справа № 488/456/17
провадження № 1-кп/488/38/18
18.06.2018 року Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі :
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін та учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150050000118, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Братське Братського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, неодруженого, працюючого за усною домовленістю, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України,
14.01.2017 року близько 11 години 28 хвилин у обвинуваченого ОСОБА_7 , під час його перебування у торгівельному залі будівельного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 »», що розташований по АДРЕСА_3 , в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_8 », засновником якого є потерпілий ОСОБА_5 , виник умисел на викрадення чужого майна.
З цією метою обвинувачений, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно з вітринних стелажів магазину викрав металеві тиски слюсарні, вартістю 780 гривень 10 копійок, які належать ОСОБА_5 ..
Після чого обвинувачений з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_5 матеріальну шкоду на згадану суму.
У судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю, розкаявся і показав, що при вищезазначених обставинах 14.01.2017 року приблизно об 11 годині, він разом із своїм знайомим ОСОБА_9 знаходились в приміщенні будівельного магазину «БУДХАУЗ», що розташований по пр. Богоявленський в м.Миколаєві. Під час перебування в названому магазині у нього виник умисел на викрадення металевих тисків. Не повідомляючи про свій намір ОСОБА_9 , він, переконавшись, що його ніхто не бачить, взяв із стелажу слюсарні тиски, які сховав під свій одяг. Після чого він разом з ОСОБА_9 вийшли із магазину, а потім на таксі та поїхали за власними справами. ОСОБА_9 ані про свій намір вчинити крадіжку, а ані вже про вчинену ним крадіжку він не повідомляв.
Крім показань обвинуваченого, винуватість останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується іншими дослідженими судом доказами.
Як слідує із показань потерпілого ОСОБА_5 , він як фізична особа підприємець здійснює свою підприємницьку у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 14.01.2017 року близько 10 години 45 хвилин невстановленими особами із приміщення названого магазина була вчинена крадіжка належного йому товару, а саме: слюсарних тисків, вартість яких становить 780 гривень 10 копійок.
Про вказану крадіжку потерпілий повідомив правоохоронні органі, що вбачається із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.01.2017 року, згідно до якої 14.01.2017 року близько 10 години 45 хвилин невстановлена особа таємно шляхом вільного доступу викрала із магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належне йому майно.
Відповідно до даних протоколу огляду місця події та фото таблиці до нього від 14.01.2017 року, місцем вчинення кримінального правопорушення є приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Як слідує з видаткової накладної від 16.11.2016 року за № КП 123-00078, вартість придбаних ФОП « ОСОБА_5 » слюсарних тисків становить 780 гривень 10 копійок.
Відповідно до заяви потерпілого ОСОБА_5 останній добровільно видав працівникам поліції записи з камер - відео спостережень, встановлених у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Згідно названих записів 14.01.2017 року близько 10 години 45 хвилин в приміщенні торгівельного залу згаданого магазину перебували два чоловіки: один із яких - обвинувачений ОСОБА_7 , другий - свідок ОСОБА_9 .
Згідно показань свідка ОСОБА_9 , 14.01.2017 року близько 11 години він разом із своїм знайомим - обвинуваченим ОСОБА_7 з метою придбання будівельних матеріалів для проведення ремонту зайшли до будівельного магазину «БУДХАУЗ», який знаходиться по пр. Богоявленському. Придбавши необхідний товар, та розрахувавшись за нього, вони вийшли із магазину. Після чого на таксі направились за власними справами. Про свої наміри вчинити крадіжку ОСОБА_7 йому не повідомляв ані до вчинення злочину, ані після.
Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винуватість обвинуваченого у вчиненні ним таємного викрадення чужого майна (крадіжка). Вказані дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.
При цьому, суд кваліфікує дії обвинуваченого в висунутого обвинувачення, що передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України, за такого доводи представника потерпілого про те, що ОСОБА_7 вчинив вказану крадіжку за попередньою змовою з іншою особою, є недоречними.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, та дані про його особу, що він раніше не судимий, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується в цілому посередньо.
В якості обставин, які пом'якшують покарання, суд визнає повне визнання своє винуватості у вчиненому злочині та його щире каяття.
За такого, враховуючи конкретні фактичні обставини справи, особу обвинуваченого, суд з приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі. В той же час, приймаючи до уваги, обставини, що пом'якшують покарання, суд переконаний, що досягти мети виправлення останнього можливо і без ізоляції його від суспільства, тому на підставі положень ст.75 КК України він може бути звільненим від відбування покарання з встановленням іспитового строку, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.. 76 КК України.
Крім того, потерпілим був заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого шкоди, завданої злочином: матеріальної - у сумі 780,10 гривень та моральної - у сумі 10000 гривень.
Обвинувачений позов в частині завданих ним матеріальних збитків, визнав повністю, моральних збитків не визнав взагалі.
Відповідно до положень ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відповідно до ч. 1ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України(в редакції чинній на момент ухвалення вироку) у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За такого позовні вимоги потерпілого про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди, завданої злочином, на загальну суму 780 гривень 10 копійок, які визнані обвинуваченим в повному обсязі, суд на підставі ст.1166 ЦК України, приймаючи до уваги положення ст.206 ЦПК України, находить їх законними та обґрунтованими, а за такого такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог потерпілого про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, то, на думку суду, відповідно до вимог ст.. 1167 ЦК України,та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ці вимоги останнього є законними та обґрунтованими. Однак, з урахуванням глибини душевних страждань потерпілого, а також майнового стану обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з чим стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого підлягає 2 000 гривень.
При цьому, суд находить безпідставними аргументи захисника, який посилаючись на ст.. 51 ЦК України та п. 3 ч. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначив, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню оскільки потерпілим по справі визнано юридичну особу, а саме: фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 , то відшкодуванню повинні підлягати лише втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з
приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмов
найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням
комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на
зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Оскільки відповідно ст.. 51 ЦПК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Моральна шкода завдана потерпілому ОСОБА_5 , яка пов'язана із душевними хвилювання, емоційним стресом, який переніс потерпілий, знаходиться в
причинному зв'язку із протиправним діянням обвинуваченого
та вини останнього в її заподіяння, та не пов'язана із здійсненням потерпілим безпосередньо підприємницької діяльності.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку - 1 рік, та покласти на останнього, на підставі ст.. 76 КК України, обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_5 майнову шкоду, завдану злочином, у сумі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 10 копійок, та моральну шкоду у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Речові докази по кримінальному провадженню: диск із відеозаписом з камер спостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП « ОСОБА_5 » - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з особливостями, передбаченими ч. 1, ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1