Справа № 11-кп/796/1148/2018 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.3 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
13 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 02.07.2012 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі; 16.12.2015 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ст.ст. 39, 71 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2018 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_9
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він, 02.11.2017 року о 09 годині 45 хвилин, маючи на меті злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, зайшов у під'їзд АДРЕСА_2 , піднявся на другий поверх, де за допомогою викрутки зламав замок вхідних дверей до квартири АДРЕСА_3 , після чого проник всередину вказаної квартири та викрав з неї 3 (три) ноутбуки марок: «Asus» вартістю 8000 грн., «НР» вартістю 7000 грн., «Sony» вартістю 8000 грн. та 2 пари срібних сережок, загальною вартістю 700 грн., після чого із зазначеними речами зник з місця події, цим розпорядившись викраденим на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 23700 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи висновків суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 , та кваліфікації його дій, вважає, що призначене судом покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому просить вирок суду у цій частині змінити, призначивши покарання ОСОБА_6 із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, з випробуванням.
Вважає, що суд не врахував обставину, що пом'якшує відповідальність, а саме - активне сприяння розкриттю злочину.
Також звертає увагу на те, що суд 1-ї інстанції без достатніх на те підстав відхилив доводи сторони захисту щодо стану здоров'я обвинуваченого, підтвердженням чому є належним чином засвідчені документи, та не надав належної оцінки відсутності обставин, що обтяжують покарання і будь-яких вимог та претензій з боку потерпілої до обвинуваченого, який став на шлях виправлення і протягом року не вчинив будь-яких правопорушень, має джерело доходу, постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки та батьків похилого віку, яким допомагає.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за обставин викладених у вироку, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується наявними у ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України і ніким з учасників судового провадження не оспорювалися раніше і не оспорюються тепер, а тому колегія суддів не переглядає його відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у житло, вчинене повторно, є правильною, і це в апеляційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Дотримуючись наведених вимог закону, суд першої інстанції, обираючи ОСОБА_6 вид та розмір покарання, крім ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, та конкретних обставин його вчинення, врахував щире каяття обвинуваченого, що визнав обставиною, яка пом'якшує покарання, обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, прийняв до уваги дані про особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, матір'ю ОСОБА_10 - позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, неодружений, а тому обґрунтовано призначив ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі у розмірі, наближеному до мінімального розміру цього виду покарання, передбаченого законом за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з тим, що суд 1-ї інстанції вмотивовано не узяв до уваги долучені захисником консультативні висновки педіатра, оскільки їх копії належним чином не засвідчені, а обвинувачений ОСОБА_6 за своїм віком не відноситься до категорії осіб, які можуть бути пацієнтами та проходити обстеження у лікарів-педіатрів.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв слідству, протягом року не вчиняв будь-яких правопорушень, а тому став на шлях виправлення і для нього буде достатнім покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням, не є переконливими, оскільки відношення обвинуваченого до своїх дій оцінено судом першої інстанції в сукупності з іншими обставинами провадження, і висновок суду про відсутність підстав для призначення ОСОБА_6 іншого, більш м'якого виду покарання, всупереч тверджень апеляційної скарги, є достатньо обґрунтованим у вироку.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, оскільки дані про особу ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий та після звільнення з місць позбавлення волі по відбуттю покарання за попереднім вироком, вчинив новий злочин, свідчать про те, що лише покарання, яке полягає в ізоляції від суспільства
та поміщенні ОСОБА_6 на певний строк до кримінально-виконавчої установи, відповідатиме меті та цілям покарання.
За таких обставин, призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових злочинів, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2018 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк, з дня отримання ним копії судового рішення.
Судді: _______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4