Іменем України
20 червня 2018 року
Київ
справа №819/1635/16
адміністративне провадження №К/9901/23710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Глушко І.В., Судова - Хомюк Н.М.)
та касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області
на додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя - Глушко І.В., судді - Большакова О.О., Макарик В.Я.)
у справі № 819/1635/16
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області,
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог.
1. 14 грудня 2016 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просила:
1.1. - визнати протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, оформлену листом від 05.10.2016 року №822 про розгляд заяви ОСОБА_3 від 28.09.2016 року.
1.2.- зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 28.09.2016 року у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про захист прав споживачів" та надати обґрунтовану відповідь.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні відповіді на запит, поданий нею, позаяк вирішення питань, які підняті в заяві від 28.09.2016 року належать до компетенції Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області. Таким чином, відповідач повинен був розглянути заяву та надати мотивовану відповідь, а не повідомляти про її перенаправлення для розгляду та вжиття заходів до іншого державного органу - управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
3. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року провадження у зазначеній справі закрито, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
4. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року про закриття провадження у справі № 819/1635/16. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 819/1635/16 - скасовано:
6.1. Адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено.
6.2. Визнано протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, оформлену листом від 05.10.2016 №822, про розгляд заяви ОСОБА_3 від 28.09.2016.
6.3. Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 28.09.2016 відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про захист прав споживачів" та надати обґрунтовану відповідь.
6.4. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2757 (дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) гривень 52 коп. сплаченого судового збору.
7. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про постановлення додаткової ухвали у справі №819/1635/16 про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, понесених нею за подання апеляційної скарги в розмірі 2682 грн. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви виходив з того, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року стягнуто на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2757 грн., що охоплює судові витрати, понесені нею за подання апеляційної скарги в розмірі 2682 грн., які вона просить повернути.
8. Додатковою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року заяву ОСОБА_3 про присудження за рахунок Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області здійснених нею документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №819/1635/16 задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані з розглядом справи №819/1635/16, у розмірі 2975 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень).
9. 16 листопада 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року.
10. В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача понесені нею судові витрати на отримання правової допомоги у сумі 1050 грн.
11. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що суд апеляційної інстанції прийшов до хибної думки, що позивачу вже повернуті витрати, понесені на отримання правової допомоги згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року. Оскільки відповідно до резолютивної частини зазначеного рішення стягнуто в користь ОСОБА_3 лише 2757 грн. сплаченого позивачем судового збору та безпідставно залишено поза увагою витрати на отримання правової допомоги в сумі 1050 грн.
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
13. Відповідачем заперечення на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
14. 15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв'язку із початком роботи Верховного Суду.
15. На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали касаційної скарги ОСОБА_3 передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.
16. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження № К/9901/23710/18 (адміністративна справа № 819/1635/16) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Данилевич Н.А., суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в письмовому провадженні.
18. Також, 28 грудня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року.
19. В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року та заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду.
20. В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області вказує на те, що договір про надання правової допомоги від 05.07.2016 між ОСОБА_3 та її адвокатом - ОСОБА_4 є фіктивним правочином, оскільки порушує норми Закону України «Про запобігання корупції» в частині наявності конфлікту інтересів, позаяк позивач та її представник є близькими особами в розумінні даного закону. Також відповідач зазначає, що позовна заява підписана особисто позивачем, а не її представником, а тому заявлені витрати щодо написання позовної заяви не можуть бути віднесені до витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню. Крім того, відповідач зазначає, що витрати на написання позовної заяви не входять до складу витрат на правову допомогу.
21. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року зазначену касаційну скаргу призначено до касаційного розгляду в письмовому провадженні
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
22. 30 травня 2017 року ОСОБА_3 було подано до Львівського апеляційного адміністративного суду заяву про постановлення додаткової ухвали про стягнення з Головного управління Держспоживслужби в Тернопільській області на її користь судові витрати, понесені за подання апеляційної скарги розмірі 2682 гривні, з яких - на правову допомогу - 1050 грн., на оплату судового збору за подання апеляційної скарги 1600 грн., на оплату комісії банку 20 грн., на поштові витрати за надсилання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 12 грн..
23. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про постановлення додаткової ухвали у справі №819/1635/16 про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, понесених нею за подання апеляційної скарги в розмірі 2682 грн. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви виходив з того, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року стягнуто на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2757 грн., що охоплює судові витрати, понесені нею за подання апеляційної скарги в розмірі 2682 грн., які вона просить повернути.
24. 18 жовтня 2017 року ОСОБА_3 було подано до Львівського апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Головного управління Держспоживслужби в Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на її користь, понесених нею, витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 2975 грн.
25. Додатковою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року заяву ОСОБА_3 про присудження за рахунок Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області здійснених нею документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи №819/1635/16 задоволено.
25.1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов'язані з розглядом справи №819/1635/16, у розмірі 2975 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
26. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Ч. 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
28. Ч. 1 ст. 94 КАС України: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
29. Пункт 1 ч. 3 статті 87 КАС України: до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.
30. Ч. 1 ст. 90 КАС України: витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
31. Ч. 3 ст. 90 КАС України: граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
32. Ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI (далі - Закон № 4191-VI): розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
33. Пункт 1 ч. 3 статті 87 КАС України: Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
34. Суд касаційної інстанції (далі - Суд) наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
36. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої ОСОБА_3 касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
37. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду апеляційної інстанції було заявлено клопотання про стягнення понесених нею судових витрат в розмірі 2682 грн., до складу яких включались також витрати на сплату судового збору в розмірі 1600 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1050 грн., згідно акту виконаних робіт/наданих послуг № 2 від 19.04.2017 року відповідно до договору про надання правової допомоги № 35 від 05.07.2016 року.
38. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні даного клопотання виходив з мотивів, що питання розподілу судових витрат, які просить повернути позивач у заяві, вже вирішено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, згідно з якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2757 (дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) гривень 52 коп. сплаченого судового збору.
39. Проте зі змісту вищевказаної постанови вбачається компенсація позивачу лише судового збору як одного з видів судових витрат. Таким чином, суд апеляційної інстанції, при вирішенні клопотання ОСОБА_3, досліджуючи лише судові витрати, понесені позивачем, при сплаті судового збору та залишаючи без з'ясування питання відшкодування витрат на правову допомогу, дійшов помилкового висновку про відшкодування усіх судових витрат, заявлених нею в заяві.
40. З наведеного слідує, що судом апеляційної інстанції, при проголошенні ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про постановлення додаткової ухвали, були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, а саме: судом не досліджено зібрані у справі докази щодо витрат на правову допомогу, понесених позивачем.
41. Стосовно доводів касаційної скарги Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області на додаткову постанову, Суд зазначає наступне.
42. Питання порушення позивачем та її представником Закону України «Про запобігання корупції» в частині наявності конфлікту інтересів не було предметом дослідження в судах попередніх інстанцій та, як вбачається з матеріалів справи, не заявлялося відповідачем при розгляді справи, а тому не може бути предметом касаційного розгляду справи.
43. Аналізуючи норми права, Суд зауважує, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалася у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді. На підтвердження факту надання вказаних видів правової допомоги, часу участі особи, яка надавала правову допомогу у судових засіданнях і при вчиненні окремих процесуальних дій та розміру відшкодування суду повинні бути надані відповідні докази.
44. Позаяк, складання позовної заяви з підготовкою примірників до неї, надання консультацій, роз'яснення законодавства, в силу приписів Закону № 4191-VI, не відноситься до окремих процесуальних дій, вчинення яких підтверджується відповідним протоколом, згідно ч. 1 ст. 45 КАС України (в редакції до 15.12.2017) та, відповідно, і до переліку витрат на правову допомогу, тому Суд вважає вірними доводи відповідача, що дані витрати не підлягають компенсації.
45. Суд також зазначає, що суд апеляційної інстанції, наводячи підсумований облік часу участі представника позивача в судових засіданнях, приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області витрат на правову допомогу в заявленому в розмірі 2975,00 грн. (участь адвоката у судових засіданнях та за 1 годину допомоги поза межами судового засідання).
46. Таким чином, задовольняючи в повному обсязі заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткової постанови, суд апеляційної інстанції присуджує їй до відшкодування усі заявлені нею витрати на правову допомогу, а саме: надання консультації; роз'яснення законодавства, що регулює спірні правовідносини; написання позовної заяви, аналіз та опрацювання судової практики, сплата судового збору, реєстрація позову; написання клопотання; представництво у судовому засіданні; підготовка письмових пояснень; написання та подання заяви до Тернопільського окружного адміністративного суду про видачу копії ухвали та отримання копії ухвали від 16.02.2017; написання апеляційної скарги на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.02.2017, аналіз судової практики в аналогічних судових справах, надання усної консультації клієнту.
47. Проте судом апеляційної інстанції в додатковій постанові на наведено обґрунтованих мотивів, з яких міркувань він виходив, присуджуючи до відшкодування позивачу витрати на правову допомогу, перелік яких зазначено вище, при цьому зазначаючи, що відшкодуванню підлягають лише участь адвоката у судових засіданнях та 1 година допомоги поза межами судового засідання.
48. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу в заявленому розмірі 2975 грн. не є обґрунтованим.
49. З наведеного слідує, що судом апеляційної інстанції, при проголошенні додаткової постанови, були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин - види витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу.
50. Таким чином, з огляду на викладене, Суд зазначає, що вказані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат до суду апеляційної інстанції.
51. &?т;…&?ї; Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд &?о;…&?т;.
52. Відповідно до п.1 ч. 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
53. Розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення заяв позивача про постановлення додаткової ухвали про стягнення судових витрат та про ухвалення додаткового судового рішення.
54. Керуючись статтями 341, 344, п.2 ч.1.ст.349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
55. Касаційні скарги ОСОБА_3 та Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області задовольнити частково.
56. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та додаткову постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - скасувати.
57. Направити справу № 819/1635/16 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про відшкодування судових витрат.
58. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуючий суддя Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа