20 червня 2018 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 758/7684/17
Апеляційне провадження № 22-ц/796/4785/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Білич І.М., Шахової О. В.,
при секретарі - Іваницькій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н. М. 05 грудня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ЕСКО» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди,
Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «ЕСКО» про розірвання договору «Мотокоса бензинова SOLO 111B», укладений між ОСОБА_2 та ТОВ ВКП «ЕСКО» 25 серпня 2015 року, стягнення з урахуванням коефіцієнту інфляції на момент виплати матеріального збитку у розмірі 34 446 грн. 76 коп., стягнення з урахуванням щомісячної інфляції на момент виплати завданої моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., неустойки в розмірі одного відсотка від вартості товару, а саме 3 560 грн., з урахуванням коефіцієнту інфляції на момент виплати, а всього стягнути 84 446 грн. 76 коп.
Позовні вимоги мотивував, зокрема, тим, що мотокоса бензинова SOLO 111 здана до ТОВ ВКП «ЕСКО» 25 серпня 2015 року в гарантійний ремонт по квитанції №Т-5038 від 25 серпня 2015 року. На його, позивача, вимогу перевірити при ньому пошкодження мотокоси - відмовлено. Гарантійний строк на вказаний товар від виробника становить п'ять років, гарантійний строк на виконаний ремонт становив півроку. Так, попередній ремонт мотокоси проведено ТОВ ВКП «ЕСКО» (Акт виконаних робіт №005432 від 21 листопада 2014 року) шляхом заміни безномерних запчастин, що є істотною зміною функції товару, без зазначення в талоні на ремонт причин поломки та проведеної заміни, що позбавило його можливості визначитись з якістю товару, істотністю недоліку, можливістю використання та наявністю можливої повторної поломки.
Ремонт не виконаний з 25 серпня 2015 року до теперішнього часу. Стан ремонту перевірити не має можливості, оскільки такі дані на сайт внесено не було. На скаргу від 05 травня 2016 року щодо несвоєчасного ремонту інструменту - відповіді немає. На повторну скаргу від 10 серпня 2016 року щодо несвоєчасного ремонту інструменту - відповіді також немає. На вимогу від 11 серпня 2016 року здати інструмент на експертизу, а також від 12 жовтня 2016 року щодо вирішення конфлікту без звернення до суду - відповіді немає.
Таким чином, він позбавлений можливості своєчасно користуватися своєю мотокосою, відповідач нехтує Конституцією України та Законами України, що спричинило йому, позивачу, моральну шкоду. Розмір завданої відповідачем матеріальної коди становить 34 446 грн. 76. коп. Що стосується моральної шкоди, спричиненої відповідачем, яка виразилась у моральних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодженого майна, позивач оцінив її у 50 000 грн.
Просив суд задовольнити позовні вимоги на підставі ст.ст.55, 56, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 4, 8, 10, 15, 17, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.4, 9, 22, 23, 700, 707, 1167 ЦК України, ст.ст.3, 118, 119 ЦПК України, ст.16 Закону України «Про звернення громадян».
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року в позові ОСОБА_2 до ТОВ ВКП «ЕСКО» відмовлено в повному обсязі (а. с. 127- 131).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_2 12 квітня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року та винести постанову, якою задовольнити всі позовні вимоги з урахуванням коефіцієнту інфляції.
Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, порушенням норм процесуального права, неправильним встановленням обставин справи, помилково зробленими висновками суду. Скаржник зазначає, що гарантійний строк на вищевказаний товар від виробника становить 5 років, гарантійний строк на виконаний ремонт становить півроку.
З 25 серпня 2015 року і до моменту подачі апеляційної скарги інструмент перебував у ТОВ ВКЛ «ЕСКО». Скаржник не отримував жодних повідомлень та пояснень керівництва стосовно ремонту. Крім того, відповідач визнав провину, запропонувавши мирову угоду, а саме відремонтувати інструмент. Однак, останній не з'явився на зустріч у встановлений час, чим наніс додаткову моральну травму.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, з підстав, викладених у ній. Крім того, додатково пояснив, що мотокоса була придбана ще у 2011 році, в ремонт відповідачу поверталась неодноразово. Крім того, він, позивач, не надавав своєї згоди на проведення діагностики інструменту без його особистої присутності.
Представник ТОВ ВКП «ЕСКО» - адвокат Климов А.Р., заперечував проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі. В судовому засіданні, крім іншого, пояснив, що в інструкції вказано про те, що даний пристрій працює на 95 бензині та спеціальному мастилі. Поломка інструменту відбулась на протязі шестимісячного строку, разом з тим, поломка такого характеру не підлягає гарантійному ремонту. Крім того, позивач не заперечував проти проведення діагностики інструменту за його відсутності. На даний час, мотокоса знаходиться у відповідача, але відповідач в свою чергу не заперечує повернути її позивачу.
Також, 22 травня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив представника ТОВ ВКП «ЕСКО» - адвоката Климова А.Р., з відповідним підтвердженням направлення його копії позивачу, з якого вбачається, що ні судовим рішенням, ні відповідачем не заперечується, що позивач звернувся до сервісного центру ТОВ ВКП «ЕСКО» з приводу технічних несправностей мотокоси SOLO 111В протягом гарантійного строку. Суть спору полягає в тому, що мотокоса не підлягає гарантійному ремонту через характер несправностей. Несправність не є дефектом виробника і не може бути усунута по гарантії (пункт 14.0 Гарантійних умов компанії SOLO).
Не погоджуючись з висновком сервісного центру, позивач 26 травня 2016 року звернувся із заявою до Київської місцевої прокуратури №7, з прокуратури заява була скерована до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Так, перевіркою, проведеною спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві не встановлено фактів порушення законодавства про захист прав споживачів, будь-яких санкцій до ТОВ ВКП «ЕСКО» не застосовано.
З аналогічною заявою позивач звернувся до Подільського управління поліції ГУ НП в м. Києві. Перевіркою заяви, проведеної співробітниками поліції, порушень законодавства з боку ТОВ ВКП «ЕСКО» також не встановлено. Таким чином, у відповідності до ч.14 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача до ТОВ ВКП «ЕСКО» не підлягають задоволенню, оскільки відповідач належним чином довів, що несправності мотокоси виникли внаслідок порушення позивачем правил користування товаром або його зберігання. Крім того, Договір купівлі-продажу мотокоси укладено 16 листопада 2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4, тобто ТОВ ВКП «ЕСКО» не є ні продавцем, ні виготовлювачем мотокоси, у зв'язку з чим є неналежним відповідачем у даній справі, а позивач в свою чергу не звертався до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Крім того, твердження позивача про те, що він дізнався про стан ремонту мотокоси тільки у судовому засіданні 07 вересня 2017 року, спростовуються належними доказами, які містяться, зокрема, в матеріалах справи. З даною позовною заявою позивач звернувся до суду у червні 2017 року, тобто після спливу позовної давності. Більше того, відповідач ніколи та жодним чином не визнавав та не визнає свою провину, в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази про наміри сторін укласти мирову угоду. У зв'язку з викладеним, відсутні будь-які підстави для задоволення вимог позивача.
04 та 08 червня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшли заперечення ОСОБА_2 на відзив, з яких, зокрема, вбачається, що з пропозицією відповідача щодо ремонту мотокоси він, позивач, дізнався (ознайомився) лише 07 вересня 2017 року у суді, в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази про наміри ТОВ ВКП «ЕСКО» провести технічну експертизу інструмента позивача, а також паливної суміші. Крім того, в межах повноважень, визначених ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», надання експертних технічних висновків щодо причин втрати якості продукції не належить до компетенції Головного управління Держпродспоживслужби, також технічні висновки не має право роботи поліція, а тому пояснення п.2 відзиву на апеляційну скаргу є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 листопада 2011 року позивачем ОСОБА_2 у СПД «ОСОБА_4» була придбана мотокоса бензинова «SOLO 111В» вартістю 3 560 грн. 00 коп. з 5-річним гарантійним строком експлуатації (а.с.22, 26-28).
Так, на протязі дії зазначеного гарантійного строку, відповідачем 17 листопада 2014 року був виконаний ремонт вищевказаної мотикоси, що підтверджується Актом виконаних робіт від 21 листопада 2014 року № 005432 (а.с.18).
Як встановлено судом першої інстанції, 25 серпня 2015 року, під час гарантійного строку, позивачем до авторизованого сервісного центру відповідача знову була здана вищевказана мотокоса з видачею відповідачем позивачу квитанції № Т-5038 від 25 серпня 2015 року (а.с.41, 42).
З висновку сервісного центру ТОВ ВКП «ЕСКО» від 27 серпня 2015 року вбачається, що при проведенні діагностики вищевказаної мотокоси відповідачем було встановлено, що інструмент має пошкодження циліндру і поршня, деформацію паливних шлангів, причина несправностей - використання неякісної паливної суміші, що призвело до перегріву двигуна і виходу його з ладу; дана несправність не є дефектом виробника і не може бути усунута по гарантії (а.с.43).
Згідно відповіді Головного управління Держпродспоживслужби м. Києва від 23 жовтня 2017 року №06.4/14164 щодо результатів позапланової перевірки ТОВ ВКП «ЕСКО», проведеної спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі звернення ОСОБА_2 повідомлено, що позапланова перевірка Товариства проведена згідно з направленням на проведення заходу від 11 липня 2016 року №140, станом на 14 липня 2016 року директором сервісного центру Товариства надано письмове пояснення по суті порушених у зверненні ОСОБА_2 питань, фактів порушення законодавства про захист прав споживачів перевіркою не встановлено, будь-які санкції до Товариства з боку Головного управління за результатами перевірки не застосовувались (а.с.109).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що порушень норм чинного законодавства в діях відповідача в правовідносинах, що виникли між сторонами, немає, що є підставою для відмови в задоволенні вимог в частині розірвання договору. Вимоги про відшкодування збитків є похідними від вимог про розірвання договору, а відтак в задоволенні цієї частини вимог слід також відмовити. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на Законі України «Про захист прав споживачів». Крім того, позивач звернувся до суду з даним позовом після спливу строків позовної давності, однак враховуючи, що в діях відповідача відсутні порушення норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог саме у зв'язку з їх безпідставністю.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Абзацом 2 частини 4 статті 17 цього Закону визначено, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.
Отже, проведення експертизи є правом, а не обов'язком виробника товару (продавця, виконавця).
Відповідно до п.12 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
При цьому для визнання недоліку істотним мають бути наявні одночасно три обов'язкові ознаки, а саме: недолік робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та хоча б однієї із факультативних ознак, а саме: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Відповідно до ч.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.
Згідно ч.4 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів даної справи, позивач в травні та серпні 2016 року письмово звертався до відповідача з приводу повернення відремонтованого інструменту, до Київської місцевої прокуратури № 7, Подільського УП ГУ НП в місті Києві та Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві, якими, в межах своєї компетенції, не було встановлено порушень в діях відповідача.
Також, судом було встановлено, що позивач відмовлявся від отримання невідремонтованої відповідачем мотокоси, наполягаючи на розірванні договору з відповідачем, вважаючи, що недоліки товару носять гарантійний характер.
Разом з тим, на спростування доводів сторони відповідача та наданих документів про те, що поломка інструменту позивача не носить гарантійного характеру, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження істотності недоліку придбаного ним товару, що підпадає під визначення п. 12 ст. 1, ст. 17 ч.4 Закону України «Про захист прав споживачів».
Про залучення до участі у справі в якості співвідповідача продавця вищевказаної мотокоси, позивач клопотання не заявляв.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що порушень норм чинного законодавства в діях відповідача в правовідносинах, що виникли між сторонами, немає, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору.
Позовні вимоги про відшкодування збитків (матеріальної шкоди) є похідними від вимог про розірвання договору, а відтак суд дійшов вірного висновку про відмову у їх задоволенні.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом, а тому вимоги позивача у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відносно пропуску позивачем строків позовної давності (в даному випадку строк позовної давності є спеціальним - 1 рік, який обчислюється для товарів, що мають гарантійний строк, від дня виявлення недоліків в межах гарантійного строку), то позивач пояснив, що про відмову в проведенні гарантійного ремонту йому стало відомо в жовтні 2015 року, разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач первісно звернувся з вищевказаними вимогами лише в грудні 2016 року, тобто після спливу встановленого законом строку позовної давності для вищевказаних вимог.
Однак, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень норм чинного законодавства в діях відповідача, судом вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог саме у зв'язку з їх безпідставністю, оскільки вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Доводи скаржника про те, що він не отримував жодних повідомлень та пояснень керівництва стосовно ремонту інструменту, є необґрунтованим та не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Посилання останнього на те, що відповідач визнав провину, запропонувавши мирову угоду, а саме відремонтувати інструмент, також є голослівними та не підтвердженими належними доказами, а тому такі доводи відхиляються колегією суддів.
Інші аргументи та доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, ухваленим з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: І.М. Білич
О.В.Шахова
Повне судове рішення складено 21 червня 2018 року