Справа №11-3195/2009 рік Головуючий 1 інстанції Пелеп Ю.К.
Категорія ч.2 ст.186 КК України Доповідач: Єстєніна В.В.
12 січня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого: Єстєніної В.В.
суддів: Кравцова О.В., Кленцаря В.Б.
з участю:
прокурора Єроклінцевої Н.С.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2009 року, яким:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
засуджено за ч.2 ст. 186 КК України до чотирьох років двох місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до чотирьох років позбавлення волі;
на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4. призначено покарання у вигляді чотирьох років двох місяців позбавлення волі;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Селідово Донецької області, українця, громадянина України, освіта 9 класів, не одруженого, не судимого, учня ліцею №41 м. Селідово, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
засуджено за ч.2 ст.186 КК України до чотирьох років позбавлення волі; на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на три роки;
Вироком суду засуджених визнано винним у вчиненні таких злочинів.
15.08.2009 року приблизно о 19.35 год. на перехресті вул. Свердлова і провулка Радянського в м. Красноармійську Донецької області ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, і ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб, з метою відкритого викрадання чужого майна підішли до потерпілої ОСОБА_6, де ОСОБА_4 умисно зірвав з її плеча сумку, після чого засуджені відкрито викрали сумку, яка належить потерпілій ОСОБА_6 вартістю 130 гривень, в якій знаходились: мобільний телефоном «Самсунг Х460» вартістю 250 гривень, сім-карта «МТС» вартістю 10 гривень, косметика в асортименті на загальну суму 150 гривень, окуляри «Полароїд» вартістю 100 гривень, столові прилади і продукти харчування, які не представляють матеріальної цінності. В результаті грабежу потерпілій ОСОБА_6 було завдано матеріальний збиток на загальну суму 640 гривень.
15.08.2009 року, приблизно о 21.00 год. в районі гуртожитку Червоноармійського педагогічного училища в м. Красноармейську, пер. Бору, 27, Донецької області, ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп'яніння, з метою відкритого викрадання чужого майна підійшов до потерпілої ОСОБА_7 та умисно зірвав з її плеча сумку, намагаючись повторно, відкрито, умисно викрасти сумку, вартістю 200 гривень, в якій знаходились: мобільний телефон «Нокіа 5610» і зарядний пристрій до нього, загальною вартістю 1500 гривень, сім-карта «МТС» вартістю 10 гривень, грошові кошти в сумі 4 гривні, гаманець, що не представляє матеріальної цінності, в якому знаходились грошові кошти в сумі 150 гривень, а всього на загальну суму 1864 гривні. Потерпіла ОСОБА_7 стала чинити опір: схопила руками ОСОБА_4 за одяг і стала забирати у нього свою сумку. ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на повторне відкрите викрадання чужого майна, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, що виразилося у тому, що він умисно штовхнув її, від чого вона впала на землю, відкрито став відбирати у ОСОБА_7 сумку, що належить їй. Проте потерпіла у відповідь на злочинні дії підсудного продовжувала чинити йому опір і стала звати на допомогу, через що ОСОБА_4 не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежать від його волі, і з місця злочину сховався. В результаті злочинних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_8 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді садна лівого колінного суглоба.
В апеляціях:
- прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати з причини невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених внаслідок м'якості, постановити новий вирок, призначивши покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі, ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до чотирьох років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі, остаточно за ч.1 ст.70 КК України призначити покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі. Мотивуючи своє прохання, прокурор вказує на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував роль ОСОБА_4 при здійсненні злочинів, що саме він вчиняв активні дії по заволодінню чужим майном, знаходився в стані алкогольного сп'яніння, за місцем проживання характеризується негативно, суспільно-корисною працею не займається. Злочини, скоєні ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відноситься до категорії тяжких;
- захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, вказуючи на не відповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого у зв'язку з надмірною суворістю покарання, просить вирок змінити, застосувавши ст.75 КК України, звільнивши засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням. Мотивуючи своє прохання, захисник вказує на те, що при призначенні покарання суд повинен був врахувати, що ОСОБА_4 раніше злочинів не скоював, до кримінальної відповідальності не притягувався. Крім того, як вказано в обвинувальному висновку ОСОБА_4 сприяв слідству у розкритті злочину, давав правдиві свідчення в ході судового розгляду, щиросердо розкаявся в скоєному, приніс свої вибачення потерпілим і дав обіцянку злочинних дій не вчиняти. Матеріальний збиток, який було завдано потерпілим, відшкодовано в повному об'ємі. Потерпілі претензій якого-небудь характеру до ОСОБА_4 не мають і просили суд суворо не карати його і призначити м'якше покарання. Суд не прийняв до уваги той факт, що негативна характеристика ОСОБА_4 дана в.о. голови ОСМД «Південний-2» ОСОБА_9 помилково, а подальша характеристика ОСОБА_4 є позитивною. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що на момент злочину ОСОБА_4 не працював, оскільки був вимушений звільнитися з шахти у зв'язку з хворобою (постміокардічеського кардіосклерозу) і проходив оформлення документації для трудовлаштування на іншій роботі. Захисник, також, звертає увагу на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий і обидва злочини вчинив в один день. Крім того, ОСОБА_4 умисно не завдавав ударів ОСОБА_8 для того, щоб зламати її опір і заволодіти її майном, що підтверджується показами самої потерпілої. Крім того, ОСОБА_4 здійснює догляд за своєю матір'ю ОСОБА_10, яка проходить лікування від онкологічного захворювання;
- засуджений ОСОБА_4 просить змінити вирок зважаючи на надмірну суворість покарання, застосувавши ст.75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням. Засуджений вказує на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме: те, що він раніше злочинів не вчиняв; сприяв розкриттю злочину; до кримінальної відповідальності не притягувався; матеріальний збиток потерпілим відшкодовано; не застосовував насильства до потерпілої; щиро розкаявся у вчинених злочинах; позитивно характеризується; його важкий стан здоров'я, а також його матері, за якою він здійснює догляд.
Заслухавши прокурора, який підтримав принесену державним обвинувачем по справі апеляцію частково і вважав, що призначення засудженому ОСОБА_3 покарання із застосуванням вимог ст..75 КК України є необгрунтовано м'яким; засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали принесені ними апеляції та просили змінити вирок суду та пом'якшити призначене ОСОБА_4 покарання, застосувавши вимоги ст.. 75 КК України; засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1, які не погодилися з апеляцією прокурора та просили вирок суду стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни; перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що принесені прокурором, засудженим ОСОБА_4 та його захисником ОСОБА_2 апеляції задоволенню не підлягають за таких підстав.
Відповідно до вимог ст..65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року з наступними змінами та доповненнями, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_3, на виконання вимог чинного кримінального законодавства взяв до уваги ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які віднесені до категорії тяжких; роль та ступінь участі засуджених у вчинених злочинах - як встановлено вироком роль ОСОБА_4 відрізнялася більшою активністю і, до того ж, ОСОБА_4 протягом одного дня вчинив два злочини; пом'якшуючі та обтяжуючі покарання засуджених обставини: в якості перших - щиросердне каяття та визнання своєї вини, сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди; в якості других - вчинення ОСОБА_4 злочинів у стані алкогольного сп'яніння, для ОСОБА_3 обтяжуючі покарання обставини не встановлені; дані про особу засуджених: обидва вперше притягаються до кримінальної відповідальності, ОСОБА_3 характеризується позитивно, ОСОБА_4 - негативно.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано диференційовано підійшов до питанню про призначення покарання засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_3. і призначив першому реальне покарання в мінімальних межах санкції закону, відповідно до якого його визнано винуватим, а стосовно другого - застосував вимоги ст..75 КК України і звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом певного іспитового строку.
Підстав для зміни вироку суду колегія суддів не вбачає.
Вирок перевірено в межах принесених апеляцій.
Керуючись ст.365 366 КПК України, колегія суддів
Апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2 - залишити без задоволення; вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2009 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без зміни.
Судді :