справа № 488/4075/17
провадження № 1-кп/488/135/18
19.06.2018 року Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі :
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017150050002467, по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого ТОВ «Ельпромбуд», не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України,
24.09.2017 року у денну годину обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 , де за його запрошенням тимчасово проживала потерпіла ОСОБА_4 , зловживаючи довірою останньої, маючи умисел на заволодіння чужим майном, звернувся до потерпілої з проханням надати йому у тимчасове користування мобільний телефон, без наміру його повертати.
Введена таким чином в оману обвинуваченим, потерпіла передала ОСОБА_5 , належний їй мобільний телефон «LG E», вартістю 230 гривень.
Отримавши згаданий мобільний телефон, ОСОБА_5 покинув місце злочину, після чого заклав його до ломбарду, розпорядившись ним таким чином на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій майнової шкоди на згадану суму.
Крім того, 09.10.2017 року у денний час ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання у вищеназваній квартирі, скориставшись відсутністю потерпілої ОСОБА_4 , яка продовжувала в ній проживати за запрошенням обвинуваченого, маючи намір на заволодіння чужим майном, таємно повторно викрав належний останній ноутбук «Lenovo», вартістю 1227,39 гривень.
Після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном обвинувачений зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій майнової шкоди на названу суму.
У судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що він дійсно при вищезазначених обставинах 24.09.2017 року у денну годину, перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_3 , маючи намір на заволодіння чужим майном, ввівши в оману потерпілу, попросив у неї у тимчасове користування мобільний телефон. Після чого, отримавши телефон, заклав його до ломбарду. Крім того, 09.10.2017 року у денний час, скориставшись тим, що потерпілої не було вдома, він викрав належній останній ноутбук «Lenovo», який в подальшому також заклав до ломбарду.
Аналогічні показання обвинувачений дав під час проведення слідчого експерименту в період досудового розслідування, що відображено у відповідному протоколі від 31.10.2017 року.
Окрім показань обвинуваченого, вина останнього у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень підтверджується іншими дослідженими судом доказами.
Згідно показань потерпілої ОСОБА_4 , вона влітку та восени 2017 року тимчасово проживала в квартирі АДРЕСА_3 , що належить обвинуваченому, з яким у неї були дружні стосунки. 24.09.2017 року у денну годину ОСОБА_5 звернувся до неї з проханням надати йому у тимчасове користування мобільний телефон. Введена таким чином в оману обвинуваченим, вона передала останньому, належний їй мобільний телефон «LG E», вартістю 230 гривень. Однак, телефон він так і не повернув. Окрім того 09.10.2017 року, повернувшись до згаданої квартири, вона помітила, що відсутній належний їй ноутбук «Lenovo», вартістю 1227,39 гривень. Після цього вона зрозуміла, що ноутбук та телефон викрав обвинувачений. Від обвинуваченого їй стало відомо, що телефон та ноутбук він заклав до ломбарду, які вона за власні кошти викупила.
Відповідно товарних накладних, наданих ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», станом на 25.10.2017 року вартість ноутбуку «Lenovo» становила 1227,39 гривень, а мобільного телефону «LG E» - 230 гривень.
Згідно заяви ОСОБА_4 , остання 18.10.2017 року добровільно видала працівникам поліції належний їй ноутбук та мобільний телефон, які вона викупила із ломбарду.
Названі речі оглянуто, що слідує із протоколів огляду від 20.10.2017 року, та відповідно до постанови органу досудового розслідування від 20.10.2017 року визнано речовим доказом по кримінальному провадженню і передано на зберігання потерпілої.
Відповідно даних протоколу пред'явлення особи для впізнанні від 18.10.2017 року, свідок Булавка , серед чотирьох чоловіків зображених на фотознімках, впізнав ОСОБА_5 як особу яка закладала до ломбарду «Гроші тут» ноутбук «Lenovo».
Відповідно даних протоколу пред'явлення особи для впізнанні від 19.10.2017 року, свідок ОСОБА_6 , серед чотирьох чоловіків зображених на фотознімках, впізнав ОСОБА_5 як особу яка закладала до ломбарду «Гроші тут» ноутбук «Lenovo».
Враховуючи те, що сторони кримінального провадження не оспорюють обставини вчинення злочину та судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.. 349 КПК України, провів судовий розгляд кримінального провадження щодо даних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись лише допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням письмових доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження.
Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованих злочинів та дії останнього, які виразились у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 190 КК України. Дії обвинуваченого, які виразились у таємному викрадені чужого майна ( крадіжка), вчинені повторно, кваліфікуються судом за ч. 2 ст. 185 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, ступень тяжкості вчинених ним злочинів, те, що вказані злочини відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, та дані про особу обвинуваченого, що останній раніше не судимий, працює, за місцем проживання в цілому характеризується посередньо.
Крім того, суд бере до уваги прохання потерпілої не призначати обвинуваченому покарання пов'язане з позбавленням волі.
В якості обставин, які пом'якшують покарання, суд враховує визнання вини обвинуваченим, щире каяття останнього у вчинених ним злочинах.
З урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, суд приходе до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі.
В той же час, приймаючи до уваги обставини, які пом'якшують покарання, суд переконаний, що досягти мети виправлення обвинуваченого можливо і без ізоляції його від суспільства, тому на підставі положень ст.75 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.. 76 КК України.
Щодо позивних вимог заявлених потерпілою про стягнення з обвинуваченого на її користь матеріальної шкоди, завданої їй злочином, у сумі 1572,07 гривень, які обвинувачений визнав в повному обсязі, суд, керуючись ст.. 1166 ЦК України, приймаючи до уваги положення ст.206 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення вироку), суд вважає, що вимоги потерпілої законі, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 , ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік;
за ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку - 1 рік, та покласти на останнього, на підставі ст.. 76 КК України, обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи та проживання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_4 , матеріальну шкоду, завдану злочином, у сумі 1572,07 гривень.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: ноутбук «Lenovo» та мобільний телефон «LG E» , що належать потерпілій ОСОБА_4 та знаходяться у неї на зберігання - залишити в розпорядженні останньої; SD-диск із записом слідчого експерименту - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення , з особливостями, передбаченими ч. 1, ч. 2 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1