20 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/661/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
учасники справи:
заступник прокурора Одеської області
від прокуратури - Гудименко Ю.В.
позивач - Одеська обласна державна адміністрація
представник позивача - не з'явився
відповідачі - (1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, (2) фізична особа-підприємець Лавренюк Валентина Олексіївна
представник відповідача - 1 - не з'явився
представник відповідача - 2 - не з'явився
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - (1) державний заклад "Спеціалізованого (спеціального) клінічного санаторію В.П. Чкалова" Міністерства охорони здоров'я України, (2) Міністерство охорони здоров'я України
представник третьої особи - 1 - не з'явився
представник третьої особи -2 - Мовіле О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Діброви Г.І. - головуючого, Богатиря К.В., Разюк Г.П. від 27 лютого 2018 року та рішення Господарського суду Одеської області у складі Д'яченко Т.Г. - головуючого, Волкова Р.В., Никифорчук М.І. від 12 грудня 2017 року
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - відповідач-1) та фізичної особи-підприємця Лавренюк Валентини Олексіївни (далі - відповідач-2) про: (1) визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 23.11.2007; (2) зобов'язання відповідача-2 повернути Одеській обласній державній адміністрації земельні ділянки площею 133,5 кв.м., 214,5 кв.м., 50 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом складання акта прийому-передачі.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами спірного договору в оренду відповідачу-2 було передано державне нерухоме майно (бетонне покриття пішохідних доріжок площею 133,5 кв.м., ґрунтова ділянка площею 214,5 кв.м., щебеневий майданчик площею 50 кв.м.), проте цей договір є удаваним, оскільки, укладаючи його, сторони мали на меті приховати інший правочин, який вони насправді вчинили - договір оренди трьох земельних ділянок відповідною площею, які є державною власністю та перебувають у постійному користуванні третьої особи-1.
3. Отже, вказаний договір укладений відповідачем-1 з перевищенням повноважень та в порушення вимог статей 122, 123, 124 та 134 Земельного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі статей 215, 235 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2018 року, у позові відмовлено.
5. Судами встановлено, що 23.11.2007 між відповідачем-1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар), за участю балансоутримувача - Клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: (1) бетонне покриття пішохідних доріжок (парники) площею 133,5 кв.м; (2) ґрунтова ділянка (насипний грунт під стелажем між доріжками) площею 214,5 кв.м, (3) щебеневий майданчик площею 50 кв.м (далі - майно) загальною вартість 139 000 грн., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на балансі Клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова. Майно передається в оренду для розміщення пішохідних доріжок (1), продажу квітів (2) та розміщення кафе (3).
6. Суди дійшли висновку, що фактично за своєю фізичною суттю предметом спірного договору оренди є окреме індивідуально визначене майно у розумінні частини 3 статті 283 Господарського кодексу України, яке є відмінним від земельної ділянки, на якій воно розташоване, а сама ділянка перебуває в постійному користуванні третьої особи-1; вказане майно перебуває на балансі третьої особи-1 з присвоєнням йому відповідних інвентарних номерів, має свою оціночну вартість.
6.1. Так, відповідно до проведеного ТОВ ОФ "Ін юг - Експертиза" з метою визначення ринкової вартості об'єкта оцінки станом на 31.12.2012 для розрахунку орендної плати за договором звіту про оцінку ринкової вартості об'єкта оцінки, бетоноване покриття пішохідних доріжок (парники), ґрунтове покриття (насип ґрунту під стелажами між доріжками), щебеневий майданчик (інв. №10310053) загальною площею 398 кв.м, які перебувають на балансі Спеціалізованого (спеціального) клінічного санаторію ім. В.П. Чкалова, сукупно складають відкриту площадку загальною площею 348 кв.м, розташовану з тепличним комплексом та призначену для установки металевих стелажів з виставленою продукцією тепличного господарства, забезпечену організованими підходами до стелажів у вигляді бетонованого покриття.
7. Отже, спірний договір не є удаваним правочином, який вчинено з метою приховати договір оренди земельної ділянки, а є договором оренди державного окремого індивідуально визначеного майна та містить істотні умови, необхідні для укладення такого правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У березні 2018 року прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2018 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
9. Суди дійшли помилкового висновку про неправильне визначення прокурором органу, уповноваженого здійснювати управління спірним майном, оскільки саме Одеська обласна державна адміністрація уповноважена розпоряджатися земельними ділянками державної власності, незаконно переданими в оренду за спірним удаваним правочином.
10. Суди не звернули увагу на те, що майно, передане в оренду за спірним договором, не є нерухомим майном в розумінні статті 181 ЦК України, оскільки право власності на нього не зареєстровано у встановленому порядку, що свідчить про порушення статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Тому судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України.
11. Висновки прокурора щодо фактичної передачі в оренду земельних ділянок з земельними поліпшеннями, а не нерухомого майна, також підтверджуються звітом про оцінку, виготовленим ТОВ ОФ "Інюг-Експертиза". Посилання судів на перебування спірного майна на балансі третьої особи-1 також є безпідставним, оскільки відомості інвентарних карток не дають можливості ідентифікувати передане в оренду майно.
Позиція відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу
12. Спірний договір є саме договором оренди нерухомого державного майна, укладений відповідачем-1 в межах наданих повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства.
Позиція відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу
13. За спірним, укладеним з дотриманням вимог чинного законодавства, договором відповідач-2 орендує індивідуально визначене державне майно, яке має оціночну вартість та відповідні встановлені статтею 181 ЦК України ознаки нерухомого майна, яке нерозривно пов'язано з земельною ділянкою.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
14. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
14.1. У свою чергу частиною 1 статті 235 ЦК України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
15. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
16. Правова конструкція статті 235 ЦК України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести, для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Наведена норма прямо не передбачає недійсності удаваного правочину, однак визначає необхідність застосування до правовідносин, які виникли з цього правочину, норм, що регулюють правочин, який насправді вчинено сторонами.
17. Надаючи оцінку спірному договору, суди дослідили і перевірили доводи на обґрунтування заявлених позовних вимог та встановили, що відповідно до умов договору в оренду передано нерухоме майно, яке в сукупності становить відкритий майданчик за метою призначення - розміщення пішохідних доріжок, продажу квітів та розміщення кафе.
18. Вказане майно перебуває на балансі третьої особи - 1 з присвоєнням відповідних інвентарних номерів та має оціночну вартість саме як нерухоме майно, про що свідчить звіт незалежного оцінювача ТОВ ОФ "Ін юг - Експертиза". Також суди встановили, що спірне майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно розташовано, проте на відміну від такої земельної ділянки, яка є природним об'єктом, є окремими, штучно створеними предметами матеріального світу, зі своєю метою використання, а отже таке майно може бути окремим об'єктом оренди.
19. За наведених обставин суди дійшли мотивованого висновку про те, що спірне майно за своїми ознаками є окремими предметами матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому можуть бути окремим предметом оренди відповідно до положень частини 3 статті 283 ГК України, абзацу 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
20. У зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність ознак удаваності спірного договору в розумінні статті 235 ЦК України. Відповідно, укладення спірного договору жодним чином не стосується прав та інтересів визначеного прокурором позивача - Одеської обласної державної адміністрації, яка не має повноважень на розпорядження державним майном, тому доводи касаційної скарги в пункті 9 Постанови є безпідставними.
21. Твердження прокурора в пункті 10 Постанови Верховний Суд також відхиляє, враховуючи відсутність підстав для висновку про удаваність укладеного сторонами договору оренди, та, відповідно, підстав для застосування до цього вказаних норм, що регулюють правовідносини з оренди земельної ділянки.
22. Решта доводів касаційної скарги (пункт 11 Постанови) до уваги не приймається, оскільки зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. Враховуючи вищенаведене та встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2018 року та рішення Господарського суду Одеської області від 12 грудня 2017 року у справі № 916/661/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.