22 вересня 2008 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Станкевича В.А.
суддів - Бабія А.П.
• - Варикаші О.Д.
• - при секретарі - Переверзевій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2008 року, -
встановила:
Позивачка звернулася з позовом до відповідачки про стягнення подвійної суми задатку, в якому вказує, що сплатила відповідачці задаток у сумі, еквівалентної 500 доларам США в рахунок договору купівлі-продажу квартири, яка належить відповідачці, однак, остання ухиляється від оформлення договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим, позивачка просила стягнути з відповідачки подвійну суму задатку у розмірі 5050 гривень.
Згодом представник позивача уточнив позовні вимоги, просив стягнути аванс у сумі еквівалентній 500 доларам США.
Відповідач у судовому засіданні з позовом не погодилася, вказуючи, що вона отримала задаток у сумі 500 доларів США, про що написала розписку, однак гроші їй передавала, як вона потім дізналася, не позивачка, а її дочка ОСОБА_4, яка представилась ОСОБА_5, оскільки позивачка є не ходячою, хворою людиною, та всі дії щодо придбання квартири, передачі грошей від імені позивачки виконувала її дочка. Крім того, відповідачка вказала, що угода купівлі-продажу квартири сталася не з її вини, а з вини дочки позивачки ОСОБА_4, від якої вона (думаючи що остання є ОСОБА_5) отримала задаток, так як остання виїхала за межі України, де знаходиться по теперішній час, та з'явилася з вимогами про укладення договору купівлі-продажу тільки весною 2005 року.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму авансу у розмірі 2525 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Головуючий у першій інстанції Лук'янчук О.В. Справа №22ц-3397/2008р.
Доповідач - Станкевич В.А. Категорія: ЦП 20
Судом встановлено, що згідно договору дарування, відповідачка є власником 59/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.30).
14.07.2003 року відповідачкою була надана розписка позивачці про отримання задатку у розмірі: 500 доларів США за квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5).
15.07.2003 року відповідачка звернулася до КП МБТІ з заявою про видачу витягу з реєстру прав власності для оформлення договору кулівлі-продажу 59/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Згідно заяви відповідачки від 25.09.2003 року вище зазначений витяг видано не було (а.с.36).
Відповідно до ст. 195 ЦК України (1963 року), який діяв на час передачі ОСОБА_3 грошей, завдатком визначається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечення його виконання.
Правило про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. У разі, коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Між тим суд першої інстанції при вирішенні справи послався на ст. 570 ЦК України. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, що набув чинності з 1 січня 2004 року, положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли до набуття чинності Кодексом або продовжують існувати після набуття чинності.
Правовідносини щодо стягнення суми завдатку (авансу) виникли у 2003 році., тобто до набуття чинності ЦК, прийнятого 16 січня 2003 року. Ці правовідносини не мають продовжуваного характеру, тому суд при розгляді такої справи повинен був керуватися положенням ЦК 1963 р.
При таких даних судова колегія вважає необхідним виключити з рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2008 року посилання на ст. 570 ЦК України, який набрав чинності 1 січня 2004 року.
Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача, що нею було отримана задаток, а не аванс, оскільки встановлено, що будь - якого договору купівлі - продажу між сторонами укладено не було.
На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу являються обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується стверджень апелянта про те, що вона доглядала за хворою ОСОБА_2, а тому вона повністю відпрацювала передані їй в якості завдатку гроші в розмірі 500 доларів США, то дані обставини не відносяться до правовідносин пов'язаних з передачею та отриманням завдатку (авансу).
Також апелянт в обґрунтуванні скасування рішення посилається на те, що вона не була присутня в судовому засіданні коли розглядалася справа та приймалося рішення та не була сповіщена про час, день та місце розгляду справи.
Згідно ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
З журналу та технічного запису судового засідання вбачається, що в судовому засіданні був присутній та приймав участь в розгляді справи її представник. Будь-яких заяв чи клопотань про бажання відповідача особисто приймати участь в розгляді справи він не заявляв.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
У зв'язку з тим, що при подачі апеляційної скарги не сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судова колегія вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Керуючись ст. ст. 304, 305, 307, ч. 1 п. 4 ст. 309, 313, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, рішення Білгород -Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2008 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми авансу - змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 570 ЦК України, який набрав чинності 1 січня 2004 року.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції