Постанова
Іменем України
13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 759/3717/17
провадження № 61-7052св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року у складі судді Геращенко Д. Р.,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Святошинський РВ ДВС ГТУЮ у місті Києві) про зняття арешту з рухомого майна та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Святошинського РУЮ у місті Києві) Гаєвським С. М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 47695759 від 09 червня 2015 року.
Посилаючись на те, що відповідач самоправно наклав арешт на його рухоме майно, ОСОБА_2 просив зняти арешт на рухоме майно, накладений на підставі постанови ВДВС Святошинського РУЮ у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборонина його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 47695759 від 09 червня 2015 року відповідно до витягу № 47163497 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 09 червня 2015 року, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 192 000 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року (у складі судді Ул'яновської О. В.) у задоволенні позову
ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами, що державним виконавцем незаконно накладено арешт на рухоме майно позивача, та не встановлено, що діями відповідача спричинена моральна шкода позивачу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Зокрема, запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у розмірі 704 грн, оскільки у справі заявлено дві немайнові вимоги: про зняття арешту з рухомого майна та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року визнано неподаною та повернено на підставі частини другої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).
Роз'яснено скаржнику, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення, за умови подання належним чином обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при подачі апеляційної скарги позивач не сплатив судовий збір, який необхідно було сплатити,
у розмірі 704 грн за вимогу про зняття арешту з рухомого майна, оскільки скаржник звільнений від сплати судового збору лише за вимоги про відшкодування моральної шкоди.
У грудні 2017 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва
від 06 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва
від Києва від 01 грудня 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року та відмовлено на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
(у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою).
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2018 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня
2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга в частині оскарження ухвали Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 року мотивована тим, що допущені в процесі розгляду цієї цивільної справи порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, скаржник вказував, що
за вимоги, які ним заявлені, судовий збір не справляється відповідно
до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою). Тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є такими, що не ґрунтуються на нормах закону та підлягають скасуванню.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Апеляційний суд встановив, що 06 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у місті Києві про зняття арешту з рухомого майна та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Зокрема, запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у розмірі 704 грн, оскільки у справі заявлено дві немайнові вимоги: про зняття арешту з рухомого майна та відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) судовий збір не справляється, зокрема, за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору лише за вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Статтею 121 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) передбачено, зокрема, що у разі несплати судового збору суддя постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, апеляційний суд вірно визначив суму судового збору у розмірі 704 грн, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги.
30 листопада 2017 року ОСОБА_2 надіслав до апеляційного суду заяву, в якій вказує, що він звільнений від сплати судового збору на підставі
пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому заявив дві немайнові вимоги: зняття арешту з рухомого майна та відшкодування моральної шкоди.
Як встановлено вище, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Таким чином, ОСОБА_2 є звільненим від сплати судового збору в частині щодо подання апеляційної скарги на судове рішення першої інстанції лише за вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Отже, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що позивач не виконав вимоги ухвали Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року, не сплатив судовий збір у визначеному судом розмірі та не надав документу про сплату судового збору, у зв'язку з чим правомірно на підставі
статей 121, 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) визнав апеляційну скаргу ОСОБА_2 неподаною та повернув скаржнику.
Доводи касаційної скарги про те, що в процесі розгляду цієї цивільної справи допущені порушення норм процесуального права (затягування розгляду справи судами, обмеження у доступі до правосуддя), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2017 року про залишення його позовної заяви без руху.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 травня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2017 року повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).
06 квітня 2017 року позивач звернувся вдруге до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2017 року про залишення його позовної заяви без руху.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2017 року повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).
Відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
З судових рішень суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_2 оскаржував ухвали суду, які не підлягають оскарженню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 44 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, у матеріалах справи містяться листи Апеляційного суду міста Києва від 13 та 21 липня 2017 року на запити ОСОБА_2 на отримання публічної інформації, з яких вбачається відповіді та пояснення щодо порушення процесуальних строків розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 303-1 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Отже, апеляційні скарги ОСОБА_2 розглянуті в межах процесуальних строків без порушення норм процесуального права.
Таким чином відсутні підстави вважати, що в процесі розгляду цієї справи діями апеляційного суду (визнання неподаною апеляційної скарги та її повернення) порушені норми процесуального права.
Отже, оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а тому вказане судове рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Керуючись статтями 44, 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 грудня 2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. В. Пророк
І. М. Фаловська
С. П. Штелик