Іменем України
19 червня 2018 року
Київ
справа №2а-1147/10
провадження №К/9901/4718/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень та наказу, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М., Гінди О.М., від 09 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М., Гінди О.М. від 16 грудня 2014 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13 лютого 2008 року № 125 «Про зупинення дії розпорядження районної адміністрації від 20 червня 2007 року № 543 «Про реконструкцію нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, для об'єкту торгівлі»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 листопада 2008 року № 1140 «Про приведення до попереднього стану нежитлових приміщень на АДРЕСА_1,».
- визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 23 січня 2010 року №1-С/Д про скасування дозволу на виконання будівельних робіт № 1/872-09 від 25 вересня 2009 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Постановою Франківського районного суду міста Львова від 22 вересня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 листопада 2008 року № 1140 «Про приведення до попереднього стану нежитлових приміщень на АДРЕСА_1». Визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від 23 січня 2010 року №1-С/Д про скасування дозволу на виконання будівельних робіт № 1/872-09 від 25 вересня 2009 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Судове рішення мотивовано тим, що після надання ОСОБА_2 правовстановлюючого документу на землю - договору про земельні сервітути, розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 20 червня 2007 року № 543 «Про реконструкцію нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, для об'єкту торгівлі», яке було зупинено оспорюваним розпорядженням відповідача від 13 лютого 2008 року № 125, відновило чинність. Дозвіл на виконання будівельних робіт видано на виконання діючого розпорядження, а тому наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про його скасування є таким, що порушує права та законні інтереси позивача. Оскільки всі роботи з реконструкції приміщень здійснювались позивачем відповідно до норм чинного законодавства, на підставі чинних дозволів і погоджень, розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 листопада 2008 року № 1140 «Про приведення до попереднього стану нежитлових приміщень на АДРЕСА_1,» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Судове рішення мотивовано тим, що договір земельного сервітуту не є документом, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою, а відтак наявності у позивача права на проведення реконструкції нежитлових приміщень, розміщених на ній.
6. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у резолютивній частині постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року виправлено описку, замість «Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року» зазначено «Франківського районного суду міста Львова від 22 вересня 2010 року».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 червня 2007 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження № 543 «Про реконструкцію нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, для об'єкту торгівлі», яким вирішено, зокрема, дозволити власниці нежитлових приміщень площею 174 м2, 70 м2 та 190,60 м2 на АДРЕСА_1, ОСОБА_2 за власні кошти виконати реконструкцію нежитлових приміщень для влаштування магазину-салону промтоварів, згідно з проектними пропозиціями.
У протесті від 06 лютого 2008 року № 35/1.7-36/01 на розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 543 від 20 червня 2007 року «Про реконструкцію нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, для об'єкту торгівлі» прокурор посилається на те, що воно суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, з тих підстав, що районним державним адміністраціям надано право видачі дозволів на розміщення тимчасового об'єкта для здійснення підприємницької діяльності, та укладених з Львівською міською радою договорів оренди земельних ділянок. ОСОБА_2 не вирішено питання щодо землекористування, а саме не укладено договір оренди земельної ділянки.
Розглянувши протест прокурора Франківського району міста Львова від 06 лютого 2008 року № 35/1.7-36/01, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, 13 лютого 2008 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження № 125 «Про зупинення дії розпорядження районної адміністрації від 20 червня 2007 року № 543 «Про реконструкцію нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, для об'єкту торгівлі», яким вирішено:
- зупинити дію розпорядження № 543 «Про реконструкцію нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, для об'єкту торгівлі»;
- зобов'язати ОСОБА_2 у термін до 01 липня 2008 року подати у районну адміністрацію правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1.
19 листопада 2008 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження № 1140 «Про приведення до попереднього стану нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, яким вирішено у місячний термін привести до попереднього стану самовільно реконструйовані нежитлові приміщення на АДРЕСА_1, з влаштованим входом, ліквідувати котлован та впорядкувати територію.
25 вересня 2009 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області видала ОСОБА_2 дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, у місті Львові під магазин - салон промтоварів.
23 січня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області від №1-С/Д прийнято наказ «Про скасування дозволу на виконання будівельних робіт № 1/872-09 від 25 вересня 2009 року», яким наказано:
- скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт № 1/872-09 від 25 вересня 2009 року;
- зупинити проведення будівельних робіт, на виконання яких був виданий дозвіл, скасований цим наказом.
9. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що вона мала намір здійснювати лише реконструкцію належних їй на праві приватної власності нежитлових підвальних приміщень, без забудови земельної ділянки. Договір про земельний сервітут є належним підтвердженням користування нею земельною ділянкою на законних підставах. В матеріалах справи відсутні розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 листопада 2008 року № 1140 «Про приведення до попереднього стану нежитлових приміщень на АДРЕСА_1,», а також документи, на підставі яких воно прийнято, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи.
10. Відповідачі своїх доводів відносно касаційної скарги не надіслали.
11. Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Відповідно до статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
13. За змістом частини першої та третьої статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій», чинного на час спірних правовідносин, дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.
Замовник та підрядник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подають до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються: документи від замовника будівництва, зокрема, документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію.
14. Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України, у редакції на час спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
15. Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
16. Частиною першою статті 98 Земельного кодексу України, у редакції на час спірних правовідносин, встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
17. За змістом частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
18. Згідно з частиною другою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
19. Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня, суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи, виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
20. Судами попередніх інстанцій встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що документів, які б посвідчували право власності чи користування земельною ділянкою, ОСОБА_2 не надано.
21. Щодо договору земельного сервітуту, на який посилається позивач як на підставу підтвердження наявності права користування земельною ділянкою, слід зазначити, що право земельного сервітуту встановлюється як виняток у разі, якщо задовольнити потребу у цьому землекористуванні неможливо в інший спосіб.
22. За умовами договору про земельний сервітут від 12 травня 2008 року, який укладеного між Львіською міською радою (власник) та ОСОБА_2 (землекористувач), власник встановив земельний сервітут (обмежене платне користування) на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 53 м2, яка відповідає частці 1 % у майні, віднесеній до загальної площі земельної ділянки.
23. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості користуватися земельною ділянкою за вказаною адресою у будь-який інший спосіб, ніж за договором про земельний сервітут.
24. За відсутності у ОСОБА_2 документу, який би підтверджував наявність у неї права власності чи користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, приймаючи оспорювані розпорядження про зупинення дії розпорядження про надання позивачу дозволу на реконструкцію нежитлових приміщень та приведення їх до попереднього стану, а також Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, приймаючи наказ про скасування дозволу на виконання будівельних робіт, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Що стосується доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, відносно того, що вона не мала на меті проводити забудову земельної ділянки, а лише бажала здійснити реконструкцію належних їй на праві приватної власності нежитлових підвальних приміщень, а тому, на її переконання, правовстановлюючий документ на земельну ділянку не вимагається, слід зазначити наступне. Стаття 29 Закону України «Про планування і забудову територій», чинного на час спірних правовідносин, вимагала від замовника для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подання до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію.
26. На доводи позивача про те, що у справі відсутні розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 листопада 2008 року № 1140 «Про приведення до попереднього стану нежитлових приміщень на АДРЕСА_1,», а також документи, на підставі яких воно прийнято, суд зазначає наступне. Підставою для прийняття відповідачами розпоряджень, які є предметом спору у справі, слугувала та обставина, що дозвіл на проведення реконструкції нежитлових приміщень та дозвіл на виконання будівельних було надано з порушеннями, оскільки ОСОБА_2 не надала документу, який би підтверджував наявність у неї права власності чи користування земельною ділянкою. Матеріалами справи та сторонами у справі не спростовано, що для прийняття Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради вказаного розпорядження були інші підстави та документи, дослідження яких є необхідним для правильного вирішення справи, на чому наполягає ОСОБА_2 у касаційній скарзі.
27. За таких обставин відсутність у матеріалах справи розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 19 листопада 2008 року № 1140 «Про приведення до попереднього стану нежитлових приміщень на АДРЕСА_1,» не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
28. Виявивши факт допущення технічної описки у постанові від 09 грудня 2014 року, апеляційний суд виходив з того, що у резолютивній частині судового рішення помилково зазначено назву суду першої інстанції та дату ухвалення ним судового рішення, а тому суд дійшов правильного висновку про необхідність здійснення відповідних виправлень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
29. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
Суддя Я. О. Берназюк
Суддя М. І. Гриців