21 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 914/2230/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Укроборонресурси"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі Бонк Т.Б. - головуючий, Бойко С.М., Якімець Г.Г. від 24 квітня 2018 року
за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Кабінету Міністрів України, 2. державного концерну "Укроборонпром", 3. державного підприємства "Укроборонресурси"
до фізичної особи-підприємця Войтюка Володимира Степановича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області
про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,3802 га, що розташовується за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Соколівська, 14
Державне підприємство "Укроборонресурси" 25 травня 2018 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2018 року у даній справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) Суд зазначає таке.
За приписами пункту 3 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у касаційні скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
В порушення наведених вимог процесуального закону у касаційні скарзі, поданій державним підприємством "Укроборонресурси", інформація щодо інших учасників справи відсутня.
Крім цього відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.
У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що апеляційним господарським судом не правильно застосовано статтю 120 Земельного кодексу України, неоднозначно описує в чому таке порушення полягає, однак не зазначає, яким чином таке застосування вплинуло на прийняття оскаржуваної постанови.
Скаржник зазначає також і про те, що апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, однак, які саме норми процесуального закону порушено - не вказує.
До доводів скаржника про недоведеність обставин справи Суд взагалі ставиться критично, оскільки частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) регламентовано, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати, чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційна скарга по суті зводиться до висловлення незгоди із прийнятою апеляційним судом постановою, Суд не може визнати наведені у ній обґрунтування належними в розумінні пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).
Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).
Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.
За приписами пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) такими підставами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до поданої касаційної скарги наслідків, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у вигляді повернення скарги без розгляду.
Керуючись статтями 287, 290, пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд
Касаційну скаргу державного підприємства "Укроборонресурси" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/2230/17 разом з доданими матеріалами (в тому числі платіжним дорученням № 2424 від 24 травня 2018 року про сплату судового збору) повернути скаржникові без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.