22 червня 2018 року
м. Київ
справа № 202/5014/17
провадження № 51-6853ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу першого заступника прокурора області
ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 14 листопада 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року стосовно ОСОБА_5 .
Суть питання
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 14 листопада 2017 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України від
26 листопада 2015 року № 838-VIII зараховано ОСОБА_5 у строк покарання термін попереднього ув'язнення з 08 червня 2017 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року вирок місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону й на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити рішення цих судів і на підставі ч. 2 ст. 59 КК виключити додаткове покарання у виді конфіскації.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, в своїй касаційній скарзі прокурор у касаційній скарзі не посилається на конкретні положення КПК, які, на його думку, порушено судами, не наводить обґрунтування незаконності оскаржуваних рішень відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК і не зазначає, у чому полягають ці порушення.
Також у касаційній скарзі не зазначено: чи заявлялися стороною обвинувачення клопотання про дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушенням, які всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПКапеляційний судбезпідставно не задовольнив; які конкретно доводи апеляційної скарги прокурора в порушення ст. 419 цього Кодексу належним чином не дослідив, не перевірив і не оцінив апеляційний суд, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Касаційна скарга прокурора не містить посилань на жодну з безумовних підстав, передбачених ч. 2 ст. 412 цього Кодексу для скасування судового рішення.
Крім того, посилаючись на неправильне застосування судами положень статей 51 і
52 КК, прокурор у касаційній скарзі не зазначає, у чому конкретно полягають ці порушення з огляду на приписи ст. 307 цього Кодексу.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу прокурора без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу першого заступника прокурора області ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2018 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3