Ухвала від 13.06.2018 по справі 755/21950/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110000000696 від 02.07.2013, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 з доповненнями на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05.12.2017 щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, розлученого, з вищою освітою, маючого неповнолітню дитину, не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ?

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.15 ч.5 ст.185, ч.1 ст.14 ч.4 ст.187, ч.1 ст.14 п.п. 1,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хуст, Закарпатської області, громадянина України, єврея, неодруженого, з незакінченою вищою освітою, працюючого на посаді директора в «Linked Generation LTD» та в «Упгвар Енерджі», не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ?

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,?

за участі:

прокурора ОСОБА_11 , ОСОБА_12

потерпілої ОСОБА_13

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА

Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 05.12.2017:

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.4 ст.187, ч.3 ст.15 ч.5 ст.185, ч.1 ст.14 ч.4 ст.187, ч.1 ст.14 п.п.1,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України, призначивши покарання:

за ч.4 ст.187 КК України ? 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч.3 ст.15 ч.5 ст.185 КК України ? 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч.1 ст.14 ч.4 ст.187 КК України ? 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч.1 ст.14 п.п.1,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України ? 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ст.70 КК України призначено ОСОБА_14 остаточне покарання за сукупністю вказаних злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_14 обчислюється з 17.05.2012, зараховано строк попереднього ув'язнення та тримання під вартою в межах даного кримінального провадження відповідно до ч.5 ст.72 КК України з 17.05.2012 по 20.06.2017 включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_14 ? тримання під вартою, залишено без змін.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, призначивши йому покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_15 обчислюється з 26.06.2012, зараховано строк попереднього ув'язнення та тримання під вартою в межах даного кримінального провадження відповідно до ч.5 ст.72 КК України з 26.06.2012 по 07.09.2016 включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_15 змінено з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою в ДУ «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України, взято його під варту в залі суду.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_16 задоволено, стягнуто на її користь матеріальну шкоду у розмірі 2 480 грн., в рівних долях ? по 1240 грн. з кожного засудженого.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в рівних долях судові витрати за проведення судових експертиз у сумі 7224 грн. в рівних долях по 3612 грн. на користь держави, ? з кожного.

Вирішено долю речових доказів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду обвинувачений ОСОБА_8 та захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить суд апеляційної інстанції оскаржуваний вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05.12.2017 скасувати і направити кримінальне провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги обвинувачений посилається на необ'єктивний розгляд справи колегії суддів, якій неодноразово заявлявся відвід, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, спотворення показань свідків, а також на невірну оцінку показань потерпілої і обвинувачених, неповне дослідження доказів сторони захисту та порушення порядку дослідження доказів сторони обвинувачення. Додатково обвинувачений зазначає, що він не був належним чином ознайомлений з матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України попри звернення з відповідним клопотанням до суду.

В доповненнях № 1 від 05.04.2018 обвинувачений ОСОБА_8 посилається на ухвалення судом першої інстанції вироку з допущенням істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та права на захист. При цьому апелянт наголошує на тому, що він був ознайомлений лише з письмовими матеріалами кримінального провадження, в той час як з технічними засобами фіксації судових засідань він був позбавлений можливості ознайомитись. Вказує, що матеріали справи не містять частини документів судового провадження, а частина судових рішень не в оригінальному вигляді, а в копіях в період з 30.10.2013 по 14.02.2014, посилається на невручення йому копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, на невідкриття адвокату ОСОБА_7 матеріалів досудового розслідування, на відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують повноваження захисника ОСОБА_19 .

Також в доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений наголошує, що судом при закритті кримінального провадження відносно ОСОБА_20 , всупереч запереченням сторони обвинувачення і сторони захисту було змінено порядок дослідження доказів і досліджено письмові матеріали досудового розслідування в порядку КПК 1960 року без участі захисника ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 .

В доповненнях № 2 від 17.04.2018 обвинувачений ОСОБА_8 посилається на неповноту судового розгляду: відсутність в мотивувальній частині відомостей про допит судом свідка ОСОБА_21 , про недопит свідків сторони захисту ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , на недослідження показань свідка ОСОБА_25 та речових доказів, які містяться в матеріалах справи, а також на відсутність доказів на підтвердження вчинення злочину за попередньою змовою. Апелянт зауважує, що показання потерпілої ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_26 щодо його причетності до вчинення кримінального правопорушення не відповідають дійсності, на ненадання судом оцінки місцезнаходженню абонента 02.10.2010 та тому, що він знав про вказівку ОСОБА_6 на нього, як на співучасника, однак маючи закордонний паспорт на право на імміграцію до Ізраїлю, не переховувався, що вказує на його невинуватість. Також апелянт посилається на свої показання, надані при затриманні в м.Хуст, та на невизнання ним вини, а також на те, що впізнання по фотознімках (протокол від 21.06.2012) проведено через місяць після показу ОСОБА_6 , а очна ставка між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 проводилась без участі адвоката. На переконання обвинувачення висновки експертиз не вказують на його вину.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , просить суд апеляційної інстанції оскаржуваний вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05.12.2017 відносно ОСОБА_8 скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності його вини в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки на думку адвоката пред'явлене ОСОБА_15 обвинувачення ґрунтується лише на суперечливих показаннях потерпілої ОСОБА_13 , яка в силу вікових особливостей під час судового розгляду неодноразово плуталась в показаннях, а також показаннях свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , наданих «з чужих слів», які не були підтверджені в ході судового розгляду жодним допустимим доказом, при тому, що показання свідка ОСОБА_26 суперечать показанням свідка ОСОБА_28 . Натомість показання ОСОБА_18 підтверджуються: показаннями ОСОБА_17 , показаннями потерпілої ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_29 . Однак, в порушення вимог діючого законодавства а ні орган досудового слідства, а ні суд не перевірив доводи, які б виправдовували обвинуваченого ОСОБА_30 .

В апеляційній скарзі також наголошується на неповноті судового розгляду, яка на думку апелянта виявилась у безпідставній відмові судом проводити психофізіологічну експертизу з використанням поліграфа, а також на неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність, а саме невірну правову кваліфікацію осіб, які вчинили розбійний напад на потерпілих 07.10.2010 (не визначено розмір майна, на заволодіння яким, начебто, був направлений умисел нападників), а також на те, що дії ОСОБА_18 було перекваліфіковано з ст.186 КК України на ч.4 ст.187 КК України без проведення додаткових експертиз щодо тяжкості тілесних ушкоджень потерпілих.

Захисник ОСОБА_7 , як і обвинувачений ОСОБА_8 , наголошує на посилання суду у вироку на недопустимі докази, зокрема на 13 долучених стороною обвинувачення томів (матеріалів кримінального провадження) опис яких відсутній, які потерпілій, обвинуваченим та стороні захисту не відкривались, в той час як судом було проігноровано заперечення апелянта про долучення будь-яких матеріалів.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , просить суд апеляційної інстанції оскаржуваний вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05.12.2017 відносно ОСОБА_17 скасувати та закрити кримінальне провадження за недоведеністю його вини.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник вважає, що судом допущено неповноту судового розгляду, вказує на невідповідності висновків суду викладених у судовому рішення фактичним обставинам кримінального провадження, на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Так, адвокат зазначає, що мала провокація злочину свідком ОСОБА_31 , який підбурював та провокував ОСОБА_17 та ОСОБА_32 на дії, за які передбачена відповідальність ст.115 КК України, однак незважаючи на це касета із записом оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_33 прийнята судом як належний та допустимий доказ. Крім того, в постанові про виїмку відеокасети від 01.08.2012 не зазначено, чи запаковувалась дана касета, де вона зберігалася, в яких умовах, де перебувала після виїмки, яка була проведена 01.08.2012, та по яких характеризуючих ознаках, її можливо ідентифікувати. Відповідно до протоколу огляду, касету яку оглядають не має ідентифікуючих ознак, відео триває з 10 год. 10 хв. 14.08.2012 до 18 год. 50 хв. 16.08.2012, тобто більше ніж дві доби, при цьому відсутні відомості про технічні перерви при проведенні процесуальної дії, що в свою чергу ставить під сумнів дійсність проведення слідчої дії у реальному житті. Захисник переконана, що висновок технічної експертизи є недопустимим доказом, оскільки предметом дослідження експертів, був не оригінал касети, а її копія. Окрім того, на дослідження експертів не було надано сама камера, на яку проводилась відеозйомка, хоча це обов'язково при проведенні такого роду експертних досліджень.

Захисник в поданій апеляційній скарзі зауважує, що потерпіла ідентифікувала другу особу, як ОСОБА_6 лише з матеріалів кримінального провадження, оскільки ОСОБА_34 після нападу 07.10.10 неодноразово бував в квартирі потерпілої, про що говорить сама потерпіла, а також свідок ОСОБА_35 . Натомість показання потерпілої не підтверджуються будь-якими іншими належними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_6 вчинив розбійний напад 07.10.2010, відсутні також і свідки, які б вказували, що бачили ОСОБА_6 в квартирі потерпілої ОСОБА_13 , або біля будинку потерпілої 07.10.2010. Не підтверджують факт вчинення злочину ОСОБА_36 і показання свідка ОСОБА_26 , а також і роздруківка місцезнаходження абонента НОМЕР_1 , при тому, що оптичний диск стороною обвинувачення не відкривався.

Також, як вказується в апеляційній скарзі захисником, долучені прокурором 13 томів матеріалів у якості доказів сторони обвинувачення не відкривались стороні захисту в порядку ч.9 ст.290 КПК України, а отже є недопустимими доказами.

За обставин викладених у вироку, у м. Києві, 07.10.2010 ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, поєднаний з проникненням у житло та спрямований на заволодіння грошовими коштами у особливо великих розмірах, за таких обставин:

ОСОБА_37 та ОСОБА_38 будучи раніше знайомими приблизно з 1993 року по Житомирській ВК № 4, де разом відбували покарання, зустрілись у вересні 2010 року у невстановленому місці та під час зустрічі ОСОБА_37 знаючи із певних джерел про знаходження в квартирі АДРЕСА_3 великої суми готівкових грошових коштів, запропонував ОСОБА_15 вчинити розбійний напад на подружжя пенсіонерів ОСОБА_13 , 1929 р.н. та ОСОБА_25 , 1926 р.н. які проживали за вищевказаною адресою з метою заволодіння грошовими коштами у сумі приблизно 50 - 60 тисяч доларів CШA, що в перерахунку на національну грошову одиницю, згідно курсу Національного Банку України станом на 07.10.2010 становило 395 495 - 474 594 грн., що в 600 і більше разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. На дану пропозицію ОСОБА_38 погодився, чим вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_39 .

З цією метою, ОСОБА_37 та ОСОБА_38 спільно розробили злочинний план, відповідно до якого ОСОБА_38 повинен був з'явитись за вищевказаною адресою, представитися мешканцям вищевказаної квартири ОСОБА_13 або ОСОБА_25 поштарем-кур'єром, щоб вони відкрили двері своєї квартири та таким чином незаконно проникнути у їх житло. Крім цього, ОСОБА_37 , повинен був взяти з собою газовий балончик, з метою подолання можливого опору потерпілих, а також маску, щоб виключити можливість впізнати його потерпілими, з якими був раніше знайомий. ОСОБА_8 повинен був взяти з собою ніж, з метою вчинення погроз та тиску, для полегшення заволодіння грошовими коштами ОСОБА_25 та ОСОБА_13 .

Реалізуючи свій злочинний план, 07.10.2010, приблизно о 12 год. 40 хв., ОСОБА_38 та ОСОБА_37 , прийшли до квартири АДРЕСА_3 , в якій проживають ОСОБА_25 та ОСОБА_13 . Після чого, з метою безперешкодного проникнення у зазначену квартиру, ОСОБА_38 подзвонив у дверний дзвінок вказаної квартири і представився ОСОБА_13 поштарем-кур'єром, та повідомив, що він приніс листа для ОСОБА_25 .. В цей час, ОСОБА_37 , одівши жіночу панчоху на голову, з метою виключити можливість впізнати його потерпілими, знаходився поряд з вхідними дверима даної квартири і чекав на їх відкриття, щоб в подальшому безперешкодно проникнути в квартиру та подолати волю потерпілих до вчинення опору.

ОСОБА_13 , будучи переконана, що ОСОБА_38 є поштарем-кур'єром, відчинила вхідні двері квартири , після чого, ОСОБА_38 , слідуючи плану вчинення даного злочину, одразу ж зайшов у квартиру і напав на ОСОБА_40 , схвативши її руками за шию та кинув на підлогу обличчям до низу, чим подавив волю останньої до опору.

В цей час ОСОБА_37 , який знаходився поруч з ОСОБА_41 , зайшов у дану квартиру і закривши двері, також вчинив напад на ОСОБА_13 , а саме притиснув колінами на спину останньої, яка лежала на підлозі обличчям вниз. Після чого, ОСОБА_37 , утримуючи таким чином ОСОБА_13 , взяв її за голову рукою і наніс головою біля 11 ударів об підлогу. Окрім того, під час нанесення ударів, ОСОБА_37 , з метою остаточно подолати опір останньої, розпорошив невстановлений газ їй в обличчя з газового балончика, який був заздалегідь приготовлений як знаряддя вчинення даного злочину.

В цей час ОСОБА_38 , з метою заволодіння чужим майном та грошовими коштами направився до кімнати для їх пошуку, але в цей момент побачив у кімнаті ОСОБА_25 , після чого, з метою подолання перешкоди у вчиненні даного злочину та незаконного заволодіння чужим майном, здійснив напад на ОСОБА_25 , взявши останнього руками за шию, кинув на підлогу обличчям до низу і став колінами на його спину, чим вчинив насильство небезпечне для життя та здоров'я. Потім, ОСОБА_38 , погрожуючи ОСОБА_25 вбивством, почав вимагати від останнього передати йому грошові кошти. В свою чергу, ОСОБА_25 , сприймаючи дані погрози як реальні і боячись за своє життя та здоров'я, передав ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 1500 грн., якими останній та ОСОБА_37 незаконно заволоділи.

Після чого, слідуючи своєму умислу на заволодіння грошовими коштами, які зберігалися у сейфі даної квартири, ОСОБА_38 , діставши заздалегідь приготовлений, як знаряддя вчинення даного злочину ніж, почав ним погрожувати фізичною розправою ОСОБА_13 та вимагати, щоб вона передала їм ключ від сейфу, в якому мали знаходитись грошові кошти у вищевказаній сумі. При цьому, для підтвердження реальності своїх намірів, притуляв лезо ножа до шиї ОСОБА_13 .. Однак, ОСОБА_13 , хоч і сприймала дані погрози як реальні, не віддала ОСОБА_15 та ОСОБА_14 ключ від сейфу. В результаті чого останнім не вдалось відкрити сейф і заволодіти грошовими коштами.

В подальшому ОСОБА_37 заволодів майном ОСОБА_13 та ОСОБА_25 , а саме: радіотелефоном, вартістю 500 грн., мобільним телефоном «Моторола», вартістю 400 гри., в якому містилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн., на рахунку якої було 10 грн., кухонним ножем, вартістю 200 грн., а також ключами від дверних замків квартири, які не представляють матеріальної цінності, всього на загальну суму 1135 грн.

Таким чином, ОСОБА_38 та ОСОБА_37 , маючи умисел на заволодіння грошовими коштами у особливо великих розмірах, свій умисел не довели до кінця, з причин, що не залежали від них, а заволоділи лише грошовими коштами у сумі 1500 грн. та майном потерпілих на суму 1135 грн., заподіявши матеріальну шкоду на загальну суму 2 635 грн., після чого з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись викраденим майном та грошовими коштами на власний розсуд.

Своїми злочинними діями насильницького характеру ОСОБА_37 за попередньою змовою з ОСОБА_41 спричинили, згідно висновку експерта № 552/і від 11.11.2010, ОСОБА_25 наступні тілесні ушкодження ? синці: на спинці, кінчику та крилах носу (по всій поверхні); на верхній губі по центру та зліва; в проекції лівої виличної дуги; в проекції вертикальної гілки нижньої щелепи зліва; на передній поверхні лівої вушної раковини; у лобно-скроневій ділянці справа; у підочній ділянці справа в проекції зовнішнього кута; розлитий крововилив на слизовій нижньої губи по всій поверхні з переходом на червону кайму на фоні якого по центру та зліва 2 садна, які не є небезпечними для життя і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Згідно висновку експерта № 553/і від 11.11.2010, ОСОБА_13 заподіяно тілесні ушкодження ? синці: у ділянці кінчику та крилах носу; у лобній ділянці зліва; у лобній ділянці справа; на лівій щоці з переходом в проекцію нижньої щелепи; на підборідді по центру та зліва; в проекції нижньої щелепи справа; на верхній губі по центру; в проекції правої виличної дуги; в проекції кута нижньої щелепи зліва; у тім'яній ділянці справа; у тім'яно-потиличній ділянці зліва, які не є небезпечними для життя та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Крім того, ОСОБА_37 , 27.09.2011 у м. Києві, умисно, повторно, з корисливих мотивів, вчинив замах на таємне викрадення чужого майна в особливо великих розмірах (крадіжку), поєднаного з проникненням у житло, тобто вчинив злочин проти власності, за таких обставин:

ОСОБА_37 , знаючи із певних джерел про знаходження в квартирі АДРЕСА_4 великої суми готівкових грошових коштів, 27.09.2011 умисно, з корисливих спонукань, вирішив таємно проникнути у зазначену квартиру та вчинити крадіжку грошових коштів, які належали ОСОБА_42 та ОСОБА_25 , у сумі 50-60 тисяч доларів США, що в перерахунку на національну грошову одиницю, згідно курсу Національного Банку України станом на 27.09.2011 становило 398 680 - 478 416 грн., що в 600 і більше разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_37 , знаючи приблизний розпорядок життя мешканців вищезазначеної квартири, 27.09.2011, приблизно о 17 год. 30хв. з метою змусити ОСОБА_13 , під надуманим приводом, вийти з квартири АДРЕСА_4 , з невстановленого досудовим слідством телефону зателефонував останній на стаціонарний телефон НОМЕР_2 та повідомив завідомо неправдиву інформацію щодо виникнення пожежі у квартирі АДРЕСА_5 , в якій вона зареєстрована. ОСОБА_13 , повіривши даному повідомленню, вийшла з квартири АДРЕСА_3 і направилась на вул. Малишка в м. Києві.

ОСОБА_37 , в цей час, скориставшись відсутністю ОСОБА_13 та ОСОБА_25 , використавши заздалегідь заготовлений ключ від дверного замка квартири АДРЕСА_3 , який він здобув при невстановлених слідством обставинах, проник у дану квартиру. Після чого, з метою вчинення таємного викрадення грошових коштів, які зберігались у сейфі, що вмонтований в стіну даної квартири, використовуючи невстановлений досудовим слідством предмет, частково пошкодив стіну та здійснив спробу вибити сейф із стіни. Однак, приблизно о 18 год. 35 хв. ОСОБА_13 повернулась у квартиру і ОСОБА_37 вимушений був втекти з квартири, не вчинивши усіх необхідних дій для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від волі останнього.

Отже, ОСОБА_37 , підшукав знаряддя злочину та вчинив дії, безпосередньо спрямовані на вчинення таємного викрадення майна в особливо великих розмірах, поєднаного з проникненням у житло, однак, з причин, що не залежали від волі останнього, не вчинив усіх необхідних дій для доведення злочину до кінця.

Крім того, ОСОБА_37 , раніше вчинивши ряд злочинів, направлених на заволодіння майном, в тому числі і розбійний напад, на квартиру подружжя ОСОБА_13 та ОСОБА_25 та не досягнувши своєї злочинної мети, вирішив знову вчинити розбійний напад на тих же потерпілих, спланувавши свої дії, та вступивши в попередню змову із іншими особами.

17.05.2012 ОСОБА_37 , за попередньою змовою з ОСОБА_20 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку зі смертю обвинуваченого, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, вчинив готування до нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, поєднаного з проникненням у житло та спрямованого на заволодіння грошовими коштами у особливо великих розмірах, тобто вчинив злочин проти власності, за наступних обставин:

Так, ОСОБА_37 , знаючи із певних джерел про знаходження в квартирі АДРЕСА_3 великої суми готівкових грошових коштів, приблизно в лютому 2012 року, у невстановленому досудовим слідством місці міста Києва, запропонував раніше знайомому ОСОБА_20 , якого знав із часу спільного навчання у школі, вчинити розбійний напад на ОСОБА_13 та ОСОБА_25 за місцем їх проживання, за адресою: АДРЕСА_6 , з метою заволодіння грошовими коштами у сумі приблизно 50-60 тисяч доларів США, що в перерахунку на національну грошову одиницю, згідно курсу Національного Банку України станом на 17.05.2012 становило 399 500 - 479 400 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. На дану пропозицію ОСОБА_20 погодився, чим вступив у попередню злочинну змову з ОСОБА_39 .

Після чого, ОСОБА_37 та ОСОБА_20 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку зі смертю обвинуваченого, з метою встановлення розпорядку дня та способу життя потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_13 , почали стежити за останніми. ОСОБА_37 та ОСОБА_20 стежили за потерпілими біля будинку № 3 по вул. Празькій, в м. Києві, а також слідували за ними під час того, як останні їздили у своїх справах по м. Києву. Під час стеження за потерпілими ОСОБА_25 та ОСОБА_13 в період з лютого 2012 року до 17.05.2012, ОСОБА_20 та ОСОБА_37 встановили, що ОСОБА_13 з квартири майже не виходить, а ОСОБА_25 зранку виходить з квартири та їздить по воду до бювету, який розташований біля будинку №21 по вул. П.Запорожця в м. Києві, також ОСОБА_25 їздить отримувати пенсії, сплачувати за комунальні послуги та на дачу. Окрім того, під час стеження за потерпілими ОСОБА_37 та ОСОБА_20 встановили, що ОСОБА_13 двері квартири нікому, окрім ОСОБА_25 , взагалі не відчиняє.

Після чого, ОСОБА_37 та ОСОБА_20 спільно розробили злочинний план, відповідно до якого необхідно знайти людину, яка б виконала умисне вбивство ОСОБА_13 та ОСОБА_25 , щоб безперешкодно заволодіти їх грошовими коштами, тобто полегшити вчинення розбійного нападу, та виключити можливість впізнати ОСОБА_17 та ОСОБА_20 , яких потерпілі раніше знали.

10.05.2012, ОСОБА_20 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку зі смертю обвинуваченого, перебуваючи у інтерактивному клубі, що розташований біля станції метро «Дарниця» в м. Києві, познайомився з ОСОБА_43 , після чого, 12.05.2012 звернувся до останнього з пропозицією вчинити умисне вбивство ОСОБА_25 та ОСОБА_13 із застосуванням вогнепальної зброї та заволодіти їх грошовими коштами. В свою чергу ОСОБА_44 погодився на дану пропозицію, однак в подальшому, усвідомивши протиправність своїх дій, від вчинення злочину відмовився і звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин, що готується. При цьому ОСОБА_44 дав згоду співробітникам органів внутрішніх справ допомагати у проведенні оперативно-розшукових заходів, виконуючи роль безпосереднього виконавця вбивства потерпілих ОСОБА_25 і ОСОБА_13 , з метою викриття злочинних намірів ОСОБА_17 та ОСОБА_20 та попередження злочину.

Після чого, 13.05.2012, приблизно о 20-00 год., біля станції метро «Нивки» у м. Києві, ОСОБА_20 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку зі смертю обвинуваченого, познайомив ОСОБА_17 з ОСОБА_45 . Після чого, вказані особи пройшли у кафе-палатку з написом «Чернігівське» і знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , де ОСОБА_37 сказав ОСОБА_46 , що для полегшення вчинення розбійного нападу на ОСОБА_25 та ОСОБА_13 потрібен пістолет з глушником, щоб вбити останніх.

Слідуючи спільному злочинному плану, 15.05.2012 приблизно о 13-00 год., ОСОБА_37 та ОСОБА_20 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку зі смертю обвинуваченого, зустрілись із ОСОБА_43 у кафе «Стрілка», що розташоване на площі Ленінградській у м. Києві, де утрьох обговорили план вчинення даного злочину, а саме: до квартири потерпілих вони проникнуть тоді, коли ОСОБА_25 ранком вийде з квартири, вони за ним прослідкують і коли ОСОБА_25 повернеться та відкриє двері, то вони слідом за ним проникнуть до квартири, де вчинять вбивство ОСОБА_25 та ОСОБА_47 .. Після чого, ОСОБА_20 , за допомогою заздалегідь заготовленого перфоратора, виб'є зі стіни квартири металевий сейф, в якому зберігаються грошові кошти. Даний сейф вони заберуть і відкриють вже за межами вказаної квартири.

Після чого, 16.05.2012 приблизно о 20-00 год., у кафе «Конго», що розташоване біля будинку № 18, по вул. Попудренка в м. Києві, ОСОБА_48 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку зі смертю обвинуваченого, зустрівся із ОСОБА_43 , який показав йому пістолет з глушником та 5-ть бойових патронів, які були вручені оперативними співробітниками для проведення оперативної комбінації. ОСОБА_20 переконавшись про наявність вогнепальної зброї у ОСОБА_49 та реальної можливості вчинити умисне вбивство потерпілих, зателефонував ОСОБА_14 і повідомив про це.

Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, 17.05.2012 приблизно о 09-00 год., ОСОБА_37 , ОСОБА_20 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку зі смертю обвинуваченого, та ОСОБА_44 зустрілись на площі Ленінградській в м. Києві. При цьому, ОСОБА_20 взяв з собою перфоратор «Einhell GLOBAL BII-G», серійний номер 2006/08/PL-2660-MU, яким він, відповідно розробленому ОСОБА_36 плану, мав вибити із стіни квартири АДРЕСА_3 металевий сейф із грошима, і заволодіти ним. ОСОБА_44 , в свою чергу, діючи відповідно розробленого плану, взяв з собою вказаний вище пістолет з глушником та 5-ть бойових патронів, про наявність яких повідомив ОСОБА_14 та ОСОБА_20 , щоб виконати умисне вбивство ОСОБА_13 та ОСОБА_25 для полегшення вчинення розбійного нападу.

Далі ОСОБА_37 довів ОСОБА_20 та ОСОБА_46 остаточний план вчинення даного злочину, а саме ? вони почекають, поки ОСОБА_25 вийде з будинку, і коли останній вийде, то ОСОБА_37 буде слідкувати за ним, а ОСОБА_20 та ОСОБА_44 зайдуть у під'їзд № 13 будинку АДРЕСА_6 , де проживають потерпілі, і заховавшись там, будуть чекати повернення ОСОБА_25 . Коли останній буде повертатись до будинку, то ОСОБА_37 зателефонує ОСОБА_20 і повідомить про наближення потерпілого, щоб дати можливість ОСОБА_20 та ОСОБА_46 зайняти зручну позицію для вчинення злочину. Після того, як ОСОБА_25 зайде у будинок, то ОСОБА_37 буде залишатись на вулиці і спостерігати за навколишньою обстановкою, а коли ОСОБА_13 відкриє ОСОБА_25 двері квартири, то ОСОБА_44 мав убити ОСОБА_25 та ОСОБА_50 з використанням вогнепальної зброї. Після чого, ОСОБА_20 мав проникнути у квартиру і знайти ключ від сейфу, а якщо не знайде, то за допомогою заздалегідь заготовленого перфоратора вибити сейф із стіни квартири і забрати з собою. Обговоривши план вчинення даного злочину, ОСОБА_20 та ОСОБА_44 випили приблизно по 100 мл горілки.

17.05.2012, приблизно о 10-00 год., ОСОБА_25 вийшов з під'їзду будинку АДРЕСА_4 та направився до трамвайної зупинки. ОСОБА_37 , слідуючи заздалегідь розробленому ним плану, направився слідом за ОСОБА_25 , щоб прослідкувати за ним і повідомити час його повернення ОСОБА_20 .. ОСОБА_25 сів у трамвай маршруту № 33, яким доїхав до зупинки «вул. 11. Запорожця». ОСОБА_37 тим же трамваєм прослідував за останнім. ОСОБА_25 , вийшовши на вказаній зупинці пішов до бювету, що розташований біля по вул. П.Запорожця в м. Києві, де набрав у пляшку води. ОСОБА_37 в цей час стояв біля вказаного будинку і спостерігав за діями ОСОБА_25 . Останній, набравши у пляшку води, повернувся на трамвайну зупинку, ОСОБА_37 прослідував за ним. Після чого, ОСОБА_25 сів у трамвай маршруту № 33, в який також сів ОСОБА_37 та о 10 год. 27 хв., слідуючи заздалегідь розробленому ними плану вчинення злочину, зі свого мобільного телефону НОМЕР_1 зателефонував ОСОБА_20 на мобільний телефон НОМЕР_3 та повідомив, що ОСОБА_25 їде додому.

Під'їжджаючи на трамвайну зупинку біля будинку № 3 по вул. Празька в м. Києві, ОСОБА_37 знову зателефонував ОСОБА_20 та повідомив, що ОСОБА_25 вже під'їхав до будинку. Отримавши дане повідомлення, ОСОБА_20 , діючи відповідно заздалегідь розробленого плану, разом з ОСОБА_43 у вищезазначений час підійшли до під'їзду № 13 будинку АДРЕСА_4 . Після чого, ОСОБА_20 заздалегідь заготовленим електромагнітним ключем, який йому дав ОСОБА_37 спеціально для вчинення даного злочину, відкрив замок дверей під'їзду і разом з ОСОБА_43 зайшли у під'їзд, де ліфтом піднялись на 8-й поверх.

Далі ОСОБА_20 та ОСОБА_44 східцями піднялись на 9-й поверх, де розташована квартира АДРЕСА_4 та ОСОБА_44 у присутності ОСОБА_20 дістав заздалегідь приготовлений пістолет і дослав патрон у патронник. Після чого, ОСОБА_20 та ОСОБА_44 сховались на східцях за ліфтовою шахтою, щоб їх не було видно з квартири АДРЕСА_4 . ОСОБА_37 в той час залишився на вулиці біля даного будинку, де спостерігав за навколишньою обстановкою. При цьому ОСОБА_20 та ОСОБА_37 були впевнені, що ОСОБА_44 виконає умисне вбивство ОСОБА_13 та ОСОБА_25 для полегшення вчинення розбійного нападу.

В цей час, ОСОБА_25 , зайшов у під'їзд АДРЕСА_8 , ліфтом піднявся на 9-й поверх, і подзвонив у дверний дзвінок своєї квартири АДРЕСА_4 . ОСОБА_20 , почувши, що на даний дзвінок відкрились двері квартири, кинувся до ОСОБА_25 , з метою вчинення розбійного нападу на останнього та ОСОБА_13 , а також вчинення їх вбивства, однак одразу ж був затриманий співробітниками міліції.

Таким чином, ОСОБА_37 та ОСОБА_20 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку зі смертю обвинуваченого, вступили в попередню змову на вчинення вказаного злочину, підшукали знаряддя злочину та співучасників, створили всі умови для вчинення нападу на ОСОБА_25 та ОСОБА_13 , з метою заволодіння їх грошовими коштами, поєднаного із застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, поєднаного з проникненням у житло та спрямованого на заволодіння грошовими коштами у особливо великих розмірах. Однак, дії ОСОБА_17 та ОСОБА_20 були припинені з причин, що не залежали від їх волі.

Також зазначеними вище діями, ОСОБА_37 та ОСОБА_20 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку зі смертю обвинуваченого, вступили в попередню змову, підшукали знаряддя злочину та співучасників, створили всі умови для вчинення умисного вбивства ОСОБА_25 та ОСОБА_13 , з корисливих мотивів та з метою полегшити вчинення розбійного нападу на останніх. Однак, дії ОСОБА_17 та ОСОБА_20 спрямовані на вчинення даного злочину, були припинені з причин, що не залежали від їх волі.

Заслухавши доповідь судді, доводи сторони захисту, які підтримали наявні апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити, думку прокурорів, які заперечували проти існуючих апеляційних скарг та вважали оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, думку потерпілої ОСОБА_13 , яка заперечувала проти наявних апеляційних скарг, пояснення учасників судового провадження та відповіді на питання, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах та останнє слово обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , перевіривши матеріали судового провадження в межах поданих апеляційних скарг, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку про зміну вироку місцевого суду відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Під час перевірки колегією суддів доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 з доповненнями та захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що вина обвинувачених в скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень за встановлених судом першої інстанції обставин доведена в законному порядку і ґрунтується на належних, допустимих, достовірних доказах, оцінених в сукупності як достатні для визнання винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

На підтвердження встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, суд послався на наступні джерела доказів:

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що кримінальна справа відносно нього сфальсифікована за ініціативою працівників УБОЗу. Так, у вересні 2011 року у нього відбувся інцидент з однією комерційною компанією, оскільки йому не виплатили гроші у сумі 50 тис. доларів. З цього моменту, на його думку, за ним почали слідкувати, почали провокувати працівники УБОЗу. Обвинуваченого ОСОБА_51 він знає з дитинства, так як це його однокласник. Підтримував з ним дружні стосунки. З обвинуваченим ОСОБА_41 знайомий з 1993 року. З потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_25 він знайомий з 2009 року. Неодноразово приїжджав до них додому, це відбувалось протягом 3 років, поки його не заарештували. Його знайомий, на той час ? ОСОБА_52 розповідав, що привозив гроші потерпілій ОСОБА_13 , після смерті її сина. ОСОБА_35 казав що біля 50 тис. доларів привозив. Йому - ОСОБА_14 , також зі слів ОСОБА_53 відомо де у квартирі потерпілих був сейф. У них кухня студія, напроти студії є кімната, там балкон, там десь є сейф.

По суті обвинувачення його у розбійному нападі 07.10.2010 на квартиру потерпілих по АДРЕСА_6 , ОСОБА_37 пояснив, що не знає хто вчинив даний злочин проти Сілаєвої, його там не було. Його ніхто там не бачив. Цього дня він не зустрічався з потерпілими ОСОБА_54 та ОСОБА_55 та не мав ключів від квартири по АДРЕСА_9 . Цього дня він був дома, працював. Не пам'ятає адресу, бо на той час знімав квартиру. Не пам'ятає точно де він перебував у той день 07.10.2010. Можливо перебував на роботі в офісі по вул. Фрунзе в м. Києві. Офіс знімали з ОСОБА_56 . Того дня 07.10.2010 він не зустрічався з ОСОБА_57 . А взагалі вони періодично зустрічались. Розбійний напад на квартиру потерпілих вони з ОСОБА_41 не планували. У нього - ОСОБА_17 , не було газового балончика, маски та панчохи, як це зазначено в обвинуваченні. ОСОБА_38 йому цих речей не надавав. Він ? ОСОБА_37 , надав покази, що саме він разом з ОСОБА_41 у 2010 році скоїли напад на потерпілих у квартирі за адресою АДРЕСА_4 . Надання неправдивих показів по відношенні ОСОБА_30 . ОСОБА_37 пояснив тим, що дуже боявся за своє життя. Коли 17.05.2012 УБОП їх затримав, повезли на базу спецпідрозділу «Сокол», де їх били. Прізвищ співробітників УБОЗу, які їх били, він не знає. Одного з співробітників УБОЗу допитували як свідка, він є у списку. На базі «Сокола» він ОСОБА_37 , надав неправдиві покази, стосовно участі ОСОБА_18 у нападі на потерпілих у 2010 році, оскільки був впевнений, що ОСОБА_18 в м.Києві в той час не було та взагалі, так як ОСОБА_38 постійно не проживає в м.Києві.

По епізоду інкримінованого йому замаху на крадіжку з квартири потерпілих 27.09.2011 по АДРЕСА_4 , обвинувачений ОСОБА_37 суду показав, що вину не визнає. Того дня 27.09.2011 не пам'ятає де він перебував. Можливо прогулювався з донькою. Але по АДРЕСА_9 не перебував у квартирі, не повідомляв ОСОБА_13 про пожежу. Ключів від квартири АДРЕСА_3 він не мав. Телефони потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_25 йому не були відомі, ні стаціонарний ні мобільний.

По епізоду інкримінованого йому готування до розбійного нападу на квартиру потерпілих 17.05.2012 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_37 вину не визнав та суду показав, що даного злочину не вчиняв і не організовував. Не заходив 17 числа у будинок де проживала потерпіла. Протягом деякого часу ОСОБА_20 разом із ним ? ОСОБА_36 , почав займатись торгівлею, але у нього не було грошей. Через це ОСОБА_20 хотів продати двері, які продавали потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_25 , щоб отримати гроші і займатись торгівлею. ОСОБА_58 з ОСОБА_59 познайомились в травні 2012 року. Того дня, тобто 17.05.2012 зранку він зустрівся на Ленінградській площі з ОСОБА_59 та ОСОБА_60 десь о пів на дев'яту ? дев'ять годин. ОСОБА_61 і ОСОБА_58 хотіли подивитись двері, які знаходились у квартирі потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_25 по АДРЕСА_6 . ОСОБА_58 неодноразово телефонував йому, приїжджав і казав що треба скоріше з'їздити і подивитись двері. Він ? ОСОБА_6 , знав, що ОСОБА_13 нікому сторонньому двері не відкривала. ОСОБА_35 приїхати не міг, тому його ? ОСОБА_6 , просили у цей день приїхати ОСОБА_58 і ОСОБА_61 . Крім того, ОСОБА_61 цього дня мав познайомити його із своїм керівником. Він, ОСОБА_61 і ОСОБА_58 втрьох перебували на Ленінградській площі, випивали напроти арки у входу біля будинку ОСОБА_13 , через дороги біля парку, метрів 100 від арки. Потім він побачив, як із будинку на вулицю вийшов ОСОБА_25 , пішов до трамвайної зупинки, метрів за 40 навскосу та побачив що він від'їжджає і сказав що ОСОБА_13 сама двері нікому не відчинить. В цей час ОСОБА_61 повідомив що його начальника сьогодні на зустрічі не буде, тому пробувши на Ленінградській площі хвилин 20-30, поїхав додому. ОСОБА_58 і ОСОБА_61 залишились напроти будинку № 3 по вул. Празькій, біля парку. Він ? ОСОБА_6 , сів у трамвай та поїхав, так як йому потрібно було на базар. Але не доїхавши до авторинку, вийшов, бо пригадав, що позичив ОСОБА_62 у той день гроші, і подивився що у грошей немає. Вийшов з трамваю у районі бул. Перова, зателефонував ОСОБА_62 і повернувся на ОСОБА_63 площу, щоб забрати гроші. Може година пройшла як він поїхав і десь в 10-00 - 10-30 повернувся на ОСОБА_63 площу на трамваї та зателефонував ОСОБА_62 і ОСОБА_64 . Вони сказали що зараз підійдуть, а він ? ОСОБА_6 , чекав їх близько 5-7 хвилин, а потім пішов до арки будинку потерпілої ОСОБА_13 , так як подумав що вони там можуть сидіти, або що вони самі могли піти дивитись двері. Не дійшовши до будинку, під'їхала машина і його запхали у неї. Це була машина « ОСОБА_65 ». Де в цей час були ОСОБА_58 і ОСОБА_61 він не знає. 13.05.2015 о 8-й вечора дійсно була зустріч з ОСОБА_59 та ОСОБА_60 у кафе, але на зустрічі не обговорювали розбійний напад. Він ? ОСОБА_6 , нічого не пропонував. Це ОСОБА_61 все розказував що треба робити та провокував па вчинення злочину. Переглянувши в судовому засіданні відео зустрічі з ОСОБА_59 та ОСОБА_60 у кафе, обвинувачений ОСОБА_6 на запитання суду показав, що не знає що означає його фраза на відео: "ні, тільки мочити!" та пояснити не може, так як такого не чув. Крім того, на відео на якому він зображений, він не казав що у нього є такі ключі, а просто сказав що ключі є. Напевно вони у ОСОБА_51 були. ОСОБА_52 працював із сином ОСОБА_13 , треба у Норенка спитати, а він - ОСОБА_6 , не знає де вони взялись. В офісі було багато ключів. Він не вимагав дістати пістолет і ОСОБА_61 йому пістолет не показував, не знає чи показував ОСОБА_62 .

По епізоду інкримінованого йому готування до умисного вбивства двох осіб 17.05.2012 по АДРЕСА_6 , ОСОБА_37 вину не визнав та суду показав, що даного злочину не вчиняв і не організовував. Пояснив, що у нього не було ніякої користі, він не мав наміру вчиняти ніякого злочину. Знав що ОСОБА_13 не відчиняє нікому двері, бо коли з ОСОБА_66 обговорювали, то з'ясували, що після нападу ОСОБА_13 нікому не відчиняла двері. Знав лише, що потерпілий ОСОБА_25 їздив на дачу, по ОСОБА_67 трасі, в основному влітку. Не знає чому на відео, яке переглядали в суді, зафіксовано як він розповідає ОСОБА_62 та ОСОБА_64 про те, що слідкував за потерпілим ОСОБА_25 . Тоді він міг усе що завгодно розповідати. Коли він разом із Норенком після всіх епізодів нападів на квартиру потерпілої приїздили до потерпілої ОСОБА_13 , крім того, вона дзвонила їм і розповідала що з нею ставалось.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що із обвинуваченим ОСОБА_36 він знайомий з 1996 року, так як разом відбували покарання у Житомирській ВК, після звільнення періодично зустрічались. 07.10.2010 він ? ОСОБА_38 зранку приїхав у Київ з м. Хуст потягом «Ужгород-Київ», з метою провести зустрічі, які стосувались його роботи. У той момент він був засновником ЧП, це були бізнесові справи. На запитання суду з яких конкретно комерційних справах він приїхав і з ким конкретно і з яких питань збирався зустрічатись, обвинувачений відмовився відповідати, посилаючись на ст. 63 Конституції України. ОСОБА_37 зустрів його на вокзалі і вони поїхали в офіс до ОСОБА_17 , що знаходився за адресою вул. Фрунзе 160. їхали на метро та на маршрутці. В офісі ОСОБА_38 познайомився з ОСОБА_66 . В цей час, в офісі було ще 2 жінки, співробітниці. В офісі він ? ОСОБА_38 , знаходився приблизно з 10-30 год. до 11-30 год. Пив каву, слухав презентацію ОСОБА_6 , познайомився з Норенком. Потім ОСОБА_38 разом з ОСОБА_6 поїхав. У нього була призначена зустріч з ОСОБА_68 , це товариш ОСОБА_30 . Більш точних і повних даних про нього не знає. Зустріч була запланована на 7-ме число. ОСОБА_69 мав виступити посередником з людиною, яка не ідентифікувала себе. Справа йшла про можливе працевлаштування ОСОБА_30 . Вони з ОСОБА_6 об 11-30 год. поїхали в кафе, адреси якого він ? ОСОБА_38 , не знає, також не пам'ятає району і назви кафе. Об 11 год.20 хв. він отримав останній дзвінок від ОСОБА_70 , але з ним не зустрівся. Десь годин до 13-ї знаходились у кафе, потім вони з ОСОБА_6 роз'їхались. ОСОБА_38 зателефонував до свого товариша ? ОСОБА_71 і поїхав до нього додому в район «Академмістечка». Більш точних і повних даних про нього суду не скаже. Десь о 15 год. він приїхав до свого товариша та весь час до вечора він знаходився у нього вдома у приватному будинку до 20-ї години ОСОБА_72 .. Потім за ним приїхав його знайомий ? ОСОБА_73 , даних про якого ОСОБА_38 суду повідомити не може, та вони всі разом поїхали на автомобілі ОСОБА_74 десь у центр. Кафе було десь там, ОСОБА_38 не може пам'ятати хронологію почасову, не може сказати приблизно коли приїхали у кафе. ОСОБА_38 разом з товаришами був у кафе приблизно півтори години. Потім ОСОБА_75 привіз його ? ОСОБА_18 , з ОСОБА_76 додому десь о 23 годині. ОСОБА_38 залишився на ніч. Рано вранці о 8 й ранку йому зателефонував ОСОБА_77 та призначив зустріч у районі залізничного вокзалу з людиною, яку він не знає. З нею ОСОБА_38 повинен був поговорити про можливе працевлаштування його в сусідній області. ОСОБА_78 , яку обвинувачений не знає, підшукував людину, яка може управляти п'яти гектарами угідь. Він зателефонував о 8 годині ранку, приблизно о 12 вони зустрілись біля південного виходу залізничного вокзалу, приблизно годину поговорили на вулиці. Обвинувачений зазначив, що нічого про цю людину не знає. Звали його ОСОБА_79 , йому було не більше 35, казав що він працівник спецслужби. Обвинувачений відмовився пояснити суду про що відбувалась у них розмова, так як вважає що це немає відношення до справи. Потім він ? ОСОБА_38 , купив білет і поїхав в м. Ужгород на потязі Київ-Ужгород о 18-00 годині. Весь час до потягу ОСОБА_38 не відлучався з вокзалу, чекаючи потяг. Обвинувачений наголосив, що 02.10.2010 його в м. Києві не було, він був у м. Хуст. У вересні 2010 року ОСОБА_38 відвідував м. Київ, а саме 10-19 вересня 2010 року. Приїздив до м. Києва для проходження консульської перевірки на еміграцію в посольстві Ізраїль. У цей приїзд вони не зустрічались із ОСОБА_39 .. Спілкувались по телефону наступного дня про прості питання, про дітей, сім'ю. ОСОБА_37 ніколи не розповідав ОСОБА_15 про потерпілих. З потерпілим ОСОБА_25 обвинувачений познайомився у слідчого, а з ОСОБА_13 він познайомився 26.06.2012 після його затримання. ОСОБА_38 категорично заперечує, що перебував по вул. Пражській, о 12 й годині 07.10.2010, оскільки він фізично не міг бути у районі Ленінградської площі, бо в 11 год.30 хв. він знаходився на АДРЕСА_10 . Обвинувачений наголошує, що за пів години неможливо доїхати з вулиці Фрунзе до Ленінградської площі. Також, ОСОБА_38 зазначив, що він не мав маски, газового балончика і ножа, не купував. На його думку потерпіла його з кимсь плутає. ОСОБА_38 заперечує, що ОСОБА_37 говорив йому про грошові кошти наявні у потерпілих. Ніяких ключів від квартири потерпілих чи домофону ОСОБА_80 . ОСОБА_6 не передавав.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими, встановлені судом обставини підтверджуються наступними дослідженими безпосередньо в суді джерелами доказів.

По епізоду інкримінованого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 розбійного нападу 07.10.2010 на квартиру потерпілих по АДРЕСА_6 , їх винуватість підтверджується:

- Показаннями потерпілої ОСОБА_13 , згідно яких у 2009 році вона із чоловіком ОСОБА_25 відвідували могилу сина на Лісному кладовищі та біля могили побачила незнайомого чоловіка який сидів. Підійшовши до чоловіка привіталась, спитала хто він, па що останній повідомив, що був товаришем її покійного сина. Цей незнайомий чоловік був ОСОБА_36 , потерпіла впізнала його. В стороні стояв автомобіль молочного кольору, марки потерпіла не знає, а номера автомобіля видно не було. Вона запропонувала ОСОБА_14 "пом'янути" сина але він відмовився, після цього він сів в автомобіль та поїхав. Потерпіла з чоловіком його раніше не бачили. Після того як прийшли до дому зателефонували товаришу сина ? ОСОБА_81 та повідомили, що було на кладовищі. В кінці 2009 року, перед Новим роком у грудні ОСОБА_82 прийшов до потерпілих додому разом з ОСОБА_6 , це було другий раз коли потерпіла бачила ОСОБА_6 . ОСОБА_13 зразу впізнала ОСОБА_6 , але він не зізнався що вже її бачив раніше на кладовищі, ОСОБА_6 завжди приходив до них з ОСОБА_83 . ОСОБА_6 ніколи не приходив до них один. З ОСОБА_84 до вчиненого відносно неї розбійного нападу знайома не була. Потерпіла вказала, що станом на 07.10.2010 в сейфі, який вмонтований у них в квартирі було приблизно 30 тисяч доларів. ОСОБА_85 , з яким працював син потерпілих, знав про гроші які були в сейфі, більше ніхто не знав про гроші. Вони з чоловіком дізнались про сейф після смерті сина. Одного разу пропали ключі від квартири, вони шукали їх цілу ніч але знайшли зв'язку ключів, показали їх ОСОБА_81 він повідомив, що це від сейфа і показав їм сейф, у середній кімнаті, до цього моменту вони про сейф не знали, ніяких судових спорів з приводу грошей у них не було та на даний час немає. 02.10.2010, перебуваючи за місцем свого проживання, в АДРЕСА_6 , почула як задзвонив домофон, відповівши, почула, як чоловік який представився кур'єром та спитав: «Чи в цій квартирі проживає ОСОБА_25 .? Йому надійшов лист, який треба вручити». Вона здивувалась, оскільки знала, що коли приходять рекомендовані листи то з пошти надходить талончик по якому отримуєш лист. Вона сказала, що зараз спуститься на перший поверх до почтових скриньок і коли спустилась, то нікого не побачила, ніякого кур'єра не було. На вулиці теж нікого не було. Пройшла до площі і нікого не зустріла. В цей час її чоловіка ОСОБА_25 не було в м. Києві, так як він поїхав на дачу в Житомирську область. Також про цей випадок потерпіла ОСОБА_13 розповіла другу родини ОСОБА_86 , який завжди допомагав родині потерпілої, оскільки довгий час працював з їх покійним сином ОСОБА_87 , який йому дуже довіряв. Через тиждень 07.10.2010, приблизно о 12-00 год. ОСОБА_13 разом з сусідами по поверху стояли біля своїх квартир та розмовляли, в цей час ОСОБА_13 почула що до неї хтось дзвонить по домофону. Знову той-же чоловічий голос сказав: «Це я», потерпіла поцікавилась куди цей чоловік дівся минулого разу, на що відповіді не отримала. Тоді вона знову спустилась до поштових ящиків на ліфті разом зі своєю сусідкою з кв. 434 ОСОБА_88 . Під час спуску ліфт зупинився між поверхами двері ліфту відкрились та потерпіла разом зі своєю сусідкою побачили чоловіка па вигляд років 40-45. Вони запитали куди йому їхати до низу чи вгору? Чоловік повідомив що йому не потрібно їхати «вниз». Чоловік був лисуватий, в піджаку, на плечі у нього була сумка. Після того як вона та ОСОБА_21 спустились на перший поверх там знову нікого не було. Піднявшись до себе в квартиру в якій був її чоловік ОСОБА_25 , вона закрила за собою вхідні двері і в цей момент подзвонили у двері. В «глазок» вона побачила чоловіка, якого вона бачила раніше на сходах. Він запитав: «Чи є зараз дома ОСОБА_25 .?, йому потрібно отримати листа». Коли вона відкрила вхідні двері, на порозі стояв чоловік, якого вона впевнено впізнає в залі суду як обвинуваченого ОСОБА_30 . Цей чоловік ? тобто ОСОБА_38 , зразу накинувся на неї та почав її душити. Вона чинила опір та кричала, на що ОСОБА_38 почав ще сильніше душити. Почувши крик ОСОБА_13 , з іншої кімнати відізвався ОСОБА_25 , після чого ОСОБА_38 кинув її на підлогу та пішов до ОСОБА_25 . В цей час в коридорі вона побачила ще одного чоловіка в масці та рукавицях, який почав душити потерпілу та наносити їй удари ногами по всьому тілу, заливати обличчя сумішшю з балончика, а потім бити потерпілу головою об підлогу. В цей момент було чути крики ОСОБА_25 з сусідньої кімнати. Весь час ОСОБА_38 надавав накази чоловіку в масці, що саме йому робити, а чоловік в масці постійно мовчав і потерпіла не чула його голосу. Потім вона піднялась з підлоги за допомогою палки та пішла до кімнати де перебував ОСОБА_25 , зайшовши в яку побачила як ОСОБА_38 знущався з її чоловіка, який в цей момент стояв на колінах в кімнаті та плакав. Потім ОСОБА_25 дозволили сісти на диван, він плакав. Потерпіла ще раз вказала в судовому засіданні, що один з нападників ? чоловік без маски ? це був ОСОБА_72 . ОСОБА_38 віддавав накази іншому чоловіку. Вони шукали сейф, але найти не могли. ОСОБА_38 вимагав гроші у її чоловіка ОСОБА_25 . Він як раз отримав пенсію 1500 грн., яку віддав ОСОБА_80 . Весь цей час ОСОБА_38 не пускав потерпілу до чоловіка, потерпіла хотіла підійти до чоловіка через кухню, але ОСОБА_38 не дозволяв їй при цьому постійно погрожуючи потерпілій розправою та висловлюючись в її бік нецензурною лайкою. В руках при цьому у нього була «заточка» ? довга загострена металева палка. ОСОБА_38 повідомив ОСОБА_13 що якщо вона не віддасть ключі від сейфу то він її приріже. Крутив заточкою перед шиєю потерпілої. Вона відповіла, що грошей немає, що в них помер син, на що ОСОБА_38 відповів, що знає про це. Потерпіла добралась до раковини умилась, бо обличчя у неї було все в крові. Хотіла дійти до свого чоловіка, бо у того було все обличчя в крові, кров йшла з носа, потерпіла хотіла його умити, але ОСОБА_38 перегородив їй дорогу та погрожуючи їй розправою та заборонив підходити до ОСОБА_25 . ОСОБА_25 сидів на дивані та плакав, а потерпіла сиділа під наглядом ОСОБА_30 . ОСОБА_38 весь час висловлювався в її адресу:«Убью тебя, прирежу!», потерпіла сприймала ці погрози, як реальну загрозу своєму життю. Весь цей час ОСОБА_15 дзвонив телефон, змісту в розмовах не було. Потерпіла не звернула увагу на телефон ОСОБА_18 , але звернула увагу на його одяг піджак, сорочку. Потім ОСОБА_38 з чоловіком в масці порадились, та повідомили ОСОБА_13 та ОСОБА_25 про те, що вони йдуть, але якщо вони в цей час почнуть кричати, то вони повернуться та уб'ють їх. Під час того як ОСОБА_38 та чоловік в масці виходили з квартири, то чоловік в масці забрав телефон стаціонарний, мобільний «Моторола» та обірвали проводку зв'язку. Потім вона та ОСОБА_25 з'єднали проводку та зателефонували своїй племінниці, у якої були ключі від їхньої квартири, щоб та викликала міліцію та відкрили двері оскільки ОСОБА_38 та чоловік в масці закрив двері та потерпілі не могли вийти з квартири. Потерпіла вказала, що майстри, які робили ремонт в квартирі сусідки виходячи з під'їзду бачили ОСОБА_18 та чоловіка в масці, який виходячи з квартири зняв маску і виходячи з під'їзду був вже без маски. Наголосила, що зразу візуально впізнала ОСОБА_8 на досудовому слідстві, а після того як він почав говорити вона переконалась що це була саме та людина, крім того, потерпіла додала, що 07.10.2010, що ОСОБА_8 при виході з квартири сказав, що « ОСОБА_89 , не виходите из квартири!» 26.06.2012 вона впізнала ОСОБА_8 на досудовому слідстві під час впізнання, Під час впізнання по фото, ще до затримання ОСОБА_8 вона впізнавала і ОСОБА_6 і ОСОБА_8 . ОСОБА_18 вона впізнала по голосу який чула в домофоні 07.10.2010. Вона не бачила хто саме приходив, але голос був подібний на голос того чоловіка, який приходив 02.10.2010. Також ОСОБА_18 впізнала при впізнанні, після його затримання.

- Показаннями свідка ОСОБА_26 , яка суду пояснила, що потерпіла є її рідною тіткою. Обвинувачених не знає. З обвинувачених ОСОБА_26 бачила один раз одну людину, це був ОСОБА_38 , він знаходиться на лаві підсудних. 07.10.2010 ОСОБА_26 знаходилась на роботі та приблизно в обідній час зателефонувала її тітка, ОСОБА_13 і повідомила, що на них був скоєний напад їх били, принижували вимагали гроші, ключі від сейфу. Нападників було двоє один в масці один без. Нападники забрали телефони та закрили їх в квартирі їхніми ключами. Вона ? ОСОБА_26 зателефонувала в міліцію та повідомила про напад. Тітка потім розповіла, що їй дзвонив, кур'єр сказав що принесе повістку, оскільки після смерті сина вирішувались спадкові справи, тому вона відкрила двері, нападникам. Нападників було двоє, один її душив, чоловік потерпілої вийшов, нападники були здивовані що він був дома. Вони переключились на нього він плакав, його ставили на коліна та били, він плакав, казав, що він воював, нападники вимагали ключ від сейфа. На той момент ключів від сейфа не було, оскільки, зі слів тітки, ключі від сейфа загубились. Вони забрали пенсію потерпілого забрали телефони, взяли ключі та пішли а їх закрили в квартирі їхніми ключами. Стосовно нападників потерпіла повідомила, що один із нападників був схожий на ОСОБА_18 , при цьому вона нагадала свідку, що ця людина приходила на 2-й день після смерті сина. Свідок ОСОБА_26 пригадала, що саме ця особа розповідала про м. Смілу, про лікарню в м.Смілі, а саме в розмові ОСОБА_8 говорив, що навіщо сина потерпілих поклали в лікарню в Києві краще в м. Смілі, та повідомив що він сам колись там лежав. В період коли був живий чоловік потерпілої, вони намагались нікого не турбувати справлялись самі. В період з 2010 та до смерті чоловіка потерпілої свідок їздила приблизно 1 раз в місяць. Свідок ОСОБА_26 стверджує, що у потерпілої ОСОБА_13 пам'ять дуже добра і станом на 2010 рік також станом на 2015 рік.

- Показаннями свідка ОСОБА_27 , який суду пояснив, що потерпіла є його сусідкою. Коли саме, він не пам'ятає, це було декілька років назад потерпіла разом з чоловіком подзвонили до них в двері та розповідали, що на них напали та побили. При нападі били руками та ногами. Більше нічого не свідок не пам'ятає. Йому відомо про 2 напади на потерпілу та її чоловіка, так як останні йому подзвонили в двері і сказали, що їх побили, що ввірвалися в квартиру, про події розповідали або цього дня або в наступний день. Він бачив у потерпілої ОСОБА_90 та її чоловіка були садна на руках та обличчі.

- Письмовими доказами, дослідженими в суді першої інстанції:

- протоколом пред'явлення фотографій для впізнання від 21.06.2012, згідно якого потерпіла ОСОБА_91 впізнала на фото № 3 фототаблиці № 1 ОСОБА_18 і показала, що саме даний чоловік 07.10.2010 вчинив на неї та ОСОБА_25 напад у їх квартирі АДРЕСА_3 . При цьому ОСОБА_13 показала, що даний чоловік, зображений на фото № 3, під час нападу представився кур'єром і був без маски (т.3, а.с. 211-212);

- протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_41 та потерпілою ОСОБА_13 від 26.06.2012, в ході якої потерпіла ОСОБА_13 підтвердила свої показання і з впевненістю вказала, що це саме ОСОБА_38 , представившись кур'єром, 07.10.2010 вчинив напад на неї та її чоловіка ОСОБА_25 . Вона в цьому повністю впевнена, оскільки дуже добре його запам'ятала(т. 9, а.с. 167-172);

- протоколом пред'явлення фотографій для впізнання від 21.06.2012, згідно якого потерпілий ОСОБА_25 впізнав на фото № 3 фототаблиці № 1 ОСОБА_18 і показав, що даний чоловік 07.10.2010 вчинив на нього та його дружину ОСОБА_13 у квартирі АДРЕСА_3 . Саме даний чоловік кинув його на підлогу і тиснув колінами на спину. Чоловікові, зображеному на фото № 3, ОСОБА_25 віддав грошові кошти в сумі 1500 гри. Однак, ОСОБА_25 додав, що більш точно, чи це саме той чоловік, може сказати його дружина ОСОБА_13 (т.3, а.с. 214-215);

- протоколом огляду місця події від 07.10.2010 у квартирі АДРЕСА_3 , відповідно якого встановлено, що дана квартира розташована на 9-му поверсі вказаного будинку. У кімнаті № 2 даної квартири в стіні вмонтований металевий сейф. На підлозі в коридорі виявлено сліди речовини бурого кольору, змиви якої вилучено (т.3, а.с. 6-10);

- висновком експерта № 415 від 23.11.2010: на наданій на дослідження косметичній паличці зі змивом речовини бурого кольору, вилученим при огляді місця події з підлоги в коридорі квартири АДРЕСА_3 , виявлена кров людини (т.3, а.с. 38-40);

- висновком експерта № 553/і від 11.11.2010, відповідно якого у ОСОБА_13 на момент судово-медичного огляду 08.10.2010 були виявлені такі тілесні ушкодження: - синці: у ділянці кінчику та крилах носу; у лобній ділянці зліва; у лобній ділянці справа; на лівій щоці з переходом в проекцію нижньої щелепи; на підборідді по центру та зліва; в проекції нижньої щелепи справа; на верхній губі по центру; в проекції правої виличної дуги; в проекції кута нижньої щелепи зліва; у тім'яній ділянці справа; у тім'яно-потиличній ділянці зліва. Описані вище тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, утворилися від одинадцятикратної дії тупих предметів, які не відобразили характерних ознак поверхонь контакту та могли утворитися у строк, зазначений у описовій частині постанови, тобто 07.10.2010, кожне з яких за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (т.3, а.с. 105-107);

- висновком експерта № 552/і від 11.11.2010, відповідно якого у ОСОБА_25 на момент судово-медичного огляду 08.10.2010 були виявлені такі тілесні ушкодження: синці: на спинці, кінчику та крилах носу (по всій поверхні); на верхній губі по центру та зліва; в проекції лівої виличної дуги; в проекції вертикальної гілки нижньої щелепи зліва; на передній поверхні лівої вушної раковини; у лобно-скроневій ділянці справа; у підочній ділянці справа в проекції зовнішнього кута; розлитий крововилив на слизовій нижньої губи по всій поверхні з переходом на червону кайму на фоні якого по центру та зліва 2 садна. Описані вище тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, утворилися від щонайменш семикратної дії тупих предметів, які не відобразили характерних ознак поверхонь контакту та могли утворитися у строк, зазначений у описовій частині постанови, тобто 07.10.2010, кожне з яких за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я) (т. 3, а.с. 118-120);

- протоколом огляду документа ? оптичного диска CD-R Verbatim, на якому міститься штамп «КОНФІДЕНЦІЙНО» та маркування: «1755», який наданий ГІрАТ «Київстар» за вих. № 1672/01 від 03.08.2012. В ході огляду та проведеного аналізу встановлено: абонент НОМЕР_1 ( ОСОБА_37 ), знаходячись 07.10.2010 на території Шевченківського, Оболонського та Подільського районів міста Києва, в період з 09.32 год. до 12.10 год. 07.10.2010, телефонних з'єднань з будь-якими іншими абонентами взагалі не має. В період часу з 12.10 год. до 15.55 год. 07.10.2010 абонент 0675075297 ( ОСОБА_37 ) на телефонні дзвінки не відповідає. І тільки о 15.55 год. ОСОБА_37 телефонує абоненту НОМЕР_4 . О 16.52 год. та 21.25 год. 07.10.2010 з телефону НОМЕР_1 ( ОСОБА_37 ) здійснюються телефонні дзвінки на телефонний номер НОМЕР_5 , який використовував ОСОБА_38 , і дані телефонні з'єднання тривають відповідно 46 та 39 секунд. Абонент 067-507-52-97 ( ОСОБА_37 ) в період часу з 01.01.2010 по 16.08.2011 знаходився на площі Ленінградській в м. Києві, біля будинку № 3 по вул. Празькій в м. Києві, лише 5 раз (01.04.2010; 23.04.2010; 10.06.2010; 31.08.2010; 14.01.2011);

- приєднаним до справи як доказ документом ? роздруківка дзвінків абонентського номеру НОМЕР_6 , яким користувався ОСОБА_38 , надана органу досудового слідства ГІрАТ «МТС Україна» за вих. № GD-12-12209 від 08.08.2012. (т. 5, а.с. 202-211, 215-218);

- протоколом огляду документа - роздруківки дзвінків абонентського номеру НОМЕР_6 , яким користувався ОСОБА_38 , надана органу досудового слідства ПрАТ «МТС Україна» за вих. № GD-12-12209 від 08.08.2012. В ході огляду зазначеної роздруківки дзвінків, аналізуючи адреси розташування базових станцій ПрАТ «МТС Україна», через які проводились телефонні з'єднання з абонентом НОМЕР_6 , встановлено, що даний абонент знаходився в м. Києві 12.09.2010-13.09.2010 та 07.10.2010-08.10.2010. Також, встановлено, що 07.10.2010 о 13.26 год. абонент знаходився в районі Ленінградської площі м. Києва (тобто в районі місця проживання потерпілих ОСОБА_92 та ОСОБА_25 ), оскільки телефонні з'єднання проводились через базову станцію розташовану за адресою: м. Київ, вул. Миру, 1, універмаг «Дарниця». Окрім цього, з аналізу телефонних з'єднань абонента НОМЕР_6 ( ОСОБА_38 ), встановлено, що 07.10.2010 о 11.14 год. він знаходився в районі дії базової станції, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 160. А в період часу з 11.14 год. до 13.26 год. 07.10.2010 телефонних з'єднань абонента НОМЕР_6 ( ОСОБА_38 ) з будь-якими іншими взагалі не має (т. 5, а.с. 212-214).

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним вину обвинувачених по епізоду обвинувачення за ч.4 ст. 187 КК України з дотриманням критерію доведеності вини поза розумним сумнівом з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, а дії ОСОБА_6 та ОСОБА_8 по цьому епізоду обвинувачення правильно кваліфіковані як напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах тобто злочин, передбачений ч.4 ст. 187 КК України.

По епізоду інкримінованого ОСОБА_14 замаху на крадіжку з квартири потерпілих 27.09.2011 по АДРЕСА_6 його вина підтверджується:

- Показаннями потерпілої ОСОБА_13 , згідно яких в суботу 27.08.2011 о 08.30 год. вона маршруткою поїхала на цвинтар «Лісовий», що у Деснянському районі міста Києва, де похований їх син ОСОБА_93 . Вона завжди їздить у суботу на могилу сина. Підійшла до могили сина і нахилилась над могилою через огорожу. В цей час її хтось схватив рукою ззаду за шию і почав штовхати вперед. їй вдалось вирватись і вона побачила молодого хлопця, віком біля 25 років. ОСОБА_13 почала кричати, даний хлопець провів рукою по її одязі, але кишень на її одязі не було. Далі вказаний хлопець ногою вдарив ОСОБА_13 у праву ногу нижче коліна і кинув її на землю. Після чого, схватив її сумочку, в якій знаходились ключі від квартири та годинник, і втік. Після чого, ОСОБА_13 викликала працівників міліції і поїхала у Деснянське РУ ГУМВС України в м. Києві, де написала заяву про даний напад. 27.09.2011, приблизно о 17.30 год. вона знаходилась вдома, у квартирі АДРЕСА_3 одна, оскільки ОСОБА_25 в той час перебував на дачі. Приблизно о 17.30 год. даного дня на стаціонарний телефон подзвонили. По телефону чоловічий голос сказав, що він житель квартири АДРЕСА_11 , і з її квартири АДРЕСА_12 іде дим, щось там горить. Вона запитала, хто телефонує, на що даний чоловік сказав, що коли вона терміново не приїде, то він викликає пожежних і положив трубку. Після чого, ОСОБА_13 одразу ж вийшла з квартири АДРЕСА_3 , закрила за собою замок дверей на ключ, і швидко пішла на трамвайну зупинку. Як тільки вона прийшла на зупинку, то одразу ж приїхав трамвай маршруту № 33, яким вона доїхала до зупинки «А.Малишка». Після чого, перебігла проїзну частину і побігла до будинку АДРЕСА_13 . В цей час на вулиці знаходилась консьєрж, яка сказала, що в будинку все спокійно, ніякої пожежі не немає. Після чого, ОСОБА_13 зайшла в будинок, ліфтом піднялась на 7-й поверх, підбігла до своєї квартири АДРЕСА_12 . Відчинивши двері квартири, вона переконалась, що ніякого запаху диму не було, нічого не горіло, все було в порядку. Після чого, ОСОБА_13 піднялася на 8-й поверх і підійшла до квартири АДРЕСА_11 , вона подзвонила у дзвінок і стукала у двері, однак їй ніхто не відкрив. Потім ОСОБА_13 східцями побігла вниз на 1-й поверх, і від консьєржа дізналась, що жінка з квартири АДРЕСА_11 гуляє на вулиці з дитиною. Тоді ОСОБА_13 зрозуміла, що її шляхом обману виманили з квартири АДРЕСА_3 , щоб вчинити крадіжку. Тому вона побігла на трамвайну зупинку і на трамваї маршруту № 33 доїхала до Ленінградської площі. Після чого, швидко побігла додому, піднялась ліфтом до квартири АДРЕСА_3 . Ключі вона вже тримала в руці і, коли хотіла відімкнути замок дверей, то виявила, що замок вже відкритий і двері ледве прикриті. ОСОБА_13 забігла в квартиру і одразу ж побігла у кімнату, де в стіні міститься сейф. У кімнаті все було розкидано, навколо сейфа була розбита стіна, по квадрату, тобто невідомі особи намагались вибити стіну навколо сейфу, щоб вийняти його зі стіни. Однак їм це не вдалось. У квартиру вона повернулась приблизно о 18.30 год, після чого, ОСОБА_13 одразу ж викликала співробітників міліції.

- Показаннями свідка ОСОБА_26 , згідно яких їй відомо, що 27.08.2011 на потерпілу ОСОБА_13 був здійснений напад на Лісному кладовищі. Годині в 11-00 потерпіла зателефонувала ОСОБА_26 з чужого мобільного телефону та повідомила, що на неї на кладовищі напав чоловік він її кидав, бив, спасли її чоловіки працівники кладовища. Нападник забрав сумку в сумці були ключі від двох квартир та документи. Чоловік був кавказької національності. Потім 27.09.2011 зателефонували на домашній телефон тітки та повідомили, що з квартири на Малишка йде дим, що це сусіди зверху. ОСОБА_25 в той час був на дачі, тому її тітка ? ОСОБА_13 поїхала, на вул.Малишка та залишила квартиру. Коли повернулась додому то побачила відкриті двері, а в самій квартирі була спроба виламати сейф. Зі слів тітки двері були відкриті ключами. Сейф був закритий, біля сейфа була вибита штукатурка. Сейф свідок побачила тільки після смерті чоловіка потерпілої. Вона не цікавилась що знаходиться в сейфі.

- Приєднаним до кримінальної справи № 04-31362 як доказ документом ? оптичний диск CD-R Verbatim, на якому міститься штамп «КОНФІДЕНЦІЙНО» та маркування: «1755». Даний диск наданий ПрАТ «Київстар» за вих. № 1672/01 від 03.08.2012 і на ньому міститься інформація щодо вхідних та вихідних дзвінків абонентів: НОМЕР_1 ( ОСОБА_37 ) згідно якої в період з 10.09.2011 по 27.09.2011 абонент 067-507-52-97 ( ОСОБА_37 ) знаходився біля будинку АДРЕСА_4 , в такі дні: 10.09.2011; 13.09.2011; 17.09.2011; 20.09.2011; 23.09.2011; 24.09.2011; 25.09.2011; 26.09.2011 (перед вчиненням проникнення у житло), а також 27.09.2011, тобто в день вчинення проникнення у квартиру АДРЕСА_3 . При цьому, 27.09.2011 ОСОБА_6 , знаходиться в районі Ленінградської площі м. Києва приблизно з 09-34 год. до 18-35 год (т.5, а.с. 85, 128-131).

- Протоколом пред'явлення ОСОБА_13 предметів для впізнання від 21.06.2012, в ході чого остання впізнала ключі від дверних замків, які вилучені 17.05.2012 під час особистого обшуку ОСОБА_17 , а саме: ключ з написом «APECS» та номером «A3441L01»; ключ металевий світло-сірого кольору без гравіювання має напівкруглу форму; ключ металевий світло-сірого кольору (сейфовий) із гравіюванням на основі: «САМ». В ході проведення слідчої дії ОСОБА_13 показала, що дані ключі від їх квартири АДРЕСА_5 і саме ці ключі були викрадені у неї під час нападу на неї 27.08.2011 на цвинтарі «Лісовому», що розташований у Деснянському районі міста Києва(т. 2, а.с. 76-77);

- Протоколом пред'явлення ОСОБА_25 предметів для впізнання від 21.06.2012, в ході чого останній впізнав ключі від дверних замків: 1 ключ з написом «GERDA», 1 ключ з написом «KALE», 1 ключі з написом «LEX», 1 ключі від електромагнітного замка, що вилучені 17.05.2012, під час огляду місця події на сходинковому майданчику 9-го поверху під'їзду № 13 будинку АДРЕСА_4 та особистого обшуку ОСОБА_94 .10. В ході проведення даної слідчої дії ОСОБА_25 показав, що це ключі від їх квартири АДРЕСА_3 (т 2 а.с. 92-93);

- Носієм інформації ? відеокасета «SONY MiniDV Premium DIGITAL VIDEOCASSETTE DVM60 ME 60 LP:90» та відео документ, що зафіксований на ній, який містить інформацію про зустріч ОСОБА_20 , ОСОБА_17 та ОСОБА_49 15.05.2012, під час даної зустрічі останні ведуть розмову щодо готування до вчинення злочину, а саме до вбивства двох осіб. А також ОСОБА_37 розповідає, що він шляхом обману, повідомивши ОСОБА_13 , що у квартирі по АДРЕСА_11 , змусив її вийти з квартири по АДРЕСА_4 , після чого проник в дану квартиру та намагався демонтувати зі стіни сейф з метою вчинити крадіжку. Однак дана спроба йому не вдалася, оскільки повернулась ОСОБА_95 (т.5, а.с. 70-73), яке було безпосередньо досліджено в суді першої інстанції.

По епізоду готування другого розбійного нападу на квартиру потерпілих по АДРЕСА_6 та готування до вбивства ОСОБА_96 та її чоловіка ОСОБА_25 . 17.05.2012 вина ОСОБА_17 підтверджується:

- Показаннями потерпілої ОСОБА_13 , згідно яких після ремонту сином квартири, залишились двері, і в квітні 2012 року вона з чоловіком хотіли їх продати, ОСОБА_82 привів їм покупців на двері. Вони прийшли втрьох ОСОБА_97 , ОСОБА_20 та ОСОБА_98 . Тоді перший раз побачила ОСОБА_51 , до цього часу його потерпіла не бачила та не знала При цьому ОСОБА_20 повідомив, що хоче купити ці двері для свого начальника, попросив одні двері забрати, щоб показати їх. Потім 15-16 квітня він прийшов і знову просив взяти одну з дверей для того щоб показати начальнику. Коли 3-й раз вони приїхали купувати двері, ОСОБА_82 та ОСОБА_58 пройшли до кімнати розмовляти про ціну дверей, а ОСОБА_37 залишився стояти в коридорі. 16.04.2012 знову не зійшлись в ціні. Квартира складається з 3 кімнат, сейф знаходився в середній частині квартирі. На думку потерпілої нападники все чудово знали від наводчика і про сейф і про гроші. Чоловік потерпілої завжди був присутній при усіх зустрічах з ОСОБА_60 в квартирі, так як після подій 07.10.2010 у потерпілої різко погіршилось здоров'я, вона рідко виходила з дому була прикована до ліжка. 17.05.2012 вона ? ОСОБА_13 , була вдома. Зранку її чоловік поїхав по воду на вул. П.Запорожця, як завжди на трамваї. У відсутність чоловіка вона ніколи не виходила з квартири одна, їй ніхто не телефонував і в двері не дзвонив. Цього дня, вона не може точно вказати о якій годині повернувся чоловік, як набрав води так зразу і повернувся до дому. 17.05.2012 подзвонили в двері, прийшов її чоловік до дому поставив воду, роздягся і в цей момент вони почули постріл, щось розірвалось на сходинковому майданчику, двері були закриті. Потерпіла підійшла до «глазка» а там повно людей і валяється на брудній підлозі, довгий, худий чоловік. Вона відкрила двері, і побачила людину схожу на ОСОБА_51 однак обличчя вона не бачила бо він лежав обличчям до підлоги. Один із чоловіків, одягнений в форму «камуфляж» підійшов до потерпілої та показав зв'язку ключів, які вона впізнала, як від її квартири. Чоловік повідомив, що ключі він дістав з кармана людини яка лежала на підлозі.

- Показаннями свідка ОСОБА_49 , який суду пояснив, що з ОСОБА_60 , він познайомився 10.05.2012, в ігровому клубі біля станції метро «Дарниця». Наступного дня 11 травня, ОСОБА_44 зайшов після роботи знову в той ігровий клуб, зустрівся з ОСОБА_60 та запропонував пообідати в сусідньому кафе, де випили по 50 грам горілки. В процесі розмови ОСОБА_58 розповів ОСОБА_46 що у них з товаришем ОСОБА_99 є справа, і що їм потрібна допомога. Розповів що вони збираються пограбувати «бабушку з дедушкой» десь на Ленінградській площі, вугловий будинок, на 9 поверсі квартира. При цьому ОСОБА_58 запропонував йому ? ОСОБА_46 , виконати роль кілера та що для цього потрібен пістолет. Свідок відповів що подумає, а на наступного дня ОСОБА_58 допомагав ОСОБА_46 дома перевезти меблі, ОСОБА_58 знову сказав що їм потрібна допомога, і що потрібно виконати роль кілера. В цей же день він ? ОСОБА_44 , поїхав до УБОЗу на вул. Горького, де зустрівся з зам. начальником відділу та розповів йому що була така пропозиція, до нього та сказав що це все неправильно, не можна вбивати людей та написав заяву. З дня знайомства з ОСОБА_60 до того моменту як ОСОБА_61 приїхав до УБОЗУ пройшло дня 3 - 4 , бо вони з ним познайомились 10 травня а 17 травня треба було йти за адресою потерпілої. Після того як свідок написав заяву, з ним провели оперативну роботу, видали муляж пістолета «ІЖ 79», це пістолет з глушником без бойка але бойовими набоями, щоб було видно що набої в ньому справжні. Після йому зателефонував ОСОБА_58 та сказав що зустрічаємось не в п'ятницю а в четвер, але свідок знав що вже йде оперативна робота і погодився. За день вони зустрілись в кафе «Стрелка» яке знаходиться в районі Ленінградської площі, куди ОСОБА_58 прийшов разом з ОСОБА_100 . ОСОБА_44 намагався умовити їх не вбивати потерпілих, але ОСОБА_6 сказав, що потерпіла їх вже бачила під час інших нападів на кладовищі та в квартирі, в лице вона їх знає, тому по іншому не вийде. ОСОБА_58 теж сумнівався чи потрібно вбивати. А ОСОБА_6 наполягав на вбивстві, так як потерпіла його бачила, та знає його, бо він працював разом з її сином, та весь час казав що треба тільки вбивати. Вони домовились зустрітись з ОСОБА_60 на наступний день. Під час зустрічі в кафе «Стрелка», на свідку була синя куртка на якій був закріплений мікрофон, оперативники слухали їх розмову, щоб впевнитись в його словах, за його згодою, в цей же час вівся відеозапис розмови. Коли вони зустрілись на наступний день біля метро «Дарниця», ОСОБА_61 показав ОСОБА_62 пістолет, а після цього на наступний день, після їхньої зустрічі, йому зателефонував ОСОБА_6 . Зараз свідок не пам'ятає точних дат, пам'ятає тільки послідовність подій оскільки пройшло багато часу. На наступний день йому зателефонував ОСОБА_101 , та сказав, що зустрічаємося в п'ятницю та будемо працювати по плану який придумав ОСОБА_6 , свідок погодився. Потім ОСОБА_44 зателефонував в УБОЗ та повідомив, що напад планується на п'ятницю. А наступного дня, в четвер, в проміжок часу з 7-30 до 8-00 йому зателефонував ОСОБА_6 і сказав щоб він терміново приїжджав, та що ми по працюємо по плану сьогодні. Це було 17.05.2012, цю дату свідок пам'ятає точно, оскільки в цей день було день народження у його товариша. ОСОБА_44 відразу зателефонував до УБОЗУ, його запевнили що все в порядку, що вони контролюють ситуацію, тому він спокійно приїхав на зустріч, яка відбулась на Ленінградській площі, напроти будинку потерпілої, на зупинці громадського транспорту вони зустрілись з ОСОБА_60 приблизно о 8-20 год. - 8-30 год. ОСОБА_6 обурювався, що ОСОБА_58 разом з ОСОБА_43 тягнуть час, бо ОСОБА_58 теж запізнився. Після цього, ОСОБА_6 сказав, що їде слідкувати за дідом бо той поїде до бювету за водою, кудись на «Юність», це чоловік потерпілої. ОСОБА_6 також сказав, що є ключі але ключами скористатись не можна оскільки бабуся відкриває двері тільки на голос чоловіка після нападу на цвинтарі. Після цього ОСОБА_6 перейшов на трамвайну зупинку та поїхав разом з дідусем в сторону «Юності», на трамваї, а він ? ОСОБА_44 , разом з ОСОБА_60 залишились чекати на трамвайній зупинці, його дзвінка, напроти арки будинку потерпілих. Через приблизно години 2, подзвонив ОСОБА_6 на телефон ОСОБА_51 та повідомив, що вони під'їжджають, а йому ? ОСОБА_46 , було потрібно разом з ОСОБА_60 зайти до під'їзду та піднятись на 9 поверх, стати за ліфтом та чекати діда. Вони так і зробили. В будинку він - ОСОБА_44 , дістав з сумки пістолет, передьоргнув затворну раму перед ОСОБА_60 , щоб він бачив що це не муляж, та чекали, коли підніметься дідусь. По плану ОСОБА_6 , після того як дідусь вийде з ліфту ОСОБА_44 з ОСОБА_60 повинні були запхати дідуся в квартиру та здійснити вбивство. ОСОБА_97 в цей момент повинен був знаходитьсь на вулиці, по його плану та в разі появи міліції повідомити по телефону про це ОСОБА_51 . Коли ліфт двинувся, ОСОБА_58 спустився на три сходинки ближче до ліфту і ОСОБА_61 почув як відкрився замок, тому що він знав що оперативники вже всередині. Він не бачив як саме затримували ОСОБА_51 , але здається він був уже в квартирі коли його затримали також відразу затримували і його - ОСОБА_102 . Коли вони чекали потерпілого за ліфтом, то ОСОБА_44 запитав у ОСОБА_51 навіщо це йому, а той відповів що важка життєва ситуація, що йому не має де жити, що у нього багато боргів. Про інші напади ОСОБА_46 розповідав сам ОСОБА_6 , повідомивши, що нападали на бабусю 2-3 рази, один раз на кладовищі коли потерпіла їздила до сина, тоді ОСОБА_6 забрав в неї ключі від квартири, а 2-й раз в квартирі нападали на бабусю, але хтось прийшов чи подзвонив і спугнув їх, і вони утекли. ОСОБА_6 не розповідав, хто саме з ним був, але вказував що був не сам. ОСОБА_51 не було з ним, це свідок знає точно бо ОСОБА_62 він запропонував працювати на останньому епізоді. ОСОБА_6 спланував цей напад бо він був впевнений що у бабусі, залишилась трьохкімнатна квартира, після сина на ОСОБА_103 , і в сейфі повинно було приблизно знаходитись від 30 тисяч доларів. Вони повинні були цей сейф вскрити, аж до того що ОСОБА_58 взяв з собою перфоратор, щоб в разі чого випиляти зі стіни сейф та відчинити його в безпечному місці. Перфоратор був в рюкзаку у ОСОБА_51 , а в ОСОБА_49 була маленька сумочка на плечі, в якій був пістолет. Пістолет був потрібен бо ОСОБА_6 настоював саме на вбивстві, ОСОБА_44 намагався їх відговорити, та пропонував просто їх пограбувати, але ОСОБА_6 сказав: «Якщо ти відмовишся «все одно ми їй отвертку в голову», все одно ми все зробимо, оскільки вона його вже бачила, її потрібно вбити.» Вбивство повинен був скоїти він - ОСОБА_44 , як кілер, це все запланував ОСОБА_6 . Двері до під'їзду, де знаходиться квартира потерпілих ОСОБА_58 відкривав ключами, в'язка яких була у ОСОБА_6 , і в день нападу він передав їх ОСОБА_62 і скоріш за все ключ від під'їзду у вигляді магніту був використаний ОСОБА_60 при відкритті дверей під'їзду. ОСОБА_6 пояснював, що ключі він забрав під час нападу на потерпілу на кладовищі, коли вона була на могилі у сина. Про напад на кладовищі він розповідав використовуючи слово «МИ», але хто, саме був з ним, він не розповідав. З його слів ОСОБА_6 був в квартирі тільки раз, скориставшись ключами, вони зайшли до квартири, бабуся була в квартирі, що саме вони там робили він не розповідав, але казав що їх спугнули, і вони не завершили напад, він розповідав що нападав на потерпілу 3 рази але безрезультатно, тому було прийнято рішення, що треба знайти кілер та вбити її щоб добратись до грошей. ОСОБА_6 розповідав що до цього, у них було 2-3 епізоди нападів на бабусю. Щось розповідав про тілесні ушкодження, під час попередніх нападів в квартирі. Начебто казав що вони травили бабусю сльозоточивим газом, в ході одного з нападів, якого саме не знає, а так зрозумів застосовували якийсь газ. Казав, що сейф знаходиться десь під вікном, біля виходу з балкону, що все що буде в сейфі, а там мало бути від 40 до 300 тисяч доларів, буде ділитись на 4 частини бо є ще хтось третій. До моменту знайомства з ОСОБА_60 , свідок ніколи не працював в правоохоронних органах і на даний час не має ніякого відношення до правоохоронних органів.

- Показаннями свідка ОСОБА_104 , який суду пояснив, що у травні 2012 року перебував на посаді начальника відділу УБОЗ м. Києва. Один із співробітників відділу повідомив, що до нього звернувся чоловік на ім'я ОСОБА_79 , якій розповів, що його наглядно знайомі пропонують йому вчинити напад на помешкання громадян. Після цього свідок надав розпорядження викликати ОСОБА_105 на детальну розмову, під час якої той розповів, що під час розпивання спиртних напоїв, йому запропонували вчинити напад на громадян, при цьому потерпілу необхідно вбити, оскільки вона одного з нападників знає в лице, тому треба її вбити. Це був ОСОБА_101 або ОСОБА_106 , свідок не пам'ятає, про це свідок доповів керівництву, після цього було відібрано пояснення та заява про готування злочину від ОСОБА_105 . Щоб переконатися в достовірності інформації були проведені заходи відповідно до вимог закону, а саме ОСОБА_107 була видана техніка для фіксації зустрічі, в подальшому в цей же день ОСОБА_79 зустрівся з ОСОБА_100 та ОСОБА_60 в кафе на Ленінградській площі, внаслідок чого було отриманого аудіо та відео підтвердження про готування до злочину, була показана квартира потерпілих по АДРЕСА_9 , також ОСОБА_107 було проговорено, що під час нападу треба вчинити вбивство. По їх словам винагорода була в сейфі в квартирі десь 50-100 тисяч доларів, оскільки гроші залишились від покійного сина, цей сейф знаходився десь у квартирі ця інформація надійшла від колишніх працівників з якими працював син. Під час подальших заходів було встановлено особу цих людей це був ОСОБА_101 та ОСОБА_58 та особу потерпілих ОСОБА_13 та її вже покійний чоловік. ОСОБА_79 15.05.2012 приїхав в УБОЗ та надав свідчення. Впродовж наступної доби було проведено оперативні заходи. Злочин повинен був скоєний швидко, бо зі слів ОСОБА_105 вони виношували задум давно та щоб не знайшли іншого виконавця це все частково підтверджувалось на аудіо та відео записі. На законних підставах було отримано дозвіл та отримано пістолет з 5 бойовими набоями, це все було вручено ОСОБА_107 який здійснив зустріч чи з ОСОБА_100 чи з ОСОБА_60 та показав, що в нього є зброя і під час цього вони обговорили дату скоєння нападу, який повинен бути був на наступний день. За його ? ОСОБА_104 , вказівкою, працівники приїхали до потерпілої та запропонували проїхати до УБОЗу для проведення розмови. їй повідомили, що на неї готується напад з можливим вбивством її а можливо чоловіка. Схема вироблена таким чином, що у потерпілих була, ще квартира в яку потерпілий їздив поливати квіти, по плану нападників, вони повинні були чекати коли потерпілий вийде з дому прослідкувати за ним, а потім коли потерпіла буде відчиняти двері то разом з ним зайти до квартири. Оскільки на потерпілих були вже вчинено напади, про що зі слів ОСОБА_105 йому повідомили ОСОБА_58 чи ОСОБА_101 , по іншому вони в квартиру не могли попасти. Після цього було запропоновано прийняти участь в оперативній комбінації, про що потерпіла надала письмову згоду. їй пояснили що в квартирі будуть перебувати працівники «Соколу», потерпілі були під охороною. З потерпілою поїхало 2 чи 3 чоловіка зразу а потім в нічний час приїхали ще 2-3 чоловіки які всю ніч провели з потерпілою та її чоловіком. По домовленості ОСОБА_105 з ОСОБА_100 та ОСОБА_60 зустрілися на наступний день в ранковий час на Ленінградській площі. Працівники міліції за цім спостерігали, після цього чоловік потерпілої поїхав по своїм справам при цьому один з обвинувачених прослідкував за чоловіком потерпілої. В цей час ОСОБА_58 та ОСОБА_79 з іншими чекали біля будинку АДРЕСА_9 сигналу. Коли один із обвинувачених дав сигнал, тоді ОСОБА_79 разом з ОСОБА_60 піднялись до квартири а особа, яка супроводжував зайшла до під'їзду потерпілих. Потім вони зайшли до ліфту, піднялись до квартири, потерпіла почала відкривати двері, потерпілий виходив з ліфту чи з боку і в час коли відчинялись двері, ОСОБА_58 та ОСОБА_79 появляються на сходинковому майданчику і в цей час спрацювала група затримання ? 2 осіб , а ту особу, що супроводжувала потерпілого, затримали біля під'їзду будинку. Потім викликали слідчо-оперативну групу і провели інші слідчі дії. Після цього затримані були до ставленні до управління УБОЗу, потерпілі були доставлені також, для відібрання пояснень. Вважає, що ОСОБА_79 звернувся до міліції як свідомий громадянин, після того як дізнався про готування до злочину. У ОСОБА_105 прізвище ОСОБА_61 . Особи ОСОБА_6 та ОСОБА_51 були встановлені під час зустрічі, оперативним шляхом і після затримання вони дійсно виявились ОСОБА_101 та ОСОБА_58 .

- Показаннями свідка ОСОБА_108 , який суду пояснив, що з потерпілою познайомився під час затримання осіб по цій справі. Серед обвинувачених в залі суду впізнає ОСОБА_109 та ОСОБА_20 , третього не знає, перший раз його бачить. Весною, 2012 року, йому зателефонував його керівник, наказав приїхати в район Ленінградської площі. Точну дату не пам'ятає. Коли вони туди прибули, там працівники спецпідрозділу «Сокіл» затримали декілька осіб. На той час він працював в УБОЗ м. Києва, оперуповноваженим в особливо важливих справах. Не пам'ятає саме скільки вони чекали, потім «Сокіл» затримав обвинувачених. Номер будинку свідок не пам'ятає, будинок потерпілої знаходиться приблизно в 100 метрах від Палацу водного спорту на Ленінградській площі. «Сокіл» затримав ОСОБА_109 біля під'їзду. Коли свідок разом з колегами приїхали до службового кабінету ОСОБА_108 , то йому доручили допитати ОСОБА_109 з приводу пограбування потерпілої. В ході допиту стало відомо, що ОСОБА_110 , намагався вже декілька разів скоїти напади на потерпілих. На допиті мова йшла про те що вони за попередньою змовою з ОСОБА_111 намагались проникнути до квартири потерпілої та викрасти сейф. ОСОБА_112 на допиті дав визнавальні покази. При затриманні ОСОБА_6 засоби фізичного впливу не застосовувались. Допит ОСОБА_17 відбувався в службовому кабінеті УБОЗ м. Києва за адресою: ОСОБА_113 , 114.

- Показаннями свідка ОСОБА_114 , який суду пояснив що в травні 2012 року він працював старшим оперуповноваженим в УБОЗ м. Києва та за вказівкою керівника вони виїхали на ОСОБА_63 площу де їм було пояснено що зараз проходять заходи з приводу документування вчинення кримінального правопорушення по попередженню спроби невідомими на той час йому особами, а саме вбивства потерпілої та подальшому її пограбування. Все це відбувалося за адресою Ленінградська площа, праворуч від палацу водного спорту. Точної адреси не пам'ятає. Виїхав весь відділ, керівник та був залучений спецпідрозділ «Сокіл». Потім була вказівка під'їхати до під'їзду де підійшли працівники «Соколу» які вже затримали ОСОБА_20 . Як їм пояснили, його затримали біля квартири. Затримали ще одну особу біля будинку, якого свідок впізнав в судовому засіданні, а саме ОСОБА_115 .. Далі вивели з будинку ОСОБА_20 , який під час затримання "спорожнився". Після затримання їх посадили в службовий автомобіль та завезли до приміщення "Соколу". На базі «Соколу» ОСОБА_20 дали час помитись, дали йому чистий одяг, який був на базі та надали йому змогу переодягтись, потім привезли їх до УБОЗУ м Києва за адресою вул.. Антоновича, 114, де свідок його допитав. Під час допиту ОСОБА_20 пояснив, що ОСОБА_112 запропонував пограбувати бабусю та що вони вже один раз намагались пограбувати її, але в них щось не вийшло, а це була друга спроба. ОСОБА_20 підшукував особу яка мала би зброю, та була би разом з ними, для виконання цього пограбування та вбивства. Зі слів слідчого, ОСОБА_20 затримували на поверсі біля квартири потерпілих, ОСОБА_109 та третю особу в якої був пістолет. Після допиту їх доставили до РУ міліції Дніпровського району м Києва. Ніяких заходів фізичного впливу до затриманих не застосовував, ні під час перевезення обвинувачених ні під час їхнього допиту. ОСОБА_20 під час допиту розповідав про обставини злочину. Затримань було багато, але свідок затримання ОСОБА_20 запам'ятав бо в його добра пам'ять.

- Показаннями свідка ОСОБА_116 , який суду пояснив, що станом на травень 2012 року працював оперуповноваженим УБОЗ м. Києва. Увечері одного з днів їх викликав керівник ОСОБА_117 та повідомив, що планується замах на вбивство та розбійний напад на квартиру за адресою АДРЕСА_4 . Було поставлено завдання, у відділку міліції вже знаходилась потерпіла, їх керівник познайомив їх з потерпілою та доручив їм здійснювати її охорону та недопущення розбійного нападу, а в разі здійснення розбійного нападу провести затримання. Він разом із іншими співробітниками та потерпілою приїхали до її квартири, де на них чекав її чоловік та розташувались у даній квартирі. Свідок пам'ятає що під'їзд знаходився, після входу в арку, з лівої сторони, дев'ятий поверх, останній. Через годину до них в квартиру приїхали ще 4 людини з підрозділу "Сокіл" з цією ж метою. Вони в 6-х ночували у даній квартирі разом з потерпілими. Вранці чоловік потерпілої взяв бідони під воду та поїхав в бювет по воду сам, а вони залишились всі в квартирі. Коли він повертався, їм передали по радіостанції що потерпілий повертається, також їм повідомили що в під'їзд зайшло ще 3 чоловіків, які будуть вчиняти даний злочин. Потерпілий подзвонив в домофон, потерпіла підійшла, відчинила йому двері домофона, з квартири, в цей час оперуповноважений ОСОБА_118 відкрив двері для зустрічі потерпілого, а інші вони зайняли позицію для затримання. Шевченко повинен був вибігати першим після того як відкриється шахта ліфта для того щоб прикрити собою потерпілого. Через двері було чутно що хтось знаходиться на сходинковому майданчику, було чутно рух, що там хтось був, вони розуміли що там знаходяться ці двоє, відразу було чутно що хтось підіймається, в момент відкриття дверей ліфту, ОСОБА_118 дав команду що потрібно затримувати і разом з «Соколом» затримали двох чоловік. Серед затриманих людей свідок впізнає в залі суду обвинуваченого ОСОБА_51 . Коли свідок вийшов з квартири то побачив на підлозі лежало двоє затриманих, серед яких був ОСОБА_58 поряд з ним лежав пістолет з глушником, схожий на «ЇЖ». Ніяких засобів впливу свідок не застосовував, оскільки затримання здійснювали працівники «Соколу» ОСОБА_101 був затриманий в той же день на вулиці біля під'їзду. На думку свідка, саме він координував дії нападників які піднімались до квартири. Потерпіла розповіла про інші напади під час перебування свідка в квартирі, за рік чи два.

- Показаннями свідка ОСОБА_26 , згідно яких зі слів потерпілої ОСОБА_13 їй відомо про напад в травні 2012 року. Вона розповідала, що її чоловік як завжди взяв пляшки поїхав за водою, повернувся потім вони почули хлопок з коридору, потім побачили двох людей на підлозі в коридорі та було багато міліції. Хто напав на той момент тітка не казала. Після травня 2012 року їй не відомі про будь які протиправні дії в бік ОСОБА_13 , нападу та погроз в бік потерпілих після травня 2012 року не було.

- Показаннями свідка ОСОБА_27 , згідно яких він декілька років тому був свідком подій на сходинковому майданчику біля своєї квартири по АДРЕСА_9 , при затриманні людей, які лежали на підлозі обличчям до низу з руками заведеними за спину. Свідку здається, що поряд з затриманими на підлозі лежав пістолет «Макаров». В цей час до квартири потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_25 № 431 двері були відкриті. Працівник міліції приходив додому та писав протокол. Але стверджувати це він не може. Напади на квартиру потерпілих були вже після смерті їхнього сина.

- Показаннями Свідка ОСОБА_119 який суду пояснив, що ОСОБА_101 є його двоюрідним братом. Саме він познайомив його із ОСОБА_41 , якого бачив 2-3 рази. ОСОБА_51 також знає через ОСОБА_6 . Він ? ОСОБА_119 познайомився з сином потерпілих - ОСОБА_120 в 1993 році, працювали в одній компанії. З 1999 року працював з ОСОБА_55 у відкритому їм власному товаристві на посаді директора до 30.10.2006 року. В жовтні 2006 року 30 числа йому зателефонували і повідомили, що ОСОБА_121 скоїв самогубство. Після цього потерпіла ОСОБА_13 разом із чоловіком з 31.10.2006 року почали проживати в квартирі покійного сина ? ОСОБА_122 . З ОСОБА_87 у нього були довірливі стосунки і свідок чудово знав про сейф та про вміст сейфу, у нього були ключі. Батьки покійного не знали про сейф, і він ? ОСОБА_119 , приїхав 31.10.2006 до батьків віддав ключі та показав де сейф, відкрив вони його побачили зразу закрили сейф та свідок залишив ключі батькам ОСОБА_123 . Дублікатів не робив. Фірма продовжувала працювати і доходи з неї ОСОБА_119 віддавав батьку покійного ? ОСОБА_124 під розписку десь приблизно 30 тисяч доларів. Потім він ? ОСОБА_119 , відкрив свою фірму та почав займатись аналогічним бізнесом, в цей час він переїжджав в інший офіс та завозив деякі речі та документи з фірми до потерпілих. З Сорочинським ОСОБА_119 тісно почали спілкуватись з 2008 року. На початку 2010 року він ? ОСОБА_119 , змінив офіс та переїхав на вул. Фрунзе, тоді він вирішив віддати меблі з офісу батькам ОСОБА_121 . Тоді ОСОБА_101 йому допомагав перевозити меблі з офісу які йому стали не потрібні. Вони їх відвозили на вул.Празьку, тоді ОСОБА_37 і познайомився з потерпілою, так як ОСОБА_37 разом із ним приїздили пару разів до потерпілих. З приводу сейфа в квартирі на ОСОБА_125 , ОСОБА_101 знав з його розмов. Прямо про сейф свідок ОСОБА_14 не казав, вони тоді були в офісі на АДРЕСА_14 , в 2009 році, точної дати не пам'ятає, в кабінеті директора, також з ним був ОСОБА_126 , друг дитинства ОСОБА_127 , ОСОБА_128 та він ? ОСОБА_129 . Було сказано, що є гроші в сейфі що можна їх взяти та віддати внукові. Кабінет ОСОБА_130 маленький, ОСОБА_101 був поряд і чув про сейф, однак участі в розмові між свідком та ОСОБА_131 не брав, кабінет приблизно 12 метрів. Про наявність сейфу в квартирі та наявність в них грошей сказав ОСОБА_119 , при цьому для нього і ОСОБА_132 був відомий факт, а для ОСОБА_6 факт наявності сейфа на ОСОБА_125 був не відомий. Сорочинський дуже добре чув розмову про сейф. В розмові не обговорювалось про суму в сейфі, ОСОБА_128 дізнався про зміст сейфу вже пізніше під час інших розмов. Це було пізніше. Розмови про цю сім'ю велись постійно з ОСОБА_131 . Після чергової розмови ОСОБА_101 запитав, ? «А что там много денег?». Він - ОСОБА_85 , відповів що точно не знає, було 40 тисяч а потім я віддав 30 тисяч доларів. Волкова до нього ? ОСОБА_130 , в офіс на вул. Фрунзе на початку 2010 року привів ОСОБА_101 та познайомив їх. Це був кінець зими початок весни. Сказав, що це друг дитинства. На початку осені 2010 року до офісу на вул. Фрунзе Сорочинський привів ОСОБА_133 . Сказав, що це його знайомий. Другий раз ? це було в 2011 році, ОСОБА_106 приїжджав по роботі до м. Києва, потім ще раз приїжджав в 2011 році всього 3 рази. У присутності ОСОБА_18 ніколи не велося розмов про потерпілих та їх квартиру. Точної дати свідок не пам'ятає, в 2010 році ОСОБА_134 зателефонувала та повідомила про напад який було скоєно на них. Через декілька днів він ? ОСОБА_119 , приїхав до потерпілих разом із ОСОБА_100 , тоді ОСОБА_134 в подробицях розповіла про напад, що одна людина була в масці, одна без, сказала, що людина, яка була без маски їй відома це людина «зі Сміли» ім'я його не знала. Крім того, потерпіла розповідала про напад на кладовищі, що якийсь молодий хлопець вихватив сумку у неї з рук та побіг. З Репкіним ОСОБА_119 познайомився в восени 2010 року але точної дати не пам'ятає, він не може сказати чи це було до нападу 07.10.10 чи після, зараз не пам'ятає. Сорочинський до першого нападу на потерпілих приїжджав до квартири потерпілих декілька разів. ОСОБА_58 був присутній в квартирі потерпілих 2 рази, приїжджав дивитись двері, які були в офісі а потім їх вивезли в квартиру на АДРЕСА_15 просила його ? ОСОБА_135 , продати ці двері, і якось в офісі зайшла розмова про двері при цьому був присутній ОСОБА_58 , він поцікавився що за двері, це було в літку 2010 року. ОСОБА_119 йому все розповів, але пояснив, що це дорогі двері. Потім він зателефонував потерпілій домовився з нею, і вони поїхали з ОСОБА_60 до потерпілих до квартири через декілька днів, ОСОБА_58 подивився сфотографував сказав що покаже директору, потім він повідомив, що директор зацікавився але треба заміряти їх, тоді вони поїхали в другий раз до потерпілих, ОСОБА_58 під час візитів до потерпілих був завжди поруч зі свідком у квартирі. Про готування вбивства потерпілих ОСОБА_100 йому нічого не відомо. 05.05.2012, ОСОБА_119 зламав ногу та знаходився в лікарні №17 в м. Києві приблизно місяць. Про напад в 2012 році на потерпілих ОСОБА_136 стало відомо від правоохоронних органів. Після допиту в міліції свідок дзвонив ОСОБА_137 , це було в 2012 році, він зателефонував та спитав його чому його викликали в міліцію та показували ОСОБА_133 фотографію. Репкін сказав щоб ОСОБА_119 не звертав уваги на це.

- Письмовими доказами, наявними у кримінальному провадженні та дослідженими в суді:

- протоколом усної заяви (повідомлення про злочин) від 15.05.2012 (т.1, а.с. 121 - 124), відповідно до якої громадянин ОСОБА_44 повідомляє, про те що на протязі часу з 10.05.2012 року наглядно знайомий ОСОБА_138 пропонує йому скоїти подвійне вбивство літньої сімейної пари, з метою заволодінням грошових коштів, при цьому вказує, що викрадені гроші необхідно поділити на 4 частини, а саме ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , його однокласнику ОСОБА_141 та молодшому брату ОСОБА_142 , який і надав їм інформацію стосовно грошових коштів які знаходяться за місцем мешкання літньої сімейної пари;

- протоколом огляду та вручення від 16.05.2012 (т.1, а.с. 128-129), відповідно до якого ОСОБА_46 було вручено 5 бойових патронів, які були отримані в управлінні ресурсного забезпечення ГУМВС України в м. Києві для проведення оперативної комбінації. При цьому дані патрони оглянуті та перераховані - 5 (п'ять) бойових патронів калібру 9 мм з маркуванням на капсулі гільзи «Форт Макаров 9мм», які начальник відділу по боротьбі із етнічними організованими злочинними групами та екстремізмом УБОЗ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_117 спорядив у магазин та магазин приєднав до макету пістолету марки «ІЖ-79». Вказані патрони вручені громадянину ОСОБА_46 у зв'язку із необхідністю їх демонстрації замовникам вбивства в рамках проведення оперативної комбінації. Потім макет пістолету марки «ІЖ», глушник та магазин споряджений бойовими патронами у кількості 5 штук, ОСОБА_44 оглянув та поклав в свою сумку та застебнув її;

- протоколом огляду місця події від 17.05.2012 року (т.1, а.с. 134-148), відповідно до якого, місце події є сходинковий майданчик на дев'ятому поверсі буд. АДРЕСА_4 , при виході на площадку даного поверху праворуч розташована квартира АДРЕСА_16 , двері якої закриті. Навпроти східців на дев'ятому поверсі розташований вхід в кв. АДРЕСА_17 , двері закриті. На підлозі сходинкового майданчику, біля стіни між вхідними дверима квартир АДРЕСА_18 , АДРЕСА_17 лежить предмет схожий на пістолет з глушником. На даному предметі схожому на пістолет, на верхній частині деталей маркування не має. Від даного предмету від'єднання магазин та глушник. У магазині містяться чотири патрони калібру 9 мм з маркуванням «Форт Makarov 9 mm». При відведенні затвора предмету, схожого на пістолет, у крайнє заднє положення виявлено у патроннику один патрон калібру 9 мм з маркуванням «Форт Makarov 9 mm». Вилучено: предмет, схожий на пістолет; глушник; магазин; п'ять патронів калібру 9 мм з маркуванням «Форт Makarov 9 mm»; кашкет типу «блайзер» чорного кольору з написом «TISSOT». В ході даного огляду встановлено, що на підлозі зазначеної площадки лежать два чоловіки, на руках яких одіті наручники. Один із них представився ОСОБА_20 , а інший ? ОСОБА_143 . Під час огляду місця події виникла термінова необхідність провести особистий обшук ОСОБА_49 та ОСОБА_20 . В ході особистого обшуку ОСОБА_20 виявлено та вилучено: окуляри із затемненим склом; зв'язка ключів від дверних замків: 1 ключ з написом «GERDA», 1 ключ з написом «KALE», 1 ключі з написом «LEX», 1 ключі від електромагнітного замка; дві матерчаті рукавички білого кольору; мобільний телефон «NOKIA-E51» ІМЕІ: НОМЕР_7 , з сім-картою оператора «life» серійний номер НОМЕР_8 та сім- картою «Київстар» серійний номер НОМЕР_9 ; сумка-рюкзак; перфоратор «Einhell GLOBAL BH-G» серійний номер НОМЕР_10 ; поліетиленовий пакет, в якому містились два свердла та два зубила;

- протоколом огляду предметів від 24.05.2012, в ході якого проведено огляд речей, вилучених 17.05.2012 під час огляду місця події на сходинковій площадці 9-го поверху під'їзду № 13 в будинку № 3 по вул. Празькій в м. Києві (т. 1, а.с. 152-153);

- протоколом огляду предметів від 24.05.2012, в ході якого проведено огляд речей, вилучених 17.05.2012 під час огляду місця події на сходинковій площадці 9-го поверху під'їзду № 13 в будинку № 3 по вул. Празькій в м. Києві;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19.05.2012 (т. 8, а.с. 46- 53), під час якого підозрюваний ОСОБА_37 підтвердив та уточнив свої показання, які надав на досудовому слідстві. В ході відтворення ОСОБА_37 показав кафе біля станції метро «Нивки», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 1, в якому вій вперше зустрічався з ОСОБА_43 та розповідав йому про сейф і грошові кошти ОСОБА_13 та ОСОБА_25 . Потім ОСОБА_37 показав столик у кафе «Стрілка», що розташоване на Ленінградській площі в м. Києві, в якому він та ОСОБА_20 15.05.2012 зустрічались з ОСОБА_43 і обговорювали вчинення злочину. Також в ході відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_37 показав місце розташування квартири АДРЕСА_3 , в якій проживають ОСОБА_25 та ОСОБА_13 , при цьому показавши обставини вчинення злочину 07.10.2010 спільно з ОСОБА_41 ;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події 19.05.2012 (т. 8, а.с. 205-210), під час якого підозрюваний ОСОБА_20 підтвердив та уточнив свої показання, які надавав раніше на досудовому слідстві і в яких визнавав свою вину. В ході відтворення ОСОБА_20 показав кафе «Конго» неподалік вул. Попудренка, 18, в м. Києві, де 16.05.2012 ОСОБА_44 показував йому пістолет у розібраному стані. Також ОСОБА_20 показав кафе «Стрілка», що розташоване на Ленінградській площі в м. Києві і пояснив, що в даному кафе 15.05.2012 вони обговорювали план пограбування квартири та придбання пістолету для полегшення вчинення даного злочину. Потім ОСОБА_20 показав місце розташування квартири, яку вони 17.05.2012 мали пограбувати і біля якої були затримані працівниками міліції;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події з потерпілою ОСОБА_13 , в ході якого надала показання, які узгоджуються із показами наданими на судовому слідстві (т.3, а.с. 173-176);

- протоколом пред'явлення фотографій для впізнання від 21.06.2012, згідно якого потерпіла ОСОБА_13 впізнала на фото № 4 фототаблиці № 2 ОСОБА_20 і показала, що це саме даний чоловік приходив разом з ОСОБА_144 до них додому два рази, щоб подивитися двері, які вона хотіла продати. Як звуть даного чоловіка, вона не знає. При цьому ОСОБА_13 додала, що даний чоловік, коли приходив до них додому, був одітий у кашкет-блайзер (т. 2, а.с. 20-21);

- протоколом пред'явлення фотографій для впізнання від 21.06.2012, згідно якого потерпіла ОСОБА_13 впізнала на фото № 3 фототаблиці № 3 ОСОБА_17 і показала, що даного чоловіка звуть ОСОБА_145 і він приходив разом з ОСОБА_144 до них додому (т. 2, а.с. 23-24);

- протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_36 та свідком ОСОБА_43 від 19.05.2012, в ході якої ОСОБА_44 повністю підтвердив свої покази надані під час судового слідства (т.8, а.с.65-71);

- протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_20 та свідком ОСОБА_43 від 31.05.2012, в ході якої ОСОБА_44 повністю підтвердив свої покази надані під час судового слідства (т. 9, а.с. 9-15);

- протоколом огляду місця події від 17.05.2012 у квартирі АДРЕСА_4 , відповідно якого встановлено, що дана квартира розташована на 9-му поверсі вказаного будинку. У кімнаті № 2 даної квартири в стіні вмонтований металевий сейф, навколо якого пошкоджені шпалери (т. 1, а.с. 222-225);

- висновком експерта № 158/ікт від 05.06.2012, відповідно якого SIM-карта мобільного зв'язку «Life» серійний номер НОМЕР_8 має власний номер НОМЕР_11 (т.1, а.с. 196-199);

- протоколом пред'явлення ОСОБА_13 предметів для впізнання від 21.06.2012, в ході чого остання впізнала ключі від дверних замків: 1 ключ з написом «GERDA», 1 ключ з написом «KALE», 1 ключі з написом «LEX», 1 ключі від електромагнітного замка, що вилучені 17.05.2012, під час огляду місця події на сходинковій площадці 9-го поверху під'їзду № 13 будинку АДРЕСА_4 та особистого обшуку ОСОБА_20 . В ході проведення даної слідчої дії ОСОБА_13 показала, що це саме ці ключі були викрадені у неї під час нападу на неї 27.08.2011 на цвинтарі «Лісовому», що розташований у Деснянському районі міста Києва(т.2, а.с. 88-89);

- протоколом пред'явлення ОСОБА_25 предметів для впізнання від 21.06.2012, в ході чого останній впізнав ключі від дверних замісів: 1 ключ з написом «GERDA», 1 ключ з написом «KALE», 1 ключі з написом «LEX», 1 ключі від електромагнітного замка, що вилучені 17.05.2012, під час огляду місця події на сходинковій площадці 9-го поверху під'їзду № 13 будинку АДРЕСА_4 та особистого обшуку ОСОБА_20 . В ході проведення даної слідчої дії ОСОБА_25 показав, що це ключі від їх квартири АДРЕСА_3 (т.2, а.с. 92-93);

- протоколом особистого обшуку ОСОБА_17 від 17.05.2012, в ході якого виявлено та вилучено: три ключі від дверних замків, скріплені одним металевим кільцем; клаптик паперу написами: « ОСОБА_146 - закреслено), ОСОБА_147 НОМЕР_12 »; мобільний телефон «Samsung-i5800» ІМЕІ: НОМЕР_13 , з сім- картою «АСЕ&ВАСЕ» серійний номер НОМЕР_14 (т. 8, а.с. 7-8);

- протоколом огляду предметів та документів, вилучених 17.05.2012 під час особистого обшуку ОСОБА_17 , відповідно якого в останнього вилучено предмети, які мають значення для встановлення істини у справі, а саме: три ключі від дверних замків, скріплені одним металевим кільцем. Один із ключів має пластмасову основу темно-синього кольору, на якій вигравійовано напис: «APECS», також на металевій частині ключа біля основи вигравійовано номер: «A3441L01». Другий ключ металевий світло-сірого кольору без гравіювання має напівкруглу форму. Третій ключ металевий світло-сірого кольору (сейфовий) із гравіюванням на основі: «САМ»; клаптик паперу квадратної форми із рукописними написами: «М (Семен Ефи - закреслено), ОСОБА_147 НОМЕР_12 »; мобільний телефон «Samsung-i5800» ІМЕІ: НОМЕР_13 , з сім-картою «АСЕ&ВАСЕ» серійний номер НОМЕР_15 (t. 4, а.с. 167-169);

- протоколом пред'явлення ОСОБА_13 предметів для впізнання від 21.06.2012, в ході чого остання впізнала ключі від дверних замків, які вилучені 17.05.2012 під час особистого обшуку ОСОБА_17 , а саме: ключ з написом «APECS» та номером «A3441L01»; ключ металевий світло-сірого кольору без гравіювання має напівкруглу форму; ключ металевий світло-сірого кольору (сейфовий) із гравіюванням на основі: «САМ». В ході проведення слідчої дії ОСОБА_13 показала, що дані ключі від їх квартири АДРЕСА_5 і саме ці ключі були викрадені у неї під час нападу на неї 27.08.2011 на цвинтарі «Лісовому», що розташований у Деснянському районі міста Києва(т. 2, а.с. 76-77);

- протоколом пред'явлення ОСОБА_25 предметів для впізнання від 21.06.2012, в ході чого останній впізнав ключі від дверних замків, які вилучені 17.05.2012 під час особистого обшуку ОСОБА_17 , а саме: ключ з написом «APECS» та номером «A3441L01»; ключ металевий світло-сірого кольору без гравіювання має напівкруглу форму; ключ металевий світло-сірого кольору (сейфовий) із гравіюванням на основі: «САМ». В ході проведення слідчої дії ОСОБА_25 показав, що дані ключі від їх квартири АДРЕСА_5 і саме ці ключі були викрадені у ОСОБА_13 під час нападу на неї 27.08.2011 на цвинтарі «Лісовому», що розташований у Деснянському районі міста Києва(т. 2, а.с. 80-81);

- протоколом виїмки від 01.08.2012, відповідно якого у ВОТР УБОЗ ГУМВС України в м. Києві вилучено відеокасету «Sony MiniDV» чорного кольору(т. 5, а.с. 50-51);

- протоколом огляду відеодокумента від 14.08.2012, в ході якого проведено огляд відеозапису, зафіксованого на відеокасеті «Sony MiniDV», яка 01.08.2012, вилучена в ході виїмки у ВОТР УБОЗ ГУМВС України в м. Києві(т. 5, а.с. 52-69);

- носієм інформації ? відеокасета «SONY MiniDV Premium DIGITAL VIDEOCASSETTE DVM60 ME 60 LP:90» та відеодокумент, що зафіксований на ній, який містить інформацію про зустріч ОСОБА_20 , ОСОБА_17 та ОСОБА_49 15.05.2012 під час даної зустрічі останні ведуть розмову щодо готування до вчинення злочину, а саме до вбивства двох осіб. А також ОСОБА_37 розповідає, що він шляхом обману, повідомивши ОСОБА_13 , що у квартирі по АДРЕСА_11 , змусив її вийти з квартири по АДРЕСА_4 , після чого проник в дану квартиру та намагався демонтувати зі стіни сейф з метою вчинити крадіжку. Однак дана спроба йому не вдалася, оскільки повернулась ОСОБА_13 (т. 5, а.с. 70-73); Зазначений відеозапис був досліджений в судовому засіданні;

- приєднаним до кримінальної справи № 04-31362 як доказ оптичним диском CD- R Verbatim, на якому міститься штамп «КОНФІДЕНЦІЙНО» та маркування: «1755». Даний диск наданий ПрАТ «Київстар» за вих. № 1672/01 від 03.08.2012 і на ньому міститься інформація щодо вхідних та вихідних дзвінків абонентів: НОМЕР_1 ( ОСОБА_37 ) та НОМЕР_16 ( ОСОБА_20 )(т. 5 а.с. 85, 128-131), згідно якої: - абонент НОМЕР_1 ( ОСОБА_37 ) в період квітня-травня 2012 року знаходився біля будинку № 3 по вул. Празька в м. Києві, в такі дні: 04.04.2012; 14.04.2012; 19.04.2012; 20.04.2012; 23.04.2012; 03.05.2012; 04.05.2012; 15.05.2012; 16.05.2012; 17.05.2012; - абонент 067-507-52-97 ( ОСОБА_37 ), знаходився 17.05.2012 в період часу з 10.27 год. до 10.41 год. в зоні дії базової станції ПрАТ «Київстар» по вул. П.Запорожця в м. Києві. При цьому о 10.27 год. абонент НОМЕР_1 ( ОСОБА_37 ) телефонував (вихідний дзвінок) абоненту НОМЕР_3 ( ОСОБА_20 ), тривалість з'єднання 63 секунди; - абонент НОМЕР_16 ( ОСОБА_20 ) за період з 01.01.2010 по 17.05.2012. знаходився за адресами: площа Ленінградська та вул. Празька, 3, в м. Києві, в такі дні: 26.10.2011; 23.1 1.201 1; 17.12.2011; 06.03.2012; 07.03.2012; 15.03.2012; 17.03.2012; 04.04.2012; 10.04.2012; 14.04.2012; 19.04.2012; 20.04.2012. - абонент НОМЕР_16 ( ОСОБА_20 ) за період з 01.01.2010 по 17.05.2012. один раз знаходився біля адреси: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 21.(т. 5, а.с. 88-96);

- приєднаним до справи як доказ роздруківкою дзвінків абонентського номеру НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_20 , наданою органу досудового слідства ТОВ «Астеліт» за вих. № 6102 від 27.08.2012(т. 5, а.с. 170-177, 188-191);

- протоколом огляду документа ? роздруківки дзвінків абонентського номеру НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_20 , надана органу досудового слідства ТОВ «Астеліт» за вих. № 6102 від 27.08.2012. У результаті проведеного огляду та аналізу встановлено, що даний абонент в період часу з 12.05.2012 по 17.05.2012 здійснював телефонні з'єднання з абонентами: НОМЕР_17 , НОМЕР_18 ( ОСОБА_44 ) та НОМЕР_1 ( ОСОБА_37 ). Також в ході огляду встановлено, що абонент НОМЕР_3 ( ОСОБА_20 ) знаходився у м. Києві в районі Ленінградської площі, в такі дні:

03.05.2012 телефонні з'єднання з 09.02 год. до 10.07 год.;

04.05.2012 телефонне з'єднання о 11.01 год.;

15.05.2012 телефонні з'єднання з 12.51 год. до 14.30 год.;

16.05.2012 телефонні з'єднання з 08.09 год. до 11.47 год.;

17.05.2012 телефонні з'єднання з 07.54 год.(т. 5, а.с. 178-186);

- довідкою ПАТ «Державний ощадний банк України» за вих. № 07/17-2530 від 07.08.2012, відповідно якої Національним банком України встановлений такий офіційний курс гривні до 100 доларів США: на 17.05.2012 складає 799,0000 гри. на 07.10.2010 складає 790,9900 грн. на 27.09.2011 складає 797,3600 грн. (т. 1, а.с. 241).

Разом з тим, у відповідності до положень п.8 Розділу XI Перехідних положення КПК України (2012 року), колегія апеляційного суду бере до уваги також і викриваючі показання обвинуваченого ОСОБА_20 , кримінальне провадження відносно якого закрито судом у зв'язку із його смертю, які наведені в оскаржуваному вироку.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним з дотриманням критерію доведеності вини поза розумним сумнівом вину ОСОБА_6 з чим погоджується суд апеляційної інстанції, а дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфікував по епізодах обвинувачення: вчинення замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в особливо великих розмірах, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло за ч.3 ст.15 та ч.5 ст.185 КК України. Також вчинення готування до нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, за ч.1 ст.14 та ч.4 ст.187 КК України, а також готування до умисного вбивства двох осіб, вчинене з корисливих мотивів, з метою полегшити вчинення іншого злочину, за попередньою змовою групою осіб за ч.1 ст.14, п.п. 1, 6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та доводів аналогічного змісту обвинуваченого ОСОБА_8 про суперечливість показань потерпілої ОСОБА_13 , а також необ'єктивності, як на думку сторони захисту, показань свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , то колегія суддів вважає їх неспроможними, поза як показання вказаних осіб в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими наявними по справі доказами, в тому числі і письмовими, які в своїй сукупності підтверджують встановлені судом фактичні обставини справи за яких дії обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_18 відповідають диспозиціям інкримінованих їм органом досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Не є обґрунтованими також і доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про недослідження судом показань ОСОБА_25 та речових доказів, що спростовується змістом оскаржуваного вироку в частині досліджених судом письмових доказів.

Між тим, неспроможними є також доводи ОСОБА_8 щодо невідображення в повній мірі у вироку всіх показань учасників судового розгляду, а також того, що судом першої інстанції не було допитано всіх свідків сторони захисту.

Так, у відповідності до положень ч.3 ст.404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Отже, оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про допит вказаних свідків, в той час як посилаючись на неповноту судового розгляду, при обстоюванні своїх апеляційних вимог обвинувачені та їх захисники не заявляли в цій частині клопотань апеляційному суду в порядку ч.3 ст.404 КПК України щодо виклику таких свідків, то доводи апеляційної скарги обвинуваченого в цій частині перевірці не підлягають. З цих же підстав апеляційний суд не перевіряє доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про непроведення в суді першої інстанції по справі психофізіологічної експертизи.

Стосовно посилань обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що його було позбавлено можливості в суді першої інстанції ознайомитись з технічними засобами фіксації судових засідань, то апеляційний суд з огляду на положення п.5 ч.4 ст.42 КПК України вважає їх ґрунтовними. Разом з тим, зважаючи, на те що обвинуваченому було надано можливість реалізувати дане право під час знаходження кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, шляхом ознайомлення з існуючими аудіозаписами судових засідань, що обвинувачений підтвердив під час апеляційного розгляду не наполягаючи на подальшому ознайомленні, то колегія суддів зазначені посилання не бере до уваги.

Також не відповідають дійсності і твердження обвинуваченого ОСОБА_8 в частині, яка стосується невручення йому копії обвинувального акту, що спростовується копією розписки останнього (т.14, а.с. 112).

Посилання ОСОБА_8 на те, що частина документів судового провадження в даному кримінальному провадженні за період з 30.10.2013 по 14.02.2014 знаходиться в копіях - не спростовує достовірність вказаних матеріалів і зумовлена наявністю множинності судових проваджень в рамках одного кримінального провадження.

Непереконливими колегія суддів визнає і твердження апеляційної скарги ОСОБА_8 про відсутність у захисника ОСОБА_148 , яка діяла на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги, документів на підтвердження своїх повноважень.

Крім того, не знаходять свого підтвердження і доводи апеляційних скарг щодо невірної правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , поза як, по перше, зібрані по справі докази, на які посилається і суд першої інстанції в оскаржуваному вироку і з оцінкою яких погоджується і апеляційний суд, в достатній мірі доводить факт вчинення розбійного нападу на потерпілих 07.10.2010 за попередньою змовою, оскільки підтверджують узгодженість дій обвинувачених під час вчинення злочину, перемовини між собою про застосування насильства щодо потерпілих, а також їх подальші дії, на чому також звернув уваги місцевий суд. По-друге, щодо розміру грошових коштів, на заволодіння яких був направлений умисел обвинувачених при вчиненні розбійного нападу, то органом досудового розслідування вона встановлена, в той час як в ході судового розгляду справи, встановлені на досудовому розслідуванні фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_8 та ОСОБА_6 знайшли своє підтвердження. По-третє, твердження адвоката ОСОБА_7 про неможливість перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ст.186 на ч.4 ст.187 КК України без проведення додаткових експертиз щодо тяжкості отриманих потерпілими ОСОБА_13 та ОСОБА_25 тілесних ушкоджень є неспроможними, виходячи з досліджених безпосередньо судом першої інстанції висновків експертів № 553/і від 11.11.2010 та № 552/і від 11.11.2010, які проводились на 08.10.2010 на момент судово-медичного огляду. Більше того, колегія суддів також звертає увагу, що інші кваліфікуючі ознаки інкримінованого ОСОБА_8 злочину, відповідальність за який визначена ч.4 ст.187 КК України, теж знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Перевірено колегією суддів і доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про невідповідність критерію допустимості, як на його думку, такого доказу як протокол очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_41 та потерпілою ОСОБА_13 від 26.06.2012, які теж не знаходять свого підтвердження. Так, зазначена слідча дія проводилась згідно правил КПК України (в ред. від 1960 року), згідно якої присутність захисника при проведенні очної ставки не була обов'язковою у разі нез'явлення допитуваними особами про це відповідного клопотання. Як слідує зі змісту протоколу очної ставки від 26.06.2012, ані обвинувачений ОСОБА_8 , ані потерпіла ОСОБА_13 клопотань слідчому про залучення захисника чи представника потерпілого, не заявляли, в той час як правильність наданих ними показань, які буди зафіксовані в протоколі, останні завірили своїми підписами (т.9, а.с. 167-172).

Крім того, не підтверджується жодними доказами і твердження захисника ОСОБА_5 щодо провокації злочину свідком ОСОБА_43 , так як зазначене спростовується протоколом усної заяви ОСОБА_49 від 15.05.2012, а також показаннями самого свідка ОСОБА_49 , з огляду на що суд вважає такі доводи апелянта надуманими.

В свою чергу відеодокумент, що зафіксований на відеокасеті «SONY MiniDV Premium DIGITAL VIDEOCASSETTE DVM60 ME 60 LP:90», і який містить інформацію про зустріч 15.05.2012 ОСОБА_20 , ОСОБА_17 та ОСОБА_49 , був безпосередньо досліджений судом першої інстанції. Будь-яких сумнівів, які б впливали на визнання вказаного доказу неналежним чи недопустимим, із одночасним дослідженням при цьому протоколу виїмки від 01.08.2012 та протоколу огляду відеодокумента від 14.08.2012, місцевим судом встановлено не було. Враховуючи відсутність клопотань зі сторони захисту про передослідження зазначеного відеодокументу в апеляційному порядку, колегія суддів із врахуванням принципу диспозитивності, закріпленого ч.3 ст.26 КПК України, не приймає доводи адвоката ОСОБА_5 в цій частині до уваги.

Також неспроможними апеляційний суд вважає і посилання захисника ОСОБА_5 на недопустимість висновку технічної експертизи відеодокументу, оскільки виходячи зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції на нього не посилається, а отже і не брав його до уваги при прийнятті рішення по справі.

Спростовуються відібраними безпосередньо судом першої інстанції і посилання захисника ОСОБА_5 в частині, що стосується відсутності очевидців, які б вказували, що бачили ОСОБА_6 в квартирі потерпілої ОСОБА_13 , оскільки вказаний факт підтверджується окрім показань самої потерпілої ОСОБА_13 також і показаннями свідків ОСОБА_104 і ОСОБА_116 , які здійснювали затримання обвинувачених. При цьому, на вчинення ОСОБА_6 розбійного нападу та готування до нього, замаху на крадіжку та готування до умисного вбивства ? окрім наведених показань потерпілої та свідків також вказують і показання свідків ОСОБА_49 і протоколи пред'явлення ОСОБА_13 та ОСОБА_25 предметів для впізнання від 21.06.2012, в ході чого потерпілі впізнали ключі від дверних замків, які вилучені 17.05.2012 під час особистого обшуку ОСОБА_17 .

Не вважає колегія суддів переконливими і доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_149 про те, що потерпіла ідентифікувала ОСОБА_6 , як особу яка вчинила кримінальне правопорушення, лише з матеріалів кримінального провадження, поза як в своїх показаннях потерпіла ОСОБА_13 вказала, що ОСОБА_6 знала до вчинення відносно неї злочинних дій, а саме з моменту, коли вона 2009 році із своїм чоловіком ОСОБА_25 відвідували могилу сина на Лісному кладовищі і побачила чоловіка ? ОСОБА_6 , який представився товаришем її, потерпілої, покійного сина.

Також спростовуються твердження сторони захисту про те, що долучені стороною обвинувачення 13 томів матеріалів кримінального провадження не були їм відкриті в порядку ч.9 ст.290 КПК України, так як на момент відкриття матеріалів кримінального провадження всі сторони кримінального провадження були належним чином про це повідомленні та ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, про що свідчать повідомлення та розписки, які наявні в матеріалах даної справи, про що також зазначив у вироку суд першої інстанції, а долучені додатково томи безпосередньо в присутності сторони захисту досліджувалися в суді першої інстанції .

Інших самостійних апеляційних вимог, апеляційні скарги сторони захисту з доповненнями, не містять.

Щодо призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , то суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.65 КК України, не погоджується зі строком призначеного обвинуваченим покарання, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини що пом'якшують та обтяжують покарання.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не дотримався положень кримінального закону в цій частині і необґрунтовано призначив ОСОБА_8 майже максимальний строк покарання, передбачений санкцією ч.4 ст.187 КК України, а обвинуваченому ОСОБА_6 , з урахуванням обмежень зазначених в ч.4 ст. 68 КК України, ? максимальний строк покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 вчинив особливо тяжкий злочин за який санкція частини статті передбачає строк покарання у виді позбавлення волі від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання та реєстрації, постійне місце роботи, раніше не судимий в силу ст.89 КК України. Обставин які б пом'якшували покарання відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав, відповідно до ст.67 КК України, вчинення кримінального правопорушення відносно осіб похилого віку.

Отже, враховуючи сукупність зазначених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання майже на максимальний строк, передбачений санкцією статті кримінального закону за якою його визнаного винним, є надто суворим і не відповідає особі обвинуваченого, у зв'язку з чим апеляційний суд знаходить за можливе відповідно до ч.2 ст. 404 КПК України зменшити призначене йому судом першої інстанції покарання в межах санкції ч.4 ст.187 КК України. Разом з тим, приймаючи до уваги наявність згаданої вище обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , зменшити покарання до мінімального строку, передбаченого санкцією частини вказаної статті кримінального закону, тобто до восьми років позбавлення волі, апеляційний суд вважає за неможливе, з огляду на що приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_8 основного покарання ближчого до мінімальної межі санкції за ч.4 ст.187 КК України, тобто на строк 08 років 11 місяців позбавлення волі. Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде відповідати принципу індивідуалізації покарання, який передбачений ч.2 ст. 65 КК України.

Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив особливо тяжкі злочини . Має постійне місце реєстрації та проживання, не працює, на утриманні має неповнолітню дитину, в силу ст.89 КК України не судимий. Відповідно до вимог ст.66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд визнав вчинення злочинів відносно осіб похилого віку.

Таким чином, враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно обравши обвинуваченому ОСОБА_6 вид покарання у виді позбавленні волі, визначив його строк за епізодами кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 , ч.3 ст. 15 ч.5 ст. 185 та ч.1 ст.14 п.п.1,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України таким, що за своєю суворістю не відповідає особі обвинуваченого, у зв'язку з чим і в цій частині покарання підлягає пом'якшенню: в межах санкції ч.4 ст. 187 КК України до 08 років 11 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.3 ст. 15 ч.5 ст. 185 КК України до 07 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а за ч.1 ст.14 п.п.1,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України ? зменшенню з урахуванням положень п.6-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003, до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Остаточне покарання ОСОБА_6 слід визначити відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Саме таке покарання, на думку колегії суддів відносно ОСОБА_6 буде відповідати принципу індивідуалізації покарання .

Щодо вирішення клопотання захисника ОСОБА_7 з доповненнями в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 з тримання під вартою на особисту поруку, то суд виходить з того, що відповідно до ст.532 КПК України, з часу ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції набирає законної сили, у зв'язку з чим питання про зміну запобіжного заходу не вирішується, а обвинувачений ОСОБА_8 підлягає звільненню з під варти у зв'язку із скасуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою як такому, що повністю відбув призначене судом покарання на час набрання вироком законної сили з урахуванням правил зарахування строку попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України.

Щодо вирішення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на будь який інший не пов'язаний з триманням під вартою, то суд апеляційної інстанції керується аналогічними обґрунтуваннями і враховує те, що з часу ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції набирає законної сили вирок суду першої інстанції, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально з урахуванням пом'якшення призначеного покарання.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 з доповненнями ? залишити без задоволення.

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05.12.2017 відносно ОСОБА_6 визнаного винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, ч.3 ст.15 ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 14 ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 14 п.п.1,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України та ОСОБА_8 , визнаного винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, в порядку ч.2 ст. 404 КПК України , - змінити .

Пом'якшити призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_6 в межах санкцій ч.4 ст. 187, ч.3 ст.15 ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 14 ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 14 п.п.1,6,9,12 ч.2 ст.115 КК України і вважати його засудженим :

за ч. 4 ст. 187 КК України до 08 (восьми) років 11 ( одинадцяти ) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч.3 ст. 15 ч.5 ст. 185 КК України до 07 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч.1 ст. 14 ч.4 ст. 187 КК України до 07 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч.1 ст. 14 п.п.1,6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України до 12 ( дванадцяти ) років позбавлення волі з конфіскацією майна ;

Відповідно до вимог ст. 70 КК України ОСОБА_6 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна .

Пом'якшити призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_8 в межах санкції ч.4 ст. 187 КК України і вважати його засудженим за ч.4 ст. 187 КК України до 08 ( восьми ) років 11 ( одинадцяти ) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 скасувати та звільнити ОСОБА_8 з під варти в залі суду негайно як такого, що відбув повністю призначене судом покарання на час набрання вироком суду законної сили.

В іншій частині вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року, залишити без змін .

Клопотання захисника ОСОБА_7 з доповненнями в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , визнаного винним за ч.4 ст. 187 КК України про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку , - залишити без задоволення .

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , визнаного винним за ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 15, ч.5 ст. 185, ч.1 ст. 14, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 14 п.п.1,6,9,12, ч.2 ст. 115 КК України, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на будь який інший, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими які тримаються під вартою в той самий строк з часу отримання ними копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-кп/796/887/2018

Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_150

Суддя-доповідач - ОСОБА_1