20 червня 2018 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 761/45369/17
Апеляційне провадження № 22-ц/796/4125/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Білич І.М., Шахової О. В.,
при секретарі - Іваницькій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Осаулова А. А. 29 січня 2018 року, у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (переплати пенсії),
Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У грудні 2017 року ОСОБА_3 в інтересах Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 435 298 грн. 86 коп.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві», утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об'єднані управління Пенсійного фонду України в м. Києві та головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 24 квітня 2018 року о 10 год. 00 хв.(а.с. 43).
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_2 28 березня 2018 року направив апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 січня 2018 року, та направити справу до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, за місцем проживання відповідача.
Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, за загальним правилом, справи розглядаються за місцем проживання відповідача, крім справ щодо відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача, які можуть розглядатись за місцем заподіяння шкоди. Разом з тим, у позові відсутні аргументи щодо заподіяння шкоди майну позивача за його місцезнаходженням. Тобто, всупереч вимог п.3 ч.1 ст.260 ЦПК України в оскаржуваній ухвалі не зазначено мотивів, на підставі яких суд дійшов висновку щодо розгляду справи за місцезнаходженням позивача, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Крім того, позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, зокрема, не містить підтверджень того, що позивач не подав іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.
В суді апеляційної інстанції представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - Шляхова М.Р., заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що особова пенсійна справа ОСОБА_2 була заведена у відділенні Пенсійного фонду Шевченківського району міста Києва, на підставі заяви останнього та необхідного пакету документів, за місцем його реєстрації (зокрема на підставі паспорту останнього, за місцем реєстрації позивача в АДРЕСА_1), пенсію на протязі усього часу відповідач отримував та отримує також у відділенні Пенсійного фонду саме Шевченківського району міста Києва, куди також звертається з письмовими заявами. Крім того, останній не звертався з відповідною заявою про переведення його пенсійної справи з Шевченківського району міста Києва до будь-якого іншого відділення Пенсійного фонду, за іншим зареєстрованим місцем його проживання.
ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, а тому колегія суддів вважала за можливе на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за його відсутності.
Крім того, 14 червня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, з якого вбачається, що Головне управління з апеляційною скаргою не погоджується, оскільки, не дивлячись на те, що відповідач проживає в АДРЕСА_2, він продовжує отримувати пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, а саме в Шевченківському відділі, де зберігається його особова пенсійна справа, а також куди відповідач регулярно звертається для написання заяв та на особисті прийоми до спеціалістів відділу. Згідно п.14 ст.110 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу. Крім того, згідно п.6 ст.110 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтись також за місцем завдання шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши заперечення представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва. Крім того, підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження у справі, відсутні.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації або ненадання інформації, обов'язковість подання якої передбачена законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, позов до ОСОБА_2, поданий до Шевченківського районного суду міста Києва 12 грудня 2017 року (до вступу в законну силу Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), є позовом про стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених коштів (пенсії). Подаючи позов саме до Шевченківського районного суду міста Києва позивач керувався пунктами 6,14 ст.110 ЦПК України та посилався на те, що незважаючи на те, що відповідач проживає в АДРЕСА_2, останній продовжує отримувати пенсію в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, а саме в Шевченківському відділі, де зберігається його особова пенсійна справа, а також куди відповідач регулярно звертається для написання заяв та на особисті прийоми до спеціалістів відділу.
Так, згідно ч.1 ст.109 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду) позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Згідно п.6 ст.110 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент звернення до суду) позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися за місцем завдання шкоди.
У суді апеляційної інстанції представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, крім іншого, пояснила, що ОСОБА_2 отримував та продовжує отримувати пенсію саме у Шевченківському відділенні Пенсійного фонду, де зберігається його особова пенсійна справа, а також куди відповідач регулярно звертається для написання заяв та на особисті прийоми до спеціалістів відділу. Також пояснила, що ОСОБА_2 не звертався з відповідною заявою про переведення його пенсійної справи до іншого відділення Пенсійного фонду, за іншим зареєстрованим місцем його проживання.
Крім того, як вбачається з матеріалів даної справи, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва зверталось до ОСОБА_2 із листом, в якому останньому пропонувалось терміново надати документи, що підтверджують його проживання у Шевченківському районі міста Києва, а в іншому випадку, перевести пенсійну справу за місцем проживання (реєстрації), для чого йому необхідно звернутись до управління Пенсійного фонду України в м. Бровари та Броварському районі Київської області за місцем проживання (реєстрації) з оригіналами та копіями зазначених документів (а.с.18).
Разом з тим, пенсійну справу переведено не було, останній продовжував та продовжує отримувати пенсію саме у відділенні Пенсійного фонду Шевченківського району міста Києва.
Крім того, в ході розгляду справи, сам скаржник ОСОБА_2 не надав належних письмових доказів тих обставин, що зареєстрованим місцем його проживання є будинок АДРЕСА_2. Натомість, встановлено, що останній перебуває на обліку саме у Шевченківському відділенні Пенсійного фонду України в м. Києві та продовжує отримувати пенсію саме в зазначеному відділенні.
Виходячи з вищенаведеного, аргументи та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі, порушив норми процесуального права щодо підсудності даної справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києвавід 29 січня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: І.М. Білич
О.В.Шахова
Повне судове рішення складено 21 червня 2018 року