністю позивача та є речами, що визначені родовими ознаками.
Як слідує з п. 3.4.6, 4.4 укладеного між сторонами депозитного договору - повернення вкладу та сплата процентів по вкладу здійснюється банком у золотих зливках.
Незважаючи на те, що ч.1 ст. 1058 ЦК України як вклад визначає грошову суму, якою за правилом ст. 192 ЦК України може бути національна (гривня) або іноземна валюта - сторони депозитного договору в якості вкладу за спільною домовленістю могли визначити не грошову суму, а банківський метал, що до категорії грошей не відноситься. Таке право учасників договірних правовідносин гарантоване принципом свободи договору, передбаченого ст. 3 ЦК України, який декларує, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства та можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.1, 3 ст. 6 ЦК України).
У випадку, що є предметом судового розгляду, сторони договору скористались таким правом та як вклад визначили - банківський метал, у зв'язку з чим з врахуванням принципу обов'язковості договору - відповідач зобов'язаний повернути позивачеві в натурі таку саму кількість переданих як вклад речей, що визначені родовими ознаками, такої самої якості (проби).
П.5 ч.1 ст. 16 ЦК України як спосіб захисту цивільних прав передбачає примусове виконання зобов'язання в натурі.
Отже, вимога про стягнення вартості переданих в якості депозитного вкладу речей (банківського золота) не може бути задоволена, оскільки, як вказувалось вище - таке золото є власністю позивача та в разі задоволення вимоги про стягнення вартості таких речей на банк фактично покладається зобов'язання придбати вказане майно у позивача та сплатити останньому вартість цих речей.
При цьому, оскільки за обов'язковим для сторін депозитним договором банк зобов'язаний повернути позивачеві вклад (золото) та вказане зобов'язання не виконує - за принципом справедливості необхідно зобов'язати банк повернути в натурі отриманий вклад (золото), як речі визначені родовими ознаками.
У зв'язку з наведеним, позов підлягає частковому задоволенню через обрання іншого способу захисту порушеного цивільного права.
Посилання відповідача на акти Національного Банку України, які через встановлення тимчасової адміністрації та введення мораторію забороняють банку повертати вклади за депозитними договорами, за якими настав строк виконання зобов'язання, були предметом судового дослідження та визнанні судом - такими, що не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Згідно з ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Це свідчить про необхідність застосування норм ЦК України, що регулюють спірні правовідносини (зокрема ч.2 ст. 1060 ЦК України), як норм, що мають вищу юридичну силу порівняно з актами НБУ (універсальної чи індивідуальної дії). Крім того, надана до суду постанова правління НБУ від 10.02.2009 року №59 не містить посилань на її загальнообов'язковість (нормативність), тому вона стосується діяльності відповідача - ВАТ КБ „Надра” та не може обмежувати прав позивача на отримання власного майна.
При цьому, згідно з правилом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позивачем надано до суду лише постанову правління НБУ від 10.02.2009 року №59 (правовий акт індивідуальної дії) п.4 якої вказує, що мораторій на задоволення вимог кредиторів встановлено строком на 6 місяців (з 10.02.2009 року по 10.08.2009 року) - відповідачем не доведено дійсну наявність будь-яких підстав для невиконання власних договірних зобов'язань на момент розгляду справи в суді. Оскільки такі постанови правління НБУ не є нормативно-правовими актами, а є правовими актами індивідуальної дії - наявність чи відсутність конкретної постанови правління НБУ не є загальновідомим фактом та має доказуватись стороною, яка про це стверджує.
Заперечення відповідача стосовно того, що нарахування процентів за вкладом має закінчуватись встановленим договором строком повернення вкладу 30.03.2009 року, - були предметом судового дослідження та визнані безпідставними.
Згідно з ч.1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Відповідно до п. 4.3 укладеного між сторонами депозитного договору - при розрахунку процентів приймається метод „факт/факт”, який полягає у нарахуванні процентів за вкладом виходячи з фактичної кількості днів перебування вкладу на зберіганні в Банку і фактичної кількості днів у календарному році.
Оскільки через невиконання банком своїх договірних зобов'язань вклад не повернуто в передбачений договором строк, та банк продовжує вказаним вкладом користуватись та вклад перебуває на зберіганні в банку - відсутні підстави припиняти нарахування процентів на вклад 30.03.2009 рок, оскільки банк вклад не повернув та продовжує зберігати у себе та користуватись вкладом.
На момент розгляду справи в суді за офіційним курсом 1 тройська унція банківського металу (золота) складає 8908,86 грн.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню - на ВАТ КБ „Надра” покладається зобов'язання по поверненню ОСОБА_1 банківського вкладу (депозиту) за договором №387691/04-Д від 18.03.2008 року у банківських металах - золоті 999,9 проби вагою 140 (сто сорок) грам, що складає 4,5 тройських унцій, які еквівалентні 40089 (сорока тисячам вісімдесяти дев'яти) гривням 87 копійкам. Крім того, відповідач зобов'язаний сплатити проценти за час фактичного користування депозитом, які становлять 0,2548 тройських унцій, що еквівалентно 2269 (двом тисячам двомстам шістдесяти дев'яти) гривням 98 копійкам.
Відповідно до ст.ст. 79; 81 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов'язані з оплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи та судовий збір.
На підставі викладеного та ст.ст. 6, 16, 526, 530 ч.1, 638, 1058, 1060 ч.2, 1061 ч.1, керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство комерційний банк „Надра” повернути ОСОБА_1 банківський вклад (депозит) за договором №387691/04-Д від 18.03.2008 року у банківських металах - золоті 999,9 проби вагою 140 (сто сорок) грам, що складає 4,5 тройських унцій, які еквівалентні 40089 (сорока тисячам вісімдесяти дев'яти) гривням 87 копійкам та сплатити проценти за користування депозитом, які становлять 0,2548 тройських унцій, що еквівалентно 2269 (двом тисячам двомстам шістдесяти дев'яти) гривням 98 копійкам.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” на користь ОСОБА_1 423 (чотириста двадцять три) гривні 60 копійок в рахунок відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра” на користь ОСОБА_1 250 (двісті п'ятдесят) гривень в рахунок відшкодування витрат пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду цивільної справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом двадцяти днів після подання апелянтом заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
суддя: