Справа № 22ц-100/2010 (22ц-9305/2009) Головуючий у 1 інстанції Хмельов А.Ф.
Категорія 30 Доповідач Соломаха Л.І.
12 січня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Соломахи Л.І.
суддів Бондаренко Л.І., Біляєвої О.М.
при секретарі Артамоновій С.О.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Верховця І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», ОСОБА_4 (треті особи - ОСОБА_5, Служба автомобільних доріг у Донецькій області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди , з апеляційною скаргою відповідача - Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 вересня 2009 року , -
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 вересня 2009 року з Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі ЗАТ «Страхова група «ТАС» ) на користь ОСОБА_3 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, 20 961 грн. 87коп. та судові витрати у розмірі 296 грн. 21 коп. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. (а.с. 260-261).
В апеляційній скарзі відповідач - ЗАТ «Страхова група «ТАС» , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_4, цивільна відповідальність якого застрахована ЗАТ «Страхова група «ТАС». Постанова суду від 13 вересня 2008 року по адміністративній справі відносно ОСОБА_4, на яку послався суд, як на доказ вини ОСОБА_4, відповідно до ст. 57, ст. 60 ЦПК України не є обов'язковою, а підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Під час розгляду справи судом встановлено, що на час ДТП на перехресті доріг були відсутні дорожні знаки, дорожня розмітка, дорожнє обладнання, світлофори, регулювальники, які регулюють черговість та порядок проїзду перехрестя, а тому висновок суду про порушення ОСОБА_4 п. 16. 11 Правил дорожнього руху України є недоведеним. Під час проїзду перехрестя ОСОБА_4 керувався вимогами п. 16.12 Правил дорожнього руху України, який регулює правила проїзду перехрестя рівнозначних доріг. За таких обставин є обов'язковим призначення автотехнічної експертизи. Це право ЗАТ «Страхова група «ТАС» не реалізовано, оскільки справа розглянута у відсутність представника ЗАТ «Страхова група «ТАС».
В зв'язку з відсутністю на момент ДТП дорожніх знаків, що регулюють черговість проїзду перехрестя, порушено право водія ОСОБА_4 на безпечні умови руху. Відповідно до ст. 16, ст. 21 Закону України «Про дорожній рух» з метою встановлення власника автомобільної дороги, на перехресті якої сталася ДТП, ЗАТ «Страхова група «ТАС» було заявлено клопотання про його встановлення, проте результат заявленого клопотання їм не відомий. За інформацією Служби автомобільних доріг в Донецькій області виконання робіт з експлуатаційного утримання доріг покладено на філіал «Краснолиманський автодор» Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор». Відповідно до ст. 38.1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини. Вирішення справи без участі власника дороги, на перехресті якої сталася ДТП, відповідно до пункту 4 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд (а.с. 269-273).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - ЗАТ «Страхова група «ТАС» ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності юридичної особи, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1, який діє на підставі ордеру, виданого адвокатським об'єднанням «Донецька обласна колегія адвокатів», проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Позивач ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, представник Служби автомобільних доріг у Донецькій області у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Треті особи - ОСОБА_5 та Служба автомобільних доріг у Донецькій області надіслали клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Позивач ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 причини неявки не повідомили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ЗАТ «Страхова група «ТАС» ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди зміні з наступних підстав:
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду оскаржується лише відповідачем ЗАТ «Страхова група «ТАС» та в повному обсязі.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 14 жовтня 2007 року о 14 годині 10 хвилин водій ОСОБА_4, керуючи належним йому автомобілем НОМЕР_1, рухаючись зі сторони м. Святогірська по вул.Леніна в напрямку вул. Совєтська с. Дробишево Краснолиманської міської ради Донецької області, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який наближався до перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів і останні отримали механічні пошкодження.
Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 вересня 2008 року винним в ДТП визнаний ОСОБА_4, який порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.
Згідно поліса № ВА/1126068 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ЗАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_4, як власником транспортного засобу CHEVROLET реєстраційний номер НОМЕР_3, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована ЗАТ «Страхова група «ТАС» на строк з 02 грудня 2006 року до 01 грудня 2007 року (а.с. 39).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до ЗАТ «Страхова група «ТАС», суд виходив з того, що внаслідок ДТП позивачу завдана матеріальна шкода, винним у її заподіянні є відповідач ОСОБА_4, цивільна відповідальність якого застрахована ЗАТ «Страхова група «ТАС», а тому відшкодування матеріальної шкоди слід покласти на страховика.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що така позивачу заподіяна внаслідок пошкодження його майна, а саме, автомобіля, та підлягає відшкодуванню безпосередньо особою, яку визнано винною у скоєні ДТП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 1188, ст. 1166, ст. 1167 ЦК України.
Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З матеріалів справи встановлено, що ДТП сталося за участю автомобілів НОМЕР_4 та CHEVROLET реєстраційний номер НОМЕР_3.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 власником автомобіля НОМЕР_4 є позивач ОСОБА_3 (а.с. 303).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 власником автомобіля НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_4 (а.с. 304).
Той факт, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_4 підтверджується постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 вересня 2008 року, згідно якої 14 жовтня 2007 року о 14 годині 10 хвилин ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом CHEVROLET реєстраційний номер НОМЕР_3 по вул. Леніна с. Дробишево Краснолиманської міської ради Донецької області зі сторони м. Святогірська в напрямку вул. Совєтська с. Дробишево, порушив правила проїзду нерегульованого перехрестя, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу ВАЗ-21102 реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3, який наближався до перехрестя по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 16. 11 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України (а.с. 231).
На теперішній час зазначена постанова є діючою і відповідачем ОСОБА_4 не оскаржувалася.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Пос танова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вимоги частин 3 та 4 ст. 61 ЦПК України спростовують доводи ЗАТ «Страхова група «ТАС» про те, що вина ОСОБА_4 в ДТП є недоведеною, що постанова Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 вересня 2008 року не є обов'язковою для суду.
При наявності не скасованої постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 вересня 2008 року призначення по справі автотехнічної експертизи для з'ясування питання наявності в діях водія ОСОБА_4 порушення Правил дорожнього руху не має юридичного значення.
Крім того, відповідно до частини 1 ст. 143 ЦПК України д ля з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Представником ЗАТ «Страхова група «ТАС» клопотання про призначення по справі такої експертизи під час судового розгляду справи судом першої інстанції не заявлялося. Посилання представника ЗАТ «Страхова група «ТАС» на те, що вони були позбавлені такої можливості, оскільки справа розглянута у відсутність їх представника, не заслуговують на увагу. Дійсно, в судове засідання 18 вересня 2009 року, коли було ухвалено судове рішення, представник ЗАТ «Страхова група «ТАС», будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 256), не з'явився. Проте в цей день суд лише дослідив постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та провів судові дебати. До цього справа за участю представника ЗАТ «Страхова група «ТАС» розглядалася, починаючи з січня 2008 року (а.с. 56-58), і на протязі майже півтора року таке клопотання представником ЗАТ «Страхова група «ТАС» не заявлялося.
Відповідно до частини 3 ст. 27 ЦПК України о соби, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Представник ЗАТ «Страхова група «ТАС» вважає, що винним в ДТП є і водій ОСОБА_3 Проте в чому полягає його вина, які пункти Правил дорожнього руху України він порушив, пояснити в судовому засіданні апеляційного суду не зміг. Доказів щодо наявності в ДТП вини водія ОСОБА_6 ЗАТ «Страхова група «ТАС» не надала.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 999 ЦК України з аконом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників здійснюється обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно ст. 6 зазначеного закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно ст. 22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це в тому числі шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як встановлено під час апеляційного розгляду справи водій ОСОБА_4, цивільна відповідальність якого була застрахована ЗАТ «Страхова група «ТАС», відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в передбачені законом строки повідомив ЗАТ «Страхова група «ТАС» про ДТП.
На підставі звернення страховика - ЗАТ «Страхова група «ТАС» 25 лютого 2008 року було здійснено автотоварознавче дослідження автомобіля, який належить позивачу. Згідно акту автотоварознавчого дослідження № 251/02-08 від 25 лютого 2008 року вартість матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля НОМЕР_6 з урахуванням коефіцієнту фізичної зносу складає 20 961 грн. 87 коп. (а.с. 152-159).
Як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1, позивач з цією сумою заподіяної йому матеріальної шкоди погодився і тому рішення суду не оскаржував.
Представник ЗАТ «Страхова група «ТАС» в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що до теперішнього часу рішення щодо виплати ОСОБА_3 суми страхового відшкодування ними не прийнято, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ЗАТ «Страхова група «ТАС» страхового відшкодування в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув із страховика на користь потерпілого 20 961 грн. 87 коп., які визначені експертом як матеріальна шкода, але при цьому суд не врахував вимоги ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, встановленої при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно поліса № ВА/1126068 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ЗАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_4, розмір франшизи встановлений в 510 грн. (а.с. 39), а тому з ЗАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 20 451 грн. 87 коп. (20961,87-510).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи вимоги ст. 1194 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума франшизи 510 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4
Відповідно до пункту 4 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Враховуючи зазначене, рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає зміні, на користь позивача з ЗАТ «Страхова група «ТАС» підлягає стягненню 20 451 грн. 87 коп. та з ОСОБА_4 - 510 грн.
Доводи ЗАТ «Страхова група «ТАС» про те, що суд не встановив власника дороги, на перехресті якої сталося ДТП, що є підставою для скасування рішення суду та направлення його на новий розгляд, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 311 ЦПК України, на яку посилається відповідач, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Проте питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, судовим рішенням від 18 вересня 2009 року не вирішувалися. Таке ухвалено лише стосовно ЗАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_4, які брали участь у справі.
Крім того, представник ЗАТ «Страхова група «ТАС» визнає, що встановлення власника дороги їм необхідно для пред'явлення регресних вимог відповідно до ст. 38.1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої після виплати страхового відшкодування страховик має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу.
У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначені ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона має бути залучена до участі у справі.
За клопотанням ЗАТ «Страхова група «ТАС» до участі у справі в якості третьої особи була залучена Служба автомобільних доріг у Донецькій області (а.с. 164-168), яка брала участь у розгляді справи.
Про будь-які інші треті особи ЗАТ «Страхова група «ТАС» суд не повідомляв.
З'ясування обставин до кого за рішенням суду у ЗАТ «Страхова група «ТАС» виникне право заявити регресну вимогу виходить за межі розгляду цієї справи, встановлені ст. 11 ЦПК України. Встановлення власника дороги, на перехресті якої сталося ДТП, не є предметом розгляду цієї справи.
Враховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду за пунктом 4 ст. 311 ЦПК України відсутні.
Що стосується вимог позивача про відшкодування йому 255 грн. за авто-товарознавче дослідження 15 жовтня 2007 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ці вимоги не ґрунтуються на законі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами щодо відшкодування моральної шкоди, регулюються ст. 23 ЦК України та ст. 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, в тому числі: 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ст. 22.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вина водія ОСОБА_4 в ДТП, внаслідок якого пошкоджений автомобіль позивача, доведена постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 13 серпня 2008 року (а.с. 241), а тому суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що моральну шкоду позивачу повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_4
Стягуючи з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зазначений розмір відповідає глибині та тривалості душевних страждань позивача.
Відповідачем ОСОБА_4 рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується.
Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим.
Суд першої інстанції ухвалив рішення в частині відшкодування моральної шкоди з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідача, якого ця частина рішення не стосується, не має.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що судовий збір позивачем сплачений у сумі 257 грн. 71 коп. та 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. (а.с. 1).
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду, відповідно до задоволених вимог позивача з відповідачів на користь позивача необхідно присудити судовий збір в загальній сумі 209 грн. 62 коп. з задоволених вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20 961 грн. 87 коп., в тому числі з ЗАТ «Страхова група «ТАС» - 204 грн. 52 коп. (1% від 20 451,87грн.) та відповідача ОСОБА_4 - 5 грн. 10 коп. (1% від 510 грн.), та з відповідача ОСОБА_4 з задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди - 8 грн. 50 коп.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід розподілити на відповідача ОСОБА_4 - 1 грн. та 29 грн. на ЗАТ «Страхова група «ТАС», що пропорційно до задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача з ЗАТ «Страхова група «ТАС підлягають відшкодуванню судові витрати в сумі 233 грн. 52 коп. (204,52+29) та з відповідача ОСОБА_4 в сумі 14 грн. 60 коп. (5,10+8,50+1).
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -
Апеляційну скаргу відповідача - Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково .
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 вересня 2009 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20 961 грн. 87коп. та судових витрат у розмірі 296 грн. 21 коп. змінити.
Стягнути на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди з Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - 20 451 (двадцять тисяч чотириста п'ятдесят одна) гривня 87 коп. та з ОСОБА_4 - 510 (п'ятсот десять) гривень 00 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат з Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - 233 (двісті тридцять три) гривні 52 коп. та з ОСОБА_4 - 14 (чотирнадцять) гривень 60 коп.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 вересня 2009 року в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Л.І. Соломаха
Судді: О.М. Біляєва
Л.І. Бондаренко