29 вересня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі.
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.07.2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба», начальника державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» ОСОБА_3, третя особа: первинна профспілкова організація державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
встановила:
26.12.2007 року ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом до суду, в якому просив поновити його на роботі на посаді водолаза на рятувальному судні «Світломор-4» державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» з 11.11.2007 року, визнати запис в трудовій книжці про звільнення його з посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України недійсним, виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі його середньої заробітної плати з 11.11.2007 року по 07.01.2008 року в розмірі 3886, 35 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 02.08.2007 року працював водолазом на рятувальному судні «Світломор-4», яке належить ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» на підставі трудового договору. 07.11.2007 року він подав заяву про надання йому додаткової оплачуваної відпустки до 07.12.2007 року у зв'язку зі складанням заліків та іспитів в Одеському училищі рибної промисловості ім. О. Соляника, яка була прийнята належним чином. Однак, незважаючи на вказану заяву керівником ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» 28.11.2007 року виданий наказ про звільнення його з займаної посади па підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто за «прогул без поважних причин», про що він дізнався лише 30.11.2007 року на засіданні профспілки підприємства. Внаслідок чого були грубо порушені його права на працю, так як наказ про розірвання трудового договору було видано без згоди профспілкової організації, засідання, якої відбулося 30.11.2007 року, на якому було прийнято рішення про відмову в наданні згоди на його звільнення, наказ видано в період перебування його у відпустці в порушення ч.3 ст. 40 КЗпП України, який він отримав поштою лише 04.12.2007 року, що також порушує процедуру розірвання трудового договору.
В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач та його представник позов підтримали, представник відповідача та відповідач позов не визнали та заперечували проти його задоволення, представник профспілкової організації вважав позов обґрунтованим, а звільнення позивача таким,
Справа № 22ц-4266/08 Категорія ЦП: 52
Головуючий у першій інстанції Крусян А.В.
Доповідач Варикаша О.Д
яке проведено всупереч вимогам чинного законодавства про працю без згоди профспілкової організації.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.07.2008 року позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено. Скасовано наказ ДП «МАРС» від 28.11.2007 року за № 243 про припинення трудового договору з ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Визнано недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_2 щодо звільнення його з посади матроса другого класу, водолаза другого класу р/с «Світломор-4» на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Поновлено ОСОБА_2 на посаді водолаза другого класу, матроса другого класу р/с «Світломор-4» ДП «МАРС». Стягнуто з ДП «МАРС» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11.11.2007р. по 07.01.2008 року в розмірі 3886, 35 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» подало апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.07.2008 року, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні його позовних вимог та стягнути з нього на користь ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» судові витрати в розмірі 56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, представник позивача та представник профспілкової організації заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Позивач в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. суд першої інстанції виходив з того, що його позов обгрунтований, а ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» порушило вимоги законодавства України про працю при звільненні ОСОБА_2. з роботи.
Оскільки, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк. ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» прийнявши заяву позивача про надання йому додаткової оплачуваної відпустки для навчання, не розглянувши її, та не прийнявши рішення щодо задоволення чи відмови її, під час перебування ОСОБА_2. на навчанні, а саме 28 11.2007 року видало наказ про звільнення позивача з займаної посади за прогул в порядку п. 4 ст. 40 КЗпП України, порушивши вимоги ст. 40 КЗпП України, звільнивши його в період відпустки.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, що ДП «Морська аварійно-рятувальна служба», порушуючи вимоги ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвало трудовий договір з ОСОБА_2. з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України без попередньої згоди з виборним органом первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_2 При цьому, питання про звільнення ОСОБА_2. було поставлено на узгодження з профспілковою організацією підприємства лише 30.11.2007 року після його звільнення, яка прийняла рішення про відмову в наданні згоди ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» на звільнення ОСОБА_2 в порядку ст. 40 КЗпП України. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі. Тому судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2.
Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та грунтуються на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, суд неповно з'ясував обставини, що
мають значення для справи, не правильно застосував норми матеріального права, в зв'язку з чим судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).
Виходячи із положень зазначеного пункту постанови Пленуму Верховного Суду України та ст. 79 КЗпП України, яка регулює порядок і умови надання щорічних відпусток слідує, що надання відпустки є обов'язком власника або уповноваженого ним органа, а також те, що не можна визнати прогулом без поважної причини самовільний вихід у відпустку, коли працівник має суб'єктивне право на її одержання в точно визначений строк (наприклад, право на додаткову відпустку у зв'язку з навчанням), якщо працівник подав заяву, приклав до неї виклик навчального закладу, а власник незаконно відмовив у наданні відпустки, однак надання чи відмова в наданні відпустки відноситься до повноважень власника чи уповноваженого ним органу.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 - позивач по справі був прийнятий на роботу до відповідача з 03.08.2007 року на р/с «Світломор-4», як водолаз 2 класу-матрос 2 класу (а. с. 39). Будучи студентом третього курсу заочного відділення Одеського училища рибної промисловості ім. О. Соляника, та отримавши довідку-виклик про участь в лабораторно-екзаменаційній сесії з 29.10.2007 року по 07.12.2007 року (а. с. 5), ОСОБА_2. 09.11.2007 року написав заяву на ім'я начальника ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» ОСОБА_3 про надання йому відпустки для участі в екзаменаційній сесії (а.с. 51), яку подав не в відділ кадрів підприємства чи керівнику підприємства, до обов'язків якого, згідно Статуту підприємства (а. с. 28-37) належить вирішення питання надання відпусток працівникам, а капітанові судна «Світломор-4», що підтвердив в судовому засіданні представник позивача, який не вправі вирішувати питання надання відпусток. В той же день 09.11.2007 року ОСОБА_2., не погодивши з начальником підприємства надання йому відпустки для участі в екзаменаційній сесії та, не поставивши його до відома, пішов у відпустку і був відсутній на роботі протягом робочого дня 11.11.2007 року, в зв'язку з чим був звільнений за прогул без поважних причин (а. с. 6), що не заперечується сторонами.
Судова колегія вважає, що ОСОБА_2. допустив прогул і був відсутній на роботі протягом робочого дня 11.11.2007 року (а. с. 42, 48) без поважних причин, так як, не погодив з начальником підприємства надання йому відпустки, не поставив до відома начальника підприємства про те, що він іде у відпустку, начальнику підприємства не було відомо, що ОСОБА_2. написав заяву на відпустку, і самовільно пішов у відпустку без відповідного наказу керівника підприємства, порушивши порядок надання відпусток, що підтверджується матеріалами справи, які спростовують доводи ОСОБА_2., що його заява про надання відпустки була прийнята належним чином, а його звільнено у період перебування у відпустці. Оскільки, заява ОСОБА_2 про надання відпустки до начальника підприємства не надходила, а тому і не розглядалася, і відпустка йому не надавалася та у відпустці він не перебував.
Крім того, колегія звертає увагу на те, що згідно довідки-виклику на сесію (а. с. 5), тривалість екзаменаційної сесії встановлено з 29.10.2007 року по 07.12.2007 року, ОСОБА_2. заяву про надання відпустки написав лише 09.11.2007 року, а до цього часу працював, тобто у нього була можливість погодити у встановленому законом порядку надання відпустки з керівництвом підприємства.
Тому висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_2. звернувся із заявою про надання йому відпустки до керівництва ДП «МАРС» 09.11.2007 року, яку в установленому порядку заздалегідь
узгодив з капітаном р/с «Світломор-4», а ДП «МАРС», прийнявши заяву позивача про палання йому додаткової оплачуваної відпустки для навчання, не розглянуло її, та не прийняло рішення щодо задоволення чи відмови її, не відповідає обставинам справи.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2. подав заяву про надання йому відпустки керівнику підприємства, яка не була розглянута з вини керівника підприємства, чи що він погодив відпустку з керівником підприємства, ОСОБА_2 відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України суду не надано.
Також судова колегія не погоджується з доводами позивача та висновками суду першої інстанції, що при звільненні позивача відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвано трудовий договір з ОСОБА_2. без попередньої згоди з виборним органом первинної профспілкової організації.
Оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП України якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
Власник також не позбавлений права запитати згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника після його звільнення, зокрема, під час підготовки судового засідання в справі з приводу поновлення на роботі звільненого працівника, що роз'яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Із зазначеного положення закону та роз'яснень слідує, що час одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації - попередньо (до звільнення) чи потім (після звільнення) є елементом порядку звільнення, порушення якого не тягне поновлення працівника на роботі.
В судовому засіданні встановлено, що 30.11.2007 року первинною профспілковою організацією ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» розглядалося питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_2. на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а. с. 7-12) та відмовлено в наданні такої згоди.
Судова колегія критично оцінює дане рішення і вважає його не обґрунтованим. Оскільки, під обґрунтованою відмовою профспілкового органу слід розуміти таку думку, яка ґрунтується на відповідних нормах чинного трудового законодавства та ділових (професійних) якостях працівника.
Як вбачається з рішення первинної профспілкової організації ДП «Морська аварійно-рятувальна служба», свою відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 за прогул, вона обґрунтовувала тим, що в зв'язку з проходженням екзаменаційної сесії в ОМУРП, обов'язком адміністрації є надати заміну відповідно до заяви ОСОБА_2 (а.с.10).
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не дав будь-якої правової оцінки такому рішенню й мотивам профспілкового органу, якими він керувався та формально його оцінив без врахування вимог ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», які зобов'язують профспілковий орган обґрунтовувати відмову в наданні згоди на звільнення працівника.
Однак, конституційні гарантії трудових прав, а також захист прав і свобод одних не повинні ущемлювати та зменшувати права і свободи інших.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач по справі - ОСОБА_2. з 07.01.2008 року працює на іншому місці роботи і не бажає працювати у відповідача та подавав відповідачеві чаяну про звільнення його за власним бажанням з 07.01.2008 року, що підтвердив в судовому засіданні представник позивача і, що свідчить про втрату позивачем інтересу до роботи у відповідача та посади з якої його було звільнено.
Таким чином, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги і на підставі викладеного вважає, що позов ОСОБА_2., в межах заявлених позовних вимог, не підлягає задоволенню, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.07.2008 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_2, в поновленні його на роботі на посаді водолаза на рятувальному судні «Світломор-4» державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» з 11.11.2007 року та в похідних позовних вимогах, в визнанні запису в його трудовій книжці про звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України недійсним і в виплаті йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, з ОСОБА_2., в силу ст. ст. 81, 88 ЦПК України, необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та на користь ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» понесені ним судові витрати - 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, інші судові витрати відповідача, які він просить стягнути в апеляційній скарзі не підлягають стягненню в силу ч. 4 ст. 88 ЦПК України.
Також судова колегія звертає увагу, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог та не з'ясувавши позовні вимоги, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, розглянув позовні вимоги, які не заявлялися позивачем у встановленому законом порядку, щодо скасування наказу ДП «Морська аварійно-рятувальна служба» від 28.11.2007 року за № 243 про припинення трудового договору з ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 40 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» задовольнити частково.
Скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.07.2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба», начальника державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» ОСОБА_3, третя особа: первинна профспілкова організація державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, і ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_2. Відмовити ОСОБА_2 в поновленні його на роботі на посаді водолаза на рятувальному судні «Світломор-4» державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» з 11.11.2007 року, в визнанні запису в його трудовій книжці про звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України недійсним та в виплаті йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного підприємства «Морська аварійно-рятувальна служба» понесені ним судові витрати - 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.