Справа № 461/6185/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.
Провадження № 22-ц/783/5117/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 2
08 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої судді - Копняк С.М.
суддів- Бойко С.М., Цяцяка Р.П.,
секретар - Брикайло М.В.,
з участю - представника апелянта ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, треті особи: Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю,-
Позивач ОСОБА_4 звернулась у Галицький районний суд м. Львова з позовом до ОСОБА_6, треті особи: Львівська міська рада, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю.
15 червня 2017 року представник позивача подала заяву про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити відповідачу ОСОБА_6 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вчиняти будь-які дії щодо проведення реконструкції квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду.
В обґрунтування заяви посилається на те, що відповідач ОСОБА_6, всупереч скасованій постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року декларації про готовність об'єкта до експлуатації, має намір закінчити реконструкцію належної їй квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду. Однак, у зв'язку із скасуванням судом вищевказаної декларації, реконструкція вказаної квартири є самочинним будівництвом. Таким чином, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо закінчення реконструкції квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища, яке є спільною власністю всіх мешканців будинку АДРЕСА_2 та позивача в тому числі, призведе до порушення встановленого порядку в сфері містобудування та до припинення з підстав, не визначених ЦК України, права власності позивача, як співвласника будинку АДРЕСА_2, на спільне майно багатоквартирного будинку, і відповідно утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 року заяву представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено.
Постановлено заборонити відповідачу ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо проведення реконструкції квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду.
Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 26 червня 2017 рокуоскаржила відповідач ОСОБА_6
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції грубо порушив вимоги закону, а тому така підлягає скасуванню. Зазначає, що не погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність унеможливлення зловживання правом відповідача, оскільки такий висновок позбавляє відповідача користуватись будівельним майданчиком за наявності необхідних дозвільних документів, порушує її законні права. Крім того, є чинним наказ Департаменту містобудування ЛМР № А -109 від 07 квітня 2011 року про затвердження громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_6 вимог до архітектурно - планувальної частини проекту об'єднання квартир АДРЕСА_3 та реконструкції їх і квартири АДРЕСА_2 з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду та заміною пічного опалення на двоконтурний котел в об'єднаних квартирах АДРЕСА_3. Вказане засвідчує законність проведення реконструкції, дотримання всіх необхідних умов та дій необхідних для проведення робіт, отримання необхідних дозволів, проведення експертиз проектних документацій. На думку апелянта, суд забороняючи відповідачу користуватися належними їй правами за наявності усіх необхідних дозвільних документів, трактує законні права як зловживання і, як наслідок, здійснив втручання в право володіння відповідача ОСОБА_6 своїм майном. Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2017 рокускасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який постановив ухвалу, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд першої інстанції задовольняючи заяву представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про забезпечення позову виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову
При розгляді справи в суді першої інстанції суд керувався приписами ЦПК України в редакції 2004 року, на відповідність яким перевіряється оскаржувана ухвала.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України (в редакції яка діяла на час постановлення ухвали), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" визначено, що суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача. А також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно положень чинної ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 10 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист
Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім цього, положеннями діючого законодавства, а саме пунктом 10 статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час розгляду цивільної справи № 6-605цс16 Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою роз'яснив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільномупроцесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як убачається з виділених матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю. Тобто між сторонами дійсно існує спір щодо користування горищем.
Ухвалою від 26 вересня 2016 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що вимога позивача про заборону ОСОБА_6 проводити (виконувати) будь-які будівельні роботи на частині горища житлового будинку АДРЕСА_2, яке розміщене над квартирою АДРЕСА_2 в житловому будинку АДРЕСА_2, не підлягає до задоволення, оскільки рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2016 року у справі №1304/8739/12, зокрема, зобов'язано ОСОБА_6 привести реконструкцію квартири АДРЕСА_2 до вимог архітектурно-будівельної частини робочого проекту «Перепланування квартири АДРЕСА_2 та її реконструкція з розширенням за рахунок горища з частковою надбудовою з боку дворового фасаду».
Згідно наявної в матеріалах справи копії рішення Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року, таким рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (а.с.219).
Відповідно до копії постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №813/5708/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, такою, зокрема, скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації за №14212179870, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 03 жовтня 2012 року (а.с.180-182, 183-184).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що на даний час у відповідача ОСОБА_6 відсутні документи, які дають право проводити реконструкцію належної їй квартири АДРЕСА_2, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, прийшов до вірного висновку про задоволення заяви.
Вид забезпечення позову, обраний судом відповідає заявленим позовним вимогам, а також відповідає вимогам заяви про забезпечення позову.
При цьому суд приймає до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із незастосуванням відповідних заходів для унеможливлення зловживання відповідачем своїми правами.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки заборона вчиняти будь-які дії щодо проведення реконструкції квартири є тимчасовим заходом.
При цьому, колегія суддів також вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у такій справі, та в такий спосіб узгоджується, як з положеннями ст. 152 ЦПК України (в редакції 2004 року), і не суперечить нормам Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, таке підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 26 червня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Цяцяк Р.П.