23 вересня 2008 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гайворонського С.П., Кононенко Н.А.
при секретарі Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2008 року, у цивільній справі за позовом комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення 1581 грн. 57 коп.,
встановила:
18 квітня 2008 року позивач КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та їй надаються послуги з теплопостачання, але оплату за надані послуги вона в повній мірі не здійснює, внаслідок чого станом на 01 березня 2008 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 1480, 56 грн., та за обслуговування теплових мереж в середині будинку на суму 101, 01 грн., а всього на суму 1581, 57 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 1581, 57 грн. та судові витрати у справі.
Відповідач проти позову заперечувала та вказала, що у неї дуже мала пенсія, але вона вчасно сплачує за спожиту теплову енергію, існуюча заборгованість утворилась до 2003 року, а тому вказані вимоги не підлягають задоволенню через збіг строку позовної давності.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2008 року позовні вимоги КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" були задоволені частково та було стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 730 грн. 29 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" ставить питання про скасування зазначеного судового рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд застосував трирічний строк позовної давності, та задовольнив позов про стягнення заборгованості, починаючи з травня 2005 року, у сумі 730, 29 грн. і відмовив у задоволенні позовних вимог за період до травня 2005 року у сумі 851, 28 грн.
Головуючий у 1-й інстанції: Топтигін М.Л. Справа № 22ц-4160/2008 р.
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦПК: 24
Однак з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки судом не було враховано наступне.
Із матеріалів справи вбачається що станом на травень 2005 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем склала 851 грн. 28 коп. і в травні 2005 року відповідач сплатила 26, 04 грн. (а.с.3), а тому заборгованість склала 825, 24 грн., яка існувала до серпня 2005 року.
З травня по листопад 2005 року відповідачу не нараховувались платежі, оскільки послуги з теплопостачання не надавались.
Однак, при відсутності нарахувань у зазначений період, відповідач сплатила позивачу 526, 04 грн., що свідчить про те, що вона визнавала борг, оскільки погашала заборгованість за минулий період, а тому борг станом на листопад 2005 року значно зменшився і склав 325, 24 грн.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З цих підстав, перебіг строку позовної давності був перерваний у травні 2005 року погашенням відповідачем ОСОБА_1 заборгованості та фактичним визнанням нею боргу і почався спочатку.
У зв'язку з тим, що відповідач визнавала борг та приймала міри для його погашення, відповідач не звертався до суду за захистом своїх прав, тобто вважав своє право не порушеним.
Таким чином, строк позовної давності до часу звернення КП "ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго" до суду 18.04.2008 року не збіг, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, розподіляючи судові витрати, суд не вирішив питання про стягнення судового збору на користь держави.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції неправильно застосував норми цивільного законодавства та допустив порушення норм процесуального законодавства, у зв'язу з чим судове рішення не може бути визнане законним і обгрунтованим.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог КП "ТМ Теплокомуненерго" та розподілення між сторонами судових витрат.
Розподіляючи судові витрати, судова колегія враховує, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на ІТЗ у розмір 60 грн., із розрахунку витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, 25, 50 грн. судового збору - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Крім того, з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути судовий збір у сумі 51 грн. - за розгляд справи в суді першої інстанції.
Керуючись ст. 88, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» задовольнити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 травня 2008 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за надання послуг з теплопостачання і обслуговування теплових мереж всередині будинку, всього у сумі 1581, 57 грн. та судові витрати у сумі 85, 50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір у сумі 51 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.