Постанова
Іменем України
13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 305/43/16-ц
провадження № 61-9720св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області
від 13 липня 2016 року у складі колегії суддів Ігнатюка Б. Ю., Кондора Р. Ю., Мацунича М. В.,
Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»
(далі - ТОВ «ЛК «Ваш Авто») про визнання договору фінансового лізингу недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 жовтня 2015 року між позивачем та ТОВ «ЛК «Ваш Авто» в особі представника Шевченко М.С. укладено договір фінансового лізингу (далі - Договір) з метою придбання автомобіля NISSAN Qashgai вартістю 25 467,39 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 15 жовтня 2015 року становило
585 750 грн. Позивач зазначає, що Договір не відповідає встановленим статтею 203 ЦК України загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Крім того, згідно зі статтею 806 ЦК Договір є різновидом договорів майнового найму, згідно з частини другої статті 799 ЦК договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, позивач зазначив, що умови вказаного договору не відповідають вимогам частини першої статті 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця; договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору та принципу добросовісності його учасників.
Ураховуючи викладене, позивач просив визнати недійсним договір фінансового лізингу від 15 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто».
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Договір фінансового лізингу від 15 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто», визнано недійсним.
Стягнуто з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Договір є договором непрямого лізингу, відповідно до умов якого вибір продавця (постачальника) здійснюється лізингодавцем (відповідачем), а тому згідно з частиною першою статті 808 ЦК продавець (постачальник) та лізингодавець (відповідач) повинні нести перед позивачем (лізингоодержувачем) солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу, а п. 1.4. Договору суперечить вказаним вимогам закону. Крім того, умови Договору не відповідають вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлюють жорсткі обов'язки і відповідальність для споживача і створюють істотний дисбаланс між правами і обов'язками на шкоду споживачу.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 липня 2016 року рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2016 року скасовано й ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «ЛК «Ваш Авто» відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЛК «Ваш Авто» судовий збір в сумі 606,33 грн.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Договір не є договором оперативного лізингу, оскільки відповідно до п.11.1 Договору після завершення строку лізингу лізингоодержувач придбаває у лізингодавця предмет лізингу за викупною вартістю, що буде визначена лізингодавцем з урахування виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингоодержувачем всіх платежів за цим договором. Інші вимоги позивача суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що Договір не містить таких обов'язкових умов для фінансового лізингу як: обов'язок позивача придбавати у власність предмет лізингу; перехід у власність позивача предмета лізингу протягом дії або по закінченні строку дії Договору; предмет лізингу виготовляється за замовленням позивача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаний іншими особами, крім нього, а тому Договір є договором оперативного лізингу, крім того, в силу вимог статей 220, 799 ЦК України він є недійсним.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ЛК «Ваш Авто» просило залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції. Відзив мотивований тим, що підписання Договору позивачем є свідченням факту ознайомлення, розуміння та згоди сторонами з усіма визначеннями, умовами та змістом Договору та додатків до нього.
23 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю?продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, пункт 1.4 Договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності суперечить положенням статті 808 ЦК України оскільки в Договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору.
Виходячи з результатів аналізу норм законодавства, за своєю правовою природою договір фінансового лізингу від 15 жовтня 2015 року є змішаним договором лізингу і договором оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України). Нотаріальне посвідчення вказаного договору вчинене не було.
Суд першої інстанції визнав помилково вказаний договір недійсним на підставі вимог статей 215, 220, 799 ЦК України. Однак це не впливає на вирішення спору, оскільки наявні інші правові підстави, які свідчать про недійсність договору лізингу, разом з тим, нікчемний договір у випадках, встановлених цим кодексом може бути визнано судом недійсним.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанцій, з висновками якого погоджується Верховний Суд, установивши характер спірних правовідносин та дослідивши наявні в справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову і визнання вказаного договору фінансового лізингу недійсним у цілому, оскільки його умови суперечать положенням цивільного законодавства України.
Безпідставними є доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу про те, що договір фінансового лізингу не потребує нотаріального посвідчення з огляду на те, що цей Договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту Договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Доводи відповідача щодо неврахування судом першої інстанції висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і Верховного Суду України в тотожних справах є безпідставними, оскільки судове рішення місцевого суду відповідає вимогам закону.
Колегія суддів, проаналізувавши зміст спірного договору фінансового лізингу від 15 жовтня 2015 року, дійшал до обґрунтованого висновку, що в Договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених Договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», положеннями ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.
Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 липня 2016 року скасувати, рішення Рахівського районного суду Закарпатської області
від 19 квітня 2016 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик