20 червня 2018 року м. Київ №825/876/18
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Губської О.А.,
Літвіної Н.М.,
за участю
секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (повний текст рішення виготовлено 26 березня 2018 року, суддя Соломко І.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівської області, в якому, враховуючи заяву про зміну підстави позову від 05.03.2018, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівської області від 05.01.2018 №20 в частині звільнення такого зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівської області № 5 о/с від 10.01.2018, який частково змінено наказом № 41 від 05.02.2018, в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 05 лютого 2018 року;
- поновити ОСОБА_2 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2018 року по дату фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити; розгляд справи просив проводити за його участі.
11 червня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№19272), у якому такий просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін, розгляд справи просив проводити за участі представника ГУ НП в Чернігівській області.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, думку позивача та його представника, думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив службу на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 3 Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.
До ГУНП в Чернігівській області надійшла інформація про те, що 29.12.2017 під час здійснення перевірки в м. Ніжин Чернігівської області на працівників поліції мобільної групи Національної поліції України здійснено напад групою невідомих осіб та виявлено факт порушення службової дисципліни поліцейським СРПП № 3 Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2
За вказаним фактом наказом ГУНП в Чернігівській області від 29.12.2017 №2182 призначено службове розслідування (а.с.34).
Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_2 самовільного залишив службу у складі слідчо-оперативної групи, використав службовий автотранспорт у приватних цілях, ігнорував обов'язки поліцейського щодо припинення правопорушень, не надав допомоги іншим поліцейським при обставинах порушення порядку у громадському місці, не проінформував керівництво та чергову службу Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області про факт вчинення правопорушення та для виклику допомоги, чим порушив службову дисципліну, Присягу поліцейського, неналежно виконав службові обов'язки, чим порушив положення статті 1 та вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, дію якого поширено на поліцейських Законом України № 901-VIII, вимоги пунктів 1, 2 частин першої, другої, третьої статті 18, частини третьої статті 20 Закону України «Про Національну поліцію», розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 та складено висновок, який затверджений начальником ГУНП в Чернігівській області від 04.01.2018 (а.с. 35-40)
05.01.2018 за результатами службового розслідування ГУНП в Чернігівській області прийнято наказ № 20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського ОСОБА_2- у вигляді звільнення зі служби в поліції.
10.01.2018 року наказом начальника ГУ НП в Чернігівській області № 5о/с (який частково змінено наказом № 41 від 05.02.2018) відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського сектору реагування патрульної служби полці № 3 Ніжинського відділу поліції ГУНП, з 05 лютого 2018 року звільнено зі служби в поліції.
Вважаючи, що до нього застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення за порушення службової дисципліни, оскільки звільнення - це крайній захід дисциплінарного впливу, а відтак і не погоджуючись з такими рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосоване дисциплінарне стягнення співмірне із допущеним позивачем порушенням службової дисципліни, а саме: самовільного залишив службу у складі слідчо-оперативної групи, використав службовий автотранспорт у приватних цілях, ігнорував обов'язки поліцейського щодо припинення правопорушень, не надав допомоги іншим поліцейським при обставинах порушення порядку у громадському місці, не проінформував керівництво та чергову службу Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області про факт вчинення правопорушення та для виклику допомоги, чим порушив службову дисципліну, Присягу поліцейського, неналежно виконав службові обов'язки, чим порушив положення статті 1 та вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, дію якого поширено на поліцейських Законом України № 901-VIII, вимоги пунктів 1, 2 частин першої, другої, третьої статті 18, частини третьої статті 20 Закону України «Про Національну поліцію», розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Статтею 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VIII, до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України; дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб.
Згідно зі статтею 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, відповідно до яких поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського. Також за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий час, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону № 580-VIII, відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).
Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2017 року старший сержант поліції ОСОБА_2, перебуваючи в складі слідчо-оперативної групи, самовільно залишив службу у складі СОГ без дозволу старшого групи та чергової частини (що підтверджується, зокрема, і поясненнями самого позивача (а.с.49), у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 був водієм, слідчо-оперативна група була вимушена виїжджати з місця виклику на приватному транспорті. ОСОБА_2 використав службовий автомобіль у приватних цілях (здійснював перевезення третіх осіб у службовий час, що не заперечує і сам позивач, зокрема, під час надання пояснень). Разом з тим, як вбачається з висновку службового розслідування від 04.01.2018 (під час якого, зокрема, було досліджено відеозапис з місця події) до ГУНП в Чернігівській області надійшла інформація про те, що 29.12.2017 близько 20:49 год. під час здійснення перевірки в м. Ніжин Чернігівської області на працівників поліції мобільної групи НП України було здійснено напад групою невідомих осіб. Проведеним службовим розслідуванням з виїздом на місце події було встановлено, що 29.12.2017 мобільною групою НП України проводилася перевірка організації роботи та дотримання дисципліни особовим складом Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області, та близько 20:20 помічено службовий автомобіль VOLKSWAGEN T4 д.н.НОМЕР_1, який рухався по вул. І.Франка у м. Ніжині, при цьому салон автомобіля був заповнений особами у цивільному одязі. Біля аптеки, яка розташована за адресою м. Ніжин, вул. Московська 15В даний автомобіль зупинився, із салону вийшло близько 10 осіб. Також, відповідно до письмових пояснень працівників НП України (а.с.45-61) встановлено, що особи, які перебували у автомобілі VOLKSWAGEN T4 д.н.НОМЕР_1 та згодом вийшли з нього висловлювалися в бік працівників НП України нецензурною лайкою, намагалися завдати удари представникам НП України та завадити документуванню зазначених подій, при цьому старший сержант ОСОБА_2 увімкнув двигун та через певний проміжок часу почав рух автомобіля назад, а потім убік працівників мобільної групи НП України. Таким чином, ОСОБА_2 ігнорував обов'язки поліцейського при обставинах порушення порядку у громадському місці.
Вказане підтверджується наявними у справі матеріалами службового розслідування за цим фактом та складеним за результатами такого розслідування висновком від 04.01.2018.
Вищевикладене свідчить про те, що позивач порушив свої обов'язки, визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, та Присягу поліцейського, тобто вчинив дисциплінарний проступок.
Разом з тим, позивач в апеляційній скарзі, погоджуючись із вчиненням ним дисциплінарного проступку, вказує, що такий вид стягнення, як звільнення, має бути обґрунтованим відповідачем з усією переконливістю, оскільки таке є найсуворішим заходом впливу, який позивач вважає не співмірним із вчиненим проступком.
Оцінюючи посилання позивача на протиправність звільнення як найсуворішого заходу впливу, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки у висновку службового розслідування не зазначено обставин, які пом'якшують відповідальність за вчинене порушення службової дисципліни. Інших доказів позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Разом з тим, відповідно до довідки (а.с. 62) ОСОБА_2 за період служби заохочень не має, та має 2 дисциплінарні стягнення.
Також, суд не може взяти до уваги доводи позивача про те, що такий здійснив лише відхилення від маршруту під час несення добового чергування в складі СОГ і підвіз службовим автомобілем своїх співробітників, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема і поясненнями самого позивача (а.с.49).
Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчиненого ним проступку, обставинам, за яких його скоєно, та співрозмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв'язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів поліції є законним, правомірним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку доведено матеріалами справи, повністю визнані позивачем та такі, в їх сукупності, на думку суду, не дають жодної можливості для подальшого проходження позивачем служби в правоохоронному органі (поліції), а тому, саме такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення, є співмірним, пропорційним та за даних обставин справедливим і таким, що обґрунтовано застосовано відповідачем.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 20 червня 2018 року.
Головуючий суддя В.Ю.Ключкович
Судді О.А. Губська
Н.М. Літвіна