12 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 5009/5052/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняк В.Я. (головуючий), Жуков С.В., Катеринчук Л.Й.
за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,
учасники справи:
боржник - Фізична особа-підприємець Могилевець Людмила Василівна,
представник боржника - не з'явився,
ініціюючий кредитор - Фізична особа-підприємець Сурженко Анатолій Никифорович,
представник ініціюючого кредитора - не з'явився,
кредитор - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
представник кредитора - Слостін А.Г. (довіреність № 10137-К-Н-О від 07.12.2017)
арбітражний керуючий (ліквідатор) Шонія М.В. - не з'явився
розглянув касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2017
суддя: Ніколаєнко Р.А.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018
у складі колегії суддів: Будко Н.В. (головуючий), Попков Д.О., Мартюхіна Н.О.
у справі господарського суду Запорізької області
за заявою Фізичної особи-підприємця Сурженка Анатолія Никифоровича
до Фізичної особи-підприємця Могилевець Людмили Василівни,
про банкрутство
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.01.2013 за заявою Фізичної особи - підприємця Сурженка Анатолія Никифоровича порушено провадження у справі № 5009/5052/12 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Могилевець Людмили Василівни (далі по тексту ФОП Могилевець Л.В., боржник) в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Запорізької області від 18.01.2013 у справі № 5009/5052/12 ФОП Могилевець Л.В. визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кущика А.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 задоволено клопотання ліквідатора та продовжено строк ліквідаційної процедури у даній справі, зобов'язано ліквідатора завершити ліквідаційну процедуру та надати суду документи, що підтверджують її проведення.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.02.2017 арбітражного керуючого Кущика А.А. звільнено від виконання обов'язків ліквідатора боржника, ліквідатором у даній справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця Могилевець Людмили Василівни призначено арбітражного керуючого Шонію Маку В'ячеславівну.
Ліквідатором боржника арбітражним керуючим Шонією М.В. 06.06.2017 на розгляд суду першої інстанції надано звіт, ліквідаційний баланс, документи щодо здійснення ліквідаційної процедури (додатки: ліквідаційний баланс; реєстр вимог кредиторів; звіт про здійснення та відшкодування витрат; копія листа до ПАТ КБ "ПриватБанк") та звіт про затвердження грошової винагороди за період з 16.02.2017 по 31.05.2017 в розмірі 22 344,43 грн. з проханням стягнути зазначену винагороду з кредиторів пропорційно розміру кредиторських вимог.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 у справі № 5009/5052/12 затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого Шонії М.В. про здійснення та відшкодування витрат ліквідатора за період з 16.02.2017 по 31.05.2017 на загальну суму 173,00 грн.; затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого Шонії М.В. та ліквідаційний баланс банкрута Фізичної особи - підприємця Могилевець Людмили Василівни; припинено підприємницьку діяльність банкрута Фізичної особи - підприємця Могилевець Людмили Василівни; закрито провадження у справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю майна у банкрута, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, відповідністю звіту ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; виконана ліквідатором робота та заходи, що вживались для розшуку майна боржника, дали можливість належним чином сформувати актив та пасив боржника, встановити відсутність ліквідаційної маси для погашення кредиторської заборгованості в повному обсязі.
При цьому місцевий господарський суд зазначив про правомірне виключення з реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в тому числі і з виключенням із ліквідаційної маси боржника заставне майно транспортний засіб автомобіль УАЗ 3163034 СПГ, 2007 р.в., чорного кольору, державний номер НОМЕР_1, як такий, що переданий в заставу банку за договором застави рухомого майна № DN81AR03110194 від 04.12.2007, та не забезпечує виконання зобов'язань, пов'язаних із здійсненням боржником підприємницької діяльності.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 у справі № 5009/5052/12, ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 у справі № 5009/5052/2012 залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута судом першої інстанції затверджено на законних підставах.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 5009/5052/2012, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів.
У касаційній скарзі скаржник просить господарський суд касаційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 5009/5052/12 та передати справу до господарського суду Запорізької області для продовження ліквідаційної процедури Фізичної особи - підприємця Могилевець Людмили Василівни.
В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на невірне застосування судами приписів ч. 6 ст. 3-1, ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також зазначає про безпідставне вилучення заставного майна з ліквідаційної маси.
Ухвалою від 02.05.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 20.04.2018), відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 5009/5052/12; повідомив учасників справи про дату та час розгляду касаційної скарги.
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом, визначеним ст.ст. 42, 295 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подали.
У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5009/5052/12 було визначено колегію суддів у складі: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018.
Ухвалою від 12.06.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Жуков С.В. прийняв справу до провадження та вирішив розглянути касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 5009/5052/12 в призначений час в судовому засіданні 12.06.2018.
Представник скаржника ПАТ КБ "ПриватБанк" в судовому засіданні 12.06.2018 підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, з підстав наведених у ній та просив суд касаційної інстанції оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати у справі № 5009/5052/12 та скерувати справу до господарського суду Запорізької області для продовження ліквідаційної процедури Фізичної особи-підприємця Могилевець Людмили Василівни.
Інші учасники справи в судове засідання 12.06.2018 повноважних представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги сторони були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін (учасників судового процесу) не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи, які не з'явились.
Переглянувши матеріали справи та перевіривши, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи викладені кредитором в касаційній скарзі, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника кредитора, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою, Касаційний господарський суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
За приписами ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст.41 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України), в редакції, що діяла до 15.12.2017, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Разом з тим, враховуючи, що справу № 5009/5052/12 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Могилевець Л.В., порушено 08.01.2013, постанову про визнання підприємця банкрутом та про перехід до ліквідаційної процедури прийнято 18.01.2013, приймаючи до уваги вимоги перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011, до спірних правовідносин застосовуються приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013.
Переглянувши ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 у даній справі, якою затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, припинено підприємницьку діяльність банкрута - Фізичної особи - підприємця Могилевець Л.В. в апеляційному порядку, відповідно ст. 101 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017, Донецький апеляційний господарський суд в постанові від 28.02.2018 дійшов висновку про залишення її без змін, вказавши при цьому, що місцевим господарським судом в повному обсязі досліджено та перевірено повноту здійснення ліквідатором ліквідаційних заходів та правомірно затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що висновки як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції є передчасними, оскільки зроблені з порушенням вимог ст. 43 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.
Виходячи з вимог Закону про банкрутство, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Саме після завершення всіх, передбачених Законом про банкрутство дій по здійсненню ліквідаційної процедури, та після розгляду усіх скарг, суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу.
В судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі у відповідності до вимог Закону, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, повноту реалізації ліквідатором активів боржника а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.
Так, Законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Проте, суд першої інстанції обмежившись констатацією обставин щодо вчинення ліквідатором певних дій, з посиланням лише на текст самого звіту, а не на дослідження додатків до звіту, як доказів вчинення ліквідатором дієвих заходів у ліквідаційній процедурі, не встановив та не врахував, що до звіту ліквідатором взагалі не додано доказів направлення запитів до відповідних органів для виявлення майнових активів банкрута.
До того ж попередні судові інстанції не з'ясували, чи здійснив ліквідатор у ліквідаційній процедурі весь передбачений Законом комплекс заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута та формування ліквідаційної маси ФОП Могилевець Л.В., з огляду на те, що затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є завершальним етапом процедури ліквідації і є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.
Крім того, суди попередніх інстанцій, досліджуючи подані ліквідатором для затвердження звіт та ліквідаційний баланс, не надали оцінки тому факту, що ліквідаційний баланс складений за формою як додаток № 2 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку не відповідає затвердженій на момент подання ліквідаційного балансу до суду формі. Поданий до суду за зазначеною формою ліквідаційний баланс складений на підставі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, яке згідно з наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року N 73 втратило чинність, відтак не може бути визнане таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо твердження скаржника про безпідставне вилучення заставного майна з ліквідаційної маси колегія суддів зазначає наступне.
Судами встановлено, що станом на 11.04.2013 до реєстру вимог кредиторів у справі № 5009/5052/12 включено ФОП Сурженка А.Н. з грошовими вимогами до боржника у розмірі 708 309,13 грн. з п'ятою чергою задоволення та ПАТ КБ "ПриватБанк" з грошовими вимогами до боржника у розмірі 384 110,30 грн. з третьою чергою задоволення.
Відповідно до проміжного звіту за період з 01.02.2013 по 01.03.2015 з заявами до суду про грошові вимоги до боржника звернулося ПАТ КБ «ПриватБанк» з розміром вимог 384 110,30 грн. як такі, що забезпечені заставою майна. Ліквідатором розглянуто заяву кредитора, грошові вимоги визнані у повному обсязі та включені окремо до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою.
У звіті ліквідатора Шонії М.В. від 29.09.2017 єдиним кредитором боржника визнано ФОП Сурженка А.Н. з п'ятою чергою задоволення вимог на суму 708 309,13 грн. Щодо вимог ПАТ КБ «Приватбанк» ліквідатором вказано, що нею не визнаються вимоги банку, транспортний засіб не включається до ліквідаційної маси, оскільки грошові вимоги не пов'язані з підприємницькою діяльністю банкрута, про що ліквідатором надіслано банку повідомлення № 02-08/142 від 20.09.2017.
Разом з тим, суд першої інстанції в ухвалі, яка за своєю суттю є підсумовуючим документом та приймається після завершення всіх, передбачених Законом про банкрутство дій по здійсненню ліквідаційної процедури погодився з позицією ліквідатора відносно безпідставності заявлення грошових вимог банком в сумі 384 110,30 грн. до банкрута.
Відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Частиною 8 цієї статті Закону про банкрутство визначено, що господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.
Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Проте, суди попередніх інстанцій, затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс не надали правової оцінки відсутності зазначеної ухвали в силу норм Закон про банкрутство, не вирішили питання про виключення майна з ліквідаційної маси відповідно до вимог Закону про банкрутство, обмежившись лише погодженням із доводами ліквідатора про не визнання вимог банку, які вже були визнані.
З огляду на викладене та всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції не врахували зазначених положень Закону про банкрутство, не з'ясували, чи здійснив ліквідатор у ліквідаційній процедурі весь передбачений Законом комплекс заходів не звернули уваги на відсутність доданих до звіту ліквідатора додатків. Дійшли передчасного висновку про можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника та припинення підприємницької діяльності останнього.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність доказів, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або їх додатково перевіряти. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (статті 300, 316 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 311 ГПК України, у визначеній редакції).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 08.12.2017 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 5009/5052/12, як такі що прийняті з порушенням норм процесуального права, з направлення справи на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати наведене у цій постанові та уникаючи формалізованого підходу до перевірки звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, слід достеменно встановити повноту та аргументованість проведених у ліквідаційній процедурі заходів, ретельно перевірити відповідність та змістовність додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
У зв'язку з скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 314 - 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 5009/5052/12 скасувати.
3. Справу № 5009/5052/12 направити на розгляд до господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді С.В. Жуков
Л.Й. Катеринчук