21 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 924/1048/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у складі Василишин А.Р. - головуючий, Маціщук А.В., Гудак А.В. від 04 червня 2018 року та рішення Господарського суду Хмельницької області у складі Танасюк О.Є. - головуючий, Виноградова В.В., Муха М.Є. від 21 лютого 2018 року
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват"
до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду державного майна України
про стягнення 8 606 022, 12 грн.
Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" 07 червня 2018 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року у даній справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) Суд зазначає таке.
За приписами пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.
Доводи поданої касаційної скарги структурно складаються з двох частин: 1. доводи щодо порушення судами норм матеріального права, 2. доводи щодо порушення судами норм процесуального права.
Так у першій частині (матеріальне право) скаржник описує пункти договору, однак не наводить жодних аргументів щодо того, який висновок має зробити касаційний суд із такого опису в контексті пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).
Далі скаржник зазначає, що не погоджується з розміром пені, оскільки такий розмір є надмірно великим, однак знову ж не вказує про порушення правових норм, що допущені судами, а просто цитує положення статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
У другій частині скарги (процесуальне право) скаржник зазначає, що судами порушено приписи статей 2, 13, 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, однак замість того, щоб обґрунтовувати яким чином такі порушення могли вплинути на прийняття оскаржуваних рішень, вдається до суб'єктивної оцінки дій апеляційного суду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційна скарга по суті зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями, Суд не може визнати наведені у ній обґрунтування належними в розумінні пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).
Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
За приписами пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) такими підставами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до поданої касаційної скарги наслідків, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у вигляді повернення скарги без розгляду.
Керуючись статтями 287, 290, пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04 червня 2018 року та рішення Господарського суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року у справі № 924/1048/17 разом з доданими матеріалами (в тому числі оригіналом платіжного доручення № 7704 від 06 червня 2018 року про сплату судового збору) повернути скаржникові без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.