№2-2444/2008 p.
28 серпня 2008 року
Сніжнянський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді Варнавської Л.О.
при секретарі Безногих О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 учбового центру № 127 про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу, -
До суду 28.07.2008 року звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовом до відповідача ОСОБА_2 учбового центру № 127 про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу. Свої вимоги мотивувала наступним. 26.09.2005 року вона була прийнята на роботу в ОСОБА_2 учбовий центр № 127 майстром виробничого навчання за спеціальністю «швачка». Наказом від 19.04.2007 р. № 01-07/3 «Про переведення працівників за строковим трудовим договором» вона була переведена майстром виробничого навчання за строковим трудовим договором з 19.04.2007 року по 19.04.2008 р. строком на 1 рік. Наказом від 21.04.2008 р. №7 строковий трудовий договір був продовжений до 03.07.2008 року. 03.07.2008 року згідно наказу №13 була звільнена з роботи за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строкового трудового договору. Але ж з 03.07.2008 року по 12.07.2008 року хворіла, що підтверджує листом непрацездатності, виданого міськлікарнею №4. Не погоджується з тим, що була переведена на роботу за строковим трудовим договором і з тим, що звільнена у період непрацездатності.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача за договором ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала у повному обсязі, пояснила, що позивачка була переведена за строковим трудовим договором за її письмовою заявою, у зв'язку з тим, що характер роботи потребує лише її тимчасового виконання і вимоги ч.3 ст. 40 КЗпП України про недопустимість звільнення робітника під час тимчасової непрацездатності не можуть застосовуватись в даному випадку, тому що регулюють відносини між власником та робітником, який працює за трудовим договором укладеним на невизначений термін.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 виданої 04.04.1968 року, ОСОБА_1 прийнята на роботу в ОСОБА_2 учбовий центр № 127 26.09.2005 року майстром виробничого навчання на групу швачок. 19.04.2007 року переведена
майстром виробничого навчання на групу швачок за строковим трудовим договором на рік. 21.04.2008 р. продовжений строковий трудовий договір до 03.07.2008 р. 03.07.2008 року звільнена згідно ст. 36 п. 2 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору (а.с.5). вказані обставини також підтверджуються копіями наказів №5/к від 26.09.2005 p., №01-07/3 від 19.04.2007 p., № 01-07/7 від 21.04.2007 p., №13 від 03.07.2008 р. (а.с. 8, 9, 11)
Згідно ч.2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру майбутньої роботи чи умов її виконання, чи інтересів робітника та в інших випадках передбачених законодавчими актами.
Суд не може погодитись із думкою представниці відповідача про те, що характер та умови роботи, яка виконувалась ОСОБА_1 не носять постійного характеру, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 25.09.2005 року первісно була прийнята на роботу за трудовим договором укладеним на невизначений строк в ОСОБА_2 учбовий центр №128 на посаду майстра виробничого навчання на групу швачок, її переведення на роботу за строковим трудовим договором здійснювались 19.04.2007 року на рік, з 21.04.2008 р. до 03.07.2008 р. Тобто, починаючи з 25.09.2005 року до 03.07.2008 року ОСОБА_1 майже 2 роки 9 місяців, без перерви працювала на одній посаді у ОСОБА_2 учбовому центрі №128, що говорить про постійний характер роботи. Суд прийшов до висновку, що робота ОСОБА_1 не має сезонного характеру роботи, не є роботою яка виконується протягом певного строку чи певного часу або ж такою, яка не може бути встановлена на невизначений строк.
Крім того, як підтверджується матеріалами справи (накази № 01-07/3 від
19.04.2007 p., №01-07/7 від 21.04.2008 року) такі переведення на роботу за строковим трудовим договором здійснювались не лише у відношенні ОСОБА_1 як майстра виробничого навчання групи швачок, а й у відношенні інших працівників ОСОБА_2 учбового центру №128: майстрів виробничого навчання ОСОБА_4, ОСОБА_5, секретаря Стафійчук Н.О., головного бухгалтера ОСОБА_6, викладача ОСОБА_7, підставами для переведення всіх цих осіб були особисті заяви, що також підтверджує висновок суду про примусовість написання особистої заяви ОСОБА_1 19.04.2007 року про переведення її на роботу за строковим трудовим договором.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 працювала на посаді майстра виробничого навчання групи швачок ОСОБА_2 учбового центру №128 з 25.09.2005 року за трудовим договором укладеним на невизначений строк.
Згідно ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника за ініціативою власника чи уповноваженого ним органа під час його тимчасової непрацездатності.
Як вбачається з листка непрацездатності серії АБД № 161687 виданого міською лікарнею №4 м. Сніжне від 12.07.2008 року ОСОБА_1 з 03.07.2008 року по
12.07.2008 рік знаходилась на стаціонарному лікуванні.
Суд не може взяти до уваги наказ №15 від 25.07.2008 року про рахування ОСОБА_1 03.07.2008 р. прогулом у зв'язку з неприсутністю на робочому місті та ненаданні лікарняного листа, тому що первісно був виданий наказ № 13 від 03.07.2008 року про звільнення позивачки за п.2 ст. 36 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивачки ОСОБА_1С, яка, як підтвердили позивач та представник відповідача в той же день була направлена поштою за місцем проживання ОСОБА_1
Таким чином, суд вважає, що порушено право позивачки ОСОБА_1 на працю, яке підлягає поновленню.
Згідно частини 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Порядок обчислення середньої заробітної плати вимушеного прогулу провадиться згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Згідно 2 розділу вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки №01-32/54 від 26.08.2008 року (а.с. 20) заробітна плата за травень 2008 року складала 1169, 66 грн., за червень 2008 р. складала 1182, 51 грн.
1169, 66+1182, 51=2352, 17 грн. /38 робочих днів =61, 90 грн. складає середньоденна заробітна плата.
З 04.07.2008 року до 28.08.2008 року минуло 39 робочих днів.
61, 90*39 =2414, 07 грн.
Отже, оплата за час вимушеного прогулу складає 2414 грн. 07 коп.
Суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 учбового центру № 127 про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу підлягає задоволенню.
Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору він стягується з відповідача в дохід держави. Таким чином з відповідача ОСОБА_2 учбового центру №127 на користь держави стягненню підлягає судовий збір у сумі 51 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст. 23, ч.3 ст. 40, частини 2 ст. 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, ст.ст. 10, 11, ч. 4 ст. 61, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито", постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року „Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів", суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 учбового центру № 127 про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу задовольнити у повному обсязі.
Поновити ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання групи швачок.
Стягнути зі ОСОБА_2 учбового центру №127 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 2414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 07 коп..
Стягнути зі ОСОБА_2 учбового центру №127 на користь держави судовий збір у сумі 51 грн.
Стягнути зі ОСОБА_2 учбового центру №127 на користь управління державного казначейства Донецької області витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом внесення апеляції через цей суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.