Постанова
Іменем України
13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 193/420/16-ц
провадження № 61-10993св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області
від 27 липня 2016 року в складі суддів: Михайлів Л. В., Барильської А. П., Ляховської І. Є.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі - ТОВ «ЛК «Ваш Авто») про захист прав споживачів та витребування безпідставно набутого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2016 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу, згідно з умовами якого предметом фінансового лізингу є транспортний засіб, а саме трактор є МТЗ -82.1.26 вартістю 490 000 грн. На виконання даного договору фінансового лізингу ОСОБА_2 сплатив на рахунок ТОВ «ЛК «Ваш Авто» кошти в сумі 49 000 грн. Вважає, що оскільки при укладенні договору ним не було підписано додатків до нього, які є невід'ємною його частиною, тому не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору і такий договір не може вважатися укладеним. Крім того, у зв'язку із постійними переживаннями, погіршився стан здоров'я позивача, що завдало йому моральної шкоди.
На підставі викладеного, просив стягнути з відповідача безпідставно набуте майно, а саме грошові кошти у розмірі 49 000 грн; три відсотки річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами у розмірі 52,35 грн; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Заочним рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року (в складі судді Шумської О. В.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ЛК «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 49 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний договір не можна вважати укладеним, оскільки сторонами при його підписанні не було узгоджено та підписано додаток № 3 «графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами», який є невід'ємною частиною договору і містить суттєві умови щодо виконання договору, розміру лізингових платежів, а тому грошові кошти, отримані відповідачем від позивача як адміністративний платіж є безпідставно отриманими й підлягають поверненню позивачу у відповідності до вимог статті 1212 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «ЛК «Ваш Авто» про витребування безпідставно набутого майна - грошових коштів в розмірі 49 000 грн відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що грошові кошти в розмірі 49 000 грн не передавались у власність чи користування відповідача, а були отримані ним як предмет договору з метою подальшого придбання у власність транспортного засобу з переданням його у користування позивачу на умовах й в строк, визначений договором. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування судом до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення апеляційний суд, не звернув уваги, що оспорюваний договір фінансового лізингу укладений внаслідок введення його в оману, містить низку несправедливих умов, які суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а також на відсутність у відповідача права надавати послуги з фінансового лізингу через відсутність відповідних ліцензій, що є нечесною підприємницькою діяльністю та порушенням Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
26 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто» підписано договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб марки «МТЗ-82.1.26».
Відповідно до пункту 8.1. договору передбачено, що сторони погоджуються що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають сплаті за цим договором на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість предмету лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем суми очікуваної на дату виконання договору відповідно до чинного курсу обміну долара США до української гривні за готівковими операціями, встановленого публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль», при продажі долара США на дату, коли кожен платіж підлягає оплаті.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вимогами частини другої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 8.5 цього договору передбачено, що всі платежі, які визначаються у додатку № 1 та додатку № 3 до даного договору сплачуються лізингоодержувачем, згідно з вказаними додатками на підставі рахунків виставлених Лізингодавцем.
Пунктом 17.2 договору лізингу, передбачено, що підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеними умовами та змістом договору та додатків до нього. Додатками до даного договору є: додаток № 1 Графік сплати авансового внеску; додаток № 2 специфікація; додаток № 3 Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів.
02 лютого 2016 року ОСОБА_2 сплатив адміністративний платіж шляхом перерахування грошових коштів в сумі 49 000 грн на розрахунковий рахунок відповідача.
Місцевим судом установлено також, що в момент укладення договору сторонами не було узгоджено та підписано додаток № 3 «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами», що є невід'ємною частиною договору, і не досягнуто згоди щодо предмету лізингу, так як під час укладання договору від 02 лютого 2016 року сільськогосподарська техніка у наявності ТОВ «ЛК «Ваш Авто» була відсутня, що стало підставою для задоволення позовних вимог та стягнення безпідставно отриманих коштів на користь позивача.
При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що сторони в момент укладення договору фінансового лізингу досягли згоди з усіх істотних його умов, в тому числі щодо розміру та порядку сплати лізингових платежів, підстав та порядку підписання додатку № 3 до договору, зафіксували свою згоду письмово та підписали договір.
Отже, скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами договірних відносин та наявність підстав для застосування статті 1212 ЦК України, що є підставою для скасування ухваленого у справі рішення в цій частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Однак апеляційний суд не звернув уваги, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, і потребував нотаріального посвідчення, отже цей правочин вчинено з порушенням вимог статті 220, частини другої статті 799 ЦК України, а тому є нікчемним правочином.
За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 799 ЦК договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Апеляційний суд встановив, що 02 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто» підписано договір фінансового лізингу, з метою придбання транспортного засобу марки «МТЗ-82.1.26», вартістю 18 352,06 дол. США, що еквівалентно 490 000 грн.
Нотаріальне посвідчення вказаного договору вчинено не було.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв'язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.
Отже вказаний договір є нікчемним, однак є таким через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким у судовому порядку.
Таким чином, встановивши усі обставини справи щодо укладення спірного договору, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача адміністративний платіж у розмірі 49 000 грн; три відсотки річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами у розмірі 52,35 грн; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Ураховуючи, що договір лізингу є нікчемним, до такого правочину підлягають застосуванню наслідки, передбаченні статтею 216 ЦК України. Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача адміністративного платежу у розмірі 49 000 грн підлягають задоволенню.
Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають. Оскільки позивач не подав докази, що він звертався до відповідача із заявою про виплату адміністративного платежу, тому не підлягають задоволенню вимоги про стягнення трьох процентів річних за користування чужими грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Також позивач не довів, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, зокрема втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями або бездіяльністю ТОВ «ЛК «Ваш Авто».
Статтею 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, ці порушення призвели до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам закону, тому судові рішення відповідно до статті 412 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову частково.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
ОСОБА_2 сплатив 600 грн судового збору за подання позовної заяви та 661,44 грн судового збору за подання касаційної скарги. На підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Враховуючи вказане, ОСОБА_2 є звільненим від сплати судового збору, тому наявні підстави для повернення позивачу сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги.
На підставі статті 141 ЦПК України з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1 212,64 грн (551,20 грн + 661,44 грн) за подання позовної заяви та касаційної скарги.
Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області
від 15 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2016 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2грошові кошти в сумі 49 000 гривень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» трьох відсотків річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами у розмірі 52,35 гривень та 5 000 гривень моральної шкоди відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь держави судовий збір в розмірі 1 212,64 гривень за подання позовної заяви та касаційної скарги.
Зобов'язати ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 600 (шістсот) гривень, що внесений згідно з квитанцією
від 12 лютого 2016 року № 0.0.503877035.1 на розрахунковий рахунок 31211206700326, отримувач - УДКСУ в Софіївському районі Дніпропетровської області, код банку отримувача - 805012, код отримувача - 37789129.
Зобов'язати ГУ ДКСУ у місті Києві повернути ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) гривня 44 (сорок чотири) копійки, що внесений згідно з квитанцією від 15 серпня 2016 року № 0.0. 599980086.1 на розрахунковий рахунок 31212253700007, отримувач - УДКСУ в Печерському районі міста Києва, код банку отримувача - 820019, код отримувача - 38004897.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В. В.Пророк
І. М.Фаловська
С. П. Штелик